Постанова

від 29.11.2013 по справі 826/13984/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

29 листопада 2013 року № 826/13984/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ольвія Електро» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2013 №0002602280, №0002612280 та №0002622280

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольвія Електро» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС (у зв'язку з реорганізацією - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, далі - відповідач) про, згідно із уточненими позовними вимогами, скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2013 №0002602280, №0002612280 та №0002622280.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ольвія-Електро» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Альтаріон» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011. За наслідком перевірки було складено акт № 418/22.8-15/33194223 від 14.02.2013 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 157653 грн. за квітень-червень 2011 року, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 131870 грн. за квітень, травень та липень 2011 року та завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню в липні 2011 р. у розмірі 25783 грн.;

- п.138.2 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - занижено суми податку на прибуток підприємств в сумі 181300 грн. у другому кварталі 2011 р.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.03.2013:

- №0002602280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 142 355 грн. (131870 грн. за основним платежем та 10485 грн. за штрафними санкціями);

- №0002622280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 181 300 грн. (за основним платежем);

- №0002612280, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 32 222 грн. (25783 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування та 6 446 грн. - штрафні санкції).

Аналізуючи вищевикладені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з урахуванням наступного.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

На підтвердження власної позиції щодо реального характеру господарських операцій з ТОВ «Альтаріон» позивачем надано копії первинних документів: договору поставки №112 від 28.02.2011, згідно з умовами якого ТОВ «Альтаріон» зобов'язується поставляти ТОВ «Ольвія-Електро» товар, а останній зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього певні грошові суми, з додатком №1 та додатковою угодою №1; заявки-специфікації; податкові накладні.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаного за договором №112 від 28.02.2011 товару позивачем надано копії видаткових накладних.

Разом з тим, суд не приймає вищевказані первинні документи як належний доказ товарності операцій з огляду на наступне.

Як договір поставки №112 від 28.02.2011, так і податкові накладні за спірний період від імені ТОВ «Альтаріон» підписані директором ОСОБА_2

Вироком Печерського районного суду м.Києва від 10.12.2012 у справі №1-610/12 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.205 ч.1 КК України. Зазначений вирок набрав законної сили 25.12.2012.

Вказаним вище вироком встановлено наступне.

«ОСОБА_2 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в період з 06.12.2010 року по 11.08.2011 року був єдиним власником та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - TOB) «Альтаріон» (код ЄДРПОУ 37194316).

Незважаючи на те, що вказане підприємство було зареєстроване в державних органах влади як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_2 прийняв участь у його придбанні шляхом перереєстрації на своє ім'я не з метою здійснення господарської діяльності, пов"язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, як передбачено статутом створеного ним підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, як співвиконавець скоєння даного злочину.

Так, приблизно в жовтні 2010 року, ОСОБА_2 в районі Окружної дороги біля кінотеатру «Лейпциг» зустрівся з невстановленою слідством особою на ім'я «Олександр», матеріали справи відносно якого виділені для додаткової перевірки, з яким він познайомився, коли працював охоронником в банківській установі «БТА Банк». В ході розмови ОСОБА_2 повідомив йому про своє скрутне матеріальне становище, на що «Олександр» запропонував йому перереєструвати на своє ім'я в органах державної влади фіктивний суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу TOB «Альтаріон» та призначити себе формальним керівником вказаного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб, запропонувавши за це грошову винагороду в розмірі 200 доларів США.

Не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах TOB «Альтаріон», усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, достовірно знаючи, що підприємство перереєстровується на його ім'я з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, однак, бажаючи отримати в якості винагороди запропоновані йому грошові кошти, ОСОБА_2 погодився на цю пропозицію.

Підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчинені злочину, що йому інкрімінується визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини обвинувачення та свої показання на досудовому слідстві.

Жодних первинних бухгалтерських документів щодо фінансово-господарської діяльності TOB «Альтаріон» він як директор не підписував та нікого на це не уповноважував. Хто на TOB «Альтаріон» цим займався, а також хто складав і подавав податкову звітність, йому не відомо. На даний час він Олександром ніяких контактів не підтримує.»

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, протягом періоду, за який контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог ПК України за наслідком взаємовідносин з ТОВ «Альтаріон» (квітень-червень 2011 року), директором вказаного контрагента був ОСОБА_2, який зареєстрував підприємство на своє ім'я з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, був формальним директором, оскільки не здійснював діяльність підприємства, а також не підписував жодних первинних бухгалтерських документів щодо фінансово-господарської діяльності TOB «Альтаріон».

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 N 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за N 233/2037 передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5).

З огляду на те, що виписані від імені TOB «Альтаріон» податкові накладні не підписувались ОСОБА_2 та ним третіх осіб не це не було уповноважено, що випливає з Вироку відносно нього, податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним (зазначена позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України, згідно постанови від 05.03.2012 № 21-421а11 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/23740257)).

Крім того, суд приймає до уваги те, що документів (товарно-транспортних накладних, дорожніх листів) на підтвердження здійснення транспортування товару позивачем не надано. Разом з тим, з положень Закону України "Про автомобільний транспорт" (№ 2344-III від 05.04.2001) та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 вбачається, що належним доказом здійснення перевезень вантажу є підписана водієм товарно-транспортна накладна, оскільки саме на підставі цього документу відбувається списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування та облік (а не видаткова накладна як зазначає позивач), а також дорожній лист.

З огляду на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність реального характеру операцій за договором поставки №112 від 28.02.2011, укладеним між ТОВ «Ольвія-Електро» та ТОВ «Альтаріон» за спірний період.

Покликання Акту перевірки на норми Цивільного кодексу України стосовно нікчемності угоди не заслуговують на увагу, оскільки зазначене є суб'єктивною думкою перевіряючого та не тягне за собою жодних юридичних наслідків для позивача.

Зважаючи на вказане, підстави для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень відсутні.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, всупереч положенням ч.1 ст.71 КАС України, не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Кротюк