Постанова

від 18.11.2013 по справі 801/9842/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2013 р. (12:44 год.) Справа №801/9842/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Багацької А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Полтава-Аргон"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

позивача: Бурлак В.М., довіреність від 11.03.13 № 56;

відповідача:Турчанович Ю.Л., довіреність від 07.08.13 № 171/9/10.0;

Суть спору: Приватне підприємство "Полтава-Аргон" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2013 № 0001942200 про донарахування грошового зобов'язання з орендної плати за договором оренди земельної ділянки в сумі 16 559,30 грн. та штрафних санкцій в сумі 3 857,70 грн. за період з 01.01.2011 по 31.07.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що донараховуючи грошові зобов'язання з орендної плати за землю Сакська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби перевищила свої власні повноваження, передбачені ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", оскільки не мала права самостійно змінювати та визначати розмір орендної плати з договору оренди, збільшуючи податкове зобов'язання з орендної плати до 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Норми законодавства, що регулюють питання сплати орендної плати за землю передбачають неоднозначне трактування прав та обов'язків платника податку. Конфлікт інтересів, на думку позивача, полягає у тому, що податковою інспекцією базою для нарахування орендної плати визначено нову нормативно-грошову оцінку орендованої земельної ділянки, затверджену рішенням Сакської міської ради, тоді як без укладення додаткової угоди до договору оренди на підставі рішення, прийнятого органом місцевого самоврядування, позивач, як сторона цивільно-правової угоди, не зобов'язаний змінювати розмір орендної плати, та, відповідно, розмір земельного податку, які у сукупності складають плату за землю.

Також, позивач зазначає, що зміни до елементів податків та зборів можуть вноситись не пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а податкові збори та пільги не можуть змінюватись протягом бюджетного року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, відповідач - заперечував.

Заперечуючи проти позову представник відповідача наголосив на тому, що податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку, в ході якої встановлено, що платником податків занижено податкове зобов'язання по орендній платі за земельну ділянку комунальної власності за період з 01.01.2011 по 31.07.2013 на загальну суму 16 559,30 грн. Заниження податкових зобов'язань з орендної плати є наслідком неврахування платником податків змін ставки податку у зв'язку із актуалізацією нормативно-грошової оцінки земель, розташованих у межах м. Саки, - збільшення з 01.01.11 мінімального розміру річної плати за земельні ділянки, які знаходяться в державній або комунальній формі власності, що дорівнює трикратному розміру земельного податку.

Надані платником податків розрахунки податкового зобов'язання свідчать про неврахування вимог п. 288.5 ст. 288 ПК України у частині визначення мінімального розміру орендної плати - не менш ніж трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ ПК України.

Розмір орендної плати за землю є одночасно як умовами договору оренди, так і формою податку на землю, тому що взимання плати за землю відноситься до сфери регулювання податкового законодавства.

З огляду на вказане, представник відповідача вважає доводи позивача безпідставними, а позов - необґрунтованим, внаслідок чого просив суд відмовити Приватному підприємству "Полтава-Аргон" у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (також далі - Сакська ОДПІ, контролюючий орган, відповідач) на підставі наказу від 19.09.2013 № 95 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Полтава-Аргон" код ЄДРПОУ 20692827" (а.с.39), повідомлення від 19.09.2013 № 179/2200 (а.с.38), у період з 19.09.2013 по 25.09.2013 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку приватного підприємства "Полтава-Аргон" (також далі - ПП "Полтава-Аргон", платник податків, позивач), код за ЄДРПОУ 20692827, з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 01.01.2011 по 31.07.2013 по договору оренди земельної ділянки від 07.04.2006, який укладено з Сакською міською радою АР Крим, за результатами якої складено акт від 26 вересня 2013 року № 160/2200/20692827 (також далі - акт перевірки) (а.с.41-47).

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником податків п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по орендній платі за земельну ділянку державної і комунальної власності за період з 01.01.2011 по 31.07.2013 на загальну суму 16 559,30 грн., у тому числі: за 2011 рік сумою 2 264,95 грн. (січень-липень по 188,75 грн. - на суму 1 321,25 грн.), за вересень-грудень по 188,74 грн. - на суму 943,7 грн.); за 2012 рік сумою 8 675,31 грн. (за січень - 191,05 грн., за лютий - 464,86 грн., з березня по грудень по 801,94 грн. на суму 8 019,4 грн.); за 2013 рік сумою 5 619,04 грн. (за січень-липень по 802,72 грн.).

Податковим повідомленням-рішенням від 19.10.2013 № 0001942206 Сакською ОДПІ повідомлено ПП "Полтава-Аргон" про збільшення суми грошових зобов'язань з орендної плати за землю юридичних осіб, код платежу 13050200, на загальну суму 20 470,00 грн., з яких 16 559,3 грн. - сума грошового зобов'язання за основним платежем, 3 857,7 грн. - сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.49).

Заперечуючи проти збільшення грошових зобов'язань, з підстав, визначених в акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із названим позовом до відповідача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Досліджуючи акт перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, судом встановлено, що підставами для збільшення суми грошових зобов'язань з орендної плати за земельну ділянку комунальної власності за період з 01.01.2011 по 31.07.2013 на загальну суму 16 559,30 грн. стали обставини зміни ставки земельного податку у відповідності з чинним законодавством, внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо актуалізації нормативно-грошової оцінки земель.

Контролюючий орган, збільшуючи платнику податків розмір орендної плати за землю, визначаючи розмір грошових зобов'язань, переважно керувався нормами п. 288.5 ст. 288 ПК України, зазначаючи, що обов'язок із сплати земельного податку, визначеного податковим повідомленням-рішенням, виник у платника податків в силу закону та, прийнятого на його виконання, рішення Сакської міської ради, незалежно від волевиявленням сторін договору ПП "Полтава-Аргон", як орендаря, та Сакської міської ради, як орендодавця, за укладеним договором оренди земельної ділянки від 07.04.2006, та не зважаючи на не оформлення договірних зобов'язань додатковою угодою відповідно до рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної оцінки земель, розташованих в межах міста Саки.

Перевіряючи обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення суд виходив з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, сторонами не оспорювалось та визнано, що 07 квітня 2006 року між Сакською міською радою та приватним підприємством "Полтава-Аргон" укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3 000,00 кв.м., строком на 47 років, розташованої за адресою: України, Автономна Республіка Крим, місто Саки, вул. Євпаторійське шосе, 86, у відповідності до доданої схеми (плану) земельної ділянки, що є невід'ємною частиною Договору, кадастровий номер якої: 0111400000000090037, з цільовим призначенням за УКЦВЗ: 1.10.5 - землі іншого промислового призначення для будівництва виробничого корпусу та розміщення служб підприємства (а.с.19-20, 68-79).

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою сторони визначили на рівні 3 670,80 грн. на рік, на місяць, відповідно, - 305,90 грн. Грошова оцінка земельної ділянки згідно довідки Сакського міського відділу земельних ресурсів АР Крим від 07 квітня 2006 року № 398/02-22 складає 183 540,00 грн.

Сторони домовились, що умови дійсного договору зберігають свою силу на строк його дії і у випадках, коли після вступу в силу, законодавством встановлені інші правила, не передбачені договором (пункт 2.2.2. Договору).

Згідно пункту 2.3.2 названого Договору орендна плата вноситься не пізніше п'ятнадцятого числа наступного за звітним місяцем поточного року. Розмір орендної плати підлягає щомісячному корегуванню на діючий у попередньому місяці індекс інфляції. Обов'язок розрахунку щомісячної суми корегування орендної плати на індекс інфляції та сплати вказаної суми одночасно з виплатою орендної плати покладається на орендаря.

За змістом пункту 2.3.3 зазначеного Договору сторони дійшли згоди, що розмір орендної плати може переглядатись сторонами за взаємною згодою один раз на рік у випадках та з моменту: змін умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів та т.і., в тому числі інфляційних процесів; погіршення стану земельної ділянки не з вини орендаря; у випадку невиконання орендодавцем обов'язку сповістити орендаря про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; збільшення ставок земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавством України та рішеннями органу місцевого самоврядування м. Саки.

Договір зареєстровано у Сакському відділі Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі зроблено запис від 18 травня 2006 року № 040601500067 (а.с.19-20).

Розмір орендної плати за земельну ділянку, надану в оренду ПП "Полтава-Аргон" під будівництво виробничого корпусу та розміщення служб підприємства по вул. Євпаторійське шосе, 86 в м. Саки, кадастровий номер 0111400000000090037, площею 3 000,00 кв.м., виходячи з грошової оцінки за 1 кв.м. земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації на рівні 61,18 грн., грошової оцінки всієї земельної ділянки, з урахуванням індексації в розмірі 183 540,00 грн., податку на землю за 1 кв.м. на рік на рівні 0,012 грн. та орендної плати за 1 кв.м. на рік на рівні 1,22 грн., сторони узгодили на загальну річну суму в розмірі 3 670,80 грн. (а.с.70).

Згідно Витягу від 07.04.06 № 398/02-22 з технічної документації нормативної грошової оцінки земель м. Саки, розробленої інститутом "Крим НДІ проект" у 2001 році, у земельно-оціночному районі № 17 - по вул. Євпаторійське шосе, 86, категорії землі за функціональним використанням - землі іншого промислового призначення (УКЦВЗ - 1.10.5) нормативна грошова оцінка без коефіцієнту інфляції складає 57,95 грн., а з коефіцієнтом інфляції (К=1,02; 1,035) - 61,18 грн.(а.с.72).

Рішенням 15 сесії 6-го скликання Сакської міської ради від 08 лютого 2012 року № 40 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, розташованих в межах міста Саки" органом місцевого самоврядування затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель, розташованих в межах міста Саки, виконану ТОВ "Земельний кадастр". Пунктом другим названого рішення Суб'єктам господарської діяльності незалежно від форм власності - орендаря земельних ділянок привести договірні зобов'язання з оформлення права користування земельними ділянками у відповідність із затвердженою нормативною грошовою оцінкою (а.с.80). Зазначене рішення надруковано 17 лютого 2012 року в газеті "Слово Города" (а.с.81).

Відповідно до п. 34, п. 35 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення питань регулювання земельних відносин та затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування земельними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які, з положень статті 144 Основного Закону, є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Як убачається із Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого 11.11.2013 за вих. № 2834/01-14 Міськрайонним управлінням Держземагентства в мм. Євпаторії, Саках та Сакському районі Автономної Республіки Крим, середня вартість земельної ділянки за 1 кв. м. збільшилась до 111,94 грн., коефіцієнт Км2 до 0,92, сукупний коефіцієнт дорівнює 1,28, коефіцієнт Кф = 1,2, нормативно грошова оцінка кв. м. земельної ділянки під забудовою складає 158,18 грн., нормативно грошова оцінка земельної ділянки складає 474 540,00 грн. (а.с.107).

Листом Сакської міської ради АР Крим від 19.12.2012 за вих. № 01.1-06/483 направлено директору приватного підприємства "Полтава-Аргон" чотири екземпляра додаткової угоди до договору оренди для підписання у двадцятиденний строк та подальшого проведення його державної реєстрації у міськрайонному управлінні Держкомзему в м. Саки та Сакському районі АР Крим, після чого один екземпляр додаткової угоди зобов'язано повернути до Сакської міської ради у строки, встановлені законодавством (а.с.112-116).

Відповідно до листа від 26.06.2013 № 01.1-06/321 "Про прийняття заходів із збільшення надходжень з орендної плати за землю", Сакська міська рада АР Крим просила Сакську ОДПІ АР Крим ДПС активізувати роботу із збільшення надходжень податків, зборів, обов'язкових платежів, що формують дохідну частину бюджету міста, у тому числі відносно ПП " Полтава-Аргон", яким, як то зазначено в листі органу місцевого самоврядування, договірні відносини не приведені у відповідність.

З дослідженого судом рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2013 у справі № 901/1403/13, яка залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2013 року (а.с.150-152), позов Сакської міської ради до Приватного підприємства "Полтава-Аргон" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки задоволено частково.

Внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 07.04.2006, зареєстрованого від 18.05.2006 № 040601500067, який укладено між Сакською міською радою та Приватним підприємством "Полтава-Аргон", відносно земельної ділянки загальною площею 3 000,00 кв.м. за адресою: вул. Євпаторійське шосе, 86, м. Саки, а саме: викласти п.2.3.1. договору оренди земельної ділянки в новій редакції: "орендна плата за використання земельної ділянки, кадастровий номер 0111400000000090037, яка розташована за адресою: вул. Євпаторійське шосе, вноситься в грошовій формі на спеціальний бюджетний рахунок, та її розмір становить 4% від нормативної грошової оцінки 18 981,60 грн. на рік, відповідно 1 581,80 грн. на місяць. Грошова оцінка земельної ділянки відповідно інформації № 3534/01.1-23 від 28.11.2012, виданої міжрайонним управлінням Держкомзему в м. Саки і Сакському районі Автономної Республіки Крим з урахуванням індексації і складає 474 540 грн." (а.с.145-149).

З 01.01.2011 порядок оподаткування землі в Україні, визначається розділом XIII "Плата за землю" Податкового кодексу України (також далі - ПК України). Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 ПК України

Розділ XIII ПК України регулює питання плати за землю, за змістом ст. 269 та 270 якого землекористувачі є платниками земельного податку, базою оподаткування якого є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Як убачається з положень статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. При цьому, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

З аналізу статті 271 ПК України вбачається, що якнайменш зміни, внесені рішенням органу місцевого самоврядування від 08.02.2012 до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, розташованих в межах міста Саки, підлягають запровадженню з нового бюджетного періоду, тобто не раніше ніж з 01.01.2013.

Згідно із вимогами ст. 6, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 36.3 ст. 36 ПК України під податком розуміється обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Нормами Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування. Річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Тобто, річна сума платежу орендної плати за землю з 01.01.2011 - набранням чинності ПК України є граничною, розмір якої визначається на рівні не менш, ніж визначено в положеннях пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Водночас слід зазначити, що договір оренди земельної ділянки, площею 3 000,00 кв.м, з кадастровим номером 0111400000000090037, з цільовим призначенням за УКЦВЗ: 1.10.5 - землі іншого промислового призначення для будівництва виробничого корпусу та розміщення служб підприємства, укладено між Сакською міською радою та приватним підприємством "Полтава-Аргон" 07 квітня 2006 року.

Відносини, пов'язані з орендою землі, на час укладення названого договору з положень статті 2 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" регулювались Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Положення статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла під час укладення договору оренди) передбачали, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Договір оренди, укладений позивачем з органом місцевого самоврядування є цивільно-правовим правочином, на який поширюються загальні норми зобов'язального права та його окремих інститутів.

Отже, їх виконання повинно здійснюватись з дотриманням правил цивільного законодавства щодо порядку виконання зобов'язань, а припинення може мати місце у випадках, передбачених главою 50 Цивільного кодексу України.

Виходячи з того, що глава 50 Цивільного кодексу України не містить такої підстави припинення зобов'язань з виплати встановленого сторонами розміру орендної плати, як прийняття (набрання чинності) адміністративного акту з актуалізації нормативної грошової оцінки земель, орендар позбавлений можливості без досягнення згоди з орендодавцем, оформленої належними документами, змінювати розмір раніше узгоджених зобов'язань із сплати орендної плати.

За змістом статей 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим до виконання його сторонами.

Як убачається зі змісту укладеного договору оренди від 07.04.2006, укладаючи договір оренди земельної ділянки, сторони, узгодивши усі істотні умови, у тому числі узгодили можливість перегляду за взаємною згодою один раз на рік у випадку та з моменту збільшення ставок земельного податку чи в інших випадках, передбачених законодавством України та рішеннями органу місцевого самоврядування м. Саки.

Тобто, з наведеного слідує, що за виникненням певних випадків сторонами узгоджено процедуру зміни зобов'язань, яка досягається згодою сторін чи, у разі її відсутності, за рішенням суду.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Щодо посилання відповідача на судові рішення господарського суду першої та апеляційної інстанцій, суд зазначає, що в силу частини п'ятої статті 85 Господарського процесуального суду України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Тобто, внесені судовим рішенням зміни до договору оренди земельної ділянки від 07.04.2006 розповсюджуються на правовідносини, що виникли в позивача з органом місцевого самоврядування щодо сплати орендної плати за використання земельної ділянки в розмірі 18 981,60 грн. на рік та 1 581,80 грн. на місяць, відповідно, з жовтня 2013 року.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі", в редакції, яка діяла на час укладення договору оренди, встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 2 Закону України від 03.07.1992 № 2535-XII "Про плату за землю", в редакції, яка діяла під час укладення договору оренди, визначалось, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про плату за землю", який діяв до набрання чинності Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Так, згідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, підставами нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, підставою на рахування земельного податку відповідно до названої статті 13 Закону України "Про плату за землю" є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній чи комунальній власності, - є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідні положення знайшли своє відображення і в статті 288 Податкового кодексу України, відповідно до змісту якої підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Слід зазначити, що зміст пункту 288.1 статті 288 ПК України визначено законодавцем на майбутнє, тобто відносно усіх договорів оренди землі, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають - а саме після 01.01.2011.

Тобто, в силу норми статті 58 Конституції України, зазначені вище приписи п. 288.1 ст. 288 ПК України не поширюються на договори оренди земельних ділянок, укладені до 01.01.2011, у тому числі у даному випадку оскільки договір оренди укладено 07.05.2006, якщо до них після 01.01.2011 року не внесено відповідні зміни.

Окрім цього, як убачається з вище наведеного, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Ініціативою вносити зміни до договорів оренди землі наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передану в оренду земельну ділянку, що знаходиться у комунальній власності.

Зазначене продиктоване загальними цивільно-правовими принципами: свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо, оскільки договір оренди землі має саме цивільно-правовий характер. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість перегляду розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому нормами Податкового кодексу України не встановлено розміру орендної плати за земельні ділянки, який є обов'язковим для сплати орендарями, а лише визначено граничні рівні сум плати за землю, які запроваджуються у зв'язку із укладенням договорів оренди землі після 01.01.2011.

Статус орендної плати, як плати за користування землею, в розумінні ст. 21 Закону України "Про оренду землі", та обов'язкового платежу - в розумінні норм Податкового кодексу України, на думку суду, не змінюють порядку укладення додаткової угоди до договору оренди землі у випадку зміни розміру орендної плати, оскільки така процедура вимагає проведення спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних відносин відповідних розрахунків коефіцієнтів, що застосовуються до конкретної земельної ділянки, а такими повноваженнями не наділені територіальні органи Міндоходів і навіть сторони договору оренди земельної ділянок.

Рішення Сакської міської ради АР Крим від 08.02.2012 № 40 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, розташованих в межах міста Саки", опубліковане 17.02.2013, має наслідком зміну розміру ставки податку.

Так, в розумінні змісту п. 7.1 ст. 7 ПК України ставка податку є обов'язковим елементом під час встановлення податку.

Слід зазначити, що на вимогу пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується у тому числі на такому принципі, як стабільність, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Тобто, застосування протягом бюджетного 2013 року в новому розмірі ставки податку з орендної плати за землі юридичних осіб, у зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки земель, є таким, що суперечить нормам чинного податкового законодавства, зокрема статті 4 Податкового кодексу України, нормами якої у своїй діяльності керується Сакська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в АР Крим.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем збільшено грошові зобов'язання у зв'язку із зміною ставки податку у відповідності із чинним законодавством, не зважаючи на приписи статті 58 Конституції України, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а також з підстав того, що на думку відповідача необхідність сплати орендної плати в новому розмірі (у зв'язку із зміною ставки податку) в орендаря виникає незалежно від внесення змін в договір оренди земельної ділянки.

Хоча, Сакська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в АР Крим, в силу статті 20 ПК України і наділена правом контролю правильності нарахування та своєчасності сплати податків, зборів, платежів, проте не є органом, компетентним у розрахунку орендної плати у відсутність договірного врегулювання питання розміру орендної плати між орендодавцем та орендарем.

Зокрема, укладенню додаткової угоди оренди земельної ділянки передують певні підготовчі дії, направлені на розрахунок орендної плати в умовах збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Такі підготовчі дії включають в себе необхідність визначення коефіцієнтів конкретної земельної ділянки відносно всіх земель міста Саки, щодо яких органом місцевого самоврядування прийнято рішення про застосування нової нормативної грошової оцінки земель міста Саки. Такі коефіцієнти, які в подальшому впливають на розмір орендної плати конкретної земельної ділянки, розраховуються та застосовуються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних відносин. Розрахунки орендної плати з урахуванням визначених коефіцієнтів в подальшому розраховуються та пропонуються орендарю структурним підрозділом органу місцевого самоврядування - орендодавця земельної ділянки.

Суд зазначає, що до обов'язків орендаря за договором оренди земельної ділянки не входять обов'язки щодо розрахунку розміру орендної плати, натомість є обов'язок лише щодо сплати визначених договором зобов'язань.

Суд зауважує, що процедура оформлення додаткової угоди до договору оренди є законодавчо визначеною та не може бути підмінена формальним збільшенням грошових зобов'язань з орендної плати за землю територіальним органом Міндоходів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків.

Водночас, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Покладене на адміністративні суди завдання реалізується у прийнятому судом рішенні.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що необхідність сплати орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності у новому розмірі, внаслідок зміни мінімального розміру орендної плати, виникає в орендаря незалежно від внесення змін до договору оренди землі з огляду на те, що контролюючим органом на підставі норм публічного права здійснюється втручання до правовідносин платника податків з органом місцевого самоврядування, відносини між якими регулюються нормами приватного права.

Частиною 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч. 2 ст. 8 КАС України).

Так, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20 березня 1952 року (також далі - "Перший протокол Конвенції"), учасником якої є Україна, визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна, а саме: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права."

Для розуміння цієї вимоги щодо податків, зборів, платежів чи визначення грошових зобов'язань, як санкції недотримання законодавства про податки варто звернутися до рішень Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини щодо положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мають в Україні значення одного із джерел права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Щокін проти України (http://www.minjust.gov.ua/19612) від 14 жовтня 2010, яке набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, Суд вказав, що визначення податковим органом особі додаткових зобов'язань (у даному випадку збільшення грошових зобов'язань) зі сплати податку є втручанням в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (п. 49).

За змістом пункту 50 названого рішення Європейського суду з прав людини "Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II)".

Тобто, аналізуючи зміст названого пункту рішення суд приходить до висновку, що втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Так, в п. 51 згаданого рішення Європейський суд з прав людини зазначає: "Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.o." проти Чеської Республіки" (Spacek s.r.o. v. the Czech Republic), № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-I)".

Друге речення статті 1 Перший протокол Конвенції наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і друга частина статті визначає, що Держава має право контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів, шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції.

Зазначене в рішенні Європейського суду з прав людини поняття "закону" вимагає, перш за все, застосування заходів, які б ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні (див. Бейлер про Італії, №33202/96, ECHR 2000-1)".

Отже, у разі вчинення контролюючим органом дій не у відповідності до закону, вони спрямовані на позбавлення особи її майна і є незаконними.

Також слід зазначити, що приписи частини першої статті 6 Господарського кодексу України (також далі - ГК України), визначаючи загальні принципи господарювання в Україні, забороняють незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

За змістом частин першої, п'ятої статті 19 ГК України державний контроль та нагляд за господарською діяльністю полягає у тому, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству, а незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

За таких підстав, без дотримання визначеного чинним законодавством порядку на підставі застосування адміністративних заходів відновлення публічного порядку, у разі його порушення платником податків, дії контролюючого органу, зокрема збільшення грошових зобов'язань зі сплати податку в порядку не визначеному законом, є втручанням та перешкоджанням господарській діяльності суб'єктів господарювання, яке заборонено Законом.

Згідно частини другої статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 244-2 КАС України Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 11 червня 2013 року Верховним Судом України винесена постанова у справі № 21-443а12 за позовом закритого акціонерного товариства "Кримвтормет" до державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про скасування податкового повідомлення рішення.

В рішенні Верховного Суду України по цій справі зазначено, що "Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погоджується з висновком Вищого адміністративного суду України про те, що хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом № З09-VI є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.".

Вказаної правової позиції Верховного Суду України дотримується і Вищий адміністративний суд України, про що свідчить постанова Вищого адміністративного суду України від 14.08.2013 у касаційному провадженні К/800/21471/13 за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 0670/7313/12.

На час укладення цивільно-правової угоди - договору оренди земельної ділянки від 07.04.2006, правовідносини в яких врегульовано нормами приватного права, не існувало мінімально-граничного розміру орендної плати, встановленого з 01.01.2011 нормами публічного права - Податковим кодексом України у пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288.

За таких підстав, в додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки, укладення якого зумовлено змінами чинного податкового законодавства, що регулюють у тому числі розмір та умови внесення орендної плати, має мати місце положення, яке б встановлювало розмір орендної плати на рівні не менш трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ ПК України.

Вказане, не суперечить нормам приватного та публічного законодавства та не оспорює збільшення розміру сплати орендної плати з моменту набрання чинності судовим рішенням господарського суду, яким п. 2.3.1 договору оренди земельної ділянки від 07.04.2006, укладеного між Сакською міською радою та Приватним підприємством "Полтава-Аргон", викладено в новій редакції (а.с.145-152).

Протилежний підхід, зайнятий податковою інспекцією, щодо покладення обов'язку зі сплати орендної плати на ПП "Полтава-Аргон", як податкового обов'язку, у зв'язку із набранням чинності Податкового кодексу України, до внесення змін до договору оренди земельної ділянки, в якому сплата орендної плати є не податковим обов'язком, а - зобов'язанням за користування орендованою земельною ділянкою, порушує принцип економічної обґрунтованості сплати земельного податку, права ПП "Полтава-Аргон", як платника податків та, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20 березня 1952 року, як власника належного йому майна (оборотних коштів).

З огляду на викладене, збільшений розмір грошових зобов'язань по орендній платі за землі юридичних осіб, про що свідчить спірне податкове повідомлення-рішення, самостійно визначений Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби, всупереч норм законодавства та з перевищенням повноважень в частині визначення розміру орендної плати, є протиправними діями, не заснованим на законі.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 09.10.2013 № 0001942200, прийнято Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів в АР Крим не на підставі та не у спосіб, визначений законодавством України, у зв'язку із чим протиправно збільшено приватному підприємству "Полтава-Аргон" суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки юридичних осіб в розмірі 16 559,3 грн. та, як наслідок, безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 3 857,7 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За змістом частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до платіжного доручення від 16 жовтня 2013 року № 391 позивачем, при зверненні до суду із названим позовом, сплачено 204,00 грн. судових витрат зі сплати судового збору.

В судовому засіданні 18.11.2013 проголошені вступна та резолютивна частини постанови. У повному обсязі постанову складено 25.11.2013.

Керуючись статтями 11, 69, 94, 160 - 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 09 жовтня 2013 року № 0001942200.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Полтава-Аргон" (ідентифікаційний код юридичної особи 20692827,місцезнаходження юридичної особи: 96500, Автономна Республіка Крим, м. Саки, вулиця Євпаторійське шосе, будинок 86 Е) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 204 (двісті чотири) гривні.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

На постанову прийняту згідно частини третьої статті 160 КАС України (у разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови) апеляційна скарга подається протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії постанови.

Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя А.О. Кушнова