Ухвала

від 28.11.2013 по справі 1570/6683/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 р.Справа № 1570/6683/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ПОЛІБУД-2" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ПП «ПОЛІБУД-2» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000862334 від 25.10.2012 року, яким Підприємству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 58 836 грн., а також стягнути судовий збір в розмірі 588, 36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки реальність господарської операції ПП «Полібуд-2» з ПП «Арикон» підтверджується відповідними первинними документами, а тому висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість у квітні 2011 року на суму 58 835 грн. є безпідставними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби правонаступником Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ № 444489.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Полібуд-2» з питань правових відносин з платником податків ПП «Арикон» в квітні 2011 року, висновки якої викладені в акті перевірки № 1766/22-34/24538632/89 від 17 жовтня 2012 року.

Перевіркою встановлено, що згідно з інформацією, отриманою від Алчевської ОДПІ від 20.02.2012 року, реальність здійснення фінансово-господарської операції ПП «Арикон» не підтверджена належними первинними документами, у зв'язку з чим ПП «Полібуд-2» порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПП суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточних звітних (податкових) періодів з урахуванням залишків від'ємного значення попередніх звітних періодів в квітні 2011 року на 58 835 грн.

За висновком податкового органу, правочин, який був укладений позивачем та його контрагентом є таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків та має ознаки безтоварної операції. В акті перевірки відповідач посилається на акт Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 року № 324/236-37156815 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Арикон», згідно якого відносно зазначеного Підприємства порушено провадження про банкрутство, в нього відсутні нерухоме майно, земля у користуванні та транспортні засоби, загальна чисельність працюючих становить дві особи, що, на думку податкового органу свідчить про неможливість фактичного здійснення взаємовідносин.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000862334 від 25.10.2012 року, яким Приватному підприємству «Полібуд-2» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 58 835 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що господарські правовідносини позивача та його безпосереднього контрагента - ПП «Арикон» були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочин не має ознак нікчемності або фіктивності, не суперечить інтересам держави, оскільки був укладений та реалізований в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак таких доказів на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати, не спростовано.

Як вбачається з установлених судом першої інстанції обставин даної справи, договором № 9 від 01.04.2011 року, укладеним між позивачем (покупець) та Приватним підприємством «Арикон», останній зобов'язався передати позивачеві будівельне вапно в кількості 40 т за ціною 1 875 грн. на суму 75 000 грн., а також запчастини на загальну суму 278 010 грн., а позивач зобов'язався оплатити товар на розрахунковий рахунок продавця до кінця другого кварталу 2011 року.

На підтвердження факту виконання умов договору позивачем подано первинні документи - договір, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, які містять необхідну інформацію про зміст та обсяги спірної операції.

Вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товару за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт виконання ПП «Полібуд-2» та ПП «Арикон» зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44, ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Арикон» і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Як вбачається з акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реального отримання товару позивачем та зв'язку такої операції із його господарською діяльністю, є припущення податкового органу про неможливість реального виконання укладеного позивачем з ПП «Арикон» правочину через відсутність у останнього нерухомого майна, землі, основних та транспортних засобів, а також достатньої кількості працюючих осіб.

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Також судом першої інстанції обгрунтовано відхилені посилання податкового органу на відсутність у названого постачальника об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності робочого персоналу, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником. До того ж, податкова інспекція не довела неможливості поставки спірним постачальником товарів наявними у нього силами та засобами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що господарські операції між ПП «Полібуд-2» та ПП «Арикон» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності підприємства, ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте податковим органом не наведено доводів щодо недостовірності наявних у справі доказів, не подано фактичних даних на спростування встановлених в ході судового розгляду обставин, а відтак колегія суддів відхиляє як неспроможні висновки податкової інспекції, покладені в основу прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ПОЛІБУД-2» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.