Рішення

від 26.11.2013 по справі 914/3905/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 р. Справа № 914/3905/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі Марітчак С.Т., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМОНІ та ЕКСПРЕСІОН», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Європарфум», с.Малі Підліски Жовківського району Львівської області

про стягнення заборгованості

За участю представників:

від позивача: Бекерська Н.В. - адвокат (договір б/н від 28.01.2013р.);

від відповідача : не з'явився

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутнього представника позивача в судових засіданнях не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМОНІ та ЕКСПРЕСІОН», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європарфум», с.Малі Підліски Жовківського району Львівської області про стягнення основного боргу в сумі 154 999 грн. 71 коп., пені у сумі 2 318 грн. 63 коп., інфляційних втрат в сумі 11 979 грн. 26 коп. та 3% річних в сумі 10 705 грн. 59 коп., судовий збір та витрати на послуги адвоката в розмірі 5000грн.

Ухвалою суду від 18.10.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.11.2013р. Ухвалою суду від 05.11.2013р. розгляд справи відкладено на 26.11.2013р.

В судовому засіданні 26.11.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав , просить суд позов задоволити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

В судове засідання 26.11.2013р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 26.11.2013р. не поступало.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

10.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРМОНІ та ЕСПРЕСІОН» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європарфум» (покупець) укладено договір поставки №14-10/02-2010 (далі по тексту - договір).

Згідно із п.1 договору №14-10/02-2010 від 10.02.10р. постачальник зобов'язується поставити продукцію (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується купити (прийняти і своєчасно сплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови, яких зазначені в пропозиції-специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п.3.2 договору №14-10/02-2010 від 10.02.10р. покупець робить замовлення постачальнику, в якому повідомляє найменування і кількість товарів, які він повинен купити по заздалегідь оголошених постачальником цінам. Замовлення фіксується у відповідних товаро- супровідних документах (рахунках, пропозиції-специфікації, накладних та ін.) і є невід'ємною умовою цього договору, які підлягають поставці в цій конкретній партії . Покупець здійснює оплату за кожну конкретну партію товару в строк, зазначений у кожній окремій пропозиції-специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п.5.1 договору). Згідно п.5.5. договору датою оплати рахується день поступлення грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору ТзОВ „Армоні та Еспресіон" на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №07 від 13.01.2011р., №29 від 09.02.2011р. та №64 від 07.04.2011р. поставив відповідачу товари на загальну суму 81 096 грн. 34 коп. (5 307 грн. 77 коп. + 2 103 грн. 05 коп. + 73 685 грн. 52 коп. = 81 096 грн. 34 коп.), що підтверджується видатковими накладними №РН-0000009 від 13.02.2011р., №РН-0000020 від 09.02.2011р. та №РН-0000062 від 07.04.2011р., які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками.( копії довіреностей та видаткових накладних долучені до матеріалів справи).

Як вбачається із матеріалів справи, в процесі господарської діяльності сторонами проводилися звіряння взаєморозрахунків, про що були складені наступні документи : 01.04.10р обома сторонами підписано на скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків, згідно до якого станом на 30.03.10р. заборгованість ТзОВ "Європарфум" перед ТзОВ "Армоні та Еспресіон" складає 74222,05грн.; 01.07.10р обома сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків, згідно до якого станом на 01.07.10р. заборгованість ТзОВ "Європарфум" перед ТзОВ "Армоні та Еспресіон" складає 110858,24грн.; 01.01.11р обома сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків, згідно до якого станом на 01.01.11р. заборгованість ТзОВ "Європарфум" перед ТзОВ "Армоні та Еспресіон" складає 228777,60грн. Позивачем в підтвердження господарських операцій зазначених у актах звіряння, зокрема, щодо поставки товару надано суду копії видаткових накладних, які долучені до матеріалів справи.

На виконання своїх зобов'язань по договору, ТзОВ "Европарфум", після підписання з позивачем акту звірки взаєморозрахунків від 01.01.11р., здійснено часткову оплату в сумі 154 873.93 грн., що підтверджується банківськими виписками, відтак враховуючи дані обставини сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 155 000 , 01 коп.

Позивач на адресу відповідача направляв претензії №51 від 01.11.2011р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 0206804882046, претензію №60сб. від 19.06.2013р. , що підтверджується фіскальним чеком № 3238 від 19.06.13р., а також лист-нагадування №4/10-2012 від 03.10.2012р. із проханням погасити заборгованість разом з штрафними санкціями, що підтверджуються повідомленням про вручення поштового відправлення № 0206805939173. Дані претензії відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно до ст.599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за цього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відтак, строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України. Відтак, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткова накладна, надана позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар ( Постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012, Лист Вищого Господарського Суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено. Відтак, заборгованість з основного боргу в розмірі 154 999 грн. 71 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача, (яка заявлена в меншому розмірі ніж фактична, що є правом позивача), є обґрунтованою .

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку порушення платежу покупець виплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Відповідно до вимог п.6.3 договору, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2 318 грн. 63 коп. В підтвердження суми нарахування пені позивачем долучено розрахунок який не містить періоду за який нарахована пеня, без зазначення дати з якого починається період нарахування пені та дати, якою закінчується період нарахування пені, у зв'язку із чим є неможливим перевірити відповідність вимогам чинного законодавства порядку та розміру нарахування пені .

Згідно із п.5 ч.2 ст.54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов. Відповідно до п.4 ч.1 ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Господарський суд Львівської області, своїми ухвалами від 18.10.2013р. та від 05.11.2013р. зобов'язував позивача надати докази в підтвердження позовних вимог. Проте, позивачем так і не було подано обґрунтований розрахунок нарахованої ним пені із зазначенням конкретного строку її нарахування.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

З огляду на те, що позивачем у позовній заяві не вказано і не обґрунтовано належними доказами строк, в межах якого нараховується пеня, та на виконання вимог ухвал суду не подано належних доказів в підтвердження позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають залишенню .

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України, позивач у зв'язку із простроченням оплати нарахував відповідачу та просить стягнути 11 979 грн. 26 коп. - інфляційних втрат за період з лютого 2011р. по травень 2013р та 10 705 грн. 59 коп. - 3% річних за період з 01.01.2011р. по 01.05.2013р.. При перевірці наведених розрахунків встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки при нарахування інфляційних втрат, відтак в перерахунку підлягають задоволенню інфляційні втрати в розмірі 9 949 грн. 23 коп. .

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача в частині 154999,71грн. - основного боргу, 9 949 грн. 23 коп. - інфляційних втрат - інфляційних втрат 10705,59грн - 3% річних є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог до відповідача задоволенню не підлягають у зв'язку із необґрунтованістю.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 28 Кодексу справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представництво інтересів юридичних осіб у господарському суді здійснюють керівники підприємств і організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, а також особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, зокрема адвокати та інші фахівці у галузі права. Згідно із ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 передбачено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з судового збору; оплати послуг адвоката. Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. (ст.30 цього Закону).

Пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, передбачених ст.49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був укладений договір б/н від 28.01.2013р. про надання адвокатом правової допомоги у господарському процесі, на виконання договору складено акт приймання-передачі виконаної роботи від 26.11.13р., оплата витрат на послуги адвоката підтверджена поданими позивачем суду платіжними дорученнями від 08.02.2013р. №858 та від 02.07.2013р. про оплату за юридичні послуги адвоката в загальному розмірі 5 000 грн. 00 коп. При цьому належить зазначити, що як вбачається із п.4.2 договору б/н від 28.01.2013р. про надання адвокатом правової допомоги у господарському процесі гонорар адвоката визначається в розмірі 4 000 грн. 00 коп., в решті 1000грн. визначено витрати на телефонні переговори, проїзд, канцелярські витрати та інші витрати що визначаються сторонами. З огляду на дані обставини та те що витрати на телефонні переговори, проїзд, канцелярські витрати не включаться в перелік судових витрат передбачених ст.44 ГПК України, тому суд дійшов висновку, що витрати в розмірі 1000грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати необхідно покласти на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європарфум» (80382, Львівська область, Жовківський район, с.Малі Підліски, вул. Нова, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30003042) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМОНІ та ЕСПРЕСІОН» (02068, м.Київ, вул. Драгоманова, 12а, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33994537) 154999,71грн. основного боргу, 9 949 грн. 23 коп. - інфляційних втрат, 10705,59грн. - 3% річних, 3 513 грн. 09 коп. - судового збору та 3903,36грн.. - витрат на послуги адвоката. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2 318 грн. 63 коп. залишити без розгляду

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 29.11.2013р.