Постанова

від 27.11.2013 по справі 817/3536/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3536/13-а

27 листопада 2013 року 17год. 23хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучаліна К.В.,

відповідача: представник Довгалюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Магніт - Плюс" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002932342 від 08.07.2013 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Магніт-Плюс" (далі - ТОВ фірма "Магніт-Плюс") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0002932342 від 08.07.2013.

До початку розгляду справи по суті, позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог згідно якої, додатково просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у м.Рівному) № 0002942342 від 08.07.2013.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазничив, що всі правочини, що вчинялися між ТОВ фірма "Магніт-Плюс" та його контрагентами ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія", ПП "ОСК-Компані" були реальними та мали наслідком взаємну зміну прав та обов'язків сторін. Жоден з них не визнано в судовому порядку недійсним. При цьому посилання ДПІ у м.Рівному на акти перевірок вказаних контагентів не є доказом безтоварності господарських операцій позивача із його контрагентами, так як при проведенні вказаних перевірок контрагентів, не досліджувалися питання господарських операцій безпосередньо із позивачем.

Зазначив, що одностороннє визнання безтоварності господарських операцій суперечить приписам Цивільного кодексу України. Крім того позивач також вказав, що факт вчинення господарських операцій між ТОВ фірма "Магніт-Плюс" та його контрагентами ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія", ПП "ОСК-Компані" підтверджується первинними документами, що відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 та які були надані для перевірки. Сформований податковий кредит з податку на додану вартість повністю підтверджується податковими накладними, що відповідають вимогам ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями, далі - Закон "Про податок на додану вартість"), ст.201 Податкового кодексу України.

Отже, на думку позивача, валові доходи та валові витрати сформовано з дотриманням вимог ст.4, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 (далі - Закон "Про оподаткування прибутку підприємств"), а податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість із дотриманням ст.4, ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" та статей 185,187, 198, 201 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлений позов повністю, додатково вказала суду, що на момент вчинення правочинів, контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

ДПІ у м.Рівному адміністративний позов не визнала, про що подала письмові заперечення.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що під час проведення перевірки ТОВ фірма "Магніт-Плюс" було встановлено факт включення платником податків до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, по господарських операціях з ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія", ПП "ОСК-Компані". На думку податкового органу, вказані операції носять безтоварний характер. Такі висновки ДПІ у м.Рівному було зроблено на підставі актів перевірок ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія", ПП "ОСК-Компані", якими встановлено відсутність у вказаних суб'єктів господарювання необхідних трудових та виробничих ресурсів для здійснення господарської діяльності. Крім того, проведеними заходами в рамках оперативного супроводу кримінальної справи №201201100058, порушеної відносно невстановлених осіб по факту організації фіктивного підприємництва та навмисного ухилення від сплати податків з використанням ПП "Софітек Плюс" за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.205, ч.3 ст.27, ч.3 ст.212, КК України, було встановлено, що ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія", ПП "ОСК-Компані" є фіктивними підприємствами. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Магніт-Плюс", з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП "Одеська будівельна компанія" (код ЄДРПОУ 34319643), ПП "ОСК-Компані" (код ЄДРПОУ 37351391) та ПП "Амітек" (код ЄДРПОУ 36501914) за період з 01.01.2010 по 31.12.2011.

За результатами перевірки був складений акт № 404/22-200/30504354 від 14.06.2013, яким встановлено порушення (а.с.35-56):

п.4.1 ст.4 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" безпідставно сформовано дохід від реалізації товарів по операціям продажу товарів (робіт, послуг) по контрагентам-покупцям на загальну суму 599106,00 грн., в т.ч. за І кв. 2010 року на 50424,89 грн., за ІІ кв. 2010 року на 207406,00 грн. та за ІІІ кв. 2010 року на 236521,00 грн. за І кв. 2011 року на 104714,84 грн.;

п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", ТОВ фірма "Магніт-Плюс" завищено валові витрати при проведенні взаєморозрахунків з ПП "Амітек", ПП "ОСК-Компані", ПП "Одеська будівельна компанія", на загальну суму 648270,60 грн., в т.ч. за І кв. 2010 року на 51638,15 грн., за ІІ кв. 2010 року на 233273,85 грн. та за ІІІ кв. 2010 року на 229125,30 грн., за ІV квартал 2010 року - 37500,00 грн., за І кв. 2011 року на 96733,33 грн., занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 9375,00 грн., в т.ч. за 4 кв.2010 року - 9375,00 грн.;

п.7.3 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", безпідставно сформовані податкові зобов'язання від реалізації товарів по операціям продажу товарів (робіт, послуг) по контрагентам-покупцям на загальну суму 98870,09 грн., в т.ч. за січень 2010 року 4166,67 грн., за лютий 2010 року на суму 5918,30 грн., за квітень 2010 року на 11043,12 грн., за травень 2010 року на 2000,00 грн., в червні 2010 року на 28438,00 грн., в липні 2010 року на 20838,00 грн., в вересні 2010 року на 26466,00 грн.;

п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, безпідставно сформовані податкові зобов'язання від реалізації товарів по операціям продажу товарів (робіт, послуг) по контрагентам-покупцям на загальну суму 20942,96 грн. в т.ч. за січень 2011 року на 11453,26 грн., за березень 2011 року на суму 9489,70 грн.;

п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", п.16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 за № 969, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 (далі - Порядок № 969) ТОВ фірма "Магніт-Плюс" завищено податковий кредит по взаємовідносинах ПП "Амітек", ПП "ОСК-Компані", ПП "Одеська будівельна компанія", на загальну суму 110307,46 грн., в тому числі за січень 2010 року на суму - 6667,60 грн., лютий 2010 року на суму - 3660,03 грн., квітень 2010 року на суму 10981,00 грн., за травень 2010 року на суму 565,40 грн., за червень 2010 року на суму 35108,37 грн., за липень 2010 року на суму 20838,39 грн., за вересень 2010 року на суму 24986,67 грн., за грудень 2010 року на суму 7500,00 грн.;

п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит при проведенні взаєморозрахунків з ПП "ОСК-Компані", ПП "Одеська будівельна компанія" на суму 19346,67 грн., в т.ч. ПДВ за січень 2011 року на суму 10166,67 грн., за березень 2011 року на суму 9180,00 грн.

На підставі акту перевірки № 404/22-200/30504354 від 14.06.2013 були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0002932342 від 08.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств в сумі 11718,75 грн., у т.ч. 9375,00 грн. - основного платежу та 2343,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Магніт-Плюс";

- податкове повідомлення-рішення № 0002942342 від 08.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 9375,00 грн., у т.ч. 7500,00 грн. - основного платежу та 1875,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Магніт-Плюс".

Позивач на підставі ст.56 Податкового кодексу України звернувся із скаргою на названі податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. Рішенням про результати розгляду скарги, прийнятого Міністерством доходів і зборів України за № 12158/6/99-99-10-01-15 від 30.09.2013 скаргу залишено без задоволення (а.с.6-9).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Магніт-Плюс" зареєстроване юридичною особою 15.07.1999 виконавчим комітетом Рівненської міської ради (а.с.10).

Позивач взятий на облік як платник податків 22.07.1999, відповідно до Довідки форми 4-ОПП від 25.03.2002 № 28-100/136 (а.с.58).

Зареєстрований платником податку на додану вартість 08.04.2002, про що видане Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 24926808. 21.07.2006 (а.с.59).

ТОВ фірмою "Магніт-Плюс" було отримано Ліцензію Серії АВ № 119306 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на здійснення будівельної діяльності (строк дії ліцензії з 21.07.2006 по 21.07.2011) та відповідний дозвіл на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки від 03.04.2008 (а.с.60-61).

Основними видами господарської діяльності позивача є (за кодами КВЕД-2010): 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується Довідкою АА № 669941 з ЄДР та не заперечується сторонами.

З приводу господарських операцій з ПП "Амітек" судом встановлено наступне.

12.01.2010 між ТОВ фірма "Магніт-Плюс" (Замовник) та ПП "Амітек" (Постачальник) було укладено Договір поставки № 12-01/2010 (а.с. 75).

Виконання сторонами умов вказаного Договору поставки підтверджується: накладною № 29/01 від 29.01.2010 на загальну суму 40005,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 6667,60 грн.); податковою накладною № 181 від 29.01.2010 на загальну суму 40005,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 6667,60 грн.); накладною № 333 від 15.02.2010 на загальну суму 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ -66,67 грн.); податковою накладною № 333 від 15.02.2010 на загальну суму 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ -66,67 грн.); накладною № 416 від 23.02.2010 на загальну суму 9860,14 грн. (в т.ч. ПДВ - 1643,36 грн.); податковою накладною № 416 від 23.02.2010 на загальну суму 9860,14 грн. (в т.ч. ПДВ - 1643,36 грн.); накладною № 446 від 26.03.2010 на загальну суму 11700,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1950,00 грн.); податковою накладною № 446 від 26.02.2010 на загальну суму 11700,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1950,00 грн.); накладною від 19.04.2010 на загальну суму 9684,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1614,00 грн.); податковою накладною № 829 від 27.04.2010 на загальну суму 9684,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1614,00 грн.); видатковою накладною № РН1292 від 31.05.2010 на загальну суму 3392,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 565,40 грн.); податковою накладною № 1292 від 31.05.2010 на загальну суму 3392,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 565,40 грн.); накладною № 1676 від 21.06.2010 на загальну суму 15000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2500,00 грн.); податковою накладною № 1676 від 21.06.2010 на загальну суму 15000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2500,00 грн.); випискою банку від 02.02.2010 на суму 18000,00 грн.; платіжним дорученням № 24 від 03.02.2010 на суму 4000,00 грн.; платіжним дорученням № 27 від 12.02.2010 на суму 18405,60 грн.; випискою банку від 19.04.2010 на суму 9684,00 грн.; випискою банку від 24.06.2010 на суму 13000,00 грн. Вказані товарно-матеріальні цінності були отримані позивачем від ПП "Амітек", що підтверджується Картками рахунку 631: Контрагенти: ПП "Амітек" (а.с.80-92, 94,98-102).

Відповідно до інформації, розміщеній на офіційному веб-сайті Міністерства доходів та зборів України, Свідоцтво платника ПДВ ПП "Амітек" було анульовано 21.10.2010, причина анулювання - ліквідаційна комісія банкрута закінчує роботу 03.09.2010.

Постановою Господарського суду Одеської області у справі № 7/347-10-3617 визнано банкрутом приватне підприємство "Амітек" (Код ЄДРПОУ 36501914) (а.с.72-74).

З приводу господарських операцій з ПП "Одеська будівельна компанія" судом встановлено наступне.

ПП "Одеська будівельна компанія" зареєстроване як юридична особа 24.03.2006 (зміна місцезнаходження відбулася 04.09.2009) виконавчим комітетом Одеської міської ради, про що йому видане Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 510055 (а.с.103).

На момент здійснення господарських операції було зареєстроване платником податку на додану вартість 12.04.2006, нове Свідоцтво платника ПДВ № 100246651 видане 02.10.2009, анульоване 04.03.2011 (а.с.104).

25.09.2009 ПП "Одеська будівельна компанія" було отримано Ліцензію Серії АВ № 475710 Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (строк дії ліцензії з 25.09.2011 по 04.05.2011) (а.с.105).

Здійснення господарських операцій між ПП "Одеська будівельна компанія" та позивачем підтверджується: актом прийому-передачі виконаних робіт від 30.04.2010 на загальну суму 56202,01 грн. (в т.ч. ПДВ - 9367,00 грн.); актом виконаних робіт № 2 від 01.06.2010 на загальну суму 70000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 11666,67 грн.); актом виконаних робіт № 3 від 14.06.2010 на загальну суму 49900,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8316,67 грн.); актом виконаних робіт № 4 від 29.06.2010 на загальну суму 75751,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 12625,20 грн.); актом виконаних робіт № 5 від 26.07.2010 на загальну суму 75030,38 грн. (в т.ч. ПДВ - 12505,06 грн.); актом виконаних робіт № 7 від 30.09.2010 на загальну суму 15000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2500,00 грн.); актом виконаних робіт № 9 від 30.09.2010 на загальну суму 153000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 25500,00 грн.); накладною № 14/36 від 05.10.2010 на загальну суму 31920,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5320,00 грн.); податковою накладною № 1095 від 30.04.2010 на загальну суму 56202,01 грн. (в т.ч. ПДВ - 9367,00 грн.); податковою накладною № 1570 від 01.06.2010 на загальну суму 70000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 11666,67 грн.); податковою накладною № 2092 від 01.06.2010 на загальну суму 14000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2333,33 грн.); податковою накладною № 1766 від 14.06.2010 на загальну суму 35900,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5983,33 грн.); податковою накладною № 2083 від 29.06.2010 на загальну суму 75751,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 12625,20 грн.); податковою накладною № 2599 від 26.07.2010 на 75030,38 грн. (в т.ч. ПДВ - 12505,06 грн.); податковою накладною № 2600 від 29.07.2010 на загальну суму 50000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн.); податковою накладною № 4051 від 16.09.2010 на загальну суму 12000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2000,00 грн.); податковою накладною № 4437 від 30.09.2010 на загальну суму 91000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 15166,67 грн.); податковою накладною № 4273 від 30.09.2010 на загальну суму 15000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2500,00 грн.); податковою накладною № 4436 від 30.09.2010 на загальну суму 31920,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5320,00 грн.); податковою накладною № 6555 від 30.12.2010 на загальну суму 45000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7500,00 грн.); податковою накладною № 726 від 25.01.2011 на загальну суму 61000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10166,67 грн.); виписками банку: від 27.04.2010 на суму 25500,00 грн.; від 21.05.2010 на суму 30700,00 грн.; від 27.05.2010 на суму 52000,00 грн.; від 31.05.2010 на суму 14000,00 грн.; від 09.06.2010 на суму 12800,00 грн.; від 24.06.2010 на суму 65000,00 грн.; від 30.06.2010 на суму 18000,00 грн.; від 27.07.2010 на суму 50000,00 грн.; від 29.07.2010 на суму 49000,00 грн.; від 08.09.2010 на суму 12000,00 грн.; від 28.09.2010 на суму 31920,00 грн.; від 05.10.2010 на суму 91000,00 грн.; від 05.01.2011 на суму 15000,00 грн.; від 14.01.2011 на суму 19500,00 грн.; від 25.01.2011 на суму 10500,00 грн.; від 09.02.2011 на суму 61000,00 грн. (а.с.106-142).

Вказані товарно-матеріальні цінності та роботи були отримані позивачем від ПП "Одеська будівельна компанія", що підтверджується: Карткою рахунку 371: Контрагенти: ПП "Одеська будівельна компанія" та Карткою рахунку 631: Контрагенти: ПП "Одеська будівельна компанія" (а.с.143-148).

З приводу господарських операцій з ПП "ОСК-Компані" судом встановлено наступне.

ПП "ОСК-Компані" зареєстроване як юридична особа 27.10.2010 виконавчим комітетом Одеської міської ради, про що йому видане Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 319046 (а.с.149).

ПП "ОСК-Компані" узяте на облік в органах державної податкової служби 28.10.2010, відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків № 114061 від 28.10.2010 (а.с.150).

Зареєстроване платником податку на додану вартість 12.11.2010, про що йому видане свідоцтво №100309747, яке анульоване 31.03.2011, в зв'язку із реєстрацією підприємства платником єдиного податку (а.с.151).

Здійснення позивачем господарських операції із ПП "ОСК-Компані" підтверджується: Договором поставки № 05-03/2011 від 11.03.2011; накладною № 328 від 18.03.2011 на загальну суму 12480,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2080,00 грн.); податковою накладною № 434 від 18.03.2011 на загальну суму 12480,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2080,00 грн.); актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року на загальну суму 42600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7100,00 грн.); податковою накладною № 752 від 30.03.2011 на загальну суму 42600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7100,00 грн.); випискою банку: від 31.03.2011 на суму 6400,00 грн.; випискою банку від 11.04.2011 на суму 40900,00 грн. (а.с. 153-160).

Придбання та отримання товарно-матеріальні цінностей та робіт позивачем від ПП "ОСК-Компані" підтверджується: Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631: Контрагенти: ПП "ОСК-Компані" та Картками рахунку 631: Контрагенти: ПП "ОСК-Компані" (а.с. 161-163).

Придбані у ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія" та ПП "ОСК-Компані". товарно-матеріальні цінності та роботи були використані позивачем у господарській діяльності: продані контрагентам-покупцям та контрагентам-замовникам: ВАТ "Гідросила МЗТГ", що підтверджується: Договором поставки від 10.06.2010; видатковою накладною № РН-0000013 від 29.06.2010 на загальну суму 15624,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2604,00 грн.); податковою накладною № 31 від 18.06.2010 на загальну суму 15624,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2604,00 грн.); довіреністю № 911 від 29.06.2010; випискою банку від 18.06.2010 на суму 15624,00 грн.; ТзОВ "НПО СІНЕПС-ІНВЕСТ", що підтверджується: Договором № 02/01-10 від 26.01.2010; довіреністю № 733 від 12.02.2010; видатковою накладною № РН-0000001 від 12.02.2010 на загальну суму 50000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8333,34 грн.); податковою накладною № 4 від 29.01.2010 на загальну суму 25000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4166,67 грн.); податковою накладною № 5 від 11.02.2010 на загальну суму 25000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4166,67 грн.); випискою банку від 29.01.2010 на суму 25000,00 грн.; Санаторію "Червона Калина", що підтверджується: видатковою накладною № РН-00000003 від 26.02.2010 на загальну суму 480,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 80,00 грн.); податковою накладною № 10 від 26.02.2010 на загальну суму 480,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 80,00 грн.); випискою банку від 04.02.2010 на суму 480,00 грн.; ТзОВ ВП "ЕЛЕКТРОСЕРВІС", що підтверджується: довіреністю № 157 від 24.02.2010; видатковою накладною № РН-0000002 від 24.02.2010 на загальну суму 10029,86 грн. (в т.ч. ПДВ - 1671,64 грн.); податковою накладною № 9 від 24.02.2010 на загальну суму 10029,86 грн. (в т.ч. ПДВ - 1671,64 грн.); випискою банку від 23.02.2010 на суму 10029,84 грн.; ТзОВ "М'ясний дім "Три копиці", що підтверджується: видатковою накладною № РН-0000012 від 23.06.2010 на загальну суму 12000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2000,00 грн.); податковою накладною № 25 від 26.05.2010 на загальну суму 12000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2000,00 грн.); довіреністю № 100 від 22.06.2010; випискою банку від 13.05.2010 року на суму 12000,00 грн.; ЗАТ "Луганський ливарно механічний завод", що підтверджується: видатковою накладною № РН-0000005 від 22.04.2010 на загальну суму 10056,70 грн. (в т.ч. ПДВ - 1676,11 грн.); податковою накладною № 19 від 22.04.2010 на загальну суму 10056,70 грн. (в т.ч. ПДВ - 1676,11 грн.); довіреністю серії ААБ № 052776 від 21.04.2010 року; випискою банку від 16.04.2010 на суму 5028,35 грн.; ЗАТ "ЕЙ-І-ЕС РІВНЕЕНЕРГО", що підтверджується: видатковою накладною № РН-0000009 від 07.06.2010 на загальну суму 1380,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 230,00 грн.); податковою накладною № 27 від 07.06.2010 на загальну суму 1380,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 230,00 грн.); видатковою накладною № РН-0000010 від 07.06.2010 на загальну суму 2100,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 350,00 грн.); податковою накладною № 28 від 07.06.2010 на загальну суму 2100,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 350,00 грн.); довіреністю № 658 від 07.06.2010; виписками банку: від 10.06.2010 на суму 3480,00 грн., від 14.06.2010 на суму 4560,00 грн.; ТзОВ "ІМПУЛЬС", що підтверджується: видатковою накладною № РН-000021 від 19.10.2010 на загальну суму 46800,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7800,00 грн.); податковою накладною № 50 від 30.09.2010 на загальну суму 32760,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5460,00 грн.); податковою накладною № 53 від 21.10.2010 на загальну суму 14040,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2340,00 грн.); довіреністю № 141 від 20.10.2010; виписками банку: від 27.09.2010 на суму 32760,00 грн., від 21.10.2010 на суму 14040,00 грн.; ДП "ОРІТ", що підтверджується: Договором підряду від 30.03.2010; довідкою про вартість виконаних робіт за квітень 2010 року на загальну суму 122245,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 20374,00 грн.); актом приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року на загальну суму 122245,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 20374,00 грн.); актом приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року на загальну суму 106211,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 17702,00 грн.); податковою накладною № 20 від 23.04.2010 на загальну суму 122245,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 20374,00 грн.); податковою накладною № 22 від 25.05.2010 на загальну суму 106211,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 17701,80 грн.); виписками банку: від 08.04.2010 на суму 10000,00 грн., від 13.04.2010 на суму 10000,00 грн., від 26.04.2010 на суму 30000,00 грн., від 28.04.2010 на суму 40000,00 грн., від 25.05.2010 на суму 18456,00 грн.; ТОВ фірма "ОФЕРТА", що підтверджується: Договором підряду М8/ПР від 20.05.2010; Договором підряду № 9/ПР від 16.06.2010; довідкою про вартість виконаних робіт за червень 2010 року на загальну суму 101527,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16921,00 грн.); актом № 01-05 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 року на загальну суму 101527,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16921,00 грн.); довідкою про вартість виконаних робіт за липень 2010 року на загальну суму 224688,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 37448,00 грн.); актом приймання виконаних підрядних робіт за липень 2010 року на загальну суму 224688,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 37448,00 грн.); актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року на загальну суму 258798,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 43133,00 грн.); податковою накладною № 26 від 27.05.2010 на загальну суму 30000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн.); податковою накладною № 26 від 27.05.2010 на загальну суму 30000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн.); податковою накладною № 37 від 27.07.2010 на загальну суму 144688,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24114,67 грн.); податковою накладною № 38 від 28.07.2010 на загальну суму 100000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16666,67 грн.); податковою накладною № 46 від 30.09.2010 на загальну суму 158798,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 26466,33 грн.); виписками банку: від 27.05.2010 на суму 30000,00 грн., від 08.06.2010 на суму 30000,00 грн., від 28.07.2010 на суму 100000,00 грн., від 08.09.2010 на суму 30000,00 грн., від 04.10.2010 на суму 128798,00 грн.; ТОВ "ПІВДЕННА ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ", що підтверджується: Договором поставки № 11-03/2011 від 11.03.2011; видатковою накладною № РН-0000001 від 21.03.2011 на загальну суму 12960,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2160,00 грн.); податковою накладною № 10311 від 21.03.2011 на загальну суму 12960,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2160,00 грн.); довіреністю № ЮЭ 237 від 21.03.2011; виписками банку: від 18.03.2011 на суму 9000,00 грн.; від 25.03.2011 на суму 3960,00 грн.; ТОВ "ВИМПЕЛ", що підтверджується: довідкою про вартість виконаних робіт за січень 2011 року на загальну суму 131444,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 21907,00 грн.); актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 на загальну суму 131444,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 21907,40 грн.); довідкою про вартість виконаних робіт за січень 2011 року на загальну суму 33056,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 5509,40 грн.); актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року на загальну суму 33056,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 5509,40 грн.); актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року на загальну суму 43978,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 7329,70 грн.); податковою накладною № 3 від 31.01.2011 на загальну суму 68719,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 11453,26 грн.); податковою накладною № 40311 від 30.03.2011 на загальну суму 43978,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 7329,70 грн.); податковою накладною № 51 від 13.10.2010 на загальну суму 79000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 13166,67 грн.); податковою накладною № 60 від 23.11.2010 на загальну суму 18847,80 грн. (в т.ч. ПДВ -3141,30 грн.); податковою накладною № 67 від 16.12.2010 на загальну суму 100000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16666,67 грн.); виписками банку: від 13.10.2010 на суму 79000,00 грн., від 11.11.2010 на суму 52436,00 грн., від 23.11.2010 на суму 18847,80 грн., від 16.12.2010 на суму 100000,00 грн. (а.с.164-250 том 1, а.с. 1-3 том 2).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ст.6 ГК України викладені загальні принципи господарювання, якими є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

У ст.3 ЦК України викладені загальні засади цивільного законодавства, якими є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

У ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені ЦК України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок формування валового доходу до 01.04.2011 здійснювався на підставі ст.4 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". Валовий дохід визначався, як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" (чинного на момент здійснення частини правочинів), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Правилами п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема, було передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки вiдповiдного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону україни "Про податок на додану вартість", не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" було встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця мiж сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для вiдповiдного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно вказаним підпунктом, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого вiдповiдно до закону), а при його вiдсутностi - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналогічні положення містить Податковий кодекс України. Зокрема, відповідно до п.п."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У ст.201 Податкового кодексу України викладені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, визначені обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, вбачається, що необхідною умовою для включення витрат платником податків, до складу валових витрат та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків та підтвердження відповідними первинними документами, у тому числі податковими накладними. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Правова природа договорів про надання послуг (робіт) визначає наступне волевиявлення сторін: у виконавця - на надання послуги (робіт) що споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, у замовника - на споживання відповідної послуги (роботи) та її оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагенти виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Судом встановлено, що суми валових доходів, валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого позивачем за господарськими операціями з ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія", ПП "ОСК-Компані" та контрагентами-покупцями підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт, довіреностями, виписками банку про перерахування коштів контрагентам-постачальникам та про отримання коштів від контрагентів-покупців.

При цьому, вказані податкові накладні сформовані відповідно до вимог ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (чинного на момент виникнення частини спірних правовідносин), ст.201 Податкового кодексу України та наказу ДПА України від 21.12.2010 № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29.12. 2010 за № 1401/18696 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент видачі таких податкових накладних. Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Наявні в матерілах справи документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, розкривають їх зміст та обсяг.

Отже, вказані первинні документи, за дослідженими господарськими операціями, є підставою для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, реальність придбання позивачем товарів та робіт у контрагентів ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія" та ПП "ОСК-Компані" підтверджується відповідними первинними документами, пов'язані із здійсненням господарської діяльності позивачем, і отриманням від такого використання доходу.

Зі змісту актів перевірок контрагентів позивача - ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія" та ПП "ОСК-Компані", вбачається, що податковими органами було досліджено ланцюг постачальників ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія" та ПП "ОСК-Компані", та, зокрема, встановлено факт укладення договорів із суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності. При цьому жоден з ним не містить опису господарських операцій вчинених вказаними суб'єктами господарювання з ТОВ фірма "Магніт-Плюс".

Крім того, суд звертає увагу на те, що ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Так, рішеннями у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02) та "Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини констатував, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідач не подав доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Виникнення права позивача на валові витрати та податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.

Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій, ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія" та ПП "ОСК-Компані" були зареєстровані як юридичні особи, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість, відомості про них містилися в Єдиному державному реєстрі, та як наслідок можуть бути використанні позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Згідно ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-IV від 15.05.2003 р., якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарських операцій відомості про ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія" та ПП "ОСК-Компані" були наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а отже у відповідності до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-IV від 15.05.2003 є достовірними та свідчать про наявність у ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія" та ПП "ОСК-Компані" дієздатності на здійснення господарської діяльності.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про безтоварність господарських операцій позивача із ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія" та ПП "ОСК-Компані" через неможливість їх виконання з огляду на відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних, через недекларування контрагентом позивача наявності таких ресурсів. Однак, відсутність інформації не доводить факту відсутності самих ресурсів.

Стосовно посилання, у судовому засіданні, представником відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, суд зазначає таке.

Як вбачається з акту перевірки № 404/22-200/30504354 від 14.06.2013, підставою для визнання господарських операцій між позивачем та його контрагентами, були акти перевірок ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія" та ПП "ОСК-Компані". При цьому, у акті перевірки не міститься посилань на те, що господарські операції є безтоварними з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних. Крім того, з матеріалів справи (договорів поставки) та пояснень представника позивача вбачається, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалося контрагентами-постачальниками ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія" та ПП "ОСК-Компані", а у випадку придбання товарів - контрагентами покупцями. Слід зазначити, що згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем (вантажовідправником) за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що контрагенти передавали товари будь-якій транспортній організації для перевезення, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт отримання (відчуження) товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання (продажу) позивачем товарів.

Щодо посилання відповідача на Вирок від 10.05.2012 у справі № 1522/2198/12, суд не може прийняти його до уваги, оскільки вказаним вироком засуджено посадових осіб ПП "Софітек Плюс" та ПП "Агромір-10".

Крім того, у зазначеному Вироку не було досліджено питання взаємовідносин між ПП "Софітек Плюс", ПП "Агромір-10" та позивачем або його контрагентами: ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія" та ПП "ОСК-Компані". Як вбачається із матеріалів справи та пояснень сторін, позивач не мав жодних правовідносин із ПП "Софітек Плюс" та ПП "Агромір-10".

Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що Вирок щодо посадових осіб ПП "Софітек Плюс" та ПП "Агромір-10" якимось чином пов'язаний із питаннями, що вирішуються у даній справі.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено про умисне укладення угод ТОВ фірма "Магніт-Плюс" з ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія" та ПП "ОСК-Компані" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Суд також не бере до уваги покликання відповідача на те, що проведеними заходами в рамках оперативного супроводу кримінальної справи № 201201100058, порушеної відносно невстановлених осіб по факту організації фіктивного підприємництва та навмисного ухилення від сплати податків з використанням ПП "Софітек Плюс" за ознаками злочину, передбаченого ч.3ст.27, ч.2 ст.205, ч.3 ст.27, ч.3 ст.212, КК України, було встановлено, що ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія", ПП "ОСК-Компані" є фіктивними підприємствами. Відповідач не надав як доказ вирок суду, який набрав законної сили про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПП "Амітек", ПП "Одеська будівельна компанія" та ПП "ОСК-Компані".

Таким чином, посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, не знайшли свого підтвердження.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0002932342 від 08.07.2013 та № 0002942342 від 08.07.2013.

Враховуючи викладене, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 08.07.2013 №0002932342 та №0002942342.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Магніт - Плюс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 117,20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.