Постанова

від 25.11.2013 по справі 826/16829/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2013 року № 826/16829/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Продактс Компані» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал Продактс Компані» (далі по тексту - позивач), що є правонаступником ТОВ «Кордекс Компанія», звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.06.2013 року № 0004192201, яким ТОВ «Кордекс Компанія» в порушення п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 195662,50 грн., у тому числі за основним платежем - 156530 грн. та за штрафними санкціями - 39132,50 грн., № 0004202201, яким ТОВ «Кордекс Компанія» в порушення п.п 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 183856,75 грн., у тому числі за основним платежем - 177644 грн. та за штрафними санкціями - 6212,75 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними, необґрунтованим та таким, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Фірма Астейл», а реальність господарських операцій позивачем підтверджується належним чином оформленими документами.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з посиланням на їх безпідставність, просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, співпадають з висновками акта перевірки від 16.04.2013 року № 429/22.1-7/37445772 про результати документальної позапланової виїзної перевірки повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету ПДВ за період з 01.09.2011 року по 30.06.2012 року та податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року ТОВ «Кордекс Компанія» (код ЄДРПОУ 37445772) при взаємовідносинах з ТОВ «Фірма Астейл» (далі по тексту - Акт перевірки).

Керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, надавши можливість представнику позивача у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал Продактс Компані» є правонаступником прав та обов'язків ТОВ «Кордекс Компанія», зареєстроване Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 21.06.2010 року та перебуває на обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як платник податків.

Для здійснення власної господарської діяльності позивач орендує приміщення на підставі договорів від 14.04.2011 року №67-Л суборенди нежитлових приміщень, від 26.04.2011 року № 26/04-11 оренди нежилого приміщення

В період з 03.04.2013 по 09.04.2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету ПДВ за період з 01.09.2011 року по 30.06.2012 року та податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року ТОВ «Кордекс Компанія» (код ЄДРПОУ 37445772) при взаємовідносинах з ТОВ «Фірма Астейл», за результатами якої складено акт перевірки від 16.04.2013 року № 429/22.1-7/37445772.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. ст.. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; ст. 92, ст.. 202, ст. 203, ч. 1 ст. 207, п. 1, п. 2ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629 Цивільного кодексу України; п.п 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 177644 грн., у тому числі за 2 - 4 квартал 2011 року на суму 152793 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 24851 грн.;

- п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. ст. 626, 629, 203, п. 1 п. 2 ст. 215, ст. 228, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за період з 01.09.2011 року по 30.06.2012 року на загальну суму 156630 грн., у тому числі за серпень 2011 року - на 39667 грн., за вересень 2011 року - на 23333 грн., за жовтень 2011 року - на 14917 грн., за грудень 2011 року - на 54946 грн., за червень 2012 року - на 23667 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення суми грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах наявності ознак фіктивності контрагента позивача ТОВ «Фірма Астейт».

Зокрема, відповідачем від ДПІ в Печерському районі м. Києва отримано акт від 18.01.2012 року № 166/23-7/37451016 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фірма Астейт» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, в якому відображено інформацію про те, що перевіркою встановлено факт вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені цими правочинами; відсутність об'єктів оподаткування при продажу товарів за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року.

Також, відповідачем від ДПІ в Печерському районі м. Києва отримано акт від 31.05.2013 року № 1607/22-9/37451016 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Фірма Астейл» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 27.12.2010 року по 30.04.2012 року, в якому відображено інформацію про те, що перевіркою встановлено факт недодержання вимог законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Фірма Астейл» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. ст. 662, 655, 656 ЦК України. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 27.12.2010 року по 30.04.2012 року.

Крім того, в обґрунтування заперечень відповідачем долучено до матеріалів справи копію обвинувального вироку від 29.08.2012 року, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 надано згоду на пропозицію невстановленої особи про створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності. Діяльність ОСОБА_1, який на своє імя зареєстрував ТОВ «Фірма Астейл», здійснювалася в порушення законодавчих актів України, що регулюються діяльність суб'єктів підприємництва, а саме: ст. ст. 19, 56, 58, 65 Господарського кодексу України, ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі, у зв'язку з чим його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Податковий орган вважає дані обставини належними, достатніми та допустимими доказами протиправності формування позивачем податкового кредиту та витрат за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Фірма Астейл».

На підставі Акту перевірки та за результатами розглянутих заперечень позивача податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 05.06.2013 року № 0004192201, яким ТОВ «Кордекс Компанія» в порушення п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 195662,50 грн., у тому числі за основним платежем - 156530 грн. та за штрафними санкціями - 39132,50 грн.,

- № 0004202201, яким ТОВ «Кордекс Компанія» в порушення п.п 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 183856,75 грн., у тому числі за основним платежем - 177644 грн. та за штрафними санкціями - 6212,75 грн.

За результатом адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги позивача без задоволення (копії рішень ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.08.2013 № 3540/10/26-15-10-04-04 та Міністерства доходів і зборів України від 19.06.2013 року № 11381/6/99.99/00-15 міститься в матеріалах справи).

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фірма Астейл», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що 30.05.2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Фірма Астейт» (Виконавець) укладено Договір № 9 про надання послуг.

Згідно умов Договору Виконавець зобов'язується за завданням Замовника, протягом усього строку дії даного Договору, надавати йому послуги стосовно продукції торгових марок «Akbar», «Маестро» в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Строки надання послуг, їх обсяг, вид та інші необхідні дані та характеристик, сторони визначають в додатках до даного Договору.

На виконання умов Договору між позивачем та контрагентом складені акти здачі-прийняття робі (надання послуг). Згідно актів здачі-прийняття робі (надання послуг) позивачу надавались послуги з проведення акцій «Волна», дослідження ринку чаю, прянощів, проведення акцій «Тріумф», механіки проведення промо-акції ТМ Red Hot Maestro.

При цьому ТОВ «Фірма Астейл» виписано податкові накладні, наявні в матеріалах справи. Оплата за поставлені товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджено копіями банківських виписок, наявними в матеріалах справи.

На підтвердження виконання умов договору позивачем долучено до матеріалів справи фотокопії звітів щодо отримання послуг з проведення акцій та копії звітів за результатами дослідження ринку чаю, прянощів від ТОВ «Фірма Астейл».

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Фірма Астейл» у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу на те, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що ТОВ «Фірма Астейл») зареєстровано Печерською районною в м. Києві Державною адміністрацією 23.12.2010 року та знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва. Станом на дату написання акту перевірки директором та головним бухгалтером був ОСОБА_1.

Спростовуючи позовні вимоги представником відповідача надано суду копію вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 29.08.2012 року, в якому зазначено: «ОСОБА_1 в грудні 2010 року надав згоду на пропозицію невстановленої слідством особи про створення суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи - ТОВ «Фірма Астейл» з метою прикриття незаконної діяльності. 23.12.2010 року відбулася державна реєстрація ТОВ «Фірма Астейл», але, незважаючи на це, ОСОБА_1 не здійснював управління господарською діяльністю зазначеного підприємства, не організовував особисто чи через уповноважену ним особу ведення бухгалтерського та податкового обліку результатів господарської діяльності товариства. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України визнав у повному обсязі.

Згідно вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 29.08.2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів громадян. Міру запобіжного заходу обрано у вигляді підписки про невиїзд.

Суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи, а саме: договір про надання послуг, здачі-прийняття робі (надання послуг), податкові накладні підписані ОСОБА_1.

Водночас, як свідчить вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 29.08.2012 року ОСОБА_1 з моменту реєстрації товариства жодних дій від імені та як директор ТОВ «Фірма Астейт» не вчиняв, договори не укладав, в актах не розписувався.

Слід звернути увагу, що доказів передачі товарів (послуг) від ТОВ «Фірма Астейт» позивачу та інших контрагентам суду не надано, договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують зберігання товарів також не надано суду. Позивачем також не доведено необхідність придбання послуг від ТОВ «Фірма Астейт».

На думку суду позивачем не доведено мету та необхідність отримання від ТОВ «Фірма Астейт» послуг з проведення акцій «Волна», дослідження ринку чаю, прянощів, проведення акцій «Тріумф», механіки проведення промо-акції ТМ Red Hot Maestro.

Крім цього, з актів надання послуг не вбачається, яким чином відбувалось надання вказаних послуг.

Таким чином, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, які б давали змогу ідентифікувати участь ТОВ «Фірма Астейт» у наданні послуг позивачу, при цьому, не дають змогу ідентифікувати особу, якою підписувались Договір про надання послуг, акти надання послуг, податкові накладні, оскільки, як вже зазначалось згідно вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 29.08.2012 року ОСОБА_1 з моменту реєстрації товариства жодних дій від імені та як директор ТОВ «Фірма Астейт» не вчиняв, договори не укладав, в актах не розписувався.

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Фірма Астейт» носять реальний характер, а послуги ТОВ «Фірма Астейт» використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Суд враховує посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини щодо індивідуальної відповідальності платника податків,однак зауважує, що даний принцип не може бути застосований при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість у разі недоведеності реальності господарських операцій та їх зв'язку із господарською діяльністю такого платника податків.

Окрім викладеного, суд зазначає, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги. Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21 січня 2011 року, а також постанові від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому, збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Реал Продактс Компані» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 05.06.2013 року № 0004202201 є правомірним.

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Судом вже зазначалось, що надані позивачем первинні документи не свідчать про реальність господарських відносин між ним та ТОВ «Фірма Астейт», не підтверджують придбання послуг та їх подальше використання в межах власної господарської діяльності.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового Кодексу України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Продактс Компані» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання судового збору, суд враховує наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 23 жовтня 2013 року, внесено зміни у підпункті 1 пункту 3: а саме: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1147,00 грн.

Позивачем оскаржуються податкові повідомлення - рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05 червня 2013 року № 0004192201 та № 0004202201, якими позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195662,50 грн. та з податку на прибуток на суму 183856,75 грн. відповідно.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4588,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, належною сплатою судового збору з урахуванням ставки та приписів частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», вважалась би сплата судового збору у розмірі 458,80 грн.

Відповідно до квитанції № 11802700 від 21 жовтня 2013 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 2294,00 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Продактс Компані» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Продактс Компані" (код ЄДРПОУ 37445772) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник