Ухвала
від 11.02.2014 по справі 826/16829/13-а
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16829/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Продактс Компані» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Продактс Компані» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 листопада 2013 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Продактс Компані» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фірма Астейл», договір у встановленому законом порядку недійсними не визнано, а тому позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 03 квітня 2013 року по 09 квітня 2013 року ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету з податку на додану вартість за період з 01 вересня 2011 року по 30 червня 2012 року та податку на прибуток за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року ТОВ «Кордекс Компанія», правонаступником якої є ТОВ «Реал Продактс Компані», при взаємовідносинах з ТОВ «Фірма Астейт», за результатами якої складено акт від 16 квітня 2013 року №429/22.1-7/37445772, в якому встановлено порушення позивачем п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.92, 202, 203, ч.1 ст.207, п.1, п.2 ст.215, ст.ст.216, 228, 626, 629 ЦК України, п.п.2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 177644,00 грн., у тому числі за 2-4 квартал 2011 року - 152793,00 грн. (в тому числі за 3 квартал 2011 року - 72450,00 грн., та за 4 квартал 2011 року - 80343,00 грн.), за півріччя 2012 року - 24851,00 грн. (в тому числі за 2 квартал 2012 року - 24851,00 грн.); порушення п.198.6 ст.198, пп.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, ст. ст.626, 629, 203, п.1, п.2 ст.215, ст.228, ч.1 ст.216 ЦК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01 вересня 2011 року по 30 червня 2012 року на загальну суму 156530,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року - 39667,00 грн., за вересень 2011 року - 23333,00 грн., за жовтень 2011 року - 14917,00 грн., за грудень 2011 року - 54946,00 грн., за червень 2012 року - 23667,00 грн.

На підставі акту перевірки №429/22.1-7/37445772 від 16 квітня 2013 року ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 червня 2013 року №0004192201, згідно якого за порушення п.198.6 ст.198, пп.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 195662,50 грн., у тому числі 156530,00 грн. за основним платежем та 39132,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0004202201, згідно якого за порушення п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 183856,75 грн., у тому числі 177644,00 грн. за основним платежем та 6212,75 грн. за штрафними (фінансовими) сакціями.

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було подано скарги до ГУ Міндоходів у м Києві та Міністерства доходів і зборів України, за результатами розгляду яких рішенням ГУ Міндоходів у м.Києві від 22 серпня 2013 року №3540/10/26-15-10-04-04 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 19 червня 2013 року №11381/6/99.99/00-15 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару, послуг або в разі якщо придбані товари, послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть, за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Фірма Астейт» (виконавець) укладено договір про надання послуг №9 від 30 травня 2011 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника, протягом усього строку дії даного договору, надавати йому послуги стосовно продукції торгових марок «Akbar», «Маестро» в порядку та на умовах, визначених цим договором. Строки надання послуг, їх обсяг, вид та інші необхідні дані та характеристики, сторони визначають в додатках до даного договору (п.1.2).

На виконання умов вищезазначеного договору між позивачем та контрагентом складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до яких позивачу надавались послуги з проведення акцій «Волна», дослідження ринку чаю, прянощів, проведення акцій «Тріумф», механіки проведення промо-акції ТМ Red Hot Maestro.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові накладні, банківські виписки щодо перерахунку коштів на рахунок контрагента, звіти щодо отриманих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що доводи відповідача ґрунтуються на наявності обвинувального вироку Дніпровського районного суду м.Києва від 29 серпня 2012 року, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_2 надано згоду на пропозицію невстановленої особи про створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності. Діяльність ОСОБА_2, який на своє ім'я зареєстрував ТОВ «Фірма Астейт», здійснювалася в порушення законодавчих актів України, що регулюються діяльність суб'єктів підприємництва, а саме: ст.ст.19, 56, 58, 65 Господарського кодексу України, ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ОСОБА_2 не здійснював управління господарською діяльністю ТОВ «Фірма Астейт», не організовував особисто чи через уповноважену ним особу ведення бухгалтерського та податкового обліку результатів господарської діяльності товариства. ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності).

В силу ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи, що вироком Дніпровського районного суду м.Києва від 29 серпня 2012 року встановлено, що ОСОБА_2 з моменту реєстрації товариства жодних дій від імені та як директор ТОВ «Фірма Астейт» не вчиняв, договори не укладав, в актах не розписувався, надані до матеріалів справи первинні документи (договір, додатки, акти, податкові накладні) не дають можливості визначити особу, яка їх підписувала з боку ТОВ «Фірма Астейт».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доказів передачі результатів наданих послуг від ТОВ «Фірма Астейт» позивачу не надано, договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі, довіреностей, документів, що засвідчують зберігання товарів не надано, не доведено мету та необхідність отримання від ТОВ «Фірма Астейт» послуг з проведення акцій «Волна», дослідження ринку чаю, прянощів, проведення акцій «Тріумф», механіки проведення промо-акції ТМ Red Hot Maestro.

Позивачем не надано суду доказів виконання умов договору №9 від 30 травня 2011 року, які б давали змогу визначити участь ТОВ «Фірма Астейт» у наданні послуг позивачу, а саме: надання послуг по проведенню акції «Волна»: не надано заповнених паспортів учасника акції, узгоджених планів продажу на акцію, доказів ознайомлення з умовами акції власника торгівельної точки та продавців, які там працюють, звітів про підключення торгової точки до акції, щотижневих фотозвітів щодо виконання умов акцій, звітів про перевірку, актів приймання-передачі призів, що приймають участь в акції, до торгівельних точок; надання послуг по дослідженню ринку чаю та ринку прянощів по всіх регіонах України: не надано доказів щодо дослідження ринку чаю (ринку прянощів) та результатів такого дослідження, оскільки додані до матеріалів справи звіти не містять посилань на виконання їх ТОВ «Фірма Астейт»; надання послуг по проведенню акції «Триумф»: не надано заповнених паспортів учасника акції, щотижневих фотозвітів щодо виконання умов акцій, звітів про перевірку.

Крім того, для підтвердження правомірності включення витрат щодо надання послуг до складу валових витрат та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку надання послуг, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги надавались (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак, у наданих позивачем актах акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказано лише загальне найменування послуг та їх вартість і не визначено, які конкретно послуги були надані, місця їх надання, кількості відпрацьованих годин, переліку використаних ресурсів та частини їх вартості, що включена до вартості послуг, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 05 червня 2013 року №0004192201, №0004202201, які прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, позивачем не доведено виконання господарських зобов'язань за договором з ТОВ «Фірма Астейт», надання послуг позивачу та використання позивачем результатів отриманих послуг у власній господарській діяльності, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Продактс Компані» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 17 лютого 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.

СудКиївський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення11.02.2014
Оприлюднено25.02.2014
Номер документу37283751
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/16829/13-а

Ухвала від 24.04.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Вербицька О.В.

Ухвала від 11.02.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Мацедонська В.Е.

Постанова від 25.11.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Гарник К.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні