Постанова

від 14.11.2013 по справі 911/2649/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р. Справа№ 911/2649/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Самсіна Р.І.

при секретарі Євдокимові В.О.

за участю представників

від позивача: Дирдін М.Є., дов. № 125 від 17.10.2013р.

від відповідача: Бортник О.В., дов. б/н від 21.10.2013р.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Автоцентр"

на рішення Господарського суду Київської області

від 19.09.2013 р.

у справі № 911/2649/13 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Автоцентр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна"

про стягнення 136 490,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" про стягнення 136 490,84 грн., з яких 124 857,67 грн. - основний борг та 11 633,17 грн. - пеня.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.09.2013р. у справі № 911/2649/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2013р. у справі № 911/2649/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити позовні вимоги про стягнення 136 490,84 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013р. сформовано для розгляду апеляційної скарги склад колегії суддів для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 у справі № 911/2649/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр" прийнято до провадження та призначено на 07.11.2013р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. сформовано для розгляду апеляційної скарги склад колегії суддів для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 у справі № 911/2649/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Самсін Р.І. апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр" прийнято до провадження.

07.11.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2013р. у справі № 911/2649/13 без змін.

В судовому засіданні 07.11.2013р. було оголошено перерву до 14.11.2013р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, а Господарського суду Київської області від 19.09.2013р. у справі № 911/2649/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" (далі - відповідач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоцентр" (далі - позивач, покупець) укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів від 23.11.2012 № КП 21/2012 (далі - Договір), відповідно до умов якого, продавець продає, а покупець купує наступні транспортні засоби (далі - товар): рефрижераторний напівпричіп марки "LAMBERET", 2003 року випуску, номер шасі VM3LVFS3F34R05836, вартість з ПДВ 165 618,00 грн.; рефрижераторний напівпричіп марки "LAMBERET", 2003 року випуску, номер шасі VM3LVFS3F34R05842 вартість з ПДВ 165 618,00 грн.; рефрижераторний напівпричіп марки "LAMBERET", 2004 року випуску, номер шасі VM3LVFS3F43R08641 вартість з ПДВ 165 618,00 грн.

Відповідно до пункту 1.2. Договору загальна вартість товару з ПДВ -496 854,00 грн. Зазначена сума складає еквівалент 47 500,00 євро за курсом НБУ на день підписання Договору.

Згідно пункту 2.2. Договору, строк поставки товару - протягом 3-х робочих днів з моменту отримання оплати згідно пунктів 5.1.1., 5.1.2, 5.1. ст.5. Договору.

Відповідно до умов Договору, оплата за товар здійснюється в порядку, що визначений у пункті 5.1. Договору та передбачено обов'язок покупця повністю оплатити товар до його передання продавцем.

Пунктом 5.1.1. Договору передбачено, що покупцем здійснюється попередня оплата 70% вартості товару, що становить вартість з ПДВ 347 797,80 грн., протягом 1-го дня від дня підписання Договору.

Пунктом 5.1.2. Договору передбачено, що залишок попередньої оплати у розмірі 30% вартості товару, що становить з ПДВ 149 056,20 грн., здійснюється покупцем протягом трьох днів після отримання факсимільного повідомлення про надходження товару на митну територію України.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і втрачає силу після виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов Договору (пункт 7.1. Договору).

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, позивачем на рахунок відповідача, шляхом здійснення декількох платежів, перераховано попередню оплату за товар, що загалом складає 100% його вартості - 496 854,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (Т.1, а.с. №№ 27-30), проте, товар, на день звернення позивача з позовом до суду, повністю не передано.

Позивачем до матеріалів справи подано видаткові накладні: від 14.12.2012 № 146, від 25.12.2012 № 153 та акти приймання-передачі майна на суму 331 236,00 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток, як докази часткової поставки відповідачем товару.

Відповідно до вказаних видаткових накладних та актів, відповідачем передано позивачу дві одиниці товару, з трьох, що визначені Договором, а саме: рефрижераторний напівпричіп марки "LAMBERET", 2003 року випуску, номер шасі VM3LVFS3F34R05836, вартість з ПДВ 165 618,00 грн. та рефрижераторний напівпричіп марки "LAMBERET", 2003 року випуску, номер шасі VM3LVFS3F34R05842, вартість з ПДВ 165 618,00 грн., вказане відповідачем не заперечується.

Претензією від 04.04.2013 № 64 позивач вимагав у відповідача повернути суму попередньої оплати, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань з передачі решти товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково перераховано на рахунок позивача кошти в розмірі 40 760,33 грн., що підтверджується банківською довідкою від 06.08.2013 № 2930/14-1, яка підписана уповноваженою особою банківської установи та скріплена відбитком її печатки.

Таким чином, відповідач на день розгляду справи повністю не повернув передплату за непоставлений товар в сумі 124 857,67 грн.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач зазначає, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, вимагає повернення суми попередньої оплати, що ним перерахована відповідачу, у частині вартості товару, який відповідачем не переданий позивачу в строк, а саме: рефрижераторний напівпричіп марки "LAMBERET", 2004 року випуску, номер шасі VM3LVFS3F43R08641, вартість з ПДВ 165 618,00 грн. та підтверджує наявність вказаного права умовами Договору, платіжними дорученням про перерахування відповідачу 100% попередньої оплати за Договором у розмірі 496 854,00 грн. та претензією від 04.04.2013 № 64 з вимогою про повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що оскільки попередню оплату поставки товару здійснено, а товар в повному обсязі не поставлено, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк, таким чином вимоги апелянта в частині стягнення суми боргу в розмірі 124 857,67 грн. попередньої оплати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 11 633,17 грн., що передбачений п. 2.2 договору. Колегія судді не погоджується з таким твимогами апелянта виходячи з наступного.

Згідно частини другої статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору № КП 21/2012 від 23.11.2012р. п. 2.3 сторони визначили, що у випадку затримки строку поставки товару, що передбачений умовами п. 2.2 ст. 2 цього Договору, продавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк, що передбачений умовами п. 2.2 ст. 2 цього Договору, товару за кожний день прострочення.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстав для стягнення з відповідача пені за затримку строку поставки товару не вбачається, оскільки стягнення з продавця суми попередньої оплати, перерахованої за договором купівлі-продажу транспортних засобів, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Крім того, позивач звертаючись до суду з вимогами про стягнення попередньої оплати, що ним перерахована відповідачу, фактично відмовляється від договору і подальшої поставки товару, що тягне за собою відсутність підстав для застосування санкцій, передбачених договором за затримку строку поставки товару.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2013 р. у справі № 911/2649/13 слід скасувати з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2013 р. у справі № 911/2649/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" (07416, Київська область, Броварський район, с. Погреби, код ЄДРПОУ 22909478, р/р 26004009134 в КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 322904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр» (01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, 3, код ЄДРПОУ 30304460 р/р 260033011855 в АБ «Національної інвестиції» м. Київ, МФО 300498) борг в розмірі 124 857,67грн..

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр» судовий збір в розмірі 1248,57 грн.

8. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

9. Матеріали справи № 911/2649/13 повернути до Господарського суду Київської області.

10. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

Р.І. Самсін