Постанова

від 13.05.2014 по справі 910/14195/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 910/14195/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДемидової А.М. Воліка І.М. Кролевець О.А. (доповідач у справі) розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 р. у справі № 910/14195/13 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Систем" доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" простягнення 1 103 199,12 грн. за участю представників:

позивача: Андрушко Є.Л., Бурханов Д.М. (слухач)

відповідача: Журавель О.О.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойл Систем" (надалі - "ТОВ "Ойл Систем") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (надалі - "ПАТ "Укртрансгаз") про стягнення 1 103 199,12 грн. заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого за укладеним між сторонами договором товару, що зумовлює застосування до спірних правовідносин норм статей 525, 526, 530 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2013 р. (суддя Ломака В.С.) позов задоволено, стягнуто з ПАТ "Укртрансгаз" на користь ТОВ "Ойл Систем" 1 103 199,12 грн. основного боргу та 22 063,98 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване виникненням між сторонами правовідносин поставки, доведеністю як факту передачі товару позивачем відповідачу, так і порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару, що суперечить умовам укладеного між сторонами договору та нормам статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 р. (судді Коротун О.М., Гаврилюк О.М., Корсакова Г.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.01.2013 р. між ПАТ "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" (замовник) та ТОВ "Ойл Систем" (постачальник) було укладено договір закупівлі товарів № 1301000546 (надалі - "Договір"), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити замовнику продукти нафтопереробки рідкі (код 016-97-23.20.1), а замовник - прийняти та оплатити такі товари.

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 30.12.2013 р. (п. 10.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, загальна вартість, країна походження, виробник зазначаються в специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.1 Договору його ціна становить 1 156 280,58 грн., в тому числі ПДВ 192 713,43 грн.

При укладенні Договору сторони дійшли згоди (п. 4.1 Договору), що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки товару протягом 60-ти календарних днів.

Судами встановлено, що сторонами було підписано додаток № 1 до Договору - Специфікацію на суму 1 156 280,58 грн. та додаток № 2 - Технічні вимоги і якісні характеристики предмета закупівлі.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець, згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України, зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за Договором позивач за видатковими накладними № КВ1-109 від 26.02.2013 р., №№ КВ1-111, № КВ1-112 від 11.03.2013 р., № КВ1-113 від 20.03.2013 р., № КВ1-114 від 03.04.2013 р., підписаними повноважними представниками сторін, передав відповідачу товар на загальну суму 1 153 487,21 грн.

Факт приймання відповідачем товару за даними накладними на загальну суму 1 153 487,21 грн. підтверджується також підписаним між сторонами 11.04.2013 р. актом приймання-передавання.

Також судами встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару за Договором, наявність заборгованості перед позивачем в сумі 1 103 199,12 грн., зафіксованої також актом звірки взаємних розрахунків між сторонами, яку правомірно задоволено до стягнення.

Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо тверджень, викладених в касаційній скарзі, колегія суддів зазначає, що вони були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, яким вірно встановлено їх безпідставність, та не спростовують правомірності прийнятих у справі судових актів.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 р. у справі № 910/14195/13 залишити без змін.

Головуючий суддяА. Демидова СуддіІ. Волік О. Кролевець