Постанова

від 04.03.2014 по справі 826/15710/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15710/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Юкиша М.П.,

представника відповідача - Чирви Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арттехніка» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арттехніка» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Арттехніка» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.06.2013 року №0004442202 та №0004452202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на безпідставність сформованого внаслідок непідтверджених належними первинними документами господарських операцій податкового кредиту та зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток за рахунок понесених витрат при взаємовідносинах позивача з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Ю.О. Електронікс-1».

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за підсумками якої складено акт від 08.05.2013 року №507/22.2-10/33597148 та виявлені порушення п. п. 44.1, 44.6 ст. 44, пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. пп. 1.2, 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 522009,00 грн., в тому числі: за І квартал 2012 року на суму 68852,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року - 424278,00 грн., за ІV квартал 2012 року - 28879,00 грн.; п. п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200, пп. пп. 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 497152,00 грн., в тому числі: за лютий 2012 року на суму 23167,00 грн., за березень 2012 року - 42407,00 грн., за серпень 2012 року - 349589,00 грн., за вересень 2012 року - 35068,00 грн., за жовтень 2012 року - 25254,00 грн., за листопад 2012 року - 18167,00 грн., за грудень 2012 року - 3500,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 17.06.2013 року №0004442202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі на 783013,50 грн., з них 522009,00 грн. - за основним платежем, 261004,50 грн. - за штрафними санкціями, та №0004452202, яким позивачу збільшене суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 745728,00 грн., з них 497152,00 грн. - за основним платежем, 248576,00 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими податковим органом рішеннями, а також із результатами їх адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для визначення позивачу сум податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення ТОВ «Арттехніка» коштів, витрачених за договорами про надання послуг з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту, оскільки фактичне виконання зазначених домовленостей не підтверджується належними первинними документами. Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на отриманих від інших податкових інспекцій актах про неможливість проведення зустрічних звірок названих контрагентів позивача.

На спростування приведених доводів, позивачем надано до суду документи, що опосередковували його взаємовідносини із вищевказаними контрагентами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Так, згідно вимог пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стосовно висновків відповідача щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», колегія суддів установила наступне.

Згідно отриманого відповідачем та врахованого в ході перевірки позивача акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 27.03.2013 року №817/22-90/32799525 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.12.2011 року по 30.11.2012 року» слідує, що ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» на час зустрічної звірки за адресою, вказаною в реєстраційних документах не знаходиться, відтак неможливо отримати від товариства документальне підтвердження господарських операцій з контрагентами. Крім того, при складанні акту податковим органом було використано матеріали, отримані від Слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві, а саме: інформація щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», а також пояснення гр. ОСОБА_4 (керівник і засновник товариства), який в рамках досудового розслідування кримінальної справи, порушеної за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) (№12013110000000099 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань), пояснив, що зареєстрував назване підприємство за грошову винагороду та заперечував свою причетність до його господарської діяльності. Враховуючи наведене, за наслідками податкової перевірки позивача, контролюючий орган дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», у зв'язку із якими останнім виписано позивачу податкові накладні в період з серпня по листопад 2012 року, фактично не відбулися, а тому відсутні підстави для віднесення сплачених позивачем по таким операціям коштів до валових витрат, а сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Досліджуючи спірні господарські операції, колегія суддів зважає на наступне.

Як убачається із матеріалів справи, 16 липня 2012 року між позивачем, в особі директора Примака А.В. (замовник), та ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», в особі ОСОБА_4 (виконавець), укладено договір про надання послуг №164. Того ж дня сторонами договору укладено та підписано додаткову угоду до договору. Враховуючи зміни, внесені додатковою угодою, предметом вказаного договору (п. 1.1) виступало зобов'язання виконавця виконати за завданням замовника монтажно-демонтажні роботи зі встановлення світло-, звуко-обладнання, апаратури та зобов'язання замовника прийняти виконані належним чином роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов цього договору. Згідно п. п. 3.2, 3.3. цього договору, вартість робіт виконавця визначається на підставі розцінок та встановлюється сторонами в актах виконаних робіт (наданих послуг). Загальна орієнтовна вартість послуг за договором складає 3500000,00 грн. (з ПДВ). До обов'язків замовника за умовами договору відноситься, зокрема, підписання та повернення виконавцю актів отримання-надання послуг (виконання робіт) протягом 5 робочих днів з дати їх отримання від виконавця; виконавець, зокрема, зобов'язаний протягом 5 днів з моменту виконання робіт оформлювати, підписувати та надавати замовнику акт отримання-надання послуг (виконання робіт).

На підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору та факту отримання обумовлених ним робіт позивачем надано акти приймання-передачі робіт, підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, які свідчать про те, що виконавець виконав монтажно-демонтажні роботи зі встановлення освітлювальних приладів Filmgear/Junior 650W (1000W), ARRI/Junior 2000W, Kino Flo 4Bank 4ft, JB-Lighting, Blinder та інших, генераторів туману, комплектів комутації, мікрофонів, сплітерів, акустичного та іншого обладнання. Зазначені акти приймання-передачі робіт відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Колегія суддів зауважує, що вказані акти надані позивачем до апеляційного суду без обґрунтування причин їх неподання в суд першої інстанції. Однак, колегія суддів вважає можливим їх врахувати, оскільки з матеріалів справи вбачається, що місцевим судом такі не витребовувались.

За фактом виконання робіт (складанням відповідного акту), виконавцем виписано позивачу податкові накладні, які за формою та змістом відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», підтверджуються належними первинними документами.

Стосовно висновків відповідача щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Онікс Компані ЛТД», колегія суддів установила наступне.

Так, у акті перевірки позивача, відповідач посилається на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Онікс Компані ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами-продавцями та підприємствами-покупцями за періоди з листопада по грудень 2011 року та з січня по березень 2012 року» №531/22.4-13/37817014 від 15.03.2013 року. У вказаному акті податковий орган стверджує, що ТОВ «Онікс Компані ЛТД» відсутнє за адресою реєстрації; у податкового органу відсутня інформація щодо наявності основних фондів товариства. Також, згідно вказаного акту, посадовими особами враховано довідки щодо неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів-постачальників ТОВ «Онікс Компані ЛТД»: ТОВ «ТД «Оса», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», з приводу яких контролюючі суб'єкти дійшли висновку, що укладені останніми правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, ними обумовлених.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на наступне.

Із матеріалів справи вбачаться, що в період з лютого по березень 2012 року позивач вступав у господарські відносини з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» за договором про надання послуг №312 від 23.12.2011 року. Згідно пункту 1.1 цього договору (враховуючи зміни, внесені додатковою угодою від 23.12.2011 року), виконавець (ТОВ «Онікс Компані ЛТД») зобов'язується за завданням замовника (позивач) виконати монтажно-демонтажні роботи зі встановлення світло-, звуко-обладнання, апаратури, а замовник зобов'язується прийняти виконані належним чином роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов цього договору. За умовами договору, вартість робіт виконавця визначається на підставі розцінок та встановлюється сторонами в актах виконаних робіт. Загальна орієнтовна вартість робіт за договором складає загалом 393440,00 грн. (з ПДВ). До обов'язків замовника за умовами договору відноситься, зокрема, підписання та повернення виконавцю актів отримання-надання послуг (виконання робіт) протягом 5 робочих днів з дати їх отримання від виконавця; виконавець, зокрема, зобов'язаний протягом 5 днів з моменту виконання робіт оформлювати, підписувати та надавати замовнику акт отримання-надання послуг (виконання робіт) (пп. пп. 2.1.3, 2.2.5 договору).

На підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору та факту отримання обумовлених ним робіт позивачем надано акти приймання-передачі робіт, підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, які свідчать про те, що виконавець виконав монтажно-демонтажні роботи зі встановлення освітлювальних приладів Filmgear/Junior 650W (1000W), ARRI/Junior 2000W, Kino Flo 4Bank 4ft, JB-Lighting, Blinder та інших, генераторів туману, комплектів комутації тощо. Вартість виконаних робіт згідно вказаних актів дорівнює обумовленій договором про надання послуг №312 від 23.12.2011 року. Зазначені акти приймання-передачі робіт відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За фактом виконання робіт (складанням відповідного акту), виконавцем виписано позивачу податкові накладні, що за формою та змістом відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

На підтвердження розрахунків за поставлений товар, позивачем надано платіжні доручення по рахунку в ПАТ «ВіЕйБі Банк» з призначенням платежу за послуги згідно договору №312 від 23.12.2011 року на загальну суму з ПДВ 393440,00 грн. Тобто, розрахунок за виконані роботи проведено у повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні ТОВ «Онікс Компані ЛТД», підтверджуються належними первинними документами.

У контексті дослідження реальності вчинення вищеописаних господарських операцій, колегія суддів зауважує, що згідно акту перевірки позивача, останній за КВЕД проводить таку господарську діяльність: ремонт і обслуговування електричного устаткування, установлення та монтаж машин і устаткування, виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм. Тобто, замовлені позивачем у ТОВ «Онікс Компані ЛТД» роботи безпосередньо пов'язані із звичайною діяльністю першого.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які останньому контрагентами виписано податкові накладні, колегія суддів приходить до наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковим кодексом України у пп. «б» п. 185.1 ст. 185 встановлено, що до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів вважає, що матеріали зустрічної звірки контрагента позивача не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених між позивачем та цим контрагентом, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення. Більш того, акт про неможливість зустрічної звірки свідчить про те, що така звірка фактично не відбулася.

Судова колегія не враховує посилання податкового органу на матеріалами, отримані від Слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві, зібрані в рамках досудового розслідування кримінальної справи, порушеної за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) (№12013110000000099 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань), з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 КАС України).

Частиною першою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 названої процесуальної норми докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

З огляду на викладене слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках досудового розслідування кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 КК України та частини 1 статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи, навіть, його контрагентів.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що позивачем належно підтверджено правомірність формування податкового кредиту та віднесення витрат на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток внаслідок господарських відносин, що відбулися між першим та ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» за період, що перевірявся контролюючим органом. Доводи ж податкового органу щодо відсутності реального характеру зазначених господарських взаємовідносин є необґрунтованими.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування. Тому, постанову суду першої інстанції слід скасувати, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арттехніка» задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2013 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арттехніка» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.06.2013 року №0004442202 та №0004452202.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст постанови складений 11 березня 2014 року)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.