Постанова
від 14.11.2013 по справі 801/9813/13-а
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2013 р. (16:32) Справа №801/9813/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Дудіна С. О., за участю секретаря судового засідання Асєєвої Л. О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Бумеранг"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача - Травкіна Н.О., паспорт серії НОМЕР_5;

відповідача - Петришак М.Я., паспорт НОМЕР_4.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Бумеранг" звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0010462270 від 30.09.2013 р., № 0010452270 від 30.09.2013 р.

У судовому засіданні 07.11.2013 р. суд усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, замінив відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість по операціях з контрагентом ФОП ОСОБА_4 Так, позивач стверджує, що реальність господарських операції з вказаним суб'єктом господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на позов не надав, в судовому просив в задоволенні позовних вимог відмовити, стверджуючи при цьому, що господарські операції позивача з контрагентом ФОП ОСОБА_4 носять фіктивний характер.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС з 05.09.2013 р. протягом 5 робочих днів проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ БК "Бумеранг" з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_4 у жовтні 2012 р. та відображення їх в податковій звітності, за результатами якої складений акт № 836/22.7/33131839 від 13.09.2013 р.

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, ПК України, в результаті чого:

- донараховано податку на додану вартість за жовтень 2012 р. у сумі 90768 грн.;

- зменшено від'ємне значення за жовтень 2012 р. по рядку 19 у сумі 48899 грн.;

- зменшено від'ємне значення за жовтень 2012 р. по рядку 24 у сумі 7491 грн.

Так, спираючись на матеріали акта про результати документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_4, а також інформації автоматизованих систем та документів, отриманих від ТОВ БК "Бумеранг" податковою інспекцією був зроблений висновок щодо неможливості підтвердження факту здійснення операцій по формуванню податкового кредиту.

Зокрема, податкова інспекція в акті перевірки зазначає, що ТОВ БК "Бумеранг" перерахувало кошти на рахунки ФОП ОСОБА_4 без мети реального настання передбачених наслідків виключно з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

30.09.2013 р. на підставі акта № 836/22.7/33131839 від 13.09.2013 р. ДПІ у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0010462270 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 136152 грн., у тому числі: 90768 грн. за основним платежем та 45384 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0010452270 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 56390 грн.

Правомірність винесення відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішення є предметом спору у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2012 р. між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (постачальник) укладено договір поставки № 1, згідно умов якого постачальник зобов'язується в порядку та за умов, встановлених цим договором, передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що відомості стосовно найменування, комплектації та ціни за одиницю товару встановлюються специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору загальна вартість договору складає 588240,00 грн., у тому числі ПДВ 98040,00 грн.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору оплата здійснюється покупцем у вигляді передоплати шляхом безготівкового перерахування коштів у сумі 55000,00 грн., у тому числі ПДВ на розрахунковий рахунок постачальника. Решта суми в розмірі 533240,00 грн. сплачується покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту отримання покупцем товару.

Додатковою угодою від 11.09.2012 р. до договору поставки № 1 від 03.09.2012 р. сторонами були внесені деякі зміни, зокрема збільшено загальну вартість договору до 1059990,00 грн., у тому числі ПДВ 176665,00 грн., у зв'язку з чим змінено порядок оплати за договором та викладено п. 3.2 договору у наступній редакції: решта суми в розмірі 1004990,00 грн. сплачується покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 банківських днів з моменту отримання покупцем товару.

На виконання умов зазначеного договору продавцем був поставлений товар (поліфлекс, суперфлекс) на загальну суму 1059990,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № РН-0000002 від 10.10.2012 р. на загальну суму 588240,00 грн., у тому числі ПДВ 98040,00 грн.;

- № РН-0000003 від 23.10.2012 р. на загальну суму 471750,00 грн., у тому числі ПДВ 78625,00 грн.

Приймання товару згідно специфікації та додаткам №1, № 2 до договору поставки № 1 від 03.09.2012 р. на загальну суму 1059990,00 грн. оформлено відповідними актами приймання-передачі від 10.10.2012 р. та 23.10.2012 р.

За фактом настання першої з подій (отримання товару) ФОП ОСОБА_4 були виписані податкові накладні:

- № 2 від 10.10.2012 р. на загальну суму з ПДВ 400320,00 грн., ПДВ - 66720,00 грн.;

- № 3 від 23.10.2012 р. на загальну суму з ПДВ 471750,00 грн., ПДВ - 78625,00 грн.

Отримання позивачем зазначених податкових накладних підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що 25.09.2012 р. між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (постачальник) укладено договір поставки № 3, згідно умов якого постачальник зобов'язується в порядку та за умов, встановлених цим договором, передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що відомості стосовно найменування, комплектації та ціни за одиницю товару встановлюються специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1).

Відповідно до п. 1.3 договору загальна вартість договору складає 11467,66 грн., у тому числі ПДВ 1911,28 грн.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору оплата здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів протягом 30 календарних днів згідно наданим рахункам-фактурам. Оплата здійснюється в національній валюті.

На виконання умов зазначеного договору продавцем був поставлений товар (будівельні матеріали) на загальну суму 10875,71 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № РН-0000004 від 23.10.2012 р. на загальну суму 10875,71 грн., у тому числі ПДВ 1812,62 грн.

За фактом настання першої з подій (отримання товару) ФОП ОСОБА_4 була виписана податкова накладна № 4 від 23.10.2012 р. на загальну суму з ПДВ 10875,70 грн., ПДВ - 1812,61 грн., яка була отримана позивачем згідно наявного в матеріалах справи реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року.

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 147157,61 грн. за вищенаведеними накладними (№ 2 від 10.10.2012 р., № 3 від 23.10.2012 р. та № 4 від 23.10.2012 р.) були включені позивачем до складу податкового кредиту жовтня 2012 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_4 був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентом, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з ФОП ОСОБА_4 та підставою для відображення сум за угодою в податковому обліку.

Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість зроблений на підставі тверджень про фіктивність господарської операції позивача з ФОП ОСОБА_4, непідтвердження її первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про фіктивність господарських операцій був зроблений на підставі отриманого акта про результати документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_4, інформації автоматизованих систем тощо.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з вищезазначеним контрагентом, суд зазначає наступне.

Згідно довідки серії АА № 527091 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 20.04.2012 р., видами діяльності позивача за КВЕД, серед іншого, є: 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель; 41.10 організація будівництва будівель; інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.

Тобто, отримання будівельних матеріалів (поліфлексу, суперфлексу тощо) від ФОП ОСОБА_4, використання їх при подальшому виконанні підрядних робіт та подальша реалізація покупцям відповідає видам діяльності ТОВ Будівельна компанія "Бумеранг" та пов'язано з його господарською діяльністю.

Подальша реалізація, а також подальше використання під час здійснення підрядних робіт будівельних матеріалів, отриманих від ФОП ОСОБА_4 за договорами поставки № 1 від 03.09.2012 р. та № 3 від 25.09.2012 р., вказує на правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та підтверджує зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, як одним з обов'язкових елементів встановлення факту здійснення господарської операції.

Так, придбані у ФОП ОСОБА_4 будівельні матеріали були в подальшому реалізовані позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримстройком", про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні: № РН-0000002 від 11.03.2013 р., № РН-0000003 від 01.04.2013 р., № РН-0000008 від 06.09.2013 р. та № РН-0000007. При цьому, слід зазначити, що ціна подальшої реалізації товарів перевищує первісну ціну поставки, що, в свою чергу, вказує на наявність економічної вигоди під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що отримані від ФОП ОСОБА_4 будівельні матеріали використовувалися позивачем під час виконання підрядних робіт згідно наступних договорів:

- № 429 від 03.08.2012 р., укладеного з ДП Обслуговування повітряного руху України РСП "Кримаерорух", предметом якого є виконання ремонту покрівель будівель РСП "Кримаерорух";

- № 151 від 11.09.2012 р., укладеного з УЖКГ Феодосійської міської ради, предметом якого є виконання капітального ремонту покрівлі житлового будинку по вул. Анюнаса, 4 у м. Феодосія;

- № 150 від 11.09.2012 р., укладеного з УЖКГ Феодосійської міської ради, предметом якого є виконання капітального ремонту покрівлі житлового будинку по вул. Челнокова, 72 у м. Феодосія;

- № 211 від 01.04.2013 р. укладеного з КГМУ ім.. С.І.Георгієвського, предметом якого є виконання поточного ремонту покрівлі УСК № 2-3 НГМУ ім. С.І. Георгієвського по вул. Леніна, 5/7 в м. Сімферополі.

Підрядні роботи з ремонту покрівель за вищенаведеними договорами підряду були виконані у повному обсязі, що підтверджується наданими позивачем первинними документами з обліку в будівництві.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р. № 554 були затверджені примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, зокрема, Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ - 2В) та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ - 3), а також запроваджено застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Дослідивши надані позивачем акти приймання виконаних будівельних (підрядних) робіт форми № КБ - 2В, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ - 3, суд дійшов висновку щодо іх відповідності вимогам чинного законодавства.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ФОП ОСОБА_4, його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту в жовтні 2012 року на суму 90768 грн. та, відповідно, й про завищення показників від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього та поточного звітних періодів у декларації з ПДВ за жовтень 2012 р. в загальному розмірі 56390 грн. неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ФОП ОСОБА_4, останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, висновок про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, викладений в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням цього, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1925,42 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 14.11.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 19.11.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0010462270 від 30.09.2013 р., № 0010452270 від 30.09.2013 р., винесені Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Бумеранг" (95493, Московське шосе 11 км, Залізничний район, м. Сімферополь, АР Крим, ідентифікаційний код 33131839) 1925,42 грн. (тисяча дев'ятсот двадцять п'ять гривень сорок дві копійки) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.

СудОкружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Дата ухвалення рішення14.11.2013
Оприлюднено03.12.2013
Номер документу35623790
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —801/9813/13-а

Ухвала від 20.01.2014

Адміністративне

Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Цикуренко Антон Сергійович

Ухвала від 17.12.2013

Адміністративне

Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Цикуренко Антон Сергійович

Постанова від 14.11.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Дудін С.О.

Ухвала від 21.10.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Дудін С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні