Ухвала

від 20.01.2014 по справі 801/9813/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/9813/13-а

20.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/9813/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 14.11.13.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Бумеранг" (Московське шосе 11 км., м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95493)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.13 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Бумеранг" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0010462270 від 30.09.2013 р., № 0010452270 від 30.09.2013 р., винесені Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Бумеранг" (95493, Московське шосе 11 км, Залізничний район, м. Сімферополь, АР Крим, ідентифікаційний код 33131839) 1925,42 грн. (тисяча дев'ятсот двадцять п'ять гривень сорок дві копійки) судового збору.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Бумеранг" звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0010462270 від 30.09.2013 р., № 0010452270 від 30.09.2013 р.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС з 05.09.2013 р. протягом 5 робочих днів проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ БК "Бумеранг" з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 у жовтні 2012 р. та відображення їх в податковій звітності, за результатами якої складений акт № 836/22.7/33131839 від 13.09.2013 р.

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, ПК України, в результаті чого:

- донараховано податку на додану вартість за жовтень 2012 р. у сумі 90768 грн.;

- зменшено від'ємне значення за жовтень 2012 р. по рядку 19 у сумі 48899 грн.;

- зменшено від'ємне значення за жовтень 2012 р. по рядку 24 у сумі 7491 грн.

Так, спираючись на матеріали акта про результати документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3, а також інформації автоматизованих систем та документів, отриманих від ТОВ БК "Бумеранг" податковою інспекцією був зроблений висновок щодо неможливості підтвердження факту здійснення операцій по формуванню податкового кредиту.

Зокрема, податкова інспекція в акті перевірки зазначає, що ТОВ БК "Бумеранг" перерахувало кошти на рахунки ФОП ОСОБА_3 без мети реального настання передбачених наслідків виключно з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

30.09.2013 р. на підставі акта № 836/22.7/33131839 від 13.09.2013 р. ДПІ у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0010462270 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 136152 грн., у тому числі: 90768 грн. за основним платежем та 45384 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0010452270 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 56390 грн.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Встановлено, що 03.09.2012 р. між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (постачальник) укладено договір поставки № 1, згідно умов якого постачальник зобов'язується в порядку та за умов, встановлених цим договором, передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що відомості стосовно найменування, комплектації та ціни за одиницю товару встановлюються специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору загальна вартість договору складає 588240,00 грн., у тому числі ПДВ 98040,00 грн.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору оплата здійснюється покупцем у вигляді передоплати шляхом безготівкового перерахування коштів у сумі 55000,00 грн., у тому числі ПДВ на розрахунковий рахунок постачальника. Решта суми в розмірі 533240,00 грн. сплачується покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту отримання покупцем товару.

Додатковою угодою від 11.09.2012 р. до договору поставки № 1 від 03.09.2012 р. сторонами були внесені деякі зміни, зокрема збільшено загальну вартість договору до 1059990,00 грн., у тому числі ПДВ 176665,00 грн., у зв'язку з чим змінено порядок оплати за договором та викладено п. 3.2 договору у наступній редакції: решта суми в розмірі 1004990,00 грн. сплачується покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 банківських днів з моменту отримання покупцем товару.

На виконання умов зазначеного договору продавцем був поставлений товар (поліфлекс, суперфлекс) на загальну суму 1059990,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № РН-0000002 від 10.10.2012 р. на загальну суму 588240,00 грн., у тому числі ПДВ 98040,00 грн.;

- № РН-0000003 від 23.10.2012 р. на загальну суму 471750,00 грн., у тому числі ПДВ 78625,00 грн.

Приймання товару згідно специфікації та додаткам №1, № 2 до договору поставки № 1 від 03.09.2012 р. на загальну суму 1059990,00 грн. оформлено відповідними актами приймання-передачі від 10.10.2012 р. та 23.10.2012 р.

За фактом настання першої з подій (отримання товару) ФОП ОСОБА_3 були виписані податкові накладні:

- № 2 від 10.10.2012 р. на загальну суму з ПДВ 400320,00 грн., ПДВ - 66720,00 грн.;

- № 3 від 23.10.2012 р. на загальну суму з ПДВ 471750,00 грн., ПДВ - 78625,00 грн.

Отримання позивачем зазначених податкових накладних підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року.

Також, 25.09.2012 р. між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (постачальник) укладено договір поставки № 3, згідно умов якого постачальник зобов'язується в порядку та за умов, встановлених цим договором, передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що відомості стосовно найменування, комплектації та ціни за одиницю товару встановлюються специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1).

Відповідно до п. 1.3 договору загальна вартість договору складає 11467,66 грн., у тому числі ПДВ 1911,28 грн.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору оплата здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів протягом 30 календарних днів згідно наданим рахункам-фактурам. Оплата здійснюється в національній валюті.

На виконання умов зазначеного договору продавцем був поставлений товар (будівельні матеріали) на загальну суму 10875,71 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № РН-0000004 від 23.10.2012 р. на загальну суму 10875,71 грн., у тому числі ПДВ 1812,62 грн.

За фактом настання першої з подій (отримання товару) ФОП ОСОБА_3 була виписана податкова накладна № 4 від 23.10.2012 р. на загальну суму з ПДВ 10875,70 грн., ПДВ - 1812,61 грн., яка була отримана позивачем згідно наявного в матеріалах справи реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року.

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 147157,61 грн. за вищенаведеними накладними (№ 2 від 10.10.2012 р., № 3 від 23.10.2012 р. та № 4 від 23.10.2012 р.) були включені позивачем до складу податкового кредиту жовтня 2012 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, (п.п. а) п. 185.1 ст. 185 ПК України).

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи на підтвердження правомірності формування спірної суми валових витрат, які досліджені відповідачем при перевірці (договори, розрахункові документи, рахунки, видаткові накладні та ін.), судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки за наведеними вище висновками господарська операція відбулась. Представлені первинні документи позивачем підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Також, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про фіктивність господарських операцій був зроблений на підставі отриманого акта про результати документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3, інформації автоматизованих систем тощо.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з вищезазначеним контрагентом, судова колегія зазначає наступне.

Згідно довідки серії АА № 527091 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 20.04.2012 р., видами діяльності позивача за КВЕД, серед іншого, є: 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель; 41.10 організація будівництва будівель; інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.

Тобто, отримання будівельних матеріалів (поліфлексу, суперфлексу тощо) від ФОП ОСОБА_3, використання їх при подальшому виконанні підрядних робіт та подальша реалізація покупцям відповідає видам діяльності ТОВ Будівельна компанія "Бумеранг" та пов'язано з його господарською діяльністю.

Подальша реалізація, а також подальше використання під час здійснення підрядних робіт будівельних матеріалів, отриманих від ФОП ОСОБА_3 за договорами поставки № 1 від 03.09.2012 р. та № 3 від 25.09.2012 р., вказує на правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та підтверджує зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, як одним з обов'язкових елементів встановлення факту здійснення господарської операції.

Так, придбані у ФОП ОСОБА_3 будівельні матеріали були в подальшому реалізовані позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримстройком", про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні: № РН-0000002 від 11.03.2013 р., № РН-0000003 від 01.04.2013 р., № РН-0000008 від 06.09.2013 р. та № РН-0000007. При цьому, слід зазначити, що ціна подальшої реалізації товарів перевищує первісну ціну поставки, що, в свою чергу, вказує на наявність економічної вигоди під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що отримані від ФОП ОСОБА_3 будівельні матеріали використовувалися позивачем під час виконання підрядних робіт згідно наступних договорів:

- № 429 від 03.08.2012 р., укладеного з ДП Обслуговування повітряного руху України РСП "Кримаерорух", предметом якого є виконання ремонту покрівель будівель РСП "Кримаерорух";

- № 151 від 11.09.2012 р., укладеного з УЖКГ Феодосійської міської ради, предметом якого є виконання капітального ремонту покрівлі житлового будинку по вул. Анюнаса, 4 у м. Феодосія;

- № 150 від 11.09.2012 р., укладеного з УЖКГ Феодосійської міської ради, предметом якого є виконання капітального ремонту покрівлі житлового будинку по вул. Челнокова, 72 у м. Феодосія;

- № 211 від 01.04.2013 р. укладеного з КГМУ ім.. С.І.Георгієвського, предметом якого є виконання поточного ремонту покрівлі УСК № 2-3 НГМУ ім. С.І. Георгієвського по вул. Леніна, 5/7 в м. Сімферополі.

Підрядні роботи з ремонту покрівель за вищенаведеними договорами підряду були виконані у повному обсязі, що підтверджується наданими позивачем первинними документами з обліку в будівництві.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р. № 554 були затверджені примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, зокрема, Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ - 2В) та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ - 3), а також запроваджено застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Дослідивши надані позивачем акти приймання виконаних будівельних (підрядних) робіт форми № КБ - 2В, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ - 3, суд дійшов висновку щодо іх відповідності вимогам чинного законодавства.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ФОП ОСОБА_3, його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин судова колегія дійшла висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту в жовтні 2012 року на суму 90768 грн. та, відповідно, й про завищення показників від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього та поточного звітних періодів у декларації з ПДВ за жовтень 2012 р. в загальному розмірі 56390 грн. неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Щодо посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних при поставці товарів.

Товарно-транспортна накладна (далі ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для (п.1 14.Наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі Наказ №363)): списання товарно-матеріальних цінностей (здійснюється під час відвантаження товарів на складі вантажовідправника); обліку на шляху їх переміщення (здійснюється перевізником під час транспортування); оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку (здійснюється у вантажоодержувача під час отримання товару); для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (здійснюється між автопідприємством та замовником перевезення).

Вимоги щодо обов'язкового складання ТТН під час перевезень автомобільним транспортом встановлені Наказом №363, але вказаний Наказ розповсюджується лише на взаємовідносини, що виникають між перевізниками та замовниками перевезень (преамбула Наказу №363).

Більш того, сам по собі факт відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними.

Таким чином, посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних як на підтвердження відсутності реального виконання умов договору та права на формування податкового кредиту є необґрунтованими, оскільки відсутність товарно-транспортної накладної, за умови наявності інших первинних документів, та відсутності у даному випадку підстав для оформлення товарно-транспортних накладних, не може бути беззаперечним доказом обґрунтованості викладених висновків відповідача.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалах ВАСУ від 18.04.2012 р. у справі К/9991/74763/11, від 02.02.2012 р. у справі К-20170/09.

Також, під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Взаємовідносини позивача з контрагентами у перевіряємий період не містять в собі ознак нікчемності правочинів та відсутності відповідної господарської мети, а відтак, податковий кредит та валові витрати позивачем за вказаний в акті перевірки період сформовано правомірно.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.13 по справі № 801/9813/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко