Постанова

від 13.11.2013 по справі 826/13951/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2013 року 11:31 № 826/13951/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С., за участю представників: позивача - Шурміль С.С., відповідача - Пироженка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМКО LTD» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 травня 2013 року № 0007512208, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20 серпня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМКО LTD» (далі - ТОВ «ІМКО LTD», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2013 року № 0007512208, прийнятого Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не мав підстав на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки позивач в повному обсязі виконав вимоги пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 та 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Також позивач зазначає, що висновки Акта «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМКО LTD» (код за ЄДРПОУ 23700160) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансово-господарських відносних з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (код ЄДРПОУ 3781704) та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 року» № 461/22.8/23700160 від 15.05.2013 року (далі - Акт № 461/22.8/23700160 від 15.05.2013 року) ґрунтуються виключно на документах, наданих підприємством на запит податкового органу, без дослідження всіх наявних у підприємства документальних доказах щодо реальності господарських операцій. Всупереч вимогам ст. 83 ПК України, в акті не зазначено жодного судового рішення, первинних бухгалтерських документів, інших матеріалів, отриманих у відповідності до чинного законодавства України, які б свідчили про заниження позивачем податку на прибуток за перевіряємий період.

Позивач звертає увагу на те, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Тому, позивач вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 року № 0007512208 на підставі Акт № 461/22.8/23700160 від 15.05.2013 року є неправомірним.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що ТОВ «ІМКО LTD» до складу витрат, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, безпідставно віднесено витрати відповідно до актів виконаних робіт виписаних ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (код ЄДРПОУ 3781704) та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 51 171, 00 грн.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, податковим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно ї повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМКО LTD» (код ЄДРПОУ 23700160) зареєстроване Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією 23 серпня 1995 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру 10701200000011810. Вказане товариство розташоване за адресою 0110. м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18/а.

ТОВ «ІМКО LTD» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 23 серпня 1995 року за номером 10748 та перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість від 24 лютого 2003 року № 37618148, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва, ТОВ «ІМКО LTD» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 237001626550).

15.05.2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМКО LTD» (код за ЄДРПОУ 23700160) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансово-господарських відносних з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (код ЄДРПОУ 3781704) та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 року, за результатами якої складено Акт № 461/22.8/23700160.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ «ІМКО LTD» вимог ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 51 171, 00 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2012 року на суму 19 412, 00 грн.; за І півріччя 2012 року на суму 43 608, 00 грн.; за ІІІ квартали 2012 року на суму 51 171, 00 грн.

31 травня 2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва Державно податкової служби, на підставі акта невиїзної документальної перевірки від 15.05.2013 року № 461/22.8/23700160 прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007512208, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, за порушення ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем за платежем: податок на прибуток на загальну суму 63 964, 00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 51 171, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12 793, 00 грн.

Незгода з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила позивача звернутись з адміністративним позовом до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Імко LTD», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 ПК України до загальнодержавних податків та зборів належить податок на прибуток підприємств.

Відповідно до пп. 133.1.1 п. 133.1, ст. 131 ПК України платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Пунктом 135.1 та п. 135.2 ст. 135 ПК України передбачено, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу та складаються з: доходу від операційної діяльності; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 ПК України.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2, п. 2.1 Положення № 88, відповідно до яких первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону № 996-XIV).

Відповідно до п. п. 2.15, п. 2.16 Положення № 88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV та відповідно до п. 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вищевикладене, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що перевірку проведено на підставі наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.05.2013 року № 1553 та повідомлення про початок перевірки від 14.05.2013 року № 563/22.8.

Під час її проведення відповідачем були використані дані акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (код ЄДРПОУ 3781704) щодо підтвердження господарських відносин з підприємствами-продавцями та підприємствами-покупцями за період листопад-грудень 2011 та січень-березень 2012 року» № 531/22.4-13/37817014 від 15.03.2013 року (далі - Акт № 531/22.4-13/37817014 від 15.03.2013 року) та акту «Про результати документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.11 року по 30.06.12 року» № 7593/22-7/37889322 від 13.12.2012 року (далі - Акт № 7593/22-7/37889322 від 13.12.2012 року).

Відповідно до Акту № 531/22.4-13/37817014 від 15.03.2013 року ТОВ «Онікс Компані ЛТД» на час проведення звірки має стан платника « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Окрім цього, податковим органом встановлено відсутність у ТОВ «Онікс Компані ЛТД» основних фондів.

Актом № 531/22.4-13/37817014 від 15.03.2013 року зафіксовано, що правочини між ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та контрагентами-покупцями, зазначеними ним у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ «Розшифровки з податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за листопад - грудень 2011 року, січень-березень 2012 року, серед яких є позивач, здійснені без мети настання реальних наслідків.

Висновки вказаного Акту вказують на відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п. 198.3 ст. 198, п. 193.1 ст. 193, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствами-покупцями у відповідному період листопад - грудень 2011 року, січень-березень 2012 року.

Таким чином звіркою, ТОВ «Онікс Компані ЛТД» не підтверджено реальність здійснення господарських операцій.

Згідно з Актом № 7593/22-7/37889322 від 13.12.2012 року ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» на час проведення перевірки мала стан платника « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Як вбачається протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 28.08.2012 року, копія якого міститься в матеріалах адміністративної справи і який було використано податковим органом під час перевірки, останній повідомив, ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» зареєстрована ним за грошову винагороду, жодного відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності вказаного товариства свідок не має.

Відповідачем також встановлено, що в провадженні СВ ПМ ДПА у м. Києві знаходиться кримінальна справа № 70-00539, порушена за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України по факту вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва.

В ході розслідування кримінальної справи отримано відомості, згідно яких ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» створена за грошову винагороду, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

На підставі вищевикладеного, контролюючий орган дійшов висновку, що операції ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» не є господарською діяльністю в розумінні пп. 14.1.36 ПК України, оскільки у товариства відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Крім того, враховуючи те, що документи фінансово-господарської діяльності без волевиявлення уповноваженої особи підприємства, яке значиться стороною укладених правочинів, то такі правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочинів.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Згідно п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана Державною податковою службою для забезпечення її діяльності визначені ст. 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) в державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Враховуючи викладене, використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, що здійснюється органами податкової міліції, є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Таким чином, з урахуванням наданих відповідачем доказів, досліджені докази, а саме: вантажно-митні декларації, замовлення, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, акти передачі предмету підряду, попередні калькуляції вартості виробництва, які надані позивачем, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені (підписані невідомою особою) документи не можуть бути підставою для формування витрат при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі акти виконаних робіт, видаткові накладні не підтверджують право позивача на їх відображення.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що роботи/послуги не були виконані/надані саме цими контрагентами.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняте податкове повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання його протиправними та скасування у суду не має.

Окрім цього, відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2013 року № 0005712208 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМКО LTD» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18.11.2013 р .