Рішення

від 27.11.2013 по справі 910/14195/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14195/13 27.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Систем»

до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про стягнення 1 103 199, 12 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Андрушко Є.Л. за довіреністю б/н від 22.07.2013 р.;

від відповідача: Пахомова О.А. за довіреністю № 2-185 від 09.01.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойл Систем» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - відповідач) про стягнення 1 103 199, 12 грн. основного боргу. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 22 063, 99 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/14195/13 та призначено її до розгляду на 13.08.2013 р.

12.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких позивач звертає увагу на те, що факт поставки товару за спірними накладними також підтверджується актом приймання-передавання від 11.04.2013 р., яким, зокрема, визначено, що борг відповідача складає 1 153 487, 21 грн. Оскільки відповідач сплатив позивачу в оплату отриманого товару 50 288, 09 грн., борг наразі складає 1 103 199, 12 грн.

У судовому засіданні 13.08.2013 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Від представника відповідача у судовому засіданні 13.08.2013 р. надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти задоволення позовних вимог заперечує, вказуючи при цьому, що відповідно до п. 4.1. Договору оплата товару мала бути здійснена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки товару протягом 60-ти календарних днів. На думку відповідача, умовами Договору сторони не передбачили, після настання якої події чи дати протягом 60 календарних днів відповідач мав перерахувати кошти на рахунок позивача, у зв'язку з чим до спірних правовідносин мають застосовуватись приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, проте як від позивача, згідно з поясненнями відповідача, вимог про оплату товару не надходило.

У судовому засіданні 13.08.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 10.09.2013 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 10.09.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/14195/13 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2013 р. суддею Любченко М.О. справу № 910/14195/13 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 29.10.2013 р.

10.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких він вказує на те, що позовну заяву у даній справі направлено для розгляду філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз», з якою позивач уклав спірний Договір закупівлі товарі. Як зазначає відповідач, в порушення приписів ст. 527 ЦК України про виконання зобов'язання належною стороною позивач не надав суду доказів, що підтверджують отримання за Договором документів з прийому товару, а саме: довіреностей, товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі за якісними та технічними характеристиками, податкових накладних, сертифікатів якості. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що Договором не було уповноважено структурний підрозділ філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» - Олександрівське ЛВУМГ на складання первинних документів про прийняття товару, а довіреності № № 38, 44, 52, 45, 64 Філією УМГ «Черкаситрансгаз» не видавались.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р., справу № 910/14195/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. суддею Ломакою В.С. справу № 910/14195/13 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 29.10.2013 р.

29.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові письмові заперечення на позовну заяву, в яких викладені доводи аналогічні тим, що наведені в раніше представлених суду письмових доповненнях до відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких він повторно викладає обставини взаємовідносин сторін.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. судом було оголошено перерву до 12.11.2013 р.

06.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких позивач звертає увагу на те, що ним було здійснено поставку товарів на склад № 4 Олександрівського лінійного управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз», як це було визначено п. 5.2. Договору, у зв'язку з чим саме від імені цього структурного підрозділу були складені довіреності на отримання товару. Такі довіреності були оформлені належним чином, що дало підстави вважати позивачу, що вони складені уповноваженою особою. Водночас, як зазначає позивач, навіть якщо припустити, що довіреності видав, а видаткові накладні підписав склад, який не мав на це прав, то подальші дії відповідача, які полягали у підписанні та скріпленні печаткою Акту приймання-передавання від 11.04.2013 р., а також у частковій оплаті отриманого товару, засвідчують, що відповідач у відповідності до приписів ст. 241 ЦК України схвалив спірні поставки.

Також, від позивача надійшло клопотання про витребування від Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - інформації про те, чи було включено відповідачем видані позивачем податкові накладні до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів в період проведення операцій - другий, третій та четвертий місяць 2013 року. Клопотання обґрунтоване тим, що така інформація може підтвердити оприбуткування відповідачем товару, що був поставлений позивачем.

08.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 12.11.2013 р. від представників сторін надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

У судовому засіданні 12.11.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 27.11.2013 р.

27.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких він вказує на те, що формування податкового кредиту є правом відповідача і не породжує для сторін господарських зобов'язань, у зв'язку з чим документи податкової звітності не можуть слугувати доказом під час вирішення спору. При цьому, відповідач повторно звертає увагу на те, що до спірних правовідносин має бути застосовано приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, та зазначає, що ним отримано вимогу про оплату від позивача лише 08.07.2013 р., у зв'язку з чим, на його думку, подання позову у даній справі є передчасним.

У судовому засіданні 27.11.2013 р. представник позивача відкликав подане 06.11.2013 р. клопотання про витребування додаткових доказів.

У судовому засіданні 27.11.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2013 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) в особі заступника директора з МТЗ, загальних та соціальних питань філії УМГ «Черкаситрансгаз» Орлова М.І., який діяв на підставі довіреності № 83 від 23.01.2013 р., було укладено Договір закупівлі товарів № 1301000546, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити замовнику продукти нафтоперероблення рідкі (код 016-97-23.20.1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п. 1.2. Договору асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, загальна вартість, країна походження, виробник зазначаються в специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.1. Договору його ціна становить 1 156 280, 58 грн., в тому числі ПДВ 192 713, 43 грн.

Пунктом 4.1. Договору його сторони визначили, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки товару протягом 60-ти календарних днів.

Згідно з п. 5.2. Договору місце поставки товару: 27300, Кіровоградська область, смт. Олександрівська, склад № 4 Олександрівського ЛВУМГ УМГ «Черкаситрансгаз».

Відповідно до п. 10.1. Договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 30.12.2013 р.

Сторонами також було підписано Додаток № 1 до Договору - Специфікацію на суму 1 156 280, 58 грн. та Додаток № 2 - Технічні вимоги і якісні характеристики предмета закупівлі.

Листом за № 931/11 від 08.02.2013 р. відповідач звернувся до позивача з проханням здійснити поставку за Договором продуктів нафтоперероблення рідких в повному обсязі на склад № 4 Олександрівського ЛВУМГ УМГ «Черкаситрансгаз», смт. Олександрівка, Кіровоградська область.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 1 153 487, 21 грн., про що було складено накладні: № КВ1-109 від 26.02.2013 р. на суму 387 089, 82 грн., № КВ1-111 від 11.03.2013 р. на суму 43 198, 27 грн., № КВ1-112 від 11.03.2013 р. на суму 409 456, 94 грн., № КВ1-113 від 20.03.2013 р. на суму 24 283, 00 грн., № КВ1-114 від 03.04.2013 р. на суму 289 459, 18 грн.

Вказані накладні з боку відповідача підписані за довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 38 від 25.02.2013 р., № 45 від 06.03.2013 р., № 44 від 06.03.2013 р., № 52 від 19.03.2013 р., № 64 від 01.04.2013 р., які складені Олександрівським ЛВУМГ УМГ «Черкаситрансгаз».

До матеріалів справи відповідачем надано копію нотаріально посвідченої Довіреності від 23.01.2013 р., виданої відповідачем на ім'я начальника управління Олександрівського ЛВУМГ УМГ «Черкаситрансгаз» Марієнка Руслана Петровича.

Листом за № 2054/11 від 04.04.2013 р. «Щодо реструктуризації заборгованості» відповідач звернувся до позивача з проханням запропонувати графік погашення заборгованості протягом другого кварталу 2013 року та з порозумінням віднестись до затримок платежів за поставлену продукцію, що викликані фінансовими труднощами.

11.04.2013 р. позивачем та відповідачем в особі заступника директора з капітального будівництва і матеріально-технічного постачання філії УМГ «Черкаситрансгаз» Шкурак С.С. було підписано Акт приймання-передавання, яким визначено, що відповідач прийняв за вказаними вище накладними від позивача товар на суму 1 153 487, 21 грн.

Повноваження Шкурака Станіслава Степановича підтверджено нотаріально посвідченою довіреністю від 02.04.2013 р., згідно з якою його надано право в тому числі підписувати акти прийому-передачі.

Того ж дня, сторони в тому числі підписали Акт звірки взаємних розрахунків станом на 11.04.2013 р., відповідно до якого сальдо на користь позивача складає 1 152 487, 21 грн.

Також, відносно вказаних операцій з постачання товару позивачем було виписано відповідачу податкові накладні № 352 від 26.02.2013 р., № 353 від 11.03.2013 р., № 354 від 11.03.2013 р., № 367 від 20.03.2013 р., № 377 від 03.04.2013 р., докази направлення яких до податкових органів надано до матеріалів справи.

Крім того, відповідні податкові зобов'язання відображено позивачем в Додатках № 5 до податкових декларацій за лютий, березень та квітень 2013 року, а податкові накладні у відповідних Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

За отриманий від позивача товар, відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу 17.05.2013 р. 50 288, 09 грн., у зв'язку з чим у нього утворився борг на суму 1 103 199, 12 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що представлені позивачем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей були складені структурним підрозділом філії відповідача, який не уповноважений на вчинення таких дій. При цьому, проти обставин отримання спірного товару відповідач не заперечує.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, як зазначалось вище, сторони визначили, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки товару протягом 60-ти календарних днів.

Доводи відповідача про те, що сторони не передбачили, після настання якої події чи дати протягом 60 календарних днів відповідач мав перерахувати кошти на рахунок позивача, до уваги судом не приймаються, оскільки вони ґрунтуються на довільному тлумаченні приписів п. 4.1. Договору, який однак чітко визначає таку умову - факт поставки товару.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач отримав поставлені на його користь товари та враховуючи відсутність обставин, які б були підставою припинення відповідних зобов'язань з його оплати, - борг, який існує на момент розгляду спору по суті, має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не підтверджено належними доказами факту поставки спірних товарів.

Зокрема, суд враховує, що обставини справи свідчать про те, що спірний товар все ж таки було отримано відповідачем.

Так, незалежно від накладних, відносно яких відповідачем заявлені заперечення, про це також свідчить Акт приймання-передавання від 11.04.2013 р., підписаний між сторонами, а також обставини здійснення відповідачем часткової оплати товару.

Крім того, суд враховує, що зважаючи на надання позивачем доказів складання податкових накладних на користь відповідача та їх відображення у податковій звітності, відповідач не надав у відповідь доказів того, що ним не було включено до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість та понесені витрати до складу валових витрат для зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Більше того, у своїх поясненнях відповідач не заперечує факту отримання товару, а лише вказує на відсутність повноважень у осіб, які його приймали через відсутність у структурного підрозділу філії відповідача прав видавати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що однак за встановленими обставинами справи та з урахуванням приписів ст. 241 ЦК України не приймається до уваги судом.

Крім того, слід враховувати, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви 68/151/Є-ЕС Ради Європейських Співтовариств від 09.03.1968 р., статтею 9 якої проголошено, що дії органів компанії покладають на компанію зобов'язання навіть якщо ті дії виходять за межі цілей компанії, при умові, що такі дії не виходять за компетенцію вказаних органів, передбаченому або дозволену законодавством.

Однак, країни - члени можуть обумовити, що компанія не несе відповідальність, якщо такі дії виходять за межі цілей компанії і вона може довести, що треті сторони знали про те, що вказані дії виходять за межі цілей компанії, або відповідно до обставин, не могли не знати про таке; розголошення статутів не є достатнім доказом вказаного.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 04.08.2010 року у справі № 14/44пд.

Крім того, на зазначеному також наголошує Пленум Верховного Суду України в п. 42 Постанови від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» та Листі від 01.08.2007 року «Практика розгляду судами корпоративних спорів».

Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За правилами статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідачем не спростовано як обставин отримання ним товару за спірними поставками, так і не доведено про обізнаність позивача про будь-які обмеження повноважень посадових осіб відповідача, якщо такі наявні.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного вище.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, Печерський район, Кловський узвіз, будинок 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Систем» (02068, місто Київ, Дарницький район, вулиця Тростянецька, будинок 4/2, офіс 3-А; код ЄДРПОУ 36824303) 1 103 199 (один мільйон сто три тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн. 12 коп. основного боргу та 22 063 (двадцять дві тисячі шістдесят три) грн. 98 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.2013 р.

Суддя В.С. Ломака