Ухвала

від 21.11.2013 по справі 815/5603/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 р.Справа № 815/5603/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комсервис Плюс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013р. ТОВ «Комсервис Плюс» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2013р. №0000332260 та №0000322260.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, про порушення позивачем ст.185, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.2 ст.138, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки у позивача наявні всі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують здійснення господарських відносин з контрагентом ПП «Астерлінт» в жовтні 2011 року. Товариство вважає, що воно не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших осіб, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Позивач правомірно, відповідно до чинного податкового законодавства, включив до складу податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, виданих постачальником товару, оскільки несплата податкового зобов'язання продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги). Чинним податковим законодавством товарно-транспортні накладні не передбачені в якості документів, з наявністю яких пов'язується право підприємства на включення відповідних сум до складу валових витрат чи до складу податкового кредиту. Висновок про нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП «Астерлінт» є лише припущенням посадових осіб відповідача, яке не підтверджено відповідними доказами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2013р. позов ТОВ «Комсервис Плюс» задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Комсервис Плюс» залишити без задоволення. В своїй скарзі апелянт зазначає, що проведеною перевіркою встановлено факт відсутності реальності здійснення господарської діяльності ТОВ «Комсервис Плюс» з ПП «Астерлінт», проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання та мають ознаки фіктивності.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №655 від 01.03.2013р., згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у період з 05.03.2013р. по 12.03.2013р. службовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Комсервис Плюс» (код за ЄДРПОУ 37222699) щодо підтвердження взаємовідносин з ПП «Астерлінт» (код за ЄДРПОУ 37137242) за період жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №1898/22-6/37222699 від 15.03.2013р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем: п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6727,47 грн. (у т.ч. у ІV кварталі 2011 року - 6727,47 грн.); абз. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено залишок позитивного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в сумі 5849,97 грн. (у т.ч. у жовтні 2011 року - 5849,97 грн.).

Підставою для висновку про заниження позивачем податку на прибуток на суму 6727,47 грн. та залишку позитивного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 5849,97 грн. щодо господарських відносин позивача з ПП «Астерлінт» слугувала інформація, викладена в отриманому відповідачем від іншого податкового органу акті перевірки. Зокрема, до ДПІ у Приморському районі м. Одеси надійшов від ДПІ у Київському районі м. Одеси акт перевірки №168/22-34/37137242 від 26.03.2012р. щодо правових відносин ПП «Астерлінт» з ТОВ «Тала Груп» за період липень 2011 року, ТОВ «Делфуд Компані» за період жовтень 2011 року, яким встановлено відсутність у ПП «Астерлінт» об'єктів оподаткування при придбанні товару від постачальників ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Делфуд Компані».

Крім цього, в акті перевірки №1898/22-6/37222699 від 15.03.2013р. зазначено, що у результаті проведеної перевірки ТОВ «Комсервис Плюс» по взаємовідносинах з постачальником товарів ПП «Астерлінт» встановлено відсутність у контрагентів власних, орендованих або одержаних за договорами лізингу складських, торговельних, виробничих та інших приміщень, які б суб'єкти господарювання могли б використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, трудових ресурсів. Вбачаються факти відсутності реальності здійснення господарської діяльності ПП «Астерлінт» з ТОВ «Комсервис Плюс», проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, мають ознаки фіктивності, операції здійснюються через ланцюг посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру та якими не підтверджується реальність здійснення фінансово-господарської діяльності.

На підставі вказаного акту перевірки 28.03.2013р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000322260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 8409,34 грн. (у т.ч. за основним платежем - 6727,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1681,87 грн.);

- №0000332260, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 7312,46 грн. (у т.ч. за основним платежем - 5849,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1462,49 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Комсервис Плюс» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновки акту перевірки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Астерлінт» є припущеннями перевіряючих, які не засновані на будь-яких належних доказах, оскільки податковим органом не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення позивачем, зазначених у висновках акту перевірки норм податкового законодавства, з посиланням на первинні або інші документи бухгалтерського та податкового обліку. Позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог законодавства оформили первинні документи бухгалтерської і податкової звітності. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п.138.4, п.138.6 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2010р. між ТОВ «Комсервис Плюс» та ПП «Астерлінт» укладено договір №04/29-3, за умовами якого ПП «Астерлінт» (Постачальник) зобов'язується поставити ТОВ «Комсервис Плюс» (Покупець) продукцію згідно двосторонньої узгодженої заявки Покупця з вказаними в ній номенклатурою, кількістю, вартістю та термінами поставки, а Покупець зобов'язаний сплатити за поставлену продукцію протягом одного банківського дня.

На виконання умов вказаного договору контрагентом позивача виписано податкові накладні №68 від 07.10.2011р., №32 від 03.10.2011р., №33 від 03.10.2011р., №54 від 04.10.2011р., які включені позивачем в жовтні 2011 року до складу податкового кредиту.

Отримання товару відбувалось шляхом оформлення накладних №992 від 25.10.2011р., №1221 від 12.12.2011р., №1222 від 12.12.2011р., №1234 від 22.12.2011р., в яких міститься підпис керівника ТОВ «Комсервис Плюс» щодо отримання зазначеного в них товару.

Оплата за товар проводилась у безготівковій формі, шляхом перерахування ТОВ «Комсервис Плюс» коштів на рахунок ПП «Астерлінт», на підтвердження чого в матеріалах справи містяться платіжні доручення та виписки по рахунку.

Також, з наданих до суду журналів-ордерів та відомостей по рахунку 361 за жовтень-грудень 2011 року, договорів, податкових накладних, накладних, виписок по рахунку, рахунків-фактур, тощо вбачається, що придбаний у ПП «Астерлінт» товар на протязі жовтня-грудня 2011 року був реалізований позивачем наступним підприємствам: ПАТ «Професіонал», КП «Одеський обласний академічний російський драматичний театр», КП «Асем», ТОВ «Укрлоудсистем», Одеській залізниці, КУ «Одеське театрально-художнє училище», ДП «ГПК Україна» компанії «ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ», Управлінню у справах сім'ї та молоді Одеської обласної державної адміністрації, ТОВ «Ветінструмент», ПАТ «Іллічівський паливний термінал», ПАТ «Ексімнафтопродукт».

Колегія суддів вважає, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договором, як це передбачено ст.206 ЦК України, з ПП «Астерлінт». Наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій.

Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентом відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Згідно із висновками акту перевірки відсутні будь-які розбіжності по базах автоматичного співставлення податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань контрагента - ПП «Астерлінт», відсутня заборгованість по розрахункам між ними, що свідчить про належне декларування як позивачем, так і його контрагентом податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податковим органом зроблено висновок про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки ПП «Астерлінт» мало взаємовідносини з ТОВ «Тала Груп», ТОВ «Делфуд Компані», які не мають необхідних умов для здійснення господарських операцій, тобто враховуючи не підтвердження господарських операцій по ланцюгу, однак будь-яких висновків про не можливість здійснення операцій ПП «Астерлінт» не зроблено. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Оскільки діючим законодавством України передбачена індивідуальна відповідальність, суб'єкт господарювання не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом, у разі якщо не доведено про його обізнаність та спрямованість дій на отримання податкової вигоди.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо порушення податкового законодавства ТОВ «Комсервис Плюс» по взаємовідносинах з ПП «Астерлінт» у перевіряємий період, оскільки податковий кредит підтверджений належним чином оформленими первинними документами, правильність оформлення яких не заперечується та не спростовується відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору та його виконання контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності свого контрагента, а також його контрагентів по другому та третьому ланцюгах постачання, в матеріалах перевірки відсутні.

Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту та валових витрат.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні у позивача податкові накладні (та інші первинні документи), які відповідають вимогам закону, та сплата на користь постачальників послуг суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування, у повній мірі виконують функції, покладені на них Податковим Кодексом України та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Астерлінт», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у позивача об'єктів оподаткування по господарських операціях з вказаним контрагентом у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 22.11.2013р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.