Постанова

від 22.11.2013 по справі 826/15710/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2013 року № 826/15710/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арттехніка» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачем проведено перевірку з порушенням норм чинного законодавства, за результатами якої складено акт, висновки якого є надуманими, безпідставними та необґрунтованими. На підставі протиправного акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

У позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0004442202 від 17.06.2013р. форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 783 013,50грн., за основним платежем 522009грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 261004,5грн.; визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0004452202 від 17.06.2013р. форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 745 728,00грн., за основним платежем 497 152грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 248 576грн.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судове засідання, не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Арттехніка» (код ЄДРПОУ 33597148) при взаємовідносинах з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (код ЄДРПОУ 37817014) та ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» (код ЄДРПОУ 32799525), за період з 01.01.12р. по 31.12.12р., за результатами якого складено акт від 08.05.13р. №507/22.2-10/33597148.

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Арттехніка»: п. 44.1, п.44.6 ст.44, пп.14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п. 138.2, п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.1.2, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.15,пп.2.16 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, у зв'язку з чим ТОВ «Арттехніка» занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 522009,0грн.; п. 44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.1895, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 та п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, п.2.15, п.п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за перевіряє мий період в сумі 497152,0грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004442202 від 17.06.2013р. форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, на загальну суму 783 013,50грн., з яких за основним платежем 522009грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 261004,5грн та податкове повідомлення-рішення №0004452202 від 17.06.2013р. форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, на загальну суму 745 728,00грн., з яких за основним платежем 497 152грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 248 576грн.

Не погодившись з оскаржуваними рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням головного управління Міндоходів в місті Києві від 21.08.13р. №3447/10/26-15-10-07-04, первинні скарги позивача залишено без задоволення, податкові повідомлення - рішення №0004442202 та №0004452202 від 17.06.2013р.- без змін.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність проведення відповідачем перевірки, у зв'язку з відсутністю підстав для її проведення.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на адресу позивача було направлений запит від 29.03.13р. №7226/10/22.2-21 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин ТОВ «Арттехніка» із ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «КФ «Горизонталь», ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», за 2012 рік.

На вказаний запит, позивачем листом від 08.04.13р. №150, відмовлено податковому органу в наданні пояснень та їх документального підтвердження стосовно взаємовідносин з контрагентами.

Судом встановлено, що податковим органом видано наказ від 19.04.13р. №820 про проведення виїзної перевірки ТОВ «Арттехніка». Разом з тим, податковим органом складено акт від 22.04.2013р. про відмову в отриманні копії наказу від 19.04.13р. №820 та ознайомлення із направленням на перевірку від 19.04.13р. №782/22 посадовими особами ТОВ «Арттехніка» або його уповноваженими представниками та акт від 22.04.2013р. про неможливість проведення документальної виїзної перевірки за місцезнаходженням ТОВ «Арттехніка».

Окрім того, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на податкову адресу ТОВ «Арттехніка» було направлено запит №10112/10/22.2-10 від 24.04.13р. про надання до перевірки первинних документів, що свідчать про фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Арттехніка» із ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», за 2012 рік. Станом на дату реєстрації акту перевірки, позивачем не надано відповіді на запит податкового органу.

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.2. п.75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України зазначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п.п. 78.1.1. ст. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України зазначено, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками податкової інформації перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, у відповідності до норм чинного законодавства призначено та проведено перевірку.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Ю.О.Електронікс-1», відповідно до договору про надання послуг від 16.07.12р. №164.

Так, відповідно до акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини в період з 01.12.11р. по 30.11.2012р. №817/22-90/32799525 від 27.03.2013р. встановлено, що у жовтні 2011року невстановлені особи перереєстрували в органах державної влади Шевченківського району м. Києва на ім'я ОСОБА_1 ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» з метою незаконної діяльності з надання суб'єктам господарювання послуг по мінімізації податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ.

Окрім того, слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві опитано ОСОБА_1, який повідомив про свою непричетність до здійснення господарських ТОВ «Ю.О.Електронікс-1». За даним фактом 24.01.13р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013110000000099 за ознаками злочину передбаченого ст.205 КК України.

Відповідно до акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №817/22-90/32799525 від 27.03.2013р. встановлено порушення п.187.1 ст.187, п.198.1 ст.198, п.198.2, п. 198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу, задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит по податку на додану вартість за період з 01.12.2011р. по 30.11.2012р. ТОВ «Ю.О.Електронікс-1», підлягають зменшенню до 0,00грн.

Окрім того,з матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Онікс Компані ЛТД», відповідно до договору про надання послуг від 23.12.2011р. №312.

Відповідно до висновків акту перевірки ДПІ У Солом'янському районі м. Києва №531/22.4-13/37817014 від 15.03.13р. встановлено порушення ТОВ «Онікс Компані ЛТД»: відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п.198.3 ст.198, п.193.1 ст.193, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201, пп.201.10 ст.201, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям у листопаді - грудні 2011 року та січні - березні 2012року; задекларований податковий кредит ТОВ «Онікс Компані ЛТД» сформований по взаємовідносинам з контрагентами -постачальниками за листопад - грудень 2011 року та січень-березень 2012 року сформований неправомірно та звіркою не підтверджується: задекларовані податкові зобов'язання ТОВ «Онікс Компані ЛТД» за листопад - грудень 2011 та січень-березень 2012 року по ланцюгу товарів (послуг) придбаних у контрагентів-постачальників сформовані неправомірно та звіркою не підтверджуються; звіркою ТОВ «Онікс Компані ЛТД» за листопад-грудень 2011 та січень-березень 2012 року документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками.

Судом встановлено, що позивачем, під час проведення перевірки податковим органом, не надано первинних документів по господарській діяльності з контрагентами, на підставі чого, податковий орган в акті перевірки зробив висновок про те, що взаємовідносини ТОВ «Арттехніка» з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» є непідтвердженими.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи ТОВ «Арттехніка» по взаєморозрахункам з контрагентами здійснювались поза межами правового поля.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 Кодексу, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Кодексу).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Як встановлено судом, первинні документи контрагента позивача виписані з порушенням законодавства, а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із позивачем для сплати до державного бюджету.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Недоведеність зазначених обставин та підстав, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків витрат та податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій/ оформлення "безтоварних" операцій), вказує на юридичну дефектність складених за такими операціями первинних документів, позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача (про їх невиконання), про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які, внаслідок наведеного, не мають юридичної значимості для цілей бухгалтерського та податкового обліку, що у сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування спірних податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ТОВ «Арттехніка» - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов