Ухвала

від 27.11.2013 по справі 812/5062/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року справа №812/5062/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства фірма «Продсервіс» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області, які були здійсненні під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ППФ «Продсервіс» щодо визнання нікчемними господарських правовідносин за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 та зобов'язати відповідача вилучити з КБ «Податковий блок» інформацію про результати перевірки ППФ «Продсервіс», яку оформлено актом перевірки від 08.04.2013 № 702/227/37665635 і утриматись від використання цього акта перевірки.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року позов задоволено частково, а саме: визнано незаконними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області з визнання в акті перевірки від 08.04.2013 № 702/227/37665635 фактично не здійсненними господарських операцій по операціям з продажу товару та реалізації послуг, придбаних у ПП «Рав-плюс», зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Луганській області вилучити з КБ «Податковий блок» інформацію про результати перевірки ППФ «Продсервіс», яку оформлено актом перевірки «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ППФ «Продсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 від 08.04.2013 № 702/227/37665635, в задовленні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при проведенні аналізу наданих до перевірки товарно-транспортних накладних встановлено нереальність проведення фінансово-господарських операцій між ПП «Рав-Плюс» та ППФ «Продсервіс» з урахуванням часу та відстані при транспортуванні продукції, тому товари на виконання договору між цим сторонами фактично не поставлялися і, як, наслідок, ППФ «Продсервіс» не мало можливості відвантажувати контрагенам - покупцям товари, які не були отримані від ПП «Рав-Плюс». Крім того, апелянт зауважує на тому, що податкова інформація, яка вноситься до системи «Податковий блок» щодо результатів перевірки не є порушенням прав прозивача в розумінні ч. 1 ст. 17 КАС України, отже з постановленням судового рішення в цій частині, суд фактично втручається в діяльність суб'єкта владних повноважень та його інформаційні бази.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи здійснено у письмовому провадженні за наявними матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матерілами справи, що у період з 05.04.2013 по 08.04.2013 на підставі повідомлення від 05.04.2013 № 32/227, виданого Алчевською ОДПІ Луганської області ДПС, відповідно до наказу від 27.03.2013 № 254 та на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п. 79.1 ст. 79 ПК України, посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ППФ «Продсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2012 по 31.12.2012, результати якої оформлені актом перевірки від 08.04.2013 № 702/227/37665635 та встановлено порушення позивачем п. 185 ст. 185, п. 187., п. 188.1 ст. 188, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого безпідставно сформовано податкові зобов'язання в сумі 78038,00 грн., та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2, п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України, п. 4.1 Наказу ДПА України від 25.01.2011 № 41, внаслідок чого при відсутності фактичного придбання товару безпідставно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Рав-плюс» на суму 72099,00 грн.

Висновки, викладені в Акті перевірки, були відображені податковим органом в електронній базі даних -в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Податкові повідомлення-рішення стосовно ППФ «Продсервіс» відповідачем не приймалися.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Предметом апеляційного розгляду є, зокрема, реальність угод, укладених позивачем з ПП «Рав-Плюс».

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції грунтував свої висновки на повному дослідженні первинних документів, наданих позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з цим контрагентом.

На погляд судової колегії, первинні документи,надані позивачем, які наявні в матеріалах справи, правомірно прийняті судом першої інстанції в якості належних та допустимих доказів, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України, в Україні діє презумпція правомірності правочину, а відтак господарські відносини, які відбулися між позивачем та його контрагентами, не є неправомірними доки в судовому порядку не буде встановлено іншого.

Податковий орган наполягає на неможливості здійснення позивачем господарських операцій з огляду на відсутність у останнього необхідних виробничих потужностей, проте, ці його висновки ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим в податкових правовідносинах.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Роблячи висновки про відсутність господарських операцій, економічну необґрунтованість, податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

При цьому, виходячи з правового змісту ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

Тобто, податковий орган без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність, що суперечить вимогам законодавства.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Алчевської ОДПІ вилучити з КБ «Податковий блок» інформацію про результати перевірки ППФ «Продсервіс», яку оформлено актом перевірки «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ППФ «Продсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 від 08.04.2013 № 702/227/37665635, суд першої інстанції, задовольняючи позов в цій частині, зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 74.2 ст. 74 ПК України, перелік інформаційних баз, а також, форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Податкова інформація є різновидом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби (п. 62.1.2ПК України), який, у свою чергу, є способом здійснення податкового контролю. Відповідно до ч. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи.

"Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" як спосіб податкового контролю введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої платниками податків податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками № 5. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Водночас, обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та при відсутності зауважень до її оформлення відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності, а показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в базі співставлення, формуються на підставі показників, поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ із додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Відповідно до ст. 74 ПК України, податкова інформація є власністю держави і може використовуватись лише для визначених Податковим кодексом цілей. Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби створюються відповідні інформаційні бази, перелік яких визначається Державною податковою адміністрацією України. Персональна інформація про платників податків, яка знаходиться в інформаційних базах даних контролюючих органів, не може бути розголошена. Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як: необґрунтована відмова від надання відповідної інформації; надання інформації, що не відповідає дійсності; поширення відомостей, що не відповідають дійсності. Викладене свідчить, що "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", є одним із різновидів податкового контролю, а відтак, ураховуючи приписи Закону України "Про інформацію", вказана офіційна інформація державних органів повинна відповідати дійсності.

Виходячи із змісту положень п. 1.1 Методичних рекомендацій, інформація, викладена в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" може бути використана при перевірці ДПІ контрагента постачальника платника податку.

При цьому, нормами матеріального права не передбачено право податкового органу проводити коригування задекларованих платником податків показників, на підставі висновків акту перевірки без винесення податкових повідомлень-рішень.

Податок на додану вартість за своєю економічною суттю відноситься до непрямих податків, тобто його сума включається у вартість товарів, що поставляються продавцем. Одна операція з продажу товару, викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін такої операції, які є платниками ПДВ, у продавця - податкові зобов'язання, у покупця - податковий кредит. Тобто, якщо у продавця товару податкові зобов'язання рівні нулю, то і покупця товару податковий кредит більший бути не може. За таких обставин, у разі зміни в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", податкового зобов'язання з ПДВ у платника податку, автоматично виникає питання щодо зміни податкового кредиту і у контрагента - постачальника.

Самостійна зміна ДПІ в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності. Така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, позивач як платник податків має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності, тощо.

Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, задекларованих позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам, відображеним в електронній базі, може мати негативні наслідки як для самого платника податків, так і для його контрагентів.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи відомостей щодо деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, податковим органом здійснено коригування показників, задекларованих позивачем у грудні 2012 р., а саме, видалені дані щодо декларування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки, за наслідками перевірки не приймались податкові повідомлення-рішення, відповідно, податкові зобов'язання не узгоджувались, відповідачем безпідставно здійснені вказані коригування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

В решті постанова суду не оскаржується.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року в адміністративній справі за позовом приватного підприємства фірма «Продсервіс» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко