Постанова

від 21.11.2013 по справі 2а-9705/11/0170/7

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-9705/11/0170/7

21.11.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Маргарітов М.В. ) від 06.09.2013 по справі № 2а-9705/11/0170/7

за позовом Гаражно-будівельного кооперативу "Планета" (вул. Д. Ульянова, 66, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95048)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

заявник апеляційної скарги: Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М.Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.09.2013 року адміністративний позов Гаражно-будівельного кооперативу "Планета" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0007422301 від 15.07.2011 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 73946,81грн. за основним платежем та 16646,70грн. штрафних (фінансових) санкцій; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0007561701 від 15.07.2011р., в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 138,55грн. основного платежу та 34,63 грн. штрафних (фінансових) санкцій; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0007542301 від 15.07.2011р.; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №4671 від 27.07.2011р. на суму 369521,21грн. (по основному платежу 73946,81грн., по штрафним санкціям 295574,40грн.).

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулась Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06 вересня 2013 року, прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на завищення позивачем валових витрат у порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також податкова інспекція посилається на порушення позивачем Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що податкова інспекція дійшла висновку про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у заниженні валового доходу у зв'язку із не включенням до складу валового доходу сум членських внесків у розмірі 282631 грн. та завищенні валових витрат з придбання товарів (робіт, послуг).

Щодо епізоду заниження валового доходу судова колегія зазначає, що судом першої інстанції правильно було застосовано до спірних правовідносин положення Закону України «Про кооперацію» та правильно було зазначено, що членські внески є джерелом формування майна кооперативу для досягнення мети його діяльності, є обов'язковою формою участі члена кооперативу у діяльності кооперативу, що випливає із положень статті 2, частини 1 статті 3, статті 19 Закону України «Про кооперацію» та Статуту ГБК «Планета».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно пункту 1.31 статті 1 Закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Таким чином членські внески не можна вважати загальним доходом від продажу товарів (робіт, послуг) у розумінні вказаних положень Закону.

Суд першої інстанції правильно вказав, що членські внески з метою оподаткування слід вважати безповоротною фінансовою допомогою у розумінні положень підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і з метою оподаткування треба визначити конкретну суму коштів за внесками, що передана платнику податку.

Під час дослідження судовим експертом було встановлено, що за період 2 квартал 2008 року - 1 квартал 2011 року в касу ГБК «Планета» надійшло членських внесків на суму 285475,05 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами. Сума внесків 285475,05 грн. відображена за даними бухгалтерського обліку позивача за кредитним субрахунком № 719 «Інші доходи від операційної діяльності» в кореспонденції з дебетом субрахунку № 301 «Каса в національній валюті».

Під час декларування у складі валових доходів безповоротної фінансової допомоги (членських внесків) в податкових деклараціях за період 2 квартал 2008 року - 1 квартал 2011 року позивачем було допущена методологічна помилка, а саме: вказані доходи у сумі 285475,05 грн. відображені за рядком 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» замість рядку -01.6 «Інші доходи, крім визначених у 01.1; 01.5», але вказана помилка не вплинула на підсумковий показник валових доходів за рядком 03 «Скоригований валовий дохід» та на показник податкових зобов'язань, оскільки відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Враховуючи, що загальна сума отриманих позивачем членських внесків за період 2 квартал 2008 року - 1 квартал 2011 року складає саме 285475,05 грн., суд першої інстанції правильно дійшов висновку про неправомірність висновку податкової інспекції про заниження позивачем валового доходу за 2 квартал 2008 року - 1 квартал 2011 року на суму 282631,00 грн.

Що стосується висновку податкової інспекції про заниження позивачем валових витрат за рядком 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» податкових декларацій з податку на прибуток за 2 квартал 2008 року - 2 квартал 2010 року на суму 12613,16 грн. внаслідок включення до їх складу вартості основних фондів та ремонтних матеріалів, що придбані у: ТОВ «Тібет», ТОВ «Таір-К», ЗАТ «Завод Метекс»,ФОП ОСОБА_8, ПП «Фірма Гала-Крим», ФОП ОСОБА_3, то судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції по даному епізоду з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5.1., підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону встановлені певні обмеження щодо включення до складу валових витрат понесених платником податку витрат з придбання товарів (робіт, послуг), а саме: не включаються до складу валових витрат витрати на: придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Судом правильно було зазначено, що валові витрати у загальній сумі 4660,10 грн. на придбання ТМЦ: обігрівача конверторного вартістю 759,00 грн., першого контейнеру для ТПВ вартістю 944,00 грн., другого контейнеру для ТПВ вартістю 944,00 грн., сканеру вартістю 885,60 грн., принтеру вартістю 926,60 грн., флеш-сканеру вартістю 885,60 грн., сумки для ноутбука вартістю 129,97 грн. - не пов'язані із поліпшенням основних фондів позивача, а вказані ТМЦ не є основними фондами, оскільки вартість кожного окремого об'єкту ТМЦ складає менше 1000,00 грн.

Згідно підпункту 8.2.1. пункту 8.2 статті 8 Закону під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Щодо висновку податкової інспекції про завищення позивачем валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 10254,03 грн., у т.ч. плати за видачу погоджувального висновку комітету АР Крим з охорони культурної спадщини, юридичних послуг вартістю 1000,00 грн. від ПП «Юг-ган», ТМЦ вартістю 320,26 грн. від ПП «НВФ-Екструм», юридичних послуг вартістю 2000,00 грн. від ФОП ОСОБА_4, роботи вартістю 6276,00 грн. від ДП «Кримгеоінформатика», які на думку податкової інспекції не підтверджені документально, то матеріалами справи у повній мірі знайшло документальне підтвердження понесених позивачем витрат у сумі 8254,03 грн. за винятком витрат на придбання юридичних послуг вартістю 2000,00 грн. у ФОП ОСОБА_4

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом ретельно з'ясовано питання щодо наявності у позивача первинних документів бухгалтерського та податкового обліку у підтвердження господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 8254,03 грн. за кожною господарською операцією окремо. Крім того, суд першої інстанції також встановив безпосередній зв'язок між понесеними позивачем витратами із власною господарською діяльністю позивача. Наявність у позивача відповідних документів бухгалтерського та податкового обліку у підтвердження понесених витрат було також підтверджено у процесі дослідження судово-економічної експертизи. Податкова інспекція не надала суду доказів відсутності у позивача необхідних документів у підтвердження факту придбання товарів (робіт, послуг). Не надані такі докази і суду апеляційної інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірністю висновку податкової інспекції про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 295787,25 грн.

Щодо визначення позивачу грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, а саме: фізичної особи ОСОБА_5, то суд встановив що вартість ТМЦ у сумі 192,70 грн. не є оподатковуваним доходом ОСОБА_5 у вигляді додаткового блага, оскільки вказані ТМЦ використані не на його особисті потреби, а на потреби ГБК «Планета». При цьому суд першої інстанції ретельно обґрунтував такі висновки, але податкова інспекція не наводить у апеляційній скарзі доводи, які б свідчили про необґрунтованість таких висновків суду та спростовували їх.

В Акті перевірки відповідач вказує, що ГБК «Планета» в порушення пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не утримало ПДФО в сумі 235,65 грн. з доходу в сумі 1 571,00 грн., що виплачений на користь фізичних осіб (ОСОБА_6 та ОСОБА_7.), які не перебували у трудових відносинах з ГБК "Планета".

Згідно до пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Матеріали справи, у тому числі дані судової економічної експертизи, свідчать, що за період червень 2008 р. - квітень 2009 р. з каси ГБК «Планета» за видатковими касовими ордерами були видані грошові кошти в сумі 1 571,00 грн., у т.ч.:

- ОСОБА_6 видані 840,00 грн. в оплату робіт із закладки 3-х пройомів, що підтверджується видатковим касовим ордером №21 від 29.04.2009 р.;

- ОСОБА_7 видано 731,00 грн. під звіт на закупівлю корму для собак, що підтверджується видатковими касовими ордерами.

За період червень 2008 р. - березень 2009 р. з каси ГБК «Планета» ОСОБА_7 були видані грошові кошти під звіт на закупівлю продуктів для годування собак у сумі 731,00 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами.

При видачі під звіт вказані кошти в сумі 731,00 грн. не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу на підставі пп.4.3.2. п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

В подальшому щодо вказаних грошових коштів ОСОБА_7: на суму 692,34 грн. не звітував та не повернув їх ГБК «Планета»; на суму 38,66 грн. звітував ГБК «Планета» та підтвердив документально здійснені витрати.

Про використання грошових коштів 692,34грн. отриманих під звіт з каси ГБК «Планета», ОСОБА_7 не звітував та кошти не повернув.

Отже кошти в сумі 692,34 грн. є оподатковуваним доходом фізичної особи ОСОБА_7

Сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу відповідно до пп.4.2.15 п.4.2. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Загальний місячний оподатковуваний дохід є об'єктом оподаткування платника податку резидента (пп.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми (пп.9.10.1. п.9.10. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає граничний строк, визначений за пп.9.10.2. п.9.10. ст.9 Закону №889, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту (пп.9.10.3. п.9.10. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Граничним строком повернення грошових коштів, виданих під звіт, є третій банківській день, наступний за днем, у якому платник податку завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт (пп.9.10.2. п.9.10. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту (пп.9.10.3. п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

При цьому сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку (пп.9.10.1. п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Якщо платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що надала такі кошти, то така сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а при недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року (пп.9.10.1. п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Тобто у разі припинення відносин з податковим агентом платник повинен самостійно задекларувати «не утриману» суму ПДФО.

Отже, ГБК «Планета» відповідно до вказаних вище норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» повинно було утримати податок (ПДФО) в сумі 103,85 грн. (692,34 х 15%) з доходів, що виплачувались ОСОБА_7 за період починаючи з червня 2008 р.

За період з червня 2008 р. по березень 2011 р. за даними бухгалтерського обліку ГБК «Планета» доходи ОСОБА_7 не виплачувалися.

Таким чином, ГБК «Планета» не мав можливості для утримання з ОСОБА_7 ПДФО в сумі 103,85 грн. у періоді перевірки.

В той же час пп.9.10.1. п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлює обов'язок податкового агента по утриманню таких сум ПДФО лише за можливості, тобто за наявності доходу платника у подальших періодах.

Якщо можливість утримання таких сум ПДФО у періоді перевірки відсутня, то такі «не утримані» суми ПДФО повинні бути відповідно до пп.9.10.1. п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»: або утримані ГБК «Планета» з доходів ОСОБА_7, які будуть виплачені в майбутніх періодах (за періодом перевірки); або задекларовані ОСОБА_7 самостійно у разі якщо останнім припинені трудові або цивільно-правові відносини з ГБК «Планета».

Про використання іншої частини підзвітних коштів в сумі 38,66грн. ОСОБА_7 звітував 25.10.08 р. шляхом складання авансового звіту, до якого були додані відповідні розрахункові документи на придбання ТМЦ (товарні чеки) на загальну суму 38,66 грн.

Придбані ТМЦ (поросячі та яловичі кістки, пакети) вартістю 38,66 грн. були списані ГБК «Планета» для годування собак, що підтверджується актами списання та службовою запискою.

З урахуванням встановлених обставин щодо годування собак, які використовувалися позивачем у господарській діяльності, кошти в сумі 38,66 грн. є такими, що використані ОСОБА_7 у межах доручення, отриманого від ГБК «Планета», а тому не підлягають включенню до оподатковуваного доходу на підставі пп.4.3.2. п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За таких обставин правові підстави для нарахування ГБК «Планета» податкових зобов'язань з ПДФО в сумі 109,65 грн. щодо коштів, виданих під звіт ОСОБА_7 в сумі 731,00 грн. відсутні.

Правомірність донарахування позивачу ПДФО у сумі 126,00 грн. по виплаченим доходам ОСОБА_6 судом було підтверджено.

Згідно акту перевірки відповідач встановив, що позивач в порушення п.п.3.1 п.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, здійснив оприбуткування готівкових коштів в касу підприємства в сумі 278 927,70 грн. без оформлення вказаних операцій належними документами (прибутковими касовими ордерами).

На підставі таких висновків ДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення №0007542301 від 15.07.2011р., яким до позивача застосовані (фінансові) санкції згідно вказаного повідомлення-рішення на суму 278 927,70 грн., тобто у розмірі коштів, отриманих у касу без оформлення прибуткових касових ордерів.

Підпунктом 3.1 п.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637 встановлено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

З висновку судової економічної експертизи вбачається, що за період квітень 2008 р. - березень 2011 р. у касу ГБК «Планета» були отримані готівкові кошти у розмірі 285 525,43 грн., що відповідно до п.п. №3.1., №3.3. розд.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні оформлено прибутковими касовими ордерами (ПКО). ПКО занесені до реєстрів прибуткових ордерів. ПКО складені за формою, що встановлена в додатку №2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та підписані головним бухгалтером відповідно до вимог п.3.3. розд.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. ПКО зареєстровані у журналі реєстрації прибуткових касових ордерів відповідно до вимог п.3.11 розд.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Операції з отримання готівкових коштів в сумі 285 525,43 грн. за період квітень 2008 р. - березень 2011 р. відображені в касовій книзі ГБК «Планета». В касовій книзі ГБК «Планета» міститься посилання на відповідні реєстри ПКО. В бухгалтерському обліку ГБК «Планета» оприбуткування готівки в касу за період квітень 2008 р. - березень 2011 р. у повному обсязі в сумі 285 525,43 грн. відображено за дебетом субрахунку №301 «Каса в національній валюті» в кореспонденції з кредитом відповідних субрахунків (719 та 372).

Відповідачем не надано належних доказів що спростовують висновки судової економічної експертизи. Висновки експертизи суд вважає повними та обґрунтованими і приймає в якості доказів по справі.

Таким чином, оформлення операцій з надходження готівки в касу ГБК «Планета» за період квітень 2008 р. - березень 2011 р. відбувалося у відповідності до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Згідно даних судової експертизи, розбіжності даних судової експертизи з даними ДПІ щодо суми готівки, яка оприбуткована в касу ГБК «Планета» за період квітень 2008 р. - березень 2011 р., складають 538,10 грн. (286 063,53 - 285 525,43) та пояснюється технічними помилками ДПІ.

Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що висновки ДПІ щодо порушення вимог п.3.1 ст.3 Постанови №637 при оформленні надходження готівки в сумі 278 927,70 грн. в касу ГБК «Планета» за період квітень 2008 р. - березень 2011 р. є необґрунтованими.

За відсутності вказаних порушень не обґрунтованим є застосування штрафних санкцій в сумі 278 927,70 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0007542301 від 15.07.11 р.

Також суд правильно зазначив на невідповідність норм, застосованих відповідачем при прийнятті податкового повідомлення - рішення №0007542301 від 15.07.11 р. Так, податкове повідомлення-рішення №0007542301 від 15.07.11 р. містить посилання на п.123.1. ст.123 ПК України, як на підставу застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки. Так, штрафні санкції за п.123.1. ст.123 ПК України (в редакції на липень 2011 р.) застосовуються у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість. Відтак застосування вказаного пункту (п.123.1. ст.123 ПК України) у разі встановлення порушення норм з регулювання обігу готівки не передбачене.

Штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки встановлені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. №436/95 і саме на норми вказаного Указу Президента України ДПІ повинна посилатись.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстнції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.09.2013 по справі № 2а-9705/11/0170/7 змінити.

Викласти пункт 6 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь Гаражно-будівельного кооперативу «Планета» (ЄДРПОУ 22231326) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн. (Три грн.. 40 коп.)».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06 вересня 2013 року у справі № 2а-9705/11/0170/7 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська