Постанова

від 21.11.2013 по справі 2а-8777/12/0170/31

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-8777/12/0170/31

21.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстар-Ресурс-Сервіс"- Летанина Наталія Олександрівна, довіреність № б/н від 06.08.12

представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим - Грязнова Галина Михайлівна, довіреність № 1342/9/10 від 17.10.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Дудін С.О. ) від 19.08.13 у справі № 2а-8777/12/0170/31

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстар-Ресурс-Сервіс" (вул. Дворцове шосе, 34, Алупка, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98676)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Васильєва, буд.16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.08.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстар-Ресурс-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 26.07.2012 р. № 0000241504.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з даним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.08.2013 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права та невірною оцінкою судом першої інстанції фактичних обставин справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 здійснено заміну відповідача у справі №2а-8777/12/0170/31 Державну податкову інспекцію у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим (юридична адреса: вул.Васильєва,буд.16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600).

21.11.2013 у судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судову засіданні пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із зменшенням позивачу суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 250783,00 грн. за податковими повідомлення - рішенням № 0000241504 від 26.07.2012.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС від 19.07.2012 № 1014/15-04/35256176/14 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Інтерстар Ресурс Сервіс" (код за ЄДРПОУ 35256176) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Основа Крим" (код за ЄДРПОУ 35372980) за період вересень 2011 року", яким встановлено, що податковий кредит та від'ємне значення по декларації ПДВ за вересень 2011 року підлягає зменшенню на 250783,00 грн.

Податкова інспекція дійшла висновку що правочини між позивачем та контрагентом ТОВ "Основа Крим" здійснені без мети настання реальних наслідків і не встановлено факту передачі товарів (надання послуг) від продавця до покупців, у зв'язку з чим, вони є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та вищевказаним суб'єктом господарювання суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення у податкової інспекції був відсутній відповідний вирок суду відносно фіктивності ТОВ "Основа Крим".

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені між позивачем та ТОВ "Основа Крим", спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується наступними матеріалами справи.

Так між ТОВ «Основа - Крим» та ТОВ «Інтерстар-Ресурс-Сервіс» укладено договір підряду № 30 від 12.11.2010, відповідно до якого ТОВ «Основа - Крим» зобов'язується виконувати роботи з будівництва «Виїмка і вивіз ґрунту з комбінованого ростверку № 3,4,5.1,5.3,5.3 д», а ТОВ «Інтерстар-Ресурс-Сервіс» зобов'язується прийняти та сплатити роботи у порядку та на умовах, передбачених договором.

Вартість договору становить 905 372 грн., у т.ч. ПДВ 150 895 грн. та є динамічною.

Роботи, передбачені договором ТОВ «Основа - Крим» зобов'язується виконувати в строк до 30.04.2011.

Так між ТОВ «Основа - Крим» та ТОВ «Інтерстар-Ресурс-Сервіс» укладено договір підряду № 32 від 26.01.2011, відповідно до якого ТОВ «Основа - Крим» зобов'язується виконувати роботи з будівництва «Роботи з влаштування підпірної стіни Японського саду», а ТОВ «Інтерстар-Ресурс-Сервіс» зобов'язується прийняти та сплатити роботи у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Вартість договору становить 105 072 грн., у т.ч. ПДВ 17 512 грн. та є динамічною.

Роботи, передбачені договором ТОВ «Основа - Крим» зобов'язується виконувати в строк до 26.02.2011.

Так між ТОВ «Основа - Крим» та ТОВ «Інтерстар-Ресурс-Сервіс» укладено договір підряду № 35 від 30.05.2011, відповідно до якого ТОВ «Основа - Крим» зобов'язується виконувати роботи з будівництва «Рекреаційний комплекс, розташований за адресою: м.Алупка, Палацове шосе, 34. Спальний комплекс № 8.Дренаж», а ТОВ «Інтерстар-Ресурс-Сервіс» зобов'язується прийняти та сплатити роботи у порядку та на умовах, передбачених договором.

Вартість договору становить 773 277 грн., у т.ч. ПДВ 128 879 грн. та є динамічною.

Роботи, передбачені договором, ТОВ «Основа - Крим» зобов'язується виконувати в строк до 60-ти календарних днів з дня початку виконання робот.

Так між ТОВ «Основа - Крим» та ТОВ «Інтерстар-Ресурс-Сервіс» укладено договір підряду № 37 від 01.09.2011, відповідно до якого ТОВ «Основа - Крим» зобов'язується виконувати роботи з будівництва «Роботи з влаштування анкерного ростверку для будівництва «насосної станції» № 2 Японського саду та шпунтового ряду для будівництва «насосної станції» № 3 Японського саду», а ТОВ «Інтерстар-Ресурс-Сервіс» зобов'язується прийняти та сплатити роботи у порядку та на умовах, передбачених договором.

Вартість договору становить 382 462 грн., у т.ч. ПДВ 113 743 грн. та є динамічною.

Роботи передбачені договором, ТОВ «Основа - Крим» зобов'язується виконувати в строк до 120-ти календарних днів з дня початку виконання робот.

Так між ТОВ «Основа - Крим» та ТОВ «Інтерстар-Ресурс-Сервіс» укладено договір підряду № 38 від 15.07.2011, відповідно до якого ТОВ «Основа - Крим» зобов'язується виконувати роботи з будівництва «Роботи з влаштування пальових кущів та випробовування паль Спального корпусу № 6», а ТОВ «Інтерстар-Ресурс-Сервіс» зобов'язується прийняти та сплатити роботи у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Вартість договору становить 160 742 грн., у т.ч. ПДВ 26 790,4 грн. та є динамічною.

Роботи передбачені договором, ТОВ «Основа - Крим» зобов'язується виконувати в строк до 5-ти календарних днів з дня початку виконання робот.

Так між ТОВ «Основа - Крим» та ТОВ «Інтерстар-Ресурс-Сервіс» укладено договір підряду № 39 від 01.09.2011, відповідно до якого ТОВ «Основа - Крим» зобов'язується виконувати роботи з будівництва «Установка анкерів, влаштування підлоги, і будівництво монолітного каркасу», а ТОВ «Інтерстар-Ресурс-Сервіс» зобов'язується прийняти та сплатити роботи у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Вартість договору становить 784 902 грн., у т.ч. ПДВ 130 817 грн. та є динамічною.

Роботи передбачені договором, ТОВ «Основа - Крим» зобов'язується виконувати в строк до 45-ти календарних днів з дня початку виконання робот.

Слід зазначати, що ТОВ «Основа Крим» не було безпосереднім виконавцем вищевказаних робіт, оскільки для виконання останніх був залучений субпідрядник - БПП «Полетта-Крим», з яким було укладено: договір субпідряду № 81 від 01.06.2011, відповідно до якого БПП «Полетта-Крим» зобов'язується виконувати земляні роботи з будівництва. Загальна вартість договору становить 856 116 грн., у т.ч. ПДВ 142 686 грн. та є динамічною; договір субпідряду № 83 від 16.09.2011 р., відповідно до якого БПП «Полетта-Крим» зобов'язується виконувати роботи з будівництва «Комбінорованний ростверк в районі будинку № 8-8а». Загальна вартість договору становить 648 579,58 грн., у т.ч. ПДВ 108 096,70 грн. та є динамічною.

На виконання умов договорів за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 ТОВ «Інтерстар-Ресурс-Сервіс» було отримано робіт на загальну суму з ПДВ 4 256 778,43 грн., у т.ч. ПДВ - 709 462,24 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних будівельних робіт від ТОВ «Основа - Крим», дослідження яких було здійснено під час проведення комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи.

Виконані роботи були сплачені ТОВ «Інтерстар-Ресурс-Сервіс» через розрахунковий рахунок у загальній сумі 2 661 313,4 грн., в тому числі ПДВ 443 552,23 грн., про що свідчать платіжні доручення: від 02.09.2011 р. № 213, від 02.09.2011 р. № 212, від 05.09.2011 р. № 219, від 09.09.2011 р. № 260, від 12.09.2011 р. № 265, від 14.09.2011 р. № 277, від 19.09.2011 р. № 295, від 19.09.2011 р. № 296, від 29.09.2011 р. № 321.

ТОВ «Основа-Крим» були виписані податкові накладні на суму без ПДВ 3483293,00 грн., сума ПДВ 696658,59 грн., сума з ПДВ 4179951,59 грн.: від 12.09.2011 р. № 3, від 14.09.2011 р. №4, від 19.09.2011 р. № 5, від 19.09.2011 р.№6,від 29.09.2011 р. №7, від 30.09.2011 р. № 11, від 30.09.2011 р. №9, від 30.09.2011 р. №13, від 30.09.2011 р. №14, від 30.09.2011 р. №10, від 30.09.2011 р. №12, від 30.09.2011 р.№15, які були отримані позивачем, що підтверджується відповідним реєстром отриманих та виданих податкових накладних.

Таким чином, придбання у вищевказаного суб'єкту господарювання товарів (робіт, послуг) безпосередньо пов'язано із здійсненням позивачем власної господарської діяльності.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальне здійснення між позивачем та ТОВ «Основа - Крим» фінансово - господарських операцій.

Окрім первинних документів вказані обставини також підтверджуються висновком проведеного в рамках цієї справи експертного дослідження.

Але, під час здійснення перевірки позивача, податковою інспекцією не досліджувалося питання щодо реального виконання умов правочинів між позивачем та ТОВ "Основа Крим" та не досліджувалося питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вказаного суб'єкту товарів (робіт, послуг).

Докази, які б спростовували висновки суду та відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача з вказаних питань суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.14.1.39. ст..14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В свою чергу пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 Податкового кодексу України виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, згідно з положеннями Податкового кодексу України існує один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість цим кодексом не передбачено.

Таким чином, судом було встановлено, що позивачем були понесені витрати за фінансово-господарськими взаємовідносинами із ТОВ "Основа Крим", які мали реальне здійснення та такі витрати понесені позивачем виключно в межах здійснення власної господарської діяльності.

Під час здійснення перевірки податкова інспекція не досліджувала питання щодо реального вчинення правочину між позивачем та ТОВ "Основа Крим" та не досліджувала питання реального виконання будівельних робіт у межах господарської діяльності позивача, використовуючи належним чином надані податковій інспекції законом повноваження.

Судова колегія вважає за необхідним відмітити, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

Таким чином, на прикладі справ «Булвес АД проти Болгарії» та «Бізнес Сепорт Сентр проти Болгарії» ЄСПЛ було фактично впроваджено та закріплено на практиці принцип індивідуалізації юридичної відповідальності суб'єкта податкових правовідносин, який полягає в тому, що платник податків може зазнавати негативних наслідків у податкових правовідносинах з державою тільки у випадку порушення саме цим платником податків вимог національного податкового законодавства. Порушення податкового законодавства контрагентами платника податків мають призводити до негативних податкових наслідків саме для таких контрагентів, які безпосередньо порушують національне податкове законодавство.

Законодавство України передбачає фундаментальну основу для безпосереднього застосування адміністративними судами України Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, в тому числі й численних рішень ЄСПЛ, прийнятими за результатами розгляду заяв щодо порушення Конвенції у податкових правовідносинах між особою (платником податків) та державою.

Статтею 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України безпосередньо передбачено обов'язок адміністративного суду застосовувати судову практику Європейського суду з прав людини.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні відповідають обставинам справи та засновані на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.08.13 у справі № 2а-8777/12/0170/31 змінити

Викласти п. 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстар-Ресурс-Сервіс" (ЄДРПОУ 35256176, 98676, м. Алушта, АР Крим, вул. Дворцове шосе, 34) 2146,00 грн. (Дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок) судових витрат по сплаті судового збору та 20045,10 грн. (Двадцять тисяч сорок п'ять гривень десять копійок) судових витрат за проведення судової експертизи".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.08.13 у справі № 2а-8777/12/0170/31 залишити без змін.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська