Ухвала

від 05.05.2014 по справі 826/13984/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/13984/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

05 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю., секретаря Чепурко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олівія Електро» на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2013 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олівія Електро» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень форм «Р» та «В1»,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаріон» (код ЄДРПОУ 37194316) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, про що складено відповідний Акт від 14 лютого 2013 року № 418/22.8-15/33194223, копія якого наявна в матеріалах справи (Т. І, а.с. 12-25).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п. 198.6, ст. 198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, а саме, завищення ним на 157653,00 грн. суми податкового кредиту з податку на додану вартість, в тому числі за: квітень 2011 року в сумі 37502,00 грн., травень 2011 року - 52433,00 грн., червень 2011 року - 67718,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 131870,00 грн., в тому числі за: квітень 2011 року - 37502,00, травень 2011 року - 52433,00 грн., липень 2011 року - 41935,00 грн., та завищення на 25783,00 грн. суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в липні 2011 р.; п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження на 181300,00 грн. суми податку на прибуток у II кварталі 2011 р.

на підставі зазначених порушень Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 березня 2013 року №0002602280, № 0002622280, № 0002612280, копії яких також наявні в матеріалах справи (Т.І, а.с. 26-28), та якими збільшено на 142355 грн. суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі на 131870,00 грн. за основним платежем та на 10485,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та на 181300 грн. - суми податку на прибуток підприємств, у тому числі на 181300,00 грн. за основним платежем та на 0,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, зменшено на 32222,00 грн. суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі, у тому числі на 25783,00 грн. суми завищеного бюджетного відшкодування та на 6446,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), відповідно.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатами якого прийнято Рішення Державною податковою службою у м. Києві Державної податкової служби України «Про результати розгляду первинної скарги» від 17.05.2013 року №129/10/12-1-03 та Міністерством доходів і зборів України «Про результати розгляду скарги» від 18 червня 2013 року № 5085/6/99-99-10-01-15, копії яких наявні в матеріалах справи (Т. I, а.с. 39 - 44, 54-57), яким податкові повідомлення - рішення та зазначене Рішення Державної податкової служби у м. Києві Державної податкової служби України залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Як вбачається з п.1.1. Договору поставки № 112 від 28 лютого 2011 року (далі - Договір), копія якого також наявна в матеріалах справи (Т. І, а.с. 58-60), укладеного між Позивачем, як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаріон», як Постачальником, Постачальник зобов'язався поставляти Позивачу товар у встановлені строки, а Покупець - приймати товар і сплачувати за нього певні грошові суми.

Відповідно до п. 1.2. Договору, предметом поставки є кабельно-провідникова та електротехнічна продукція.

Згідно із п. 2.2. Договору, Постачальник повинен передати Покупцю документи, які належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України. До таких документів належать бухгалтерські документи (видаткова та податкова накладна) та документи, що засвідчують якість товару (гігієнічний висновок, сертифікат якості, сертифікат відповідності, технічний паспорт, гарантійний талон, тощо). Первинні бухгалтерські документи повинні бути складені українською мовою та надаються Постачальником безпосередньо за місцем поставки товару, вказаному в заявці Покупця.

Відповідно до п. 11.1. Договору, він вступає в дію з дати його укладання обома Сторонами і діє до закінчення строку, встановленого у Додатку № 1 (Спеціальні умови), копія якого наявна в матеріалах справи (Т. І, а.с. 61), а саме, до 31 грудня 2011 року.

Згідно із частиною п'ятою ст. 203 та частинами першою, другою ст. 215 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із ст. 1, частиною першою ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на виконання господарських зобов'язань та на підтвердження реальності надання зазначеним вище контрагентом послуг надано лише податкові накладні: від 01.04.2011 року № 010422 на загальну суму з ПДВ 197126,00 грн., в. т.ч. ПДВ - 32854,33 грн.; від 01.04.2011 року № 010423 на загальну суму з ПДВ 27883,50 грн., в. т.ч. ПДВ - 4647,25 грн.; від 04.05.2011 року № 040515 на загальну суму з ПДВ 301646,99 грн., в. т.ч. ПДВ - 50274,50 грн.; від 04.05.2011 року № 040516 на загальну суму з ПДВ 12950,71 грн., в. т. ч. ПДВ - 2158,45 грн.; від 01.06.2011 року № 010608 на загальну суму з ПДВ 406305,28 грн., в. т.ч. ПДВ - 67717,55 грн., копії яких також наявні в матеріалах справи (Т.І, а. с. 62-70), всього на 945912,48 грн., в. т.ч. ПДВ - 157652,08 грн., проте, будь-яких інших первинних документів які б підтверджували реальність надання контрагентом послуг Позивачу, ним суду не надано.

Крім того, як вбачається із зазначеного Договору та податкових накладних їх від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріон» підписано директором ОСОБА_2

Проте, Вироком Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року (справа № 1-610/12), копія якого наявна в матеріалах справи (T.V, а. с. 190-192), та який набрав законної сили 25 грудня 2012 року , ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбачено частиною першою ст. 205 Кримінального кодексу України та встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в період з 06.12.2010 року по 11.08.2011 року він був єдиним власником та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріон» (код ЄДРПОУ 37194316).

Крім того, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаріон» зареєстровано в державних органах влади, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, проте, ОСОБА_2 прийняв участь у його придбанні, шляхом перереєстрації на своє ім'я не з метою здійснення господарської діяльності, пов'язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, як передбачено Статутом створеного ним підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, як співвиконавець вчинення даного злочину за грошову винагороду та те, що ОСОБА_2 досвіду ведення підприємницької діяльності, в тому числі здійснення керівництва на підприємствах не має.

Відповідно до частини четвертої ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, ОСОБА_2 з 06 грудня 2010 року здійснювалось фіктивне підприємництво, що спростовує реальність здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаріон» та Позивачем.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II вищезазначеного Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно із п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2)правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо; усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок; при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції право мірно відмовив у задоволенні позову тому, як за відсутності факту придбання послуг, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат, навіть за наявності формально складених, але фіктивних документів або сплати грошових коштів контрагенту.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем виконано, а саме, доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олівія Електро» залишити без задоволення , а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 08.05.2014 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.