Рішення

від 25.11.2013 по справі 905/7040/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.11.2013 Справа № 905/7040/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міський психоневрологічний диспансер м. Дзержинська», м. Дзержинськ Донецької області

до відповідача: Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Донецьк в особі Дзержинського виробничого управляння водопровідно-каналізаційного господарства, м. Дзержинськ Донецької області

про: визнання п.п. 3.2. та п. 5.6. договору недійсними та викладення їх в редакції позивача; визнання недійсними та виключення п.п. 6.4.5., 8.1., 3.12., 6.3.4., 8.2., 11.1.7. з договору.

За участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Азимова Гульнар Гікмят Кизи (за довіреністю №03-157 від 04.02.2013р.).

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальний лікувально-профілактичний заклад «Міський психоневрологічний диспансер м. Дзержинська», м. Дзержинськ Донецької області звернувся до Господарського суду Донецької області із позовом до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Донецьк в особі Дзержинського виробничого управляння водопровідно-каналізаційного господарства, м. Дзержинськ Донецької області про визнання п.п. 3.2. та п. 5.6. договору недійсними та викладення їх в редакції позивача; визнання недійсними та виключення п.п. 6.4.5., 8.1., 3.12., 6.3.4., 8.2., 11.1.7. з договору.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що: п. 3.2. договору є безпідставним у зв'язку з тим, що відповідачем не доказано потрапляння стічних вод у періоди дощів та сніготворення до каналізаційної мережі через зливо приймачі та колодязі на території позивача; п. 5.6. відповідно до протоколу узгодження розбіжностей було викладено у іншій редакції: «Розрахунок за надані послуги за минулий місяць споживач здійснює за фактом самостійно на підставі підписаного сторонами акту, платіжним дорученням протягом 7 календарних днів з моменту отримання рахунку, але не пізніше передостаннього банківського дня»; п. 6.4.5. не було у попередньому договорі та типовим договором не передбачено обов'язку споживача оплачувати послуги каналізації при потраплянні до каналізаційної мережі через зливо приймачі та колодязі, що знаходяться на його території; відповідно до п. 8.1. споживачу не були надані виробником акти прийому-передачі точок передачі послуг та обслуговування схем водопостачання та водовідведення; з редакцією п.п. 3.12., 6.3.4., 6.4.5, 8.2., 11.1.7. позивач не погодився та зазначив, що на його балансі відсутні каналізаційні та водопровідні мережі поза будівлею диспансеру.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано: договір на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 86 від 25.01.2013р.; договір на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 86 від 01.01.2012р.; протокол узгодження розбіжностей до договору № 86 від 25.01.2013р. від 12.02.2013р.; розпорядження голови Донецької обласної ради № 10кс від 20.02.2013р.; наказ № 24/1 від 29.01.2013р.; лист № вх01/35-2411 від 08.04.2013р.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: довідку казначейства про зарахування судового збору до державного бюджету; правоустановчі документи; відомості щодо відсутності на розгляді у іншого судді даних позовних вимог та щодо відсутності відносно позивача провадження у справі про банкрутство; заяву про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

Від відповідача 21.10.2013р. до канцелярії суду надійшли: пояснення № 1938 від 15.10.2013р., у яких останній зазначив, що відносно відповідача не відкрито провадження про банкрутство; відзив на позовну заяву у якому зазначив, що рішенням господарського суду № 905/1732/13-г від 10.04.2013р. спірні пункти договору № 86 від 25.01.2013р. прийняті у редакції Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Донецьк в особі Дзержинського виробничого управляння водопровідно-каналізаційного господарства, у зв'язку з чим просив припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України; рішення господарського суду № 905/1732/13-г від 10.04.2013р.; правоустановчі документи підприємства.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», м. Донецьк в особі Дзержинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», Донецька область, м. Дзержинськ (Виробник) звернулось до Комунального лікувально-профілактичної установи «Міський психоневрологічний диспансер м. Дзержинська», Донецька область, м. Дзержинськ (Споживач) з приводу розгляду та укладення договору № 86 від 25.01.2013 р. на надання послуг з питного водопостачання та водовідведення (далі договір).

Комунальний лікувально-профілактичний заклад «Міський психоневрологічний диспансер м. Дзержинська», розглянувши проект договору, підписав його з протоколом розбіжностей, в якому виклав у власній редакції пункти 3.2., 3.9., 3.12., 5.6., 5.8., 6.3.4., 6.4.5., 7.3., 7.4., 8.1., 8.2., 11.1.7. договору.

При узгодженні протоколу розбіжностей від 31.01.2013 р. до договору № 86 від 25.01.2013р. на надання послуг з питного водопостачання та водовідведення, сторони врегулювали пункти 5.6, 5.8., 7.3., 7.4., а п. 3.9 виключили з тексту договору. Пункти 3.2., 3.12., 6.3.4., 6.4.5., 8.1., 8.2., 11.1.7., 12.1. договору залишилися неузгодженими.

У зв'язку з тим, що при укладанні договору № 86 від 25.01.2013 р. на надання послуг з питного водопостачання та водовідведення залишились неврегульованими пункти, які були суттєвими при виконанні договору, Виробник звернувся з протоколом узгодження розбіжностей в цій частині до суду за вирішенням спору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.04.2013р. у справі № 905/1732/13-г позовні вимоги Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м. Донецьк в особі в особі Дзержинського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», Донецька область, м. Дзержинськ, до Комунального лікувально-профілактичної установи «Міський психоневрологічний диспансер м. Дзержинська», Донецька область, м. Дзержинськ про зобов'язання Комунального лікувально-профілактичної установи «Міський психоневрологічний диспансер м. Дзержинська» прийняти спірні пункти 3.2., 3.12., 5.6., 6.3.4., 6.4.5., 8.1., 8.2., 11.1.7., 12.1. протоколу узгодження розбіжностей до договору № 86 від 25.01.2013 р. на надання послуг з питного водопостачання та водовідведення в редакції позивача задоволено частково.

Пункт 3.2. викладено в наступній редакції: «Виробник приймає очищає господарсько-побутові та близькі до них по складу стічні води Споживача, в межах погоджених розрахункових об'ємів в межах максимально-допустимих концентрацій забруднюючих речовин, в т.ч. додаткові об'єми стічних вод, що попадають в період дощів та сніготаяння в мережі водовідведення Споживача».

Пункт 3.12. викладено в наступній редакції: «Каналізаційні випуски стічних вод Споживача повинні бути обладнанні запірним устаткуванням, яке дозволяє припинити прийом стічних вод Споживача».

Пункт 5.6. викладено в наступній редакції: «Розрахунок за надані послуги за минулий місяць Споживач здійснює по факту, самостійно, на підставі підписаного сторонами акту, платіжним дорученням, не пізніше передостаннього ніж через 3 банківських дні після підписання акту».

Пункт 6.3.4. викладено в наступній редакції: «надавати Споживачу обов'язкові до виконання письмові приписи, направлені на поліпшення якості обліку послуг, що надаються, технічного стану мереж, устаткування та приладів до них, встановлення приладів обліку. В разі невиконання письмового припису споживання води рахувати без обліковим».

Пункт 6.4.5. викладено в наступній редакції: «Провести розрахунок додаткового обсягу поверхневих стічних вод до 01.04.2013 р. в спеціалізованій організації відповідно до пункту 3.14., 4.10. "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 N 190 затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 N 190 та Наказу № 131 від 27.03.2012 р».

Пункт 8.1. викладено в наступній редакції: «Точки передачі послуг водопостачання та водовідведення, в яких здійснюється передача послуг від Виробника Споживачу, встановлюється відповідними актами та схемами балансового розмежування, складеними та підписаними сторонами, а також засвідченими печатками».

Пункт 8.2. викладено в наступній редакції: «Виробник здійснює технічне обслуговування та ремонт водопровідно-каналізаційних мереж та споруд, які знаходяться у нього на балансі або обслуговуванні, до точки передачі послуг водопостачання та водовідведення».

Пункт 11.1.7. викладено в наступній редакції: «паспорт водного господарства Споживача з додатками:

- розрахунку-заявки на спожиту кількість води по кожному вводу з помісячною розбивкою (щорічно);

- розрахунку-заявки на скид стічних вод з зазначенням обсягу стоків, що планується, графіку їх скиду та характеристик якісного складу стічних водо окремо по кожному випуску з помісячною розбивкою (щорічно);

- схеми своїх мереж в районі підключення до магістральних водоводів Виробника ( в масштабі, узгодженому з Виробником) з зазначенням кордонів обслуговування водоводів по балансовій приналежності, зазначенням приладів обліку води та запірної арматури, узгодженої з Виробником;

- генплану об'єкту в масштабі 1:500 або в масштабі, узгодженому з виробником з каналізаційною мережею та випусками в комунальну каналізаційну мережу, з зазначенням місто розташування контрольних колодязів, узгоджену з виробником;

- копії технічної документації на приєднання до водопровідної та каналізаційній мережам виробника;

- копії технічної документації на встановлення вузлів обліку води та вузлів обліку стоків, копію паспортів заводів виробників, встановлених лічильників на вузлах обліку води та стоків, акти введення в експлуатацію вузлів обліку(первинної та після останньої періодичної перевірки), свідоцтва про останню повірку лічильників, (при укладенні договору на вузли обліку з застосуванням електронних приладів необхідно пред'явити "оригінал" узгодженого проекту на їх встановлення;

- засвідчених та затверджених індивідуальних норм водоспоживання на одиницю продукції або послуг (індивідуальні норми надаються Споживачами з без возвратним водокористуванням;

- акти меж балансової приналежності та меж обслуговування, акти зі схемами балансового розмежування мереж);

- санітарного паспорту на кожну вигребну яму (для Споживачів, що мають одну або більше вигребни ям);

- копії договору з атестованою (акредитованою) лабораторією про щомісячний лабораторний аналіз якості стічних вод або відомостей про наявність власної лабораторій стоків;

- розрахунок попадання в каналізацію поверхневих та дощових вод».

Пункт 12.1. викладено в наступній редакції: "Днем укладення договору на надання послуг з питного водопостачання та водовідведення слід вважати день набрання чинності даним рішенням суду".

Зазначене рішення господарського суду Донецької області від 10.04.2013 по справі № 905/1732/13-г набрало законної сили 26.04.2013 р. Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду № 905/1732/13-г від 03.06.2013 р. та 18.05.2013р. апеляційні скарги по зазначеній справі були повернуті заявнику.

Позивач, не погодившись з редакцією спірних пунктів договору 3.2., 3.12., 5.6., 6.3.4., 6.4.5, 8.1., 8.2., 11.1.7. на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 86 від 25.01.2013р. викладеною у рішенні господарського суду Донецької області № 905/1732/13-г від 10.04.2013р., звернувся до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача про визнання п.п. 3.2. та п. 5.6. договору недійсними та викладення їх в редакції позивача, визнання недійсними та виключення п.п. 6.4.5., 8.1., 3.12., 6.3.4., 8.2., 11.1.7. з договору такими, що не підлягають задоволенню.

Предметом спору є визнання п.п. 3.2. та п. 5.6. договору недійсними та викладення їх в редакції позивача, визнання недійсними та виключення п.п. 6.4.5., 8.1., 3.12., 6.3.4., 8.2., 11.1.7. з договору.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.2 Пленуму Вищого господарського суду України від 29.15.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» встановлено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін (п. 2.5.1 Пленуму). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності (п. 2.10 Пленуму).

Відповідно до п. 7 роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній воли (ч.3); право чин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 Цивільного кодексу України. Так, згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що спірні пункти 3.2., 5.6., 6.4.5., 8.1., 3.12., 6.3.4., 8.2., 11.1.7. договору були викладені у резолютивній частині рішення господарського суду Донецької області № 905/1732/13-г від 10.04.2013р. в редакції Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м. Донецьк в особі Дзержинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, тобто даний факт встановлений в порядку ст. 35 Господарського процесуального кодексу України й не потребує доказування.

Щодо вимог позивача про визнання недійсними та викладення п. 3.2., 5.6. договору в редакції позивача суд зазначає наступне.

За приписами до ч. 1. ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тобто визнання пунктів 3.2., 5.6. договору недійсними не тягне наслідків у вигляді обов'язку вчинити певні дії, у даному випадку - викладення пунктів 3.2., 5.6. в редакції позивача.

Отже, позовні вимоги про визнання п.п. 3.2. та п. 5.6. договору недійсними та викладення їх в редакції позивача, визнання недійсними та виключення п.п. 6.4.5., 8.1., 3.12., 6.3.4., 8.2., 11.1.7. з договору не підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі покладаються у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 203, 215, 216, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної заяви Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міський психоневрологічний диспансер м. Дзержинська», м. Дзержинськ Донецької області (ЄДРПОУ 03097046) до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Донецьк в особі Дзержинського виробничого управляння водопровідно-каналізаційного господарства, м. Дзержинськ Донецької області (ЄДРПОУ 00191678) про визнання п.п. 3.2. та п. 5.6. договору недійсними та викладення їх в редакції позивача; визнання недійсними та виключення п.п. 6.4.5., 8.1., 3.12., 6.3.4., 8.2., 11.1.7. з договору відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 25.11.2013р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2013р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 25967/13

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачам

1 - відповідачу