Постанова

від 18.11.2013 по справі 826/14437/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 18 листопада 2013 року                     10:45             справа №826/14437/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “САН ТАУН” доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “САН ТАУН” (далі по тексту – позивач, ТОВ  “САН ТАУН”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Деснянському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 травня 2013 року №0002022203 та №0002032203. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/14437/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 04 листопада 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача не з'явився. Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 04 листопада 2013  року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.  Києва від 25 травня 2013 року №0002032203 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3  статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1  статті 139 Податкового кодексу України ТОВ  “САН ТАУН” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 477  247,00 грн., в тому числі за основним платежем – 318  165,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 159  082,50  грн. Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.  Києва від 25 травня 2013 року №0002022203 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3  статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ  “САН ТАУН” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 460  114,50  грн., в тому числі за основним платежем – 306  743,00  грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 153  371,50 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 08 липня 2013 року №209/2240/30472328 “Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “САН ТАУН” (код за ЄДРПОУ 30472328) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП  “Унісон Дизайн” (код ЄДРПОУ 34795572), ТОВ  “Регіон метал-Захід” (код ЄДРПОУ 37853780), ТОВ “Вендо” (код ЄДРПОУ 37955905), ТОВ “Браво СРЛ” (код ЄДРПОУ 34527595), ТОВ “Весна” (код ЄДРПОУ 30305270), ТОВ “Онікс Компані ЛТД” (код ЄДРПОУ 37817014) та ТОВ “Константа-Інкорпорейтед” (код ЄДРПОУ 37817020) за період з 01.10.2012 по 31.12.2012р.” (далі по тексту – Акт перевірки). У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1  статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 318  165,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 306  743,00 грн., у тому числі за лютий-квітень, серпень-грудень 2012 року. Вказані порушення мотивовані наступним: за даними податкових перевірок контрагентів позивача - ПП  “Унісон Дизайн”, ТОВ  “Регіон метал-Захід”, ТОВ “Вендо”, ТОВ  “Браво СРЛ”, ТОВ “Весна”, ТОВ “Онікс Компані ЛТД” та ТОВ “Константа-Інкорпорейтед”, встановлено порушення норм податкового законодавства, відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та фіктивність названих контрагентів; згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів виявлено розбіжності між податковими зобов'язаннями деяких контрагентів та податковим кредитом позивача; по взаємовідносинам із ТОВ “Вендо”, ТОВ  “Браво СРЛ”, ТОВ “Весна”, ТОВ “Онікс Компані ЛТД” та ТОВ “Константа-Інкорпорейтед” позивач не надав до перевірки первинних документів, зазначивши про їх вилучення. Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з контрагентами підтверджені відповідними первинними документами та податковими накладними, а підприємством дотримано передбачені Податковим кодексом України передумови для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки. Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ  “САН ТАУН”, виходячи з наступних підстав. Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ  “САН ТАУН”, ПП  “Унісон Дизайн”, ТОВ  “Регіон метал-Захід”, ТОВ “Вендо”, ТОВ  “Браво СРЛ”, ТОВ “Весна”, ТОВ “Онікс Компані ЛТД” та ТОВ  “Константа-Інкорпорейтед”, мету придбання та обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість). Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здіснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. Позивач надав у матеріали справи копії документів, які підтверджують, що між ТОВ  “САН ТАУН” (покупець) та ТОВ  “Вендо” (постачальник) укладено договори поставки від 07 вересня 2012 року №1/07-09, від 27 вересня 2012 року №1/27-09, від 28 вересня 2012  року №28/09, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити товар будівельного призначення. Згідно видаткових накладних протягом вересня-жовтня 2012 року ТОВ “Вендо” поставило позивачу камінь бортовий, щебінь, плити, профілі, арматуру. Між ТОВ  “САН ТАУН” (підрядник) та ТОВ  “Вендо” (субпідрядник) укладено договори субпідряду від 03 вересня 2012 року №03/09, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи на об'єкті відповідно до затвердженої проектної документації, а саме: реконструкція автозаправочної станції на території забійного комплексу по переробці курчат-бройлерів; ремонт офісно-складських приміщень в будівлі ПП “Селтік”. Згідно актів виконаних будівельних робіт субпідрядник виконав обумовлені договором роботи. ТОВ  “Вендо” виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 921  868,47 грн., у тому числі податок на додану вартість – 153  644,75 грн. Згідно договору оренди майна від 03 вересня 2012 року №03/09 ,укладеного між ТОВ  “САН ТАУН” (орендар) та ТОВ “Весна” (орендодавець) останнє надає в строкове платне користування будівельні побутівки. Згідно акта здачі-прийняття робіт та податкової накладної ТОВ “Весна” у жовтні 2012 року надало послуги з оренди на загальну суму 7  272,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 1  212,00 грн. ТОВ “Онікс Компані ЛТД” згідно рахунку-фактури від 26 грудня 2011 року, видаткової накладної від 26 грудня 2011 року №248 та податкової накладної від 26 грудня 2011 року №798 поставило на позивачу гуму всесезонну “Геркулес” на загальну суму 5  960,00 грн. Разом з тим, суд не приймає вказані документи до уваги, оскільки ,як зазначено в Акті перевірки та не спростовано позивачем, первинні документи по взаємовідносинам із ТОВ  “Вендо”, ТОВ “Весна” та ТОВ “Онікс Компані ЛТД” до перевірки не надавались. Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам  органів державної податкової служби  у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Згідно пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли до початку або під час проведення  перевірки  оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів,  фінансової  та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені  правоохоронними  та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них. Пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України вказує, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті  платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків  виїмки  документів або іншого вилучення  правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів вилучення у ТОВ “САН ТАУН” оригіналів первинних документів правоохоронним органами по відносинам з ТОВ  “Вендо”, ТОВ “Весна” та ТОВ “Онікс Компані ЛТД”, суд вважає, що такі документи у позивача відсутні. Крім того, надані позивачем документи по відносинам із ТОВ “Весна” та ТОВ “Онікс Компані ЛТД” не стосуються господарських операцій, про які йде мова в Акті перевірки, зокрема в частині періоду їх складення та сум поставок. Суд звертає увагу, що матеріали справи взагалі не містять первинних, звітних та податкових документів по взаємовідносинам позивача із ПП  “Унісон Дизайн”, ТОВ  “Регіон метал-Захід”, ТОВ  “Браво СРЛ”, та ТОВ  “Константа-Інкорпорейтед”. Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Суд звертає увагу, що позивач не надав суду письмових пояснень щодо мети використання у власній господарській діяльності придбаних у підприємств-контрагентів товарів і послуг та відповідних підтверджуючих документів. Так, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували пов'язаність придбаних у ТОВ “Вендо” будівельних матеріалів та будівельних робіт з господарською діяльністю позивача, зокрема з якою метою та яким чином поставлявся товар, яке відношення ТОВ “САН ТАУН” має до автозаправочної станції на території забійного комплексу по переробці курчат-бройлерів та офісно-складських приміщень в будівлі ПП  “Селтік”. Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не наведено, що придбані у ПП  “Унісон Дизайн”, ТОВ  “Регіон метал-Захід”, ТОВ “Вендо”, ТОВ  “Браво СРЛ”, ТОВ  “Весна”, ТОВ “Онікс Компані ЛТД” та ТОВ  “Константа-Інкорпорейтед” товари та послуги використано в межах господарської діяльності ТОВ  “САН ТАУН” або придбано з такою метою. Таким чином, з огляду на не підтвердження первинними документами спірних господарських операцій та недоведеність мети використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності ТОВ  “САН ТАУН”, суд вважає, що висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)  придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)  ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)  ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є наявність податкових накладних, їх відповідність порядку заповнення та мета подальшого використання придбаних товарів/послуг (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому формальна наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП  “Унісон Дизайн”, ТОВ  “Регіон метал-Захід”, ТОВ “Вендо”, ТОВ  “Браво СРЛ”, ТОВ “Весна”, ТОВ “Онікс Компані ЛТД” та ТОВ  “Константа-Інкорпорейтед”, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). При дослідженні питання щодо заниження податку на прибуток судом не встановлено пов'язаності придбаних товарів і послуг з господарською діяльністю позивача. Крім того, позивач не надав суду податкових накладних, виписаних ПП  “Унісон Дизайн”, ТОВ  “Регіон метал-Захід”, ТОВ  “Браво СРЛ”, ТОВ “Онікс Компані ЛТД” та ТОВ  “Константа-Інкорпорейтед”. Наведені обставини, на думку суду, виключають можливість віднесення до складу податкового кредиту позивача відповідної суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП  “Унісон Дизайн”, ТОВ  “Регіон метал-Захід”, ТОВ “Вендо”, ТОВ  “Браво СРЛ”, ТОВ “Весна”, ТОВ “Онікс Компані ЛТД” та ТОВ  “Константа-Інкорпорейтед”. Враховуючи не доведеність мети придбання товарів та послуг у межах господарської діяльності, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем є правомірним. Таким чином, позовні вимоги ТОВ  “САН ТАУН” про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 травня 2013 року №0002022203 та №0002032203 нормативно та документально не підтверджуються. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Деснянському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ  “САН ТАУН” не підлягає задоволенню. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “САН ТАУН” відмовити повністю. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                   В.А. Кузьменко