Постанова

від 14.11.2013 по справі 801/7242/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/7242/13-а

14.11.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача - Дочірнього підприємства "Шляхово-будівельне управління-45" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" - не з'явився,

представник відповідача - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - Гришин Роман Юрійович, довіреність № 31 від 06.08.13

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кисельова О.М. ) від 28.08.13 у справі № 801/7242/13-а

за позовом Дочірнього підприємства "Шляхово-будівельне управління-45" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" (вул. Сімферопольське шосе, 45, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим,98105)

до Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Автономної Республіки Крим (вул. Кримська, 82-В, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим,98100)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28 серпня 2013 року у справі № 801/7242/13-а адміністративний позов Дочірнього підприємства «Шляхово-будівельне управління-45» Відкритого акціонерного товариства «Південшляхбуд» до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 10.07.2013 року № 0000562201; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 10.07.2013 року № 0000572201. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулась Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в АР Крим, яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 28 серпня 2013 року, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права та неповнотою з'ясування судом усіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи. Заявник апеляційної скарги посилається на матеріали досудового слідства, зокрема пояснення свідків, на вирок Київського районного суду м. Сімферополь від 10.04.2013 року по справі № 123/3318/13-к відносно ОСОБА_3, положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та норми податкового законодавства України.

У судовому засіданні представник заявника апеляційної скарги заявив клопотання про заміну відповідача по справі у зв'язку із проведеною реорганізацією органів Державної податкової служби.

Судова колегія задовольнила клопотання про заміну відповідача про справі та здійснила заміну відповідача по справі, а саме: Феодосійську об'єднану державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби на Феодосійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи позивач сповіщений належним чином. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 553511 грн. за основним платежем та 1292510,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішення від 10.07.2013 року № 0000562201 та у зв'язку із збільшенням суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 4758075,00 грн. за основним платежем та 1219109,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 10.07.2013 року № 0000572201.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі висновків акту від 11.05.2012 року № 419/22-01/03450608 «Про результати позапланової виїзної перевірки ДП «Шляхове-будівельне управління № 45» ВАТ «Південшляхбуд», код ЄДРПОУ 03450608, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (код ЄДРПОУ 31263808), ПП «Ротонда Торг» (код ЄДРПОУ 366165656), ПП «Габарит-груп» (код ЄДРПОУ 35941644), ПП «Гранд-М» (код ЄДРПОУ 33581667), ПП «Райс-М» (код ЄДРОПУ 33655597), ПП «Грандпродукт» (код ЄДРПОУ 34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (код ЄДРПОУ 36070617), ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567), ПП «Сіті Буд» (код ЄДРПОУ 37081640), ПП «Скіпер» (код ЄДРПОУ 37081677), ПП «Добре Місто» (код ЄДРПОУ 37081745), ПП «Комманд» (код ЄДРПОУ 37081766), ПП «Мобкримторг» (код ЄДРПОУ 37081792), ПП «Визит Торг» (код ЄДРПОУ 37081939), ПП «Нантехімідж» (код ЄДРПОУ 370811965), ПП «Кримторг» (код ЄДРПОУ 32271261), ТОВ «БК «Акрополь» (код ЄДРПОУ 32841299), ПП «Базис Торг» (код ЄДРПОУ 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (код ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код ЄДРПОУ 36693441), ТОВ «Тонар-Крим» (код ЄДРПОУ 37860178), ТОВ «Кримбудіндустрія» (код ЄДРПОУ 32100553), ТОВ «Аквамарин» (код ЄДРПОУ 32836776), ПП «Евроградстрой» (код ЄДРПОУ 34836406), ПП «Прима Торг» (код ЄДРПОУ 37081588), ТОВ «ТМ-Компані» (код ЄДРПОУ 37132621), Фірма «Капітель Плюс» (код ЄДРПОУ 31095815), КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468812), ПП «Пан Буд» (код ЄДРПОУ 37081614), ПП «Беллатрикс» (код ЄДРПОУ 37081991), ПП «Севелітстрой» (код ЄДРПОУ 55096833), ПП «Мастер Торг» (код ЄДРПОУ 37196250) за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.», яким було встановлено заниження позивачем податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5589816 грн., у т.ч.: 1 квартал 2009р. - 54705 грн.; півріччя 2009р. - 333184 грн.; 3 квартали 2009р. - 690749 грн.; 2009р. - 20145191 грн.; 1 квартал 2010р. - 22279 грн.; півріччя 2010р. - 63669 грн.; 3 квартали 2010р. - 490948 грн.; 2010р. - 3142389 грн.; 1 квартал 2011р. - 45551 грн.; 2 квартал 2011р. - 28461 грн.; 2-3 квартали 2011р. - 131208 грн.; 2-4 квартали 2011р. - 228103 грн.; 1 квартал 2012р. - 18582 грн. по взаємовідносинам із ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Визит Торг», ПП «Мастер Торг», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Кримбудіндустрія».

Також актом перевірки встановлено заниження позивачем ПДВ у загальній сумі 4769104 грн. за період березень -грудень 2009 року, січень -грудень 2010 року, січень - грудень 2011 року, лютий 2012 року по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Визит Торг», ПП «Мастер Торг», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд».

Вказані порушення на думку податкової інспекції здійснено позивачем у зв'язку із неправомірним включення до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) по фінансово-господарськими операціями із вказаними суб'єктами господарської діяльності, правочини із якими податкова інспекція вважає нікчемними.

Такий висновок податкової інспекції ґрунтується на неможливості проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів позивача, яких податкова інспекція вважає «фіктивними», на факті порушення кримінальної справи № 69-0146, що порушена відносно директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_4 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах та на матеріалах досудового слідства, зокрема поясненнях свідків - ОСОБА_5 (керівник ПП «Пан-Буд»), ОСОБА_6 ( керівник ПП «Мастер Торг»), ОСОБА_7 (керівник ПП «Візіт Торг»), ОСОБА_8 (керівник Фірми «Капітель-Плюс»), ОСОБА_9 (керівник ПП «Кримспецтехнолоджи»).

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду адміністративним судом справи № 2а-7971/12/0170/13 за позовом ДП «Шляхово-будівельне управління - 45» ВАТ «Південшляхбуд» до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС, судом було визнано протиправними дії відповідача по складенню акту позапланової виїзної перевірки від 11.05.2012 року № 419/22-01/03450608. Підставою для визнання дій протиправними щодо складення акту перевірки сталися висновки суду про безпідставність висновків податкової інспекції під час складення акту про нікчемність правочинів між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності, безпідставність висновків про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та положень Податкового кодексу України під час формування валових витрат та податкового кредиту по фінансово-господарським правовідносинам із вказаними суб'єктами господарської діяльності. Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій податкової інспекції щодо складення акту перевірки, адміністративний суд застосував положення податкового законодавства, Цивільного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», практику Європейського суду з прав людини, що закріплює принцип індивідуалізації юридичної відповідальності суб'єкта податкових правовідносин, який полягає в тому, що платник податків може зазнавати негативних наслідків у податкових правовідносинах з державою тільки у випадку порушення саме цим платником податків вимог національного податкового законодавства.

Судові рішення адміністративного суду по справі № 2а-7971/12/0170/13 набрали законної сили, а саме: постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.11.2012 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 року (т.1 а.с. 37-60).

Під час розгляду справи № 2а-7971/12/0170/13 була проведена судово-економічна експертиза, копія Висновку якої за № 47 від 28.09.2012 року надана суду апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 4-106).

Згідно Висновку № 47 від 28.09.2012 року судово-економічної експертизи, що була проведена ТОВ «Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи», висновки податкової інспекції про завищення позивачем валових витрат по фінансово-господарським операціям позивача із ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Визит Торг», ПП «Мастер Торг», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Кримбудіндустрія» та завищення податкового кредиту по фінансово-господарським операціям із ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Визит Торг», ПП «Мастер Торг», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс» ПП «Пан Буд» - не було підтверджено.

Під час здійснення експертного дослідження судовим експертом було підтверджено фактичне придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у вказаних контрагентів та використання отриманих товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами та у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Під час експертного дослідження судовим експертом було підтверджено реальність вчинення фінансово-господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, використання позивачем отриманих товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, що свідчить про те, що усі господарські операції між позивачем та його контрагентами спричинили реальні зміни його майнового стану.

Суду апеляційної інстанції позивачем надані копії первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що були предметом експертного дослідження під час проведення судово-економічної експертизи. Вказані документи долучені до матеріалів справи. З наданих доказів вбачається безпосередній рух товарів (робіт, послуг) між позивачем та його контрагентами. Рух товарів (робіт, послуг) обумовлений здійсненням позивачем власної господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також судова колегія зазначає, що під час здійснення перевірки податкова інспекція не досліджувала питання щодо реального вчинення позивачем фінансово-господарських операцій із вказаними суб'єктами господарської діяльності, не досліджувала питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих товарів (робіт, послуг). Податкова інспекція не спростовує наявність у позивача відповідних договорів, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), банківських документів, що підтверджують проведення розрахунків з постачальниками. Податкова інспекція лише виходить із нікчемності правочинів.

Судова колегія вважає безпідставним посилання податкової інспекції на Вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 10.04.2013 року відносно ОСОБА_3, яка здійснила реєстрацію та придбання низки підприємств без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, засновником яких вона була особисто, з огляду на таке.

Вироком Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року по справі № 123/3318/13-к (т. 1 а.с. 78-79) визнано ОСОБА_3 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України. У даному вироку суду вказано, що ОСОБА_3 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб), засновником яких вона була особисто, зокрема: БВП «Строитель плюс», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримторг» та ПП «Кримспецтехнолоджи», та використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам: генеральному директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_4, головному бухгалтеру ПАТ «Крименерго» ОСОБА_10, директору ТОВ «Південна будівельна компанія» ОСОБА_11, директору ТОВ «Кримкомплекс» ОСОБА_12, директору ТОВ «Будком» ОСОБА_13

Тобто даним вироком суду не встановлено будь-яких злочинних дій під час здійснення фінансово-господарських операцій позивача із вказаними суб'єктами.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Посилання податкової інспекції на показання свідків не приймається судовою колегією до уваги, оскільки матеріали досудового слідства у кримінальній справі не можуть бути підставою для донарахування платнику податків податкових зобов'язань. Показання свідків повинні бути перевірені та оцінені судом під час вирішення кримінальної справи. Суду не надано доказів того, що показання свідків, на які посилається податкова інспекція у акті перевірки, перевірені судом під час вирішення кримінальної справи і такі показання надані саме по фінансово-господарським взаємовідносинам позивача із вищевказаними контрагентами.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.1. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Судова колегія вважає за необхідним відмітити, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

При таких обставинах справи судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував фактичні обставини справи, правильно з'ясував характер спірних правовідносин у справі, надав правильну юридичну оцінку спірним правовідносинам у справі, а доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.08.13 року у справі № 801/7242/13-а змінити.

Викласти абзац четвертий резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Стягнути на користь Дочірнього підприємства «Шляхово-будівельне управління-45» Відкритого акціонерного товариства «Південшляхбуд» (98199, м. Феодосія, вул.. Сімферопольське шосе, 45, ЄДРПОУ 03450608) з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн.)».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 28 серпня 2013 року у справі № 801/7242/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська