Рішення

від 01.11.2013 по справі 498/273/13-ц

ВЕЛИКОМИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №498/273/13-ц

Провадження № 2/498/195/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2013 року смт. Велика Михайлівка Одеської області

Великомихайлівський районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді - Теренчук Н.С.,

при секретарі - Байдан Л.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача -Лозицького О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ТОВ "Моноліт", відділу Держземагенства у Великомихайлівському районі Одеської області, третя особа: Великомихайлівське міжрайонне управління юстиції в Одеській області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2013 року, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Моноліт», відділу Держземагенства у Великомихайлівському районі Одеської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Позовні вимоги мотивовані тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4,04 га, розташована на землях Великоплоськівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області. 01.02.2009 року між нею та відповідачем ТОВ «Моноліт» був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком дії до 2029 року та зареєстрований у Великомихайлівському районному відділі Одеської регіональної фідії ДП «ЦДЗК» при держкомземі України 15.07.2009 року за №040951900020. Вважає, що договір слід визнати недійсним, оскільки моментом вчинення вказаного договору вважається момент його державної реєстрації, проте в ньому були відсутні усі істотні умови, передбачені ст.15 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на момент державної реєстрації договору), зокрема умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Вказує, що відсутність зазначеної істотної умови порушує його право. Крім того зазначає, що в договорі також не обумовлені та не виконуються вимоги ч.2 ст.19 ЗУ «Про оренду землі», а саме при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою. До того ж, вказує також на порушення п.20 Договору, а саме, що передача земельної ділянки відбулась в день укладення договору, тобто 01.02.2009 року, а не протягом трьох днів після його державної реєстрації. У зв'язку з чим просить визнати договір оренди недійсним, скасувати його державну реєстрацію та передати йому земельну ділянку з незібраним врожаєм без відшкодування затрат за час незаконного користування ними. Просить також поновити йому строк звернення до суду оскільки вважає, що ним він пропущений по поважній причині, так як йому стало відомо про порушення його права лише після звернення про надання правової допомоги, коли він отримав відмову від відповідача стосовно розірвання договору оренди за згодою сторін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на обставини зазначені в позові.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що істотна умова «передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки» була внесена до ст.15 ЗУ «Про оренду землі» 16.09.2008 року, а Кабінет Міністрів України був зобов'язаний у тримісячний термін привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цими змінами, маючи на увазі типову форму договору оренди землі яка затверджена постановою КМУ від 03.03.2004 р. №220. Однак в цій постанові до сьогоднішнього дня не внесені відповідні зміни і відсутня вищезазначена істотна умова. Крім того, просив застосувати позовну давність на позовні вимоги ОСОБА_3

Представник відділу Держземагентства у Великомихайлівському районі Одеської області в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду 17.09.2013 року надійшли заперечення в яких просить виключити Відділ Держземагентства по даній справі як співвідповідача, або замінити на належного співвідповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, просив справу слухати за відсутності їх представника та винести рішення на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 4,04 га, розташована на території Великоплоськівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право власності на землю серії ОД №018677 від 10.09.2003 року.

01 лютого 2009 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Моноліт» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком з 2009 року по 2029 рік, який був зареєстрований у Великомихайлівському райвідділі Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 15 липня 2009 року за №040951900020.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст.15 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції на момент вчинення договору оренди землі) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення статутного фонду права оренди земельної ділянки

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, саме в момент вчинення правочину.

З аналізу зазначених норм закону слідує, що при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, необхідно правильно визначити момент вчинення правочину.

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направив оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Згідно із ст.ст.210, 640 ЦК України, не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Статтею 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст.18 ЗУ «Про оренду землі» (в ред. на момент вчинення правочину) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 ЗУ «Про оренду землі» (в ред. на момент вчинення правочину) передбачено, що укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Як убачається з матеріалів справи, оспорюваний договір оренди землі зареєстровано у у Великомихайлівському райвідділі Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 15 липня 2009 року за №040951900020.

З огляду на наведене, суд вважає, що оспорюваний договір оренди землі є вчиненим з моменту державної реєстрації, тобто з 15.07.2009 року.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» в редакції закону, який діяв на момент вчинення договору, однією з істотних умов договору оренди землі є: умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Суд вважає, що відсутність у договорі оренди умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, які визначені законом як істотні умови договору оренди землі, є підставою для визнання зазначеного договору недійсним за правилами ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі».

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 18 липня 2012 року та від 4 квітня 2012 року (справи №6-77цс 12; №21цс 12), які відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначену норму праву, та для всіх судів України.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що відсутність в оспорюваному договорі істотних умов щодо передачі в заставу об`єкта оренди та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки жодним чином не порушує прав позивача, так як останній даними умовами договору скористатися не може через накладений мораторій на розпорядження землями, які є об'єктом оренди. Дані покликання відповідача суд не приймає до уваги, оскільки обов`язковість узгодження даних істотних умов в договорі оренди не залежить від необхідності чи можливості сторони договору ними скористатися і не відповідає змісту ст.15 Закону України»Про оренду землі».

Тобто, право позивачки ОСОБА_3, при укладанні спірного договору було порушено. Однак, порушене право ОСОБА_3, відповідно до вимог цивільного законодавства не підлягає захисту через сплив строку позовної давності. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Проте кожна особа має право звернутися за захистом порушеного права в межах строку позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки (ст.257 ЦК України)).

Частиною 1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року передбачено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої ст.261 ЦК України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оспорюваний договір укладено сторонами 01.02.2009 року, а отже позивач міг довідатись про порушення свого права з моменту укладення договору, який підписано ним власноруч.

Таким чином, суд вважає, що позивач, звернувшись 20 лютого 2013 року до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним, пропустив строк позовної давності для захисту порушеного права, передбачений ст.257 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до положень ч. 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як убачається з матеріалів справи представник відповідача до винесення рішення по суті позовних вимог заявив клопотання про застосування позовної давності.

Приймаючи до уваги, що всі зміни до законів офіційно оприлюднюються і доводяться до відомості громадян України, суд вважає, що позивач при належній дбайливості щодо захисту своїх прав та правового інтересу щодо реалізації права на передачу в оренду землі мав реальну можливість ознайомитися з цими змінами до Закону. Тому суд вважає, що сам по собі факт правової необізнаності позивача щодо вимог закону, які стосуються умов договору оренди, передбачених ч. 1 ст.15 ЗУ «Про оренду землі», не може свідчити про поважність причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, а тому клопотання позивача про поновлення строку позовної давності задоволенню не підлягає.

До того ж, як убачається з матеріалів справи, позивач з 2009 року погоджувався з усіма істотними умовами договору, які були визначені сторонами на момент підписання договору, регулярно отримував орендну плату.

Таким чином, встановивши, що позивачем без поважних причин пропущений строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права і наявність заяви представника відповідача про застосування до вимог позивача позовної давності, суд дійшов висновку про можливість застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Керуючись Законом України «Про оренду землі», ст.ст.203, 210, 215, 261, 267, 638, 640 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «Моноліт», відділу Держземагенства у Великомихайлівському районі Одеської області, третя особа: Великомихайлівське міжрайонне управління юстиції в Одеській області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити за пропуском строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Великомихайлівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.С.Теренчук

Повний текст рішення виготовлено 06 листопада 2013 року.

Суддя Н.С.Теренчук