Ухвала

від 07.11.2013 по справі 818/6677/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 р.Справа № 818/6677/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2013р. по справі № 818/6677/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просив визнати недійсним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000162250 від 09.04.2013 р., яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в загальному розмірі 102 009 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2013р. по справі № 818/6677/13-а позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина" зареєстроване як юридична особа, має ідентифікаційний код 31162928, основний вид діяльності - дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (а.с. 114-115), перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м. Сумах. Згідно з базою даних державної податкової служби, позивач є платником податку на додану вартість з 10.11.2000 року (а.с. 103).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

В період з 20.02.2013 р. по 05.03.2013 р. ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Тірс-КР" за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р.

Результати перевірки оформлені актом № 860/2250/31162928/14 від 20 березня 2013 року (а.с. 11-29).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п.п. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2012 року, на суму 68006 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, 09 квітня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162250 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість за основним платежем у сумі 68006 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 34003 грн. (а.с. 30).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток показників господарських операцій з ТОВ "Тірс - Кр", які, на думку податкового органу, реально не відбулись, а правочини, вчинені між позивачем та вищезазначеним контрагентом, здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемними.

Наведені висновки контролюючий орган обгрунтовує посилаючись виключно на податкову інформацію, отриману від ДПІ контрагента позивача.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між Слобожанською філією ТОВ "Горобина" (покупець, м. Суми) і ТОВ "Тірс-КР" в особі філії у м. Києві (постачальник, Київська область, Броварський район, с. Погреби) укладено договір поставки лікеро-горілчаних виробів та продуктів харчування від 25.08.2012 р. № 25/1-0/8 (а.с. 32).

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

На виконання умов Договору поставки філія у м. Києві ТОВ "Тірс-КР" в період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р. поставила СФ ТОВ "Горобина" лікеро-горілчану продукцію (напій винний виноградний міцний червоний 7777, напій винний виноградний міцний білий 7777, вино напівсолодке біле, рожеве, червоне, горілка "Стевія") на загальну суму з ПДВ 585771,36 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних: № РН-0000018 від 05.11.2012 р. на суму 204040,80 грн.; № РН-0000019 від 05.11.2012 р. на суму 204000,00 грн.; № РН-0000020 від 13.11.2012 р. на суму 160738,56 грн.; №РН-0000021 від 13.11.2012 р. на суму 16992,00 грн. (а.с. 33, 36, 39,42).

Постачальником на поставлену продукцію виписані і видані позивачеві податкові накладні: № 1/1 від 05.11.2012 р. на суму ПДВ 34006,80 грн.; № 12/1 від 05.11.2012р. на суму ПДВ 34000,00 грн.; № 3/1 від 13.11.2012 р. на суму ПДВ 26789,76 грн.; № 4/1 від 13.11.2012 р. на суму ПДВ 2832,00 грн. (а.с. 35, 38, 41, 44).

Транспортування придбаних позивачем алкогольних напоїв із с. Погреби Київської області до м. Суми підтверджується копіями наступних товарно-транспортних накладних: Серія ААБХ № 981282 від 30.10.2012 p.; Серія ААБХ № 981280 від 05.11.2012 p.; Серія ААБХ № 981286 від 05.11.2012 p.; Серія ААБХ № 981285 від 13.11.2012 р.; Серія ААБХ № 981287 від 13.11.2012 р. (а.с. 34, 37, 40, 43), згідно з якими перевезення здійснював ФОП ОСОБА_1

Договірні відносини позивача з ФОП ОСОБА_1 підтверджуються копією Договору від 28.08.2012 р. про перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким перевізник згідно заявок виконує для замовника автоперевозки вантажів (а.с. 109).

Факт реєстрації ОСОБА_1 в якості фізичної особи-підприємця підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ (а.с. 111), останній є платником єдиного податку з 1 квітня 2012 року (а.с. 110).

Придбана у філії ТОВ "Тірс-КР" у м. Києві лікеро-горілчана продукція була в подальшому використана позивачем у власній господарській діяльності шляхом реалізації споживачам, що підтверджується копіями вибуткових і товарно-транспортних накладних (а.с. 117-136).

Згідно з витягом з ЄДРПОУ від 14.08.2013 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Тірс-КР" зареєстроване як юридична особа, має ідентифікаційний код 33452938, основний вид діяльності - дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (а.с. 112, 113).

Філія ТОВ "Тірс-КР" у м. Київ є відокремленим підрозділом ТОВ "Тірс-КР" без права юридичної особи, місцезнаходження - АДРЕСА_1, вид діяльності - оптова торгівля напоями (а.с. 45); має ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями від 17.04.2012 року з терміном дії до 14.11.2016 року (а.с. 47).

Згідно з базою даних державної податкової служби, ТОВ "Тірс-КР" було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість з 20.09.2005 року по 06.03.2013 року (а.с. 107).

Оренда Товариством з обмеженою відповідальністю "Тірс-КР" в особі філії у м. Київ нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується копіями договорів оренди нежитлового приміщення від 19.04.2012 р. з фізичною особою ОСОБА_2 (а.с. 48-55).

Згідно з копією довідки департаменту САТ ДПС України від 02.04.2012 р., виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Тірс-КР", місце зберігання оптових партій алкогольних напоїв за адресою: АДРЕСА_1, внесено до Єдиного державного реєстру (а.с. 56).

Відповідно до штатного розпису філії ТОВ "Тірс-КР" у м. Київ, станом на 1 травня 2012 року штат складає п'ять осіб (а.с. 57), зарахування працівників до штату підтверджується копіями наказів про призначення на посади (а.с. 58-62).

Листом, адресованим Сумському окружному адміністративному суду, ТОВ "Тірс-КР" підтвердило факт поставки лікеро-горілчаної продукції позивачеві у листопаді 2012 року на суму 585771,36 грн. (а.с. 116).

З наданих копій видаткових накладних (а.с. 33, 36, 39, 42), слідує, що в них зазначено місцезнаходження постачальника - АДРЕСА_1.

Зазначена адреса є місцем складання видаткових накладних.

На вказаних накладних міститься підпис працівника СФ ТОВ "Горобина", який отримав товар, і відбиток печатки СФ ТОВ "Горобина".

Щодо не зазначення посади представника СФ ТОВ "Горобина", який прийняв товар, то вказаний недолік оформлення накладних не спростовує висновків про реальність спірних фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ "Тірс-КР" і не є підставою для висновку про відсутність у позивача правових підстав для віднесення сум податку на додану вартість за вказаними операціями до складу податкового кредиту.

Стосовно доводів контролюючого органу про відсутність під час перевірки СФ ТОВ "Горобина" довіреностей на отримання товару від ТОВ "Тірс-КР", колегія суддів зазначає, що вказані довіреності після отримання товару залишаються у постачальника (ТОВ "Тірс-КР"), а не у покупця.

Щодо неможливості здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Тірс-КР", яка встановлена актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тірс-КР" від 06.02.2013 року (а.с. 87-92), то, як увбачається зі змісту вказаного акту, зазначені висновки встановлені станом на 31.01.2013 року (дата листа директора ТОВ "Тірс-КР" про відсутність найманих працівників) та 04.02.2013 року (дата складення висновку про встановлення ознак фіктивності в діяльності ТОВ "Тірс-КР"), у зв'язку з чим не спростовують реальності господарських операцій ТОВ "Тірс-КР" із позивачем, які мали місце у листопаді 2012 року.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2013р. по справі № 818/6677/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.