Постанова

від 18.11.2013 по справі 805/15333/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 р. Справа №805/15333/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год.00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Спасової Н.В.,

при секретарі судового засідання - Нартові Д.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Метелькової Ю.В.

третьої особи ОСОБА_3

представника третьої особи ПП "Аванті" - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ПП "Аванті", фізична особа- підприємєць ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та виключення майна з акту опису і арешту,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 ( надалі позивач, ФО-П ОСОБА_5) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області (надалі відповідач, управління ДВС), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватне підприємство «Аванті» (надалі третя особа - ПП «Аванті»), фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі третя особа - ФО-П ОСОБА_3.), в якому просив визнати незаконними дії Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області в частині включення майна в акт опису та арешту від 02 жовтня 2013 року при примусовому виконанні наказу № 905/4313/13 від 12 серпня 2013 року, а також виключити з акту опису та арешту від 22.10.2013 р. все майно, зазначене в графі «описано і накладено арешт на таке майно», складеного при примусовому виконанні наказу № 905/4313/13 від 12 серпня 2013 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що майно, описане та арештоване державним виконавцем як таке, що належить ПП «Аванті», не є власністю боржника за виконавчим провадженням № 39440418, належить йому особисто та було ним передане ПП «Аванті» в оренду на підставі договору № 01/11 від 01.10.2011 року. Під час складання акту опису та арешту державного виконавця повідомляли про це, але на вказані зауваження працівників боржника він не відреагував, незаконно описавши гарнітур меблевий дитячий з ліжком, комод з чотирма скринями, стіл письмовий дитячий вишневого кольору, тумбу на чотири шухляди, рукомийник з деревом та смеситель, ванну clevon Bevon, компакт унітаз, ванний смеситель, підставку для рушників, ванну Jacuzzi, біде villeroy Bosh, унітаз подвійний під інсталяцію, тумбу з дерева з рукомийником. З заявою про виключення вказаного майна з акту опису та арешту він звертався до відповідача, проте у задоволені його вимог було відмовлено. Вказуючи на порушення відповідачем його права власності ФО-П ОСОБА_5 просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві, просив про задоволення позову. Відповідаючи на запитання суду пояснив, що 02 жовтня 2013 року, під час складання акту опису та арешту у розпорядженні посадових осіб ПП «Аванті», які були присутні в магазині під час здійснення виконавчих дій, не було договору оренди майна № 01/11 від 01.10.2011 року, що підтверджував би факт належності описуваного майна іншій особі. Зазначений документ був пред'явлений відповідачу 10 жовтня 2013 року директором ПП «Аванті» ОСОБА_5 разом із заявою про виключення майна з акту опису та арешту. Вказував, що розбіжності щодо назви майна, описаного в акті та вказаного у додатках до договору оренди пов'язані виключно з неправильним їх зазначенням працівниками боржника та держвиконавцем. На підтвердження надав письмові пояснення щодо співвідношення майна, зазначеного в акті опису та арешту від 02 жовтня 2013 року та в договорі оренди № 01/11 від 01 жовтня 2011 року. Крім того, відповідаючи на запитання суду, представник позивача вказав, що в розпорядженні його довірителя відсутні документи, що підтверджують факт отримання від ПП «Аванті» з жовтня 2011 року щомісячних орендних платежів за даним договором, а додаткова угода від 19.12.2011року до договору оренди, що підтверджує факт передачі позивачем в оренду дитячої кімнати (майно, зазначене у пунктах 1-4 акту опису та арешту) була надана в останньому судовому засіданні виключно через неуважність позивача та неналежну підготовку доказової бази при зверненні до суду з позовом. Також представник позивача пояснив, що державним виконавцем були описані зразки меблевих гарнітурів, що знаходилися безпосередньо у виставковому залі магазину. Зазначені меблі може придбати у ПП «Аванті» будь-який покупець, але доставлений цей товар буде зі складу ПП «Аванті» (у разі наявності на складі) чи після отримання від постачальника за замовленням.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, з підстав, викладених в письмових запереченнях. Зазначила, що під час здійснення виконавчих дій за зведеним виконавчим провадженням нею було описані та арештовані меблі, що знаходилися в торгівельних залах магазину ПП «Аванті». Це були зразки товарів, які можна було придбати саме у боржника за виконавчим провадженням. На час складання акту опису та арешту в ПП «Аванті» були відсутні документи, які б свідчили про належність описаного майна іншій особі. Про те, що описане й арештоване майно не належить ПП «Аванті» працівники боржника повідомили її після телефонної розмови з директором та засновником ПП «Аванті» ОСОБА_5. Пізніше керівником боржника ОСОБА_5 до виконавчої служби була надана заява про виключення майна з акту опису та арешту, додатком до якої був договір оренди приміщення, укладений з ФО-П ОСОБА_5 При цьому, до вказаного договору доданий був лише один додаток за № 2 до акту приймання- передачі, до якого не було включено дитячий меблевий гарнітур вишневого кольору, описаний пунктами 1-4 акту. При цьому, представник відповідача зазначила, що ані при зверненні до виконавчої служби, ані при зверненні до суду з позовом, ФО-П ОСОБА_5 не додавав документів, що підтверджують його право власності на це майно. Додаткова угода від 19.12.2011 року до договору оренди приміщення № 01/11 від 01.11.2011 року та Додаток № 3 до акту приймання- передачі до договору № 01/11 від 01.11.2011 року з'явились лише наприкінці судового розгляду справи, коли суд встановив факт відсутності у позивача документів, що підтверджують його право власності на майно, зазначене у пунктах 1-4 акту опису та арешту. Зазначене свідчить про те, що будучи одночасно фізичною особою - підприємцем, засновником та директором ПП «Аванті», намагаючись уникнути відповідальності за невиконання своїх зобов'язань належною йому юридичною особою, ОСОБА_5 виготовив договір оренди приміщення «про людське око». Тобто, наданий договір є нікчемним та не може бути доказом належності описаного майна ФО-П ОСОБА_5 , а не боржнику ПП «Аванті». З зазначених підстав просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи ПП «Аванті» у судовому засіданні позов підтримав, стверджував, що майно, описане та арештоване державним виконавцем як таке, що належить ПП «Аванті», насправді не є власністю боржника на знаходиться в його користуванні на умовах оренди. Про зазначене державного виконавця повідомляли працівники ПП «Аванті» під час здійснення виконавчих дій. Разом з тим, на вимогу суду надати документи, що підтверджують сплату орендних платежів, представник ПП «Аванті» вказав, що таких доказів немає, оскільки платежі не сплачувались, але договір є дійсним.

Третя особа ФО-П ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх наявними доказами, визначившись із правовою нормою, яку слід застосувати до спірних відносин, суд встановив наступне.

З витягу з ЄДРПОУ вбачається, що позивач по справі ОСОБА_5 з 2002 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Основні види діяльності - здавання в оренду рухомого, нерухомого майна, транспортних засобів.

З Виписки з ЄДРПОУ Серії АБ № 917581, Довідки АА №545697 з ЄДРПОУ та Витягу з ЄДРПОУ Серії АВ № 917123 судом встановлено, що третя особа по справі приватне підприємство «Аванті» зареєстроване в якості юридичної особи 24.04.2002 року за кодом ЄДРПОУ 31959595. Засновником, директором та підписантом вказаного підприємства є ОСОБА_5. Основний вид діяльності підприємства - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах. Розмір статутного капіталу - 2000000,00 грн.

В провадженні відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Донецькій області та Червоногвардійському ВДВС Макіївського МУЮ знаходиться зведене виконавче провадження № 38239791 по стягненню з приватного підприємства «Аванті» на користь юридичних, фізичних осіб та держави грошових коштів у загальному розмірі 422142,46 грн.

В межах вказаного зведеного виконавчого провадження відповідачем здійснюється виконання наказу Господарського суду Донецької області від 12.08.2013 року по справі № 905/4313/13 про стягнення з ПП «Аванті» на користь ФО-П ОСОБА_3 основного боргу у розмірі 239166,32 грн., 3 % річних у розмірі 2123,01 грн. та судового збору у розмірі 6528, 77 грн.

02.10.2013 року головним державним виконавцем відповідача Метельковою Ю.В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 38239791 в магазині за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 97, де здійснює торгівельну діяльність ПП «Аванті», було описане та арештоване майно боржника, а саме: « п.1. гарнітур меблевий дитячий з ліжком, 7 предметів, вишневого кольору, виробництва Італія; п.2 комод з чотирма скринями горизонтального відкривання та чотирма дверцятами виробництва Італія, вишневого кольору; п.3 стіл письмовий дитячий вишневого кольору; п.4 тумба на чотири шухляди вишневого кольору; п.5 рукомийник граніт з деревом та сместітель з хрусталевими ручками бежевого кольору; п.6 ванна Devon S Devon з чавуну з ніжками жовтого кольору; п.7 рукомийник Devon S Devon з ніжкою; п.8 компакт унітаз, труба жовтого кольору, кріплення сидіння, злівний бак з ручкою жовтого кольору Devon S Devon; п.9 ванний сместітель на ніжках жовтого кольору Devon S Devon; п.10 підставка для рушників жовтого металу та скла на ніжках Devon S Devon; п.11 ванна Jacuzzi; п.12 біде Villeroy S Bosh; п.13 унітаз подвісний під інсталяцію; п.14 тумба з дерева з рукомийником Villeroy S Bosh.» Згідно зазначеному в акті, описане та арештоване майно передане на відповідне зберігання ОСОБА_7, зберігач зауважив, що описане та арештоване майно знаходиться в оренді. Документи, що підтверджують даний факт, будуть надані.

З заявою від 10 жовтня 2013 року ПП «Аванті» звернулось до відповідача з вимогою про виключення з акту опису та арешту майна від 02.10.2013 року зазначеного у ньому майна, посилаючись на його неналежність боржнику. До заяви додало копію договору оренди № 01/11 від 01.11.2011 року.

Листом від 14.10.2013 року за вих. № 5654/03.2-31/6, вказавши на відсутність підстав для задоволення вказаної заяви ПП «Аванті», відповідач роз'яснив боржникові визначений у ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» порядок зняття арешту з майна.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5, стверджуючи, що право власності на майно, арештоване в межах виконавчого провадження з примусового виконання Наказу Господарського суду Донецької області № 905/4313/13 від 12.08.2013р. належить йому, а не боржникові ПП «Аванті», звернувся до суду з даним позовом.

На підтвердження свого права власності на арештоване майно позивач надав Договір № 01/11 оренди приміщення від 01.11.2011 року, Акт здачи - приймання до вказаного договору від 01.11.2011року та Додаток № 2 до акту приймання-передачі до Договору № 01/11 від 01.11.2011 року.

Відповідно до змісту Договору № 01/11 оренди приміщення від 01.11.2011 року ФО-П ОСОБА_5 передає, а ПП «Аванті» приймає в строкове (строком на 2 роки та 11 місяців) оплатне користування нежитлове обладнане приміщення загальною площею 233,0 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 97. Разом з приміщенням в оренду передається майно, вказане у додатку № 2 до даного договору. Передача приміщення оформлюється актом приймання - передачі. Орендна плата за користування приміщенням та майном складає 15145,00 грн. щомісячно з урахуванням індексації. Розрахунок орендної плати наведений в додатку № 1 до договору.

При цьому, суд зазначає, що ані Додаток № 1, ані Додаток № 2 до Договору № 01/11 оренди приміщення від 01.11.2011 року, які є його невід'ємними частинами, ані позивачем, ані третьою особою ПП «Аванті» суду не надані, як втім, незважаючи на неодноразові вимоги суду, сторонами вказаного договору не надані документи, що підтверджують здійснення розрахунків за ним та сплату ПП «Аванті» орендних платежів чи наявність в бухгалтерському обліку ПП «Аванті» заборгованості за вказаним договором.

З наданого позивачем Акту здачі - приймання до Договору оренди приміщення № 01/11 від 01.11.2011 року вбачається, що ФО-П ОСОБА_5 передав, а ПП «Аванті» прийняло приміщення загальною площею 233,0 кв.м. разом із комп'ютерною технікою, електрообладнанням, офісними меблями, зразками товару згідно додатків до цього акту.

В Додатку № 2 до вказаного Акту, крім іншого, зазначено про передачу наступних зразків товару, що знаходяться :

в нижньому залі № 1 - ванна Jacuzzi. (За твердженням представника позивача це майно, зазначене у п.11 акту опису та арешту. Представник відповідача проти цього заперечувала, вказуючи, що було описане лише майно, що знаходилося у виставковому залі № 2. )

в нижньому залі № 2 :

- унітаз Villeroy S Bosh ( п.13 акту опису за твердженням представника позивача)

- комплект меблів для ванн ІІ Теmро Del ( за твердженням представника позивача майно, зазначене у п. 5 акту опису. Щодо цього представник відповідача заперечувала, наполягала, що під час внесення до акту опису та арешту рукомийника граніт з деревом та сместітеля з хрусталевими ручками бежевого кольору працівники магазину ПП «Аванті вказували, що ці зразки були придбані безпосередньо ПП «Аванті»)

- умивальник Devon S Devon (за твердженням представника позивача п. 7 акту опису)

- унітаз Devon S Devon (за твердженням представника позивача п. 8 акту опису)

- ванна на ножках Devon S Devon (за твердженням представника позивача п. 6 акту опису)

- аксесуари Devon S Devon (за твердженням представника позивача п. 9 та п.10 акту опису)

В подальшому, наприкінці розгляду справи, представник позивача надав суду Додаткову угоду від 19.12.2011 року до договору оренди приміщення № 01/11 від 01 листопада 2011 р. та Додаток №3 до Акту здачі - приймання до Договору № 01/11 від 01.11.2011 року.

За змістом вказаної Додаткової угоди : « К пункту 1.1. Вместе с Помещением в аренду передается имущество, указанное в приложении № 2 и приложении № 3 к акту приема-передачи к Договору № 01/11 от 01.11.2011г.»

В Додатку № 3 до акту здачі - приймання до Договору № 01/11 від 01.11.2011 року наведене крім іншого: «ТВЗ № 4: образец товара Детская комната (красное дерево)». За твердженням представника позивача вказане майно, належне ФО-П ОСОБА_5, було описане та арештоване пунктами 1-4 акту опису та арешту від 02.10.2013 року.

На підтвердження свого права власності на описане та арештоване майно позивач надав накладні від 11.10.2010 року, від 12.10.2010 р., від 24.10.2010 р. та квитанції до прибуткових касових ордерів № 7 від 11.10. 2010, N 8 від 12.10. 2010 року, N 11 від 24 жовтня 2010 року, N 12 від 25 жовтня 2010 року, виписані ФО-П ОСОБА_6 З вказаних документів вбачається, що сантехнічне обладнання та меблі були придбані ОСОБА_5, як фізичною особою, а не як суб'єкт підприємницької діяльності.

З Книги № 2076 обліку доходів та витрат суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи ОСОБА_5 вбачається, що понесені у 2010 році витрати з придбання сантехнічного обладнання та меблів були віднесені вказаною особою до витрат на виробництво продукції.

Крім того, третьою особою ПП «Аванті» на підтвердження факту відсутності на балансі підприємства арештованого майна наданий Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2013 року. Проте вказаний звіт суд не приймає в якості належного доказу, оскільки позивачем, незважаючи на вимоги суду, не надано жодних інших бухгалтерських документів, які свідчать про достовірність показників, зазначених у ньому та на даному балансі відсутня відмітка контролюючого органу у його прийнятті.

Вирішуючи позовні вимоги, заявлені ФО-П ОСОБА_5, суд виходить з наступних мотивів та положень діючого законодавства.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону №606-ХІV передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави та порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчих документів.

Частиною 1 зазначеної статті визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 5 ст. 60 Закону №606-ХІV передбачено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Оскільки судом встановлено, що 02.10.2013 року в магазині, де здійснює торгівельну діяльність ПП «Аванті», державним виконавцем було арештоване майно, що є товаром боржника, тобто його оборотними активами господарської діяльності, суд приходить до висновку про правомірність дій державного виконавця з включення сантехнічного обладнання та меблів до акту опису та арешту. Той факт, що до оскаржуваного акту були включені зразки товару, встановлені у виставковому залі, а не такий же самий товар, що знаходяться на складі ПП «Аванті», не впливає на законність дій державного виконавця. При цьому, суд відхиляє посилання позивача на повідомлення державного виконавця про неналежність боржнику описаних зразків товару, оскільки всупереч положенням ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» ПП «Аванті» під час здійснення оскаржуваної виконавчої дії не надало посадовій особі відповідача жодних належних доказів такого твердження та жодних бухгалтерських документів на підставі яких можливо було б встановити належність іншій особі майна, наявного у магазині боржника.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що державний виконавець при складанні акту опису та арешту майна діяв у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що визначений Законом України «Про виконавче провадження». Отже, підстав для задоволення позовних вимог ФО-П ОСОБА_5 щодо визнання дій державного виконавця неправомірними немає.

Щодо іншої позовної вимоги ФО-П ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду з позовом та вимагаючи виключити з акту опису та арешту від 02.10.2013 р. усе майно, зазначене у графі «описано і накладено арешт на таке майно», позивач виходив з відсутності спору про його право власності на це майно та підтвердження факту передачі вказаного майна в оренду боржникові.

Розглянувши надані позивачем докази, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, дослідженими в ході розгляду справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не доведено, що майно, арештоване державним виконавцем, не належить ПП «Аванті», а є його власністю.

Зазначеного висновку суд дійшов у зв'язку з відсутністю в додатках № 2 та № 3 до акту здачі - приймання до Договору № 01/11 від 01.11.2011 року індивідуально визначених ознак майна (не зазначені повне найменування, артикул, кількість предметів в комплекті, дані щодо виробника тощо), що було нібито передане позивачем ПП «Аванті», а також виходячи з не встановлення при співставленні відомостей щодо товару, зазначеного у накладних, додатках до акту приймання-передачі та в акті опису та арешту майна, даних, що дають підстави стверджувати, що майно, арештоване державним виконавцем у 2013 році є тим самим майном, яке придбав ОСОБА_5 у 2010 році.

До цього, суд оцінює критично безпосередньо наданий позивачем Договір № 01/11 від 01.11.2011 року оренди приміщення, вважає його таким, що складений без мети настання реальних правових наслідків, що ним обумовлювалися, оскільки у судовому засіданні встановлено невиконання орендарем з моменту укладання вказаного договору (протягом 2 років) зобов'язань зі сплати щомісячних орендних платежів. При цьому, суд зазначає, що третю особу ПП «Аванті» ухвалою суду від 28.10.2013 року було зобов'язано надати відомості щодо формування статутного капіталу, обліку основних засобів й товарно-матеріальних цінностей, відображення в бухгалтерському обліку розрахунків за договором оренди тощо. Проте ОСОБА_5, будучи керівником ПП «Аванті», зазначені вимоги суду проігнорував. Такі дії ОСОБА_5, за переконанням суду, свідчать про умисне приховування ним відомостей щодо особи дійсного власника арештованого майна, здійснюються за для перешкоджання суду встановити істину та спрямовані виключно на уникнення належним ОСОБА_5 підприємством відповідальності за борговими зобов'язаннями.

Враховуючи викладене, суд не приймає Договір № 01/11 оренди приміщення від 01.11.2011 року в якості належного доказу належності ФО-П ОСОБА_5 описаного та арештованого відповідачем майна, в зв'язку з чим вважає позовні вимоги про виключення майна з акту опису та арешту необґрунтованими, а тому в їх задоволенні відмовляє.

Отже, позовні вимоги ФО-П ОСОБА_5 не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені сторонами, стягненню чи поверненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122- 154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ПП "Аванті", фізична особа- підприємєць ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та виключення майна з акту опису і арешту - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова складена та підписана у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 18 листопада 2013 року, в присутності представників сторін та третіх осіб. Повний текст постанови виготовлений 25 листопада 2013 року.

Суддя Спасова Н.В.