Ухвала

від 26.11.2013 по справі 910/17143/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/17143/13 26.11.13

За позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська цифрова телемережа»

Про стягнення 941752, 45 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Нінічук О. В. (дов. № 836/9 від 06.03.2013 року)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська цифрова телемережа" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 941 752,45 грн. за договором № 4-393 від 01.12.2011 року з яких 806925, 87 грн. основної заборгованості, 105287, 13 грн. пені, 29539, 45 грн. 3% річних, також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/17143/13, розгляд справи призначений на 15.10.2013 року.

Розпорядженням в.о. Керівника апарату Господарського суду міста Києва Латко І.О. № 04-1/964 від 03.10.2013 року, відповідно Постанови Верховної ради України від 19.09.2013 року № 593-VII, згідно обранням судді Станіка С.Р. на посаду судді Київського апеляційного Господарського суду, справу № 910/17143/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 року справу № 910/17143/13 прийнято до провадження судді Бондаренко Г. П.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відряджені, справу № 910/17143/13 передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року справу прийнято до провадження судді Балаца С. В. та призначено її розгляд на 26.11.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року, в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. із відрядження справу № 910/17143/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

22.11.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про забезпечення позову від 21.11.2013 року Вих. № 4886/9-03.

В судове засідання 26.11.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору № 4-393 від 01.12.2011 року в частині оплати наданих позивачем за цим договором послуг відповідачу, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 941 752, 45 грн., з яких 806 925, 87 грн. основного боргу, 105 287, 13 грн. пені, 29 539, 45 грн. - 3 % річних.

Заява про забезпечення позову мотивована значною сумою заборгованості та фактом анулювання ліцензії провайдера програмної послуги відповідача на основі якої він здійснював свою діяльність за постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2013 року по справі № 2а-8691/11/2670 (яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року), який свідчить про те, що відповідач з 02.10.2013 року не має законних підстав для отримання доходів від своєї господарської діяльності. Відповідні докази надані позивачем до матеріалів справи. На вказаних підставах позивач просить суд накласти арешт на грошову суму, що знаходиться на рахунку відповідача в розмірі 941 752, 45 грн.

Статтями 66, 67 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора або з своєї ініціативи вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується в тому числі й накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

В силу п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного прав. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Тож, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має враховувати наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме - чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого. У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Відповідно до приписів частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Поняття господарської діяльності міститься і в інших законах України, проте на відміну від загального визначення господарської діяльності в ГК України, її визначення, що міститься в спеціальних законах, застосовується лише для цілей цих законів.

У даному випадку накладення арешту на грошову суму в розмірі 941 752, 45 грн., що знаходиться на рахунку відповідача, в якості заходу до забезпечення позову, не буде перешкоджати господарській діяльності відповідача, та забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки суд дійшов висновку, що існує ймовірність утруднення невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Суд виходить з того, що обставинами даної справи підтверджується факт анулювання ліцензії відповідача, на основі якої він здійснював свою діяльність, що борг у відповідача виник перед позивачем в 2012 році та досі не оплачений, що відповідач не отримує за місцем свого місцезнаходження поштову кореспонденцію (що підтверджують і матеріали справи, оскільки направлені ухвали суду за юридичною адресою відповідача повертаються з приміткою "за закінченням терміну зберігання"), відповідно підтверджується припущення про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення в разі його задоволення, а отже неможливості реального захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

За приписами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, які встановлюються, зокрема, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, за висновками суду, вжиття вказаних заходів забезпечення пов'язано з предметом позовних вимог, є адекватним, розумним і співмірним заходом до забезпечення позову у розглядуваній справі та відповідає принципу забезпечення збалансованості інтересів учасників провадження у даній справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про забезпечення позову від 21.11.2013 року Вих. № 4886/9-03 задовольнити повністю.

2. З метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили вжити заходи до забезпечення позову, а саме:

- накласти арешт на грошову суму, що знаходиться на рахунках, виявлених державним виконавцем, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська цифрова телемережа» (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 5 К; код ЄДРПОУ 33593075) в розмірі 941 752 (дев'ятсот сорок одну тисячу сімсот п'ятдесят дві) грн. 45 коп.

3. Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття, згідно із ст.115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою на всій території України та може бути пред'явлена до примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", протягом 1 (одного) року з дня набрання ухвалою законної сили, до 26.11.2014 року.

4. Стягувачем за цією ухвалою є Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10; код ЄДРПОУ 01190043), а боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю Українська цифрова телемережа» (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 5 К; код ЄДРПОУ 33593075).

5. Копію даної ухвали направити учасникам судового процесу у справі № 910/17143/13.

6. Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Г. П. Бондаренко