Ухвала

від 20.12.2013 по справі 805/15333/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Спасова Н.В.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року справа №805/15333/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Лях О.П., Чумака С.Ю.,

секретар Гуринович А.Б.,

за участю сторін : представника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Метелькової Ю.В., представника Приватного підприємства "Аванті" Панченко А.О., фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 р. у справі № 805/15333/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство "Аванті" , фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про визнання дій незаконними та виключення майна з акту опису і арешту,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 р. у справі № 805/15333/13-а в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ПП "Аванті" , фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про визнання дій незаконними та виключення майна з акту опису і арешту - відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 , подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати вищевказану постанову та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі ОСОБА_5 з 2002 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Основні види діяльності - здавання в оренду рухомого, нерухомого майна, транспортних засобів.

З Виписки з ЄДРПОУ Серії АБ № 917581, Довідки АА №545697 з ЄДРПОУ та Витягу з ЄДРПОУ Серії АВ № 917123 судом встановлено, що третя особа по справі приватне підприємство «Аванті» зареєстроване в якості юридичної особи 24.04.2002 року за кодом ЄДРПОУ 31959595. Засновником, директором та підписантом вказаного підприємства є ОСОБА_5 . Основний вид діяльності підприємства - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах. Розмір статутного капіталу - 2000000 грн.

В провадженні відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Донецькій області та Червоногвардійському ВДВС Макіївського МУЮ знаходиться зведене виконавче провадження № 38239791 по стягненню з приватного підприємства «Аванті» на користь юридичних, фізичних осіб та держави грошових коштів у загальному розмірі 422142,46 грн.

В межах вказаного зведеного виконавчого провадження відповідачем здійснюється виконання наказу Господарського суду Донецької області від 12.08.2013 року по справі № 905/4313/13 про стягнення з ПП «Аванті» на користь ФО-П ОСОБА_4 основного боргу у розмірі 239166,32 грн., 3 % річних у розмірі 2123,01 грн. та судового збору у розмірі 6528, 77 грн.

02.10.2013 року головним державним виконавцем відповідача Метельковою Ю.В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 38239791 в магазині за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 97, де здійснює торгівельну діяльність ПП «Аванті», було описане та арештоване майно боржника, а саме: « п.1. гарнітур меблевий дитячий з ліжком, 7 предметів, вишневого кольору, виробництва Італія; п.2 комод з чотирма скринями горизонтального відкривання та чотирма дверцятами виробництва Італія, вишневого кольору; п.3 стіл письмовий дитячий вишневого кольору; п.4 тумба на чотири шухляди вишневого кольору; п.5 рукомийник граніт з деревом та змішувач з кришталевими ручками бежевого кольору; п.6 ванна Devon S Devon з чавуну з ніжками жовтого кольору; п.7 рукомийник Devon S Devon з ніжкою; п.8 компакт унітаз, труба жовтого кольору, кріплення сидіння, злівний бак з ручкою жовтого кольору Devon S Devon; п.9 ванний сместітель на ніжках жовтого кольору Devon S Devon; п.10 підставка для рушників жовтого металу та скла на ніжках Devon S Devon; п.11 ванна Jacuzzi; п.12 біде Villeroy S Bosh; п.13 унітаз подвісний під інсталяцію; п.14 тумба з дерева з рукомийником Villeroy S Bosh.» Згідно зазначеному в акті, описане та арештоване майно передане на відповідне зберігання ОСОБА_6, зберігач зауважив, що описане та арештоване майно знаходиться в оренді. Документи, що підтверджують даний факт, будуть надані.

З заявою від 10 жовтня 2013 року ПП «Аванті» звернулось до відповідача з вимогою про виключення з акту опису та арешту майна від 02.10.2013 року зазначеного у ньому майна, посилаючись на його неналежність боржнику. До заяви додало копію договору оренди № 01/11 від 01.11.2011 року.

Листом від 14.10.2013 року за вих. № 5654/03.2-31/6, вказавши на відсутність підстав для задоволення вказаної заяви ПП «Аванті», відповідач роз'яснив боржникові визначений у ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» порядок зняття арешту з майна.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5, стверджуючи, що право власності на майно, арештоване в межах виконавчого провадження з примусового виконання Наказу Господарського суду Донецької області № 905/4313/13 від 12.08.2013р. належить йому, а не боржникові ПП «Аванті», звернувся до суду з даним позовом.

На підтвердження свого права власності на арештоване майно позивач надав Договір № 01/11 оренди приміщення від 01.11.2011 року, Акт здачі - приймання до вказаного договору від 01.11.2011року та Додаток № 2 до акту приймання-передачі до Договору № 01/11 від 01.11.2011 року.

Відповідно до змісту Договору № 01/11 оренди приміщення від 01.11.2011 року ФО-П ОСОБА_5 передає, а ПП «Аванті» приймає в строкове (строком на 2 роки та 11 місяців) оплатне користування нежитлове обладнане приміщення загальною площею 233,0 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 97. Разом з приміщенням в оренду передається майно, вказане у додатку № 2 до даного договору. Передача приміщення оформлюється актом приймання - передачі. Орендна плата за користування приміщенням та майном складає 15145,00 грн. щомісячно з урахуванням індексації. Розрахунок орендної плати наведений в додатку № 1 до договору.

Додаток № 1, Додаток № 2 до Договору № 01/11 оренди приміщення від 01.11.2011 року, які є його невід'ємними частинами, ані позивачем, ані третьою особою ПП «Аванті» до суду першої та апеляційної інстанції надані не були, також сторонами вказаного договору не надані документи, що підтверджують здійснення розрахунків за ним та сплату ПП «Аванті» орендних платежів чи наявність в бухгалтерському обліку ПП «Аванті» заборгованості за вказаним договором.

З наданого позивачем Акту здачі - приймання до Договору оренди приміщення № 01/11 від 01.11.2011 року вбачається, що ФО-П ОСОБА_5 передав, а ПП «Аванті» , засновником якого є ОСОБА_5, прийняло приміщення загальною площею 233,0 кв.м. разом із комп'ютерною технікою, електрообладнанням, офісними меблями, зразками товару згідно додатків до цього акту.

В Додатку № 2 до вказаного Акту, крім іншого, зазначено про передачу наступних зразків товару, що знаходяться :

в нижньому залі № 1 - ванна Jacuzzi. (За твердженням представника позивача це майно, зазначене у п.11 акту опису та арешту. Представник відповідача проти цього заперечувала, вказуючи, що було описане лише майно, що знаходилося у виставковому залі № 2. )

в нижньому залі № 2 :

- унітаз Villeroy S Bosh ( п.13 акту опису за твердженням представника позивача)

- комплект меблів для ванн ІІ Теmро Del ( за твердженням представника позивача майно, зазначене у п. 5 акту опису. Щодо цього представник відповідача заперечувала, наполягала, що під час внесення до акту опису та арешту рукомийника граніт з деревом та сместітеля з хрусталевими ручками бежевого кольору працівники магазину ПП «Аванті вказували, що ці зразки були придбані безпосередньо ПП «Аванті»)

- умивальник Devon S Devon (за твердженням представника позивача п. 7 акту опису)

- унітаз Devon S Devon (за твердженням представника позивача п. 8 акту опису)

- ванна на ножках Devon S Devon (за твердженням представника позивача п. 6 акту опису)

- аксесуари Devon S Devon (за твердженням представника позивача п. 9 та п.10 акту опису)

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач надав Додаткову угоду від 19.12.2011 року до договору оренди приміщення № 01/11 від 01 листопада 2011 р. та Додаток №3 до Акту здачі - приймання до Договору № 01/11 від 01.11.2011 року.

За змістом вказаної Додаткової угоди : « К пункту 1.1. Вместе с Помещением в аренду передается имущество, указанное в приложении № 2 и приложении № 3 к акту приема-передачи к Договору № 01/11 от 01.11.2011г.»

В Додатку № 3 до акту здачі - приймання до Договору № 01/11 від 01.11.2011 року наведене крім іншого: «ТВЗ № 4: образец товара Детская комната (красное дерево)». За твердженням представника позивача вказане майно, належне ФО-П ОСОБА_5, було описане та арештоване пунктами 1-4 акту опису та арешту від 02.10.2013 року.

На підтвердження свого права власності на описане та арештоване майно позивач надав накладні від 11.10.2010 року, від 12.10.2010 р., від 24.10.2010 р. та квитанції до прибуткових касових ордерів № 7 від 11.10. 2010, N 8 від 12.10. 2010 року, N 11 від 24 жовтня 2010 року, N 12 від 25 жовтня 2010 року, виписані ФО-П ОСОБА_9 З вказаних документів вбачається, що сантехнічне обладнання та меблі були придбані ОСОБА_9, як фізичною особою, а не як суб'єкт підприємницької діяльності.

З Книги № 2076 обліку доходів та витрат суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи ОСОБА_5 вбачається, що понесені у 2010 році витрати з придбання сантехнічного обладнання та меблів були віднесені вказаною особою до витрат на виробництво продукції.

Крім того, третьою особою ПП «Аванті» на підтвердження факту відсутності на балансі підприємства арештованого майна наданий Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2013 року. Проте вказаний звіт суд не приймає в якості належного доказу, оскільки позивачем, незважаючи на вимоги суду, не надано жодних інших бухгалтерських документів, які свідчать про достовірність показників, зазначених у ньому та на даному балансі відсутня відмітка контролюючого органу у його прийнятті.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону №606-ХІV передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави та порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчих документів.

Частиною 1 зазначеної статті визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 5 ст. 60 Закону №606-ХІV передбачено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Оскільки судом встановлено, що 02.10.2013 року в магазині, де здійснює торгівельну діяльність ПП «Аванті», державним виконавцем було арештоване майно, що є товаром боржника, тобто його оборотними активами господарської діяльності, суд приходить до висновку про правомірність дій державного виконавця з включення сантехнічного обладнання та меблів до акту опису та арешту. Той факт, що до оскаржуваного акту були включені зразки товару, встановлені у виставковому залі, а не такий же самий товар, що знаходяться на складі ПП «Аванті», не впливає на законність дій державного виконавця. При цьому, суд відхиляє посилання позивача на повідомлення державного виконавця про неналежність боржнику описаних зразків товару, оскільки всупереч положенням ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» ПП «Аванті» під час здійснення оскаржуваної виконавчої дії не надало посадовій особі відповідача жодних належних доказів такого твердження та жодних бухгалтерських документів на підставі яких можливо було б встановити належність іншій особі майна, наявного у магазині боржника. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що державний виконавець при складанні акту опису та арешту майна діяв у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що визначений Законом України «Про виконавче провадження». Отже, підстав для задоволення позовних вимог ФО-П ОСОБА_5 щодо визнання дій державного виконавця неправомірними немає.

Щодо іншої позовної вимоги ФО-П ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду з позовом та вимагаючи виключити з акту опису та арешту від 02.10.2013 р. усе майно, зазначене у графі «описано і накладено арешт на таке майно», позивач виходив з відсутності спору про його право власності на це майно та підтвердження факту передачі вказаного майна в оренду боржникові.

Розглянувши надані позивачем докази, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, дослідженими в ході розгляду справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не доведено, що майно, арештоване державним виконавцем, не належить ПП «Аванті», а є його власністю.

Зазначеного висновку суд дійшов у зв'язку з відсутністю в додатках № 2 та № 3 до акту здачі - приймання до Договору № 01/11 від 01.11.2011 року індивідуально визначених ознак майна (не зазначені повне найменування, артикул, кількість предметів в комплекті, дані щодо виробника тощо), що було нібито передане позивачем ПП «Аванті», а також виходячи з не встановлення при співставленні відомостей щодо товару, зазначеного у накладних, додатках до акту приймання-передачі та в акті опису та арешту майна, даних, що дають підстави стверджувати, що майно, арештоване державним виконавцем у 2013 році є тим самим майном, яке придбав ОСОБА_5 у 2010 році.

До цього, суд оцінює критично безпосередньо наданий позивачем Договір № 01/11 від 01.11.2011 року оренди приміщення, вважає його таким, що складений без мети настання реальних правових наслідків, що ним обумовлювалися, оскільки у судовому засіданні встановлено невиконання орендарем з моменту укладання вказаного договору (протягом 2 років) зобов'язань зі сплати щомісячних орендних платежів. При цьому, суд зазначає, що третю особу ПП «Аванті» ухвалою суду від 28.10.2013 року було зобов'язано надати відомості щодо формування статутного капіталу, обліку основних засобів й товарно-матеріальних цінностей, відображення в бухгалтерському обліку розрахунків за договором оренди тощо. Проте ОСОБА_5, будучи керівником ПП «Аванті», зазначені вимоги суду проігнорував. Такі дії ОСОБА_5, за переконанням суду, свідчать про умисне приховування ним відомостей щодо особи дійсного власника арештованого майна, здійснюються за для перешкоджання суду встановити істину та спрямовані виключно на уникнення належним ОСОБА_5 підприємством відповідальності за борговими зобов'язаннями. Колегія приймає до уваги ту обставину, що засновник ПП «Аванті» (підприємство-боржник за виконавчим провадженням) та ФОП ОСОБА_5 ( позивач що просить виключити майно з акта опису) є одна таж сама особа - ОСОБА_5.

Враховуючи викладене, суд не приймає Договір № 01/11 оренди приміщення від 01.11.2011 року в якості належного доказу належності ФО-П ОСОБА_5 описаного та арештованого відповідачем майна, в зв'язку з чим вважає позовні вимоги про виключення майна з акту опису та арешту необґрунтованими, а тому в їх задоволенні відмовляє.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 р. у справі № 805/15333/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана колегією суддів 20.12.2013 р.

Колегія суддів : В.В. Попов

О.П.Лях

С.Ю. Чумак