Ухвала

від 21.11.2013 по справі 815/3782/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 р.Справа № 815/3782/13-а

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Людвік» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року по справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Людвік» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся з позовом до приватного підприємства «Людвік» про стягнення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 21924,22 грн. та пені в сумі 43,80грн. за порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Людвік» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства «Людвік» (код 22470964) місцезнаходження:м. Одеса вул. Моторна 8В на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 12474,75грн., та пеню у розміру 79,68грн. на рахунок управління ДКС України в Одеській області, банк ГУДКСУ в Одеській області, одержувач ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011 р/р 31215230700007, код ЄДРПОУ 31607526.

В апеляційній скарзі, представник приватного підприємства «Людвік» посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство «Людвік» здійснює свою діяльність з використанням найманої праці та перебуває на обліку в Одеському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів.

Протягом 2012 року на ПП «Людвік» середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 34 особи, середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 13608,82грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 08 лютого 2013р. подав до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ за 2012 рік, з якого вбачається, що протягом звітного року на підприємстві працював один інвалід, та при перевірці було встановлено, що інвалід відпрацював в 2012р. тільки п'ять місяців, тому середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність за звітний рік, становить: 5 міс : 12 міс. = 0,42, що є порушенням ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Викладене свідчить про не виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць, відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів».

Задовольняючи позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ПП «Людвік» протягом 2012 року не виконано вимоги чинного законодавства по створенню робочих місць для інвалідів.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 19 названого Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Обов'язки органів, визначених у статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» мають конкретний механізм їх реалізації, що передбачає наявність зі сторони підприємств звернень до вказаних органів із проханням сприяти у пошуку та працевлаштуванні інвалідів.

Для реалізації положень статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 № 70 затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 названого Порядку інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

На підставі наведених положень чинного законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється або безпосереднім зверненням інваліда до підприємства, або зверненням інваліда до державної служби зайнятості з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії. При цьому на підприємство, установу чи організацію покладено обов'язок створення робочих місць та інформування про це органів зайнятості у встановленому законодавством порядку.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач повинен був у 2012 році відповідно до нормативу створити 1 робоче місце для інвалідів, але фактично інвалід пропрацював тільки з січня по травень 2012р. тобто 5-ть місяців.

При цьому відповідач протягом 2012 року не інформував місцеві органи зайнятості населення про наявність вакантних робочих місць для інвалідів, шляхом подання звітів за формою №3-ПН «Про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках», про що свідчить лист Одеського міського центру зайнятості від 25.04.2013р..

Також судом встановлено, що відповідач фактично визнав, що не створив робочі місця для інвалідів, розрахувавши в звіті форми 10 ПІ за 2012 рік суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1134,07, та яка була ним добровільно сплачена, та під час перевірки було встановлено помилковість розрахунку підприємством середньорічної заробітної плати працівника,

За таких обставин, колегія суддів знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо не виконання відповідачем у 2012 році встановленого законом обов'язку по створенню робочих місць для інвалідів.

Згідно частинам 1 та 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції Закону України від 23 лютого 2006 року № 3483-ІV) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

На підставі наведених положень чинного законодавства України, на думку колегії суддів, позивачем правильно визначено відповідачу суму штрафних санкцій за нестворені у 2012 році робочі місця для інвалідів та розмір пені за несвоєчасну сплату штрафних санкцій.

Посилання апелянта на практику Верховного суду України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом, оскільки базуються на помилковому трактуванні позивачем норм матеріального і процесуального права та фактичних обставин. Твердження ж апелянта про усне інформування центру зайнятості щодо наявності вільних місць для інвалідів, не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, суттєвими не являються та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Людвік» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року по справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Людвік» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: