Постанова

від 21.11.2013 по справі 910/10391/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р. Справа№ 910/10391/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Опенько С.А. - дов. № 142 від 22.10.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» на рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2013р. (повний текст підписано 27.08.2013р.)

у справі № 910/10391/13 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МБІ Транс»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія

«Індіго»

про стягнення коштів

В судовому засіданні 21.11.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МБІ Транс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» про стягнення коштів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що договір страхування відповідальності автоперевізника № 317-30023-11 від 14.10.2011р., укладений між позивачем та відповідачем, у зв'язку з простроченням сплати другого, третього та четвертого страхового платежу, є автоматично припиненим, а тому просив стягнути з відповідача кошти у розмірі 32 015, 25 грн. як помилково сплачені, а також 149, 99 грн. 3% річних, 1 500, 00 грн. витрат на послуги адвоката та 1 720, 50 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.08.2013р. у справі № 910/10391/13 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МБІ Транс» 32 015, 25 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 149, 99 грн. 3% річних, 1 500, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1 720, 50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2013р. для розгляду справи № 910/10391/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Мальченко А.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 17.10.2013р.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 17.10.2013р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 21.11.2013р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.11.2013р. вимоги апеляційної інстанції підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 21.11.2013р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 130), про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 14.10.2011р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Індіго» (позивач, страховик за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МБІ Транс» (відповідач, страхувальник за договором) було укладено договір страхування відповідальності автоперевізника № 317-30023-11, відповідно до якого страховик бере на себе зобов'язання у випадку настання передбачених умовами подій відшкодувати збиток страхувальника, а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі в зазначені в страховому полісі терміни і виконувати інші умови договору.

13.01.2012р. між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору, якою встановлено період страхування з 13.01.2012р. по 12.01.2013р., обидві дати включно.

Загальна сума страхового платежу встановлена в розмірі 42 687, 00 грн.

Сторони в зазначеній додатковій угоді погодили, що страхувальник сплачує страховий платіж чотирма рівними частинами у встановлені строки, а саме: до 13.01.2012р. суму у розмірі 10 671, 75 грн., до 13.04.2012р. суму у розмірі 10 671,75 грн., до 13.07.2012р. суму у розмірі 10 671, 75 грн. та до 13.10.2012р. суму у розмірі 10 671,75 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжних доручень № 5183 від 07.12.2012р., № 49 від 13.01.2012р., № 632 від 26.04.2012р., № 1496 від 10.10.2012р., № 1907 від 19.12.2012р. (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи) позивачем на рахунок відповідача було перераховано наступні платежі 07.12.2011р. - 4 000, 00 грн., 13.01.2012р. - 6 671,75 грн., 26.04.2012р. - 10 671,75 грн., 10.10.2012р. - 10 671,75 грн., 19.12.2012р. - 10 671,75 грн.

Таким чином на рахунок відповідача були перераховані грошові кошти на загальну суму 42 687,00 грн.

Відповідно до п. 3 розділу 19 частини 2 договору «Умови страхування», якщо інше не буде погоджено сторонами окремо, у випадку несплати страхового платежу у встановлений строк дія договору припиняється з 00 годин дати, що випливає за датою строку сплати. Відновлення дії договору при застосуванні принципу автоматичного припинення можливе на підставі заяви позивача.

Місцевим господарським встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що позивачем було прострочено виконання зобов'язання з оплати страхових платежів починаючи з другого платежу, оскільки замість сплати другого страхового платежу до 13.04.2012р. позивачем його було сплачено 26.04.2012р., тобто з 00 годин 14.04.2012р. договір страхування відповідальності автоперевізника № 317-30023-11 від 14.10.2011р. автоматично припинив свою дію.

Оскільки правовою підставою для перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в розмірі 32 015, 25 грн. був укладений між позивачем, як страхувальником, та відповідачем, як страховиком, договір страхування відповідальності автоперевізника № 317-30023-11 від 14.10.2011р., а даний правочин автоматично припинив свою дію з 00 годин 14.04.2012р., позивач вважає, що відповідач зобов'язаний повернути грошові кошти у розмірі 32 015, 25 грн., які сплачені за договором страхування відповідальності автоперевізника № 317-30023-11 від 14.10.2011р., як безпідставно набуте ним майно.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з листом № 19/03 від 19.03.2013р. про повернення 32 015, 25 грн., які були помилково перераховані за договором страхування відповідальності автоперевізника № 317-30023-11 від 14.10.2011р., у зв'язку з припиненням дії останнього. Однак, листом № 30.04.2013 від 30.04.2013р. відповідач відмовився повертати зазначені кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання визначені у главі 50 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 3 розділу 19 частини 2 договору «Умови страхування» передбачено, що якщо інше не буде погоджено сторонами окремо, у випадку несплати страхового платежу у встановлений строк дія договору припиняється з 00 годин дати, що випливає за датою строку сплати. Дія договору може бути відновлена на підставі заяви страхувальника (позивача) після погашення ним заборгованості по сплаті страхового платежу. Страховик може відмовитися від поновлення договору.

У зв'язку з тим, що позивачем було прострочено виконання зобов'язання з оплати страхових платежів, у результаті чого договір страхування відповідальності автоперевізника № 317-30023-11 від 14.10.2011р. є припиненими з моменту прострочення оплати другого платежу, тобто з 14.04.2012р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сума в розмірі 32 015, 25 грн., яка в подальшому була сплачена позивачем після 14.04.2012р., перебуває у відповідача без належних на те правових підстав, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про відновлення дії спірного договору, доказів такого звернення позивач не надав, а відповідач не надав доказів поновлення дії договору після його припинення з 00 годин 14.04.2012р.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що листом вих. № 14/2-220213/2 від 22.02.2013р. відповідачем було відмовлено позивачеві у виплаті страхового відшкодування за спірним договором по випадку, що стався 18.12.2012р., посилаючись на п. 3 розділу XIX частини 2 «Умови страхування» договору страхування із зазначенням того, що договір страхування не діяв на момент пошкодження майна (а. с. 41-42).

При цьому відповідач акцентував увагу на тому, що четверта частина страхового платежу повинна була бути сплачена 13.10.2012р., але сплачена лише 19.12.2012р., отже, страхувальник не виконав свого обов'язку за договором страхування щодо сплати четвертого страхового платежу в строк, зазначений в договорі.

У зв'язку з викладеним, посилання відповідача на усне волевиявлення позивача щодо відновлення дії договору страхування та відповідно погодження відповідачем поновлення договору не ґрунтується на матеріалах справи.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що і другий, і третій, і четвертий платіж був внесений позивачем з порушенням строку, визначеного згідно додаткової угоди № 1 до договору страхування.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частиною 1 статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були повернені грошові кошти у розмірі 32 015, 25 грн., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 32 015, 25 грн. є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням зобов'язання щодо повернення коштів, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 149, 99 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, нарахованих на суму помилково перерахованих 32 015, 25 грн., погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення 149, 99 грн. 3% річних є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, доводи відповідача щодо незаконного стягнення з нього 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, не заслуговують на увагу.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 1 500, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між позивачем та адвокатом Прилепою Р.А. підтверджуються договором № 13-05-14 від 14.05.2013р. про надання правової допомоги, згідно свідоцтва № 876 від 19.01.2012р. Прилепа Р.А. має право на зайняття адвокатською діяльністю.

На виконання умов вказаного договору, позивачем перераховано Прилепі Р.А. 1 500, 00 грн. в якості оплати правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 14.05.2013р. № 13-05-14, що підтверджується платіжним дорученням № 45 від 21.05.2013р., оригінал якого наявний в матеріалах справи (а. с. 17).

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, на рахунок якого здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування коштів на підставі договору, враховуючи рекомендації, викладені в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.08.2013р. № 01-06/1238/2013 та враховуючи рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 6-рп/2013, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про кваліфікацію зазначених позивачем 1 500, 00 грн. судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, доводи апелянта про безпідставність стягнення з нього витрат на оплату послуг адвоката не заслуговують на увагу.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, з наданням належної оцінки доказам по справі, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 20.08.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 44, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» на рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2013р. у справі № 910/10391/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2013р. у справі № 910/10391/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10391/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 27.11.2013р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.О. Мальченко

О.М. Остапенко