Ухвала

від 12.11.2013 по справі 820/5233/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 р.Справа № 820/5233/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013р. по справі № 820/5233/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика Харків'янка"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, публічне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "Харків'янка" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (первинний відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби), в якому просив:

- скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.06.2013 р. №0000324200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 39680,00 грн., у тому числі за основним платежем - 31427,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 8253,00 грн. та № 0000334200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 43154,00 грн., у тому числі за основним платежем - 34489,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 8665,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013р. по справі №820/5233/13-а адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Харків'янка" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України про скасування податкових-рішень задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.06.2013року № 0000324200 про збільшення публічним акціонерним товариством "Кондитерська фабрика "Харків'янка" грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 39680,00 грн., у тому числі за основним платежем 31427,00 грн., штрафна санкції 8253,00грн., винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.06.2013 року № 0000334200 про збільшення ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка" суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 43154,00 грн., у тому числі за основним платежем 34489,00 грн., штрафні санкції 8665,00 грн., винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, не досліджено доказів, наданих податковим органом. Крім того, судом не враховано, що позивачем при здійсненні господарських операцій з ТОВ «РМП Максіма», ТОВ "Спецвогнеізоляція", ТОВ "Спецремонтпроект-2004" порушені п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, пп.138.8.1 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України. Просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013р. по справі №820/5233/13-а та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову "Кондитерська фабрика "Харків'янка" відмовити повністю.

В судовому засіданні відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити її в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної інстанції, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "КФ "Харків'янка" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "РМП "Максіма" з податку на прибуток за 1 півріччя 2011р. та за 1 півріччя 2012р. і податку на додану вартість за період з 01.03.2011р. по 30.06.2011р., та за період з 01.03.2012р. по 31.05.2012р.; ТОВ "Спецремонтпроект-2004" з податку на прибуток за 2012рік та податку на додану вартість за період з 01.03.2012р. по 31.10.2012р.; ТОВ "Спецвогнеізоляція" з податку на прибуток за 9 місяців 2012р. та податку на додану вартість за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 07.06.2013 р. № 332/42.0-10/30377900.

Висновками акту перевірки встановлені порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим завищений податковий кредит по ПДВ на загальну суму 31425,71 грн., у т.ч. по періодах: за березень 2011 р. - 2164,5 грн.; за квітень 2011 р. - 2655,00 грн.; за травень 2011 р. - 7451,50 грн.; за червень 2011 р. - 2653,50 грн.; за березень 2012 р. - 2984,92 грн.; за квітень 2012 р. - 2917,04 грн.; за травень 2012 р. - 2354,3 грн.; за червень 2012 р. - 143,78 грн.; за серпень 2012 р. - 7651,47 грн.; за вересень 2012 р. - 41,00 грн.; за жовтень 2012 р.- 408,70 грн.; пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищені витрати на загальну суму 157129,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 34489,00 грн., у т.ч. по періодах: за 2 квартал 2011 р. - 17163,00 грн.; за 1 півріччя 2012 р. - 8135,00 грн.; за 3 квартал 2012 р. - 7587,00 грн.; за 4 квартал 2012 р. - 1604,00 грн.

На підставі акту перевірки № 332/42.0-10/30377900 від 07.06.2013 р. відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення № 0000324200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 39680,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 31427,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 8253,00грн.; № 0000334200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 43154,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 34489,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 8665,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, оскільки надані позивачем первинні документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "РМП "Максіма", ТОВ "Спецремонтпроект-2004", ТОВ "Спецвогнеізоляція".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з урахуванням наступних підстав.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, включають до себе, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання, оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання паливно-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона.

Підпунктом 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг включають, зокрема витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона), а також інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно п. 146.12. статті 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

За змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином визначальною ознакою витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту передбачено Податковим кодексом України, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковий кредит є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки відповідача відображені в акті перевірки № 332/42.0-10/30377900 від 07.06.2013 р., про нереальність господарських операцій ПАТ "КФ "Харків'янка" з його контрагентами ТОВ "РМП "Максіма", ТОВ "Спецремонтпроект - 2004" та ТОВ "Спецвогнеізоляція".

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "РМП "Максіма" колегія суддів зазначає наступне.

10 січня 2011 р. між ПАТ "КФ "Харків'янка" та ТОВ "РМП "Максіма" укладений договір поставки № 10/01/1 (а.с.63-64 т). За умовами даного договору, постачальник (ТОВ "РМП "Максіма") зобов'язується поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити запасні частини до автотехніки. Вартість та кількість товару визначається у накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

01 лютого 2012 р. між ПАТ "КФ "Харків'янка" та ТОВ "РМП "Максіма" укладений договір поставки № 1/2/1 (а.с.65-66 т.1), згідно умов якого, постачальник (ТОВ "РМП "Максіма") зобов'язується поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити запасні частини до автотехніки. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість і ціна товару вказується по кожній окремій поставці в рахунку-фактурі, який складається на кожну окрему поставку і є невід'ємною частиною даного договору. Поставка товару за вказаними договорами здійснюється на умовах EXW (м. Харків, склад Постачальника) згідно Інкотермс 2000.

На підтвердження здійснення фактичного отримання позивачем запасних частин до автотехніки від ТОВ "РМП "Максіма" позивачем до матеріалів справи надані копії видаткових накладних № 11031 від 11.03.2011 р. на суму 12987,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2164,50 грн.; № 7041 від 07.04.2011 р. на суму 15930,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2655,00 грн.; № 11053 від 11.05.2011 р. на суму 14841,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2473,50 грн.; № 23056 від 23.05.2011 р. на суму 15966,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2661,00 грн.; № 24051 від 24.05.2011 р. на суму 13902,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2317,00 грн.; № 2061 від 02.06.2011 р. на суму 15921,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2653,50 грн.; № 16031 від 16.03.2012 р. на суму 16686,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2781,00 грн.; № 10042 від 10.04.2012 р. на суму 16980,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2830,00 грн.; № 8052 від 08.05.2012 р. на суму 12 822,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2 137,00 грн. та прибуткових ордерів № 384 від 11.03.2011 р., № 630 від 07.04.2011 р., № 782 від 11.05.2011 р., № 859 від 23.05.2011 р., № 857 від 24.05.2011 р., № 930 від 02.06.2011 р., № 437 від 16.03.2012 р., № 578 від 10.04.2012 р., № 717 від 08.05.2012 р.

Отримання запасних частин на загальну суму 136035,00 грн., у тому числі ПДВ - 22 672,50 грн. відображено в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 932 від 19.06.2013 р. та журналами реєстрації довіреностей за 2009-2011 роки (записи № № 278, 435, 560, 594, 600, 664) та за 2011, 2012, 2013 роки (записи № № 275, 383, 485).

Доставка товару проводилася власними транспортними засобами позивача за маршрутом: м. Харків, вул. Вишнева, 27 (склад Постачальника) до м. Харків, вул. Коцарська, 24/26 (місцезнаходження ПАТ "КФ "Харків'янка"), що підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля № 092646 від 11.03.2011 р., № 279097 від 07.04.2011 р., № 279472 від 11.05.2011 р., № 279693 від 23.05.2011 р., № 279728 від 24.05.2011 р., № 279853 від 02.06.2011 р., № 170682 від 16.03.2012 р., № 170267 від 10.04.2012 р., № 283989 від 08.05.2012 р. та товарно-транспортними накладними: № 12 від 11.03.2011 р., № б/н від 07.04.2011 р., № б/н від 11.05.2011 р., № б/н від 23.05.2011 р., № б/н від 24.05.2011 р., № б/н від 02.06.2011 р., № б/н від 16.03.2012 р., № б/н від 10.04.2012 р., № б/н від 08.05.2012 р.

ТОВ "РМП "Максіма" виписано на адресу позивач податкові накладні, що були включені ним до складу податкового кредиту у відповідних періодах, а саме податкові накладні: № 11031 від 11.03.2011 р. на суму 12987,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2164,50 грн.; № 7041 від 07.04.2011 р. на суму 15930,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2655, 00 грн.; № 11053 від 11.05.2011 р. на суму 14841,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2473,50 грн.; № 23056 від 23.05.2011 р. на суму 15966,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2661,00 грн.; № 24051 від 24.05.2011 р. на суму 13902,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2317,00 грн.; № 2061 від 02.06.2011 р. на суму 15921,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2653,50 грн.; № 16031 від 16.03.2012 р. на суму 16686,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2781,00 грн.; № 10041 від 10.04.2012 р. на суму 16980,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2830,00 грн.; № 8051 від 08.05.2012 р. на суму 12822,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2137,00 грн.

Безготівковий розрахунок грошовими коштами за придбані у ТОВ "РМП "Максіма" запасні частини до автотехніки проведений позивачем згідно платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи також міститься копія листа ТОВ "РМП "Максіма" № 15 від 20.06.2013 р., яким вказаний суб'єкт господарювання підтвердив факт реалізації ПАТ "КФ "Харків'янка" запасних частин до автотехніки та формування по виписаним ним податковим накладним податкових зобов'язань у відповідних звітних періодах.

Актами списання матеріалів протягом 2011-2012 років підтверджено їх фактичне використання позивачем у власній господарській діяльності.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "РМП "Максіма" підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, зауваження відповідача на недоліки заповнення позивачем прибуткових ордерів колегія суддів вважає безпідставним з урахуванням наступних обставин.

Згідно Наказу Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996р., прибутковий ордер (форма № М-4) застосовується для обліку матеріалів, які надходять на підприємство від постачальників чи з переробки. Прибутковий ордер в одному примірнику складається матеріально відповідальною особою у день надходження цінностей на склад. Наведена форма не передбачає такого обов'язкового реквізиту, як посада особи, що приймає участь у отриманні (передачі) ТМЦ. В прибуткових ордерах, які містяться в матеріалах справи, наявні підписи, що дозволяють встановити осіб які приймали участь у здійсненні господарських операцій.

Таким чином, прибутковий ордер є документом складського обліку, що відповідає за рух товарно-матеріальних цінностей на підприємстві та не є первинним документом, що засвідчує факт здійснення господарської операції у розумінні положень ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому на прибуткові ордери не розповсюджується дія вимог Положення № 88. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи відповідача про порушення порядку оформлення прибуткових ордерів з підстав недотримання вимог п. 2.1 - 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року є помилковими.

Щодо зауваження в апеляційній скарзі відповідача про обов'язкову наявність у позивача сертифіката якості на придбаний товар, колегія суддів зазначає, що згідно матеріалів справи, запасні частини були встановлені на транспортні засоби, що належать позивачу. При цьому, контроль якості поставленого товару стосується прав та обов'язків сторін по договору поставки і не відноситься до компетенції податкового органу, як суб'єкта владних повноважень.

Враховуючі наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність з боку ПАТ "КФ "Харків'янка" порушення вимог чинного законодавства з порядку формування витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "РМП "Максіма".

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Спецремонтпроект-2004" колегія суддів зазначає наступне.

31.03.2011 р. між позивачем та ТОВ "Спецремонтпроект-2004" було укладено договір про надання послуг з перекачки стічних вод № 5 (а.с. 199-200, т.1). Згідно п. 1.1., п. 1.2. договору про надання послуг з перекачки стічних вод № 5 від 31.03.2011 р. Виконавець (ТОВ "Спецремонтпроект-2004") зобов'язується надати замовнику (ПАТ "КФ "Харків'янка") послуги з перекачки його стічних вод через господарсько-фекальну каналізацію, яка знаходиться в м. Харкові по вул. Роганській 149. Стічні води приймаються виконавцем із збірного самопливного каналізаційного колектора в місці його врізки в каналізаційно-насосну станцію та перекачуються в камеру переключення задвижок системи каналізації.

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ "КФ "Харків'янка" є власником нежитлових будівель літ. А-4 загальною площею 10 136,6 м.кв., літ. Б-1 загальною площею 63, 1 м.кв., розташованих по вулиці Роганській 157 у місті Харкові, згідно свідоцтва про право власності від 25.12.1999р., виданого на підставі Розпорядження Харківського міського голови № 2673 від 24.12.1999р. та зареєстрованого у встановленому законом порядку КП "Харківського міського бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 3013 згідно реєстраційного посвідчення від 05.01.2000 року. Вказані об'єкти нерухомості використовуються позивачем як склади. В Роганському промвузлі, де розташовані наведені склади позивача, відсутні каналізаційні мережі, у зв'язку з чим замовлення послуг з перекачки стічних вод у ТОВ "Спецремонтпроект-2004" (власника насосної станції та каналізаційних мереж) безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю ПАТ "КФ "Харків'янка".

Факт отримання позивачем від ТОВ "Спецремонтпроект-2004" послуг з перекачки стічних вод на загальну суму 9163,23 грн. у т.ч. ПДВ - 1527,21 грн. підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт: за лютий - березень 2012 року № ОУ-0000044 від 31.03.2012 р.; за квітень 2012 року № ОУ-0000059 від 30.04.2012 р.; за травень 2012 року № ОУ-0000075 від 31.05.2012 р.; за червень 2012 року № ОУ-0000090 від 30.06.2012 р.; за липень 2012 року № ОУ-0000105 від 01.08.2012 р.; за серпень 2012 року № ОУ-0000119 від 31.08.2012 р.; за вересень 2012 року № ОУ-0000133 від 30.09.2012 р.; за жовтень 2012 року № ОУ-0000149 від 31.10.2012 р..

Розрахунки за отримані від ТОВ "Спецремонтпроект-2004" послуги з перекачки стічних вод ПАТ "КФ "Харків'янка" проведені у безготівковому порядку, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 1964 від 31.07.2012 р. на суму 1223,53 грн., № 2891 від 31.07.2012 р. на суму 1303,78 грн., № 3434 від 01.08.2012 р. на суму 862,67 грн., № 3513 від 03.08.2012 р. на суму 522,22 грн., № 4017 від 07.09.2012 р. на суму 545,04 грн., № 4201 від 28.09.2012 р. на суму 2007,76 грн., № 5092 від 24.10.2012 р. на суму 246,02 грн.

При цьому доводи відповідача про те, що оплата була проведена позивачем за іншими реквізитами, ніж ті що наведені у наведеному вище договорі є безпідставними, оскільки листом № 1 від 28.05.2012 р. ТОВ "Спецремонтпроект-2004" повідомило позивача про зміну реквізитів, зокрема номера рахунку. Таким чином наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що позивач фактично отримав послуги з перекачки стічних вод, які позивач використав у власній господарській діяльності, а ТОВ "Спецремонтпроект-2004" отримало грошові кошти за надані послуги.

В матеріалах справи містяться копії належним чином оформлених податкових накладних від ТОВ "Спецремонтпроект-2004" на загальну суму 9163,23 грн. у т.ч. ПДВ - 1527,21 грн., а саме: № 15 від 31.03.2012 р. на суму 1223,53 грн., у т.ч. ПДВ - 203,92 грн.; № 16 від 30.04.2012 р. на суму 522,22 грн., у т.ч. ПДВ - 87,04 грн.; № 15 від 31.05.2012 р. на суму 1303,78 грн., у т.ч. ПДВ - 217,30 грн.; № 16 від 30.06.2012 р. на суму 862,67 грн., у т.ч. ПДВ - 143,78 грн.; № 1 від 01.08.2012 р. на суму 545,04 грн., у т.ч. ПДВ - 90,84 грн.; № 15 від 31.08.2012 р. на суму 2007,76 грн., у т.ч. ПДВ - 334,63 грн.; № 13 від 30.09.2012 р. на суму 246,02 грн., у т.ч. ПДВ - 41,00 грн.; № 14 від 31.10.2012 р. на суму 2452,21 грн., у т.ч. ПДВ - 408,70 грн., по яким позивач сформував податковий кредит сум з ПДВ у відповідних звітних періодах. Виписані накладні відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх оформлення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правірності віднесення ПАТ "КФ "Харків'янка" до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість та правомірності формовання витрати по господарським відносинам з ТОВ "Спецремонтпроект-2004"

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Спецвогнеізоляція" колегія суддів зазначає наступне.

01 серпня 2012 р. між позивачем та ТОВ "Спецвогнеізоляція" укладений договір підряду № 0108/1 (а.с.14-17, т.2). Згідно умов даного договору, замовник (ПАТ "КФ "Харків'янка") доручає, а підрядник (ТОВ "Спецвогнеізоляція") зобов'язується на власний ризик виконати відповідно до умов Договору ремонтно-будівельні роботи з ремонту будівлі головного виробничого корпусу інв. № 1 (Цукерково-шоколадний цех), що розташований за адресою: м. Харків, вул. Коцарська, 24/26. Договірна ціна робіт визначена сторонами та складає 43356,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7226,00 грн.

З матеріалів справи встановлено, що господарська діяльність контрагента позивача - ТОВ "Спецвогнеізоляція", пов'язана із створенням об'єктів архітектури (будівельні та монтажні роботи), яка здійснюється на підставі ліцензії (серія АД № 030523), що видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 29.02.2012 р. строком до 28.02.2017 р.

На виконання п.п. 9, 10 договору підряду № 0108/1 від 01.08.2012 р., сторонами складені довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) та акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за серпень 2012 р. від 31.08.2012 р. на суму 43356,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7226,00 грн., форми яких затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва в Україні "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" від 04.12.2009 р. № 544. Вищезазначені первинні документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства та є підставами для їх відображення в бухгалтерському обліку позивача.

За придбані у ТОВ "Спецвогнеізоляція" роботи з ремонту будівлі "Головного виробничого корпусу № 1" інв. № 1 позивач розрахувався грошовими коштами у безготівковому порядку на підставі платіжних доручень № 4039 від 19.09.2012 р. на суму 23356,00 грн., № 4375 від 01.10.2012 р. на суму 10000,00 грн., № 4642 від 03.10.2012 р. на суму 10000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Спецвогнеізоляція" з ремонту будівлі "Головного виробничого корпусу № 1" інв. № 1 ("цукерково-шоколадний цех") носять реальний характер. Таким чином, позивачем правомірно віднесено вартість придбаних у ТОВ "Спецвогнеізоляція" ремонтних робіт (без урахування ПДВ) на загальну суму 36130,00 грн. до складу витрат за 9 місяців .

Крім того, податкова накладна № 78 від 31.08.2012 р. на суму 43356,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7226,00 грн., що виписана ТОВ "Спецвогнеізоляція", оформлена із дотриманням положень пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Доводи відповідача про порушення порядку заповнення податкової накладної, оскільки у вказаній податковій накладні у графі "вид цивільно-правового договору" вказано - договір про виконання робіт, а до перевірки наданий договір підряду, є необґрунтованими.

Згідно пп. "и" п. 201.1 ст. 201 ПКУ, вид цивільно-правового договору є обов'язковим реквізитом для податкової накладної, в якій визначається певний вид договірних зобов'язань.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Тобто, договір підряду відноситься до такого виду договірних зобов'язань, як договір про виконання робіт за винагороду.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що ТОВ "Спецвогнеізоляція" правомірно визначило такий вид договірних зобов'язань, як виконання робіт, оскільки здійснення певних дій (виконання робіт) спрямовано на відповідні зміни матеріальних об'єктів (основних засобів тощо). Тому порушення порядку заповнення податкової накладної на які посилається відповідач відсутні.

Таким чином ПАТ "КФ "Харків'янка" мало достатні і передбачені п. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь підрядника (ТОВ "Спецвогнеізоляція") ПДВ у розмірі 7 226,00 грн. до складу податкового кредиту серпня 2012 року.

Враховуючи надані позивачем до матеріалів справи копії платіжних доручень та первинних документів, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по господарських відносинах з ТОВ "РМП "Максіма", ТОВ "Спецремонтпроект - 2004" та ТОВ "Спецвогнеізоляція".

Крім того, всі вищезазначені контрагенти під час здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем знаходились в Єдиному державному реєстрі підприємств.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток через порушення правил ведення господарської діяльності його контрагентами.

Зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції між позивачем та вищезазначеними контрагентами, мали реальний характер, висновки про нікчемність договорів є помилковими, а підприємство правомірно сформувало податковий кредит по господарських відносинах з ТОВ "РМП "Максіма", ТОВ "Спецремонтпроект - 2004" та ТОВ "Спецвогнеізоляція".

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією чи законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано та не довів належним чином правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013р. по справі № 820/5233/13-а суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013р. по справі № 820/5233/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мінаєва О.М. Судді Старостін В.В. Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 18.11.2013 р.