Рішення

від 09.01.2014 по справі 910/17143/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17143/13 09.01.14

За позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська цифрова телемережа"

Про стягнення 941752, 45 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Нінічук О. В. (дов. № 836/9 від 06.03.2013 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.01.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська цифрова телемережа" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 941752,45 грн. за договором № 4-393 від 01.12.2011 року з яких 806925, 87 грн. основної заборгованості, 105287,13 грн. пені, 29539,45 грн. 3% річних, а також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/17143/13, розгляд справи призначений на 15.10.2013 року.

Розпорядженням в.о. Керівника апарату Господарського суду міста Києва Латко І.О. № 04-1/964 від 03.10.2013 року, відповідно Постанови Верховної ради України від 19.09.2013 року № 593-VII, згідно обранням судді Станіка С.Р. на посаду судді Київського апеляційного Господарського суду, справу № 910/17143/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 року справу № 910/17143/13 прийнято до провадження судді Бондаренко Г. П.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відряджені, справу № 910/17143/13 передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року справу прийнято до провадження судді Балаца С. В. та призначено її розгляд на 26.11.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року, в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. із відрядження, справу № 910/17143/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

22.11.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року судом задоволено заяву про забезпечення позову з підстав, викладених в ухвалі, а також судове засідання відкладено на 17.12.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2013 року в порядку ст. 69 ГПК України строк вирішення спору продовжено на п'ятнадцять днів в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 09.01.2014 року.

В судове засідання 09.01.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 4-393 від 01.01.2011 року в частині оплати, наданих йому послуг в квітні - грудні 2012 року.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Деревообробна , 5-к.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2011 року між концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (виконавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Українська цифрова телемережа" (замовником) було укладено договір № 4-393 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого предметом цього Договору є надання телекомунікаційних послуг з організації та забезпечення синхронних зон наземного цифрового мовлення за стандартом DVB-T з формування пакету ТВ-програм відповідно до стандарту H.264/MPEG-4 AVC у сегментах одночастотних мереж наземного цифрового мовлення в Київській (зона синхронного мовлення № 18) та Житомирській (зона синхронного мовлення № 4, № 17) областях з використанням технічних засобів мовлення виконавця та замовника.

Згідно з п. 4.1 ціна Договору на 2012 рік встановлюється за домовленістю сторін і визначається у протоколі узгодження договірної ціни, який є Додатком № 2 до Договору та його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 4.2 Договору розгляд підсумків надання послуг проводиться щомісячно, оплаті підлягають фактично надані послуги.

Згідно з п. 4.4 Договору виконавець щомісячно, не пізніше 10-го числа, складає акт прийняття наданих послуг, після чого направляє рахунок і акт замовнику.

Пунктом 4.5. Договору встановлено, що замовник у триденний строк після отримання рахунку і акту, розглядає їх і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує, скріплює печаткою, повертає акт виконавцю та оплачує рахунок.

Відповідно до п. 4.7 Договору у разі неотримання виконавцем протоколу зауважень або заперечень від замовника протягом 3-х днів - сума, зазначена в акті, вважається узгодженою сторонами та виставлений рахунок підлягає оплаті.

Згідно з п. 4.9 Договору оплата за надані послуги проводиться на договірних засадах відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (Додатком № 2), який є невід'ємною частиною до Договору. Оплата здійснюється за фактичний час надання телекомунікаційних послуг на підставі акту та рахунку, виставлених виконавцем, щомісячно протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дня отримання рахунку .

Пунктом 5.5. договору сторони погодили, що замовник сплачує штраф за несвоєчасну оплату рахунку виконавця, у строки передбачені п. 4.9. договору, замовник сплачує пеню, яка обчислюється від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

В додатку № 2 до договору сторони погодили протокол узгодження договірної ціни, відповідно до якого визначили, що ціна за надання виконавцем телекомунікаційних послуг розраховується згідно з таблицями № 1, 2 наведеними в протоколі, та що ціна визначається щомісяця на підставі акту прийняття наданих послуг.

Матеріалами справи підтверджено направлення позивачем відповідачу і отримання відповідачем актів прийняття наданих послуг по договору за квітень - грудень 2012 року та рахунків до них.

Крім того, акти прийняття наданих послуг по договору за квітень - грудень 2012 року, копії яких містяться в матеріалах справи містять відтиск круглої печатки та підпис уповноваженої особи відповідача (підписані з боку замовника).

Всього за період з квітня по грудень 2012 року позивач надав відповідачу телекомунікаційних послуг на загальну суму 846 925, 87 грн.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що надані відповідачу послуги за період з квітня по грудень 2012 року були оплачені останнім частково на суму 40 000, 00 грн., по рахунку № 295 від 08.05.2012 року.

За твердженням позивача, яке не спростоване відповідачем, несплачена заборгованість відповідача перед позивачем за договором за послуги надані в квітні - грудні 2012 року складає 806 925, 87 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та 3 % річних нараховані на суму боргу, у відповідності до розрахунку доданого до позовної заяви.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 4 - 393 від 01.12.2011 року є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 68 Закону України «Про телекомунікації» розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Як встановлено судом, позивач у відповідності до вимог договору надавав відповідачу послуги передбачені його умовами, що підтверджується матеріалами справи, та не заперечується відповідачем.

Надані послуги відповідачем були оплачені лише частково на суму 40 000, 00 грн. з порушенням строків встановлених договором, що є порушенням зобов'язань за договором з боку відповідача.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за надані за договором послуги в розмірі 806 925, 87 грн. (846 925, 87 - 40 000, 00), строк оплати якої відповідно до п. 4.9. договору настав, доказів сплати якої відповідачем суду не надано, отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача зазначеної суми є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 105 287, 13 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 5.2.1. договору (за загальний період з 19.06.2012 р. по 03.09.2013 р., як вбачається із поданого позивачем розрахунку пені).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

При перевірці розрахунку пені зробленого позивачем, суд дійшов висновку про невірність визначення ним періоду нарахування пені, з огляду на положення ч. 6 ст. 232 ГК України, а також невірно визначено суму боргу, на який нараховується пеня (сума боргу зазначена без урахування часткової оплати). За розрахунком суду, зробленим за кожним актом окремо, з врахуванням п. 4.9 договору та дат отримання відповідачем рахунків, загальний період нарахування пені за договором становить з 19.06.2012 року по 08.08.2013 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені за розрахунком суду в розмірі 61 878, 99 грн. за загальний період з 19.06.2012 року по 08.08.2013 року, у відповідності до п. 5.5. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 29 539, 45 грн. відповідно до ст. 625 ЦК України за загальний період з 19.06.2012 року по 03.09.2013 року.

Згідно ст. 229 ГК України та ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду в розмірі 21291, 29 грн. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним не правильно здійснено вказаний розрахунок, оскільки не враховано часткову оплату боргу у травні 2012 року та здійснено розрахунок на суму боргу без врахування чатскової оплати.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська цифрова телемережа" (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 5-к, код ЄДРПОУ 33593075) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, код ЄДРПОУ 01190043) 806925 (вісімсот шість тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 87 коп. основного боргу, 61878 (шістдесят одну тисячу вісімсот сімдесят вісім) грн. 99 коп. пені, 21291 (двадцять одну тисячу двісті дев'яносто одну) грн. 29 коп. трьох процентів річних, 17859 (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 85 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. за розгляд заяви про забезпечення позову.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.01.2014р.

Суддя Г.П. Бондаренко