Ухвала

від 19.11.2013 по справі 816/4806/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 р.Справа № 816/4806/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтеграл-Сервіс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2013р. по справі № 816/4806/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтеграл-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Інтеграл-Сервіс", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2013 року №0000752310 та №0000762310.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2013р. по справі № 816/4806/13-а в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Інтеграл-Сервіс", не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята незаконно та необґрунтовано, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2013р. по справі № 816/4806/13-а та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 05.06.2013 року по 11.06.2013 року ДПІ у м. Полтаві, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Агро Інтеграл - Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт № 3604/22.4-11/36013103 від 20.06.2013 року (том 1 а.с.21-47).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем приписів вимог: пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.16 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 59150 грн., в тому числі: за 2010 рік в сумі 13542 грн.; за ІІ - IV кв. 2011 року в сумі 9334 грн.; за 3 кв. 2012 року в сумі 36274 грн.; та п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого неправомірно сформовано податковий кредит по податковим накладним, отриманим від ПП "НКЦ", Української універсальної біржі, ПП "Оптима - Ресурс", які не підтверджені відповідними документами, до яких не надано доказів використання зазначених послуг у господарській діяльності та не доведено економічну доцільність отримання даних послуг в сумі 42070 грн., в тому числі по періодах: червень 2010 року - 1400 грн.; липень 2010 року - 1978,33 грн.; серпень 2010 року - 2788,34 грн.; листопада 2010 року - 3450 грн.; грудень 2010 року - 1216,57 грн.; лютий 2011 року - 453,33 грн.; червень 2011 року - 8116,37 грн.; січень 2012 року - 22666,66 грн..

На підставі вище зазначеного акту відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.07. 2013 року: № 0000752310, яким за порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139. 1 ст. 139 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 71605 грн., з них: за основним платежем - у сумі 59150 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 12455 грн. (том 1 а.с.17), та № 0000762310, яким за порушення п.п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 50446 грн., з них: за основним платежем - у сумі 42069 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 8377 грн. (том 1 а.с.19).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган за результатами перевірки податкової звітності позивача правомірно дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за договорами, укладеними з Українською універсальною біржею, приватним підприємством "Навчально-консультаційний центр" та приватним підприємством "Оптима - Ресурс".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник ПДВ повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пунктом 1.32 статті 1 цього Закону визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, підставою для включення витрат підприємством до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вимоги наведених правових норм, підставою для зменшення платником податків об'єкту оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг) є будь-які витрати платника податку, визначені на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та здійснені для провадження господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів зазначає, що правильність формування валових витрат та податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг (робіт) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності оформлених первинних та розрахункових документів.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Агро Інтеграл-Сервіс» з Українською універсальною біржею колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та Українською універсальною біржею (виконавець) укладено договори про надання консультаційних послуг від 04.06.2010 року, 01.12.2010 року, 21.08.2012 року та 30.08.2012 року (том.1 а.с.48, 67-68, 91-92, 95-96), за умовами яких замовник доручає, а виконавець зобов'язується у відповідності до умов даних договорів надати йому спеціальні кваліфіковані консультації, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх. Згідно з умовами зазначених договорів виконавець повинен надавати замовнику консультаційні послуги з наступних питань: "Відрядження по Україні та за кордон: документальне оформлення та облік" (договір від 04.06.2010р.); "Відрядження по Україні та за кордон: документальне оформлення та облік" (договір від 01.12.2010р.); "Стан та перспективи ринку борошномельно - круп'яної продукції в Україні" (договір від 21.08.2012р.); "Ринок протеїнових шротів в Україні" (договір від 30.08.2012р.).

Українською універсальною біржею виписано позивачу податкові накладні на консультаційні послуги: від 30.06.2010 року № 2990 на суму ПДВ - 1400 грн. (том 1 а.с.50); від 30.12.20110 року № 6948 на суму ПДВ - 1216,67 грн. (том 1 а.с.70); від 28.09.2012 року № 2855 на суму ПДВ - 5933,33 грн. (том 1 а.с.94); від 28.09.2012 року № 3144 на суму ПДВ - 5946,67 грн. (том 1 а.с.98).

Також 01.02.2011 року, між позивачем (замовник) та Українською універсальною біржею (виконавець) укладено договір про надання послуг з розміщення оголошення (том 1 а.с.72), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з розміщення оголошення замовника в друкованому засобі масової інформації - всеукраїнському інформаційному щотижневику "Біржовий вісник".

На виконання умов даного договору Українською універсальною біржею виписано позивачу податкову накладну від 28.02.2011 року № 968 на суму ПДВ - 453,33 грн. (том 1 а.с.71).

Фактичне перерахування коштів Українській універсальній біржі позивач підтверджує копіями банківських виписок (том 2 а.с. 87-89).

По закінченню виконання робіт сторони укладають акт прийому-передачі консультаційних послуг (том 1 а.с.49, 69, 93, 97) та акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) (том 1 а.с.73).

Разом з тим, перевіркою встановлено та підтверджено судом першої інстанції, що з наданих копій актів прийому-передачі консультативних послуг неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу та змісту виконаних робіт/наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача.

З актів прийому-передачі по вищевказаним договорам не містять інформації, в чому саме полягали консультації з питань: «Відрядження по Україні та за кордон: документальне оформлення та облік» (договір від 04.06.2010р.); «Відрядження по Україні та за кордон: документальне оформлення та облік» (договір від 01.12.2010р.); «Стан та перспективи ринку борошномельно-круп'яної продукції в Україні» (договір від 21.08.2012р.); «Ринок протеїнових шротів в Україні» (договір від 30.08.2012р.), які вже були відомі позивачу за результатами роботи на ринку в попередні роки.

Також колегія суддів зазначає, що акти приймання-передачі наданих маркетингових та консультаційних послуг не містять зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, чим порушені вимоги ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Окрім того, вищевказані акти не містять порядковий номеру документа, конкретний перелік наданих послуг та не зазначено, в чому виражений результат отриманих послуг.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач має право здійснювати зокрема такий вид діяльності як «70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування». Зазначене свідчить про відсутність у діях ТОВ «Агро Інтеграл-Сервіс» наявних розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договорів про надання консультаційних послуг, адже позивач замовляв такі консультаційні послуги у сторонніх юридичних осіб, які мав право самостійно надавати іншим суб'єктам господарювання.

Надані позивачем до матеріалів справи звіти не надавалися підприємством до перевірки, про що зафіксовано в акті перевірки.

Окрім того, вказані консультаційні послуги замовлено та прийнято позивачем згідно акту 30.12.2010р., тоді як документи про відрядження, копії яких надано позивачем на підтвердження необхідності отримання вказаних послуг, датовані 29.12.2010р., тобто складені за один день до моменту отримання консультацій з цих питань від Української універсальної біржі.

Крім того, позивачем не обґрунтовано необхідності у повторному отриманні консультацій на тему «Відрядження по Україні та за кордон: документальне оформлення та облік» згідно укладеного 01.12.2010р. договору з Українською універсальною біржею.

Вартість консультаційних послуг, які як стверджує позивач і придбавалися для зазначених потреб, згідно актів сумарно становить 15700 грн. При цьому, останній з шести звітів про використання коштів датовано 29.12.2010 р., тоді як повторні консультативні послуги згідно акту отримані позивачем 30.12.2010р., тобто вже після оформлення документів про відрядження.

Позивачем не зазначено обставин, які б унеможливлювали подальшу діяльність підприємства без надання консультаційних послуг та друкування оголошення.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем копії договорів про придбання права використання біржового місця Аграрної біржі та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не приймаються до уваги, оскільки не є беззаперечними доказами того, що вказані у них послуги надавалися позивачем саме з використанням тих консультаційних послуг, які були замовлені в Української універсальної біржі за укладеними договорами про надання консультаційних послуг від 04.06.2010 р., від 01.12.2010 р., від 21.08.2012 р. та від 30.08.2012 р. та за договором про надання послуг з розміщення оголошення від 01.02.2011 р.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Агро Інтеграл-Сервіс» з ПП «Навчально-консультаційний центр», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що 05.07.2010 р., 19.07.2010 р., 03.08.2010р. та 01.11.2010р. між позивачем (замовник) та ПП «Навчально-консультаційний центр» (виконавець) укладено договори про надання консультаційних послуг (том 1 а.с.51-52, 55-56, 59-60, 63-64), за умовами яких замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому спеціальні кваліфіковані консультації, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх. Передачу послуг, згідно зазначеного договору, сторони підтверджують актом приймання-передачі наданих послуг. Згідно із зазначеними договорами виконавець надає замовнику консультаційні послуги з наступних питань: "Організація охорони праці", "Порядок проведення навчань і перевірки знань з питань охорони праці" (договір від 05.07.2010 року); "Особливості функціонування ринку зернових культур в Україні та світі" (договір від 19.07.2010 року); "Управління охороною праці і обов'язки роботодавця", "Основні вимоги Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Вимоги законодавства України про працю" (договір від 03.08.2010 року); "Характеристика олійно - жирового ринку України" (договір від 01.11.2010 року).

Приватне підприємство "Навчально-консультаційний центр" виписано позивачу податкові накладні на консультаційні послуги: від 30.07.2010 року № 559 на суму ПДВ - 1978,33 грн. (том 1 а.с.54); від 30.07.2010 року № 572 на суму ПДВ - 396,67 грн. (том 1 а.с.58); від 18.08.2010 року № 583 на суму ПДВ - 2 391,67 грн. (том 1 а.с.62); від 30.11.2010 року № 788 на суму ПДВ - 3450,00 грн. (том 1 а.с.66).

Фактичне перерахування коштів приватному підприємству "Навчально-консультаційний центр" позивач підтверджує банківськими виписками.

Передачу послуг згідно укладених договорів позивач підтверджує копіями актів прийому - передачі консультаційних послуг (том 1 а.с.53, 57, 61, 65).

Як свідчать матеріали справи, 03.06.2011 року між позивачем (замовник) та приватним підприємством "Навчально-консультаційний центр" (виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг (том 1 а.с.75-76), за умовами якого замовник сплачує виконавцю плату за послуги в розмірі, передбаченому даним договором, а виконавець надає за замовленням замовника, протягом визначеного в договорі строку маркетингові послуги (дослідження) відповідно до предмета, визначеного у статті 3 цього договору, на території, яка визначена у статті 2 цього договору (п.1.1 договору): Маркетингові дослідження проводяться на території України (п. 2.1 договору). Предметом маркетингових досліджень є: "Дослідження ринку рослинної олії за перше півріччя 2011 року" (п. 3.1 договору).

Приватним підприємством "Навчально-консультаційний центр" виписано позивачу податкову накладну на маркетингові послуги від 30.06.2011 року № 308 на суму ПДВ - 8116,67 грн. (том 1 а.с.78).

Передачу послуг згідно зазначеного договору позивач підтверджує копію акту приймання - передачі наданих послуг. Вартість маркетингової послуги складає 48700 грн. (том 1 а.с.77).

Колегія суддів зазначає, що з актів приймання-передачі неможливо встановити, в якій кількості та яким чином визначалася калькуляція за надані послуги та зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу та змісту виконаних робіт/наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Види послуг згідно з актами виконаних робіт носять загальний характер, фактично відтворюють умови договорів про надання цих послуг та містять загальну вказівку про надання таких послуг.

У звіті «Характеристика олійно-жирового ринку України» не розкрито змісту всіх питань, зокрема, питання перспективи розвитку олійно-жирового ринку України. У вказаному розділі звіту фактично висвітлено питання ролі України на світовому ринку у 2005-2010 роках, однак не висвітлено питання саме перспектив розвитку олійно-жирового ринку України, не зазначено конкретних консультацій позивачу щодо його діяльності на олійно-жировому ринку України.

Звіт з консультаційного питання "Особливості функціонування ринку зернових культур в Україні та світі" також не містить консультацій позивачу щодо його діяльності на ринку зернових культур в Україні та світі.

Надані ТОВ «Агро Інтеграл-Сервіс» копії договорів про придбання права використання біржового місця Аграрної біржі, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також оборотно-сальдових відомостей не приймаються до уваги, оскільки не є беззаперечними доказами того, що вказані у них послуги надавалися позивачем саме використанням тих консультаційних послуг та маркетингової послуги, які були замовлені в ПП «НКЦ».

Щодо взаємовідносин ТОВ «Агро Інтеграл-Сервіс» з ПП «Оптима- Ресурс», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що 26.12.2011 р., 11.01.2012 р. та 16.01.2012 р. між позивачем (замовник) та ПП «Оптима-Ресурс» (виконавець) укладено договори про надання консультаційних послуг, за умовами яких виконавець надає за замовленням замовника, протягом визначеного в договорі строку, консультаційні послуги з наступних питань: «Організація торгівлі на ярмарках, аукціонах» (договір від 26.12.2011р.), «Роль і місце брокерських послуг в біржовій діяльності» (договір від 11.02.2012р.), «Оптові закупівлі товарів на біржах через брокерські контори» (договір від 16.01.2012р.).

Приватним підприємством "Оптима - Ресурс" виписано податкові накладні на консультаційні послуги: від 17.01.2012 року № 2 на суму ПДВ - 8333,33 грн. (том 1 а.с.82); від 31.01.2011 року № 4 на суму ПДВ - 6333,33 грн. (том 1 а.с.86); від 23.01.2012 року № 3 на суму ПДВ - 8000 грн. (том 1 а.с.90). Передачу послуг згідно укладених договорів позивач підтверджує копіями актів приймання - передачі наданих послуг від 17.01.2012р., від 31.01.2012р., від 23.01.2012р. (том 1 а.с.81, 85, 89).

Колегія суддів зазначає, що з актів приймання-передачі неможливо встановити, в якій кількості та яким чином визначалася калькуляція за надані послуги та зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу та змісту виконаних робіт/наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача. Види послуг згідно з актами виконаних робіт носять загальний характер, відтворюють умови договорів про надання цих послуг та містять загальну вказівку про надання таких послуг.

Позивач обґрунтовує необхідність отримання вказаних консультаційних послуг укладеними з Аграрною біржею договорами з придбання права використання біржового місця. Однак, надані до матеріалів справи договори оренди біржового місця датовані 2010-2011 роками (том 1 а.с. 123-125, 128-130, 133-135, 148-155), акти здачі-прийняття брокерської винагороди датовані 2010 роком (том 1 а.с. 147), що свідчить про те, що позивач і раніше здійснював біржові операції та надавав брокерські послуги, за які отримував брокерську винагороду.

Звіт "Організація торгівлі на ярмарках, аукціонах", який згідно титульного листа складений у січні 2012 року, містить додаток № 1 "Перелік виставок і ярмарків, що проводитимуться в Україні в 2011 році, яким надається статус міжнародних та національних". Відтак, вказаний перелік може бути віднесений до звітів попередніх років та не може відноситься до 2012 року.

Колегія суддів зазначає, що акти по вищевказаним договорам не містять інформації, в чому саме полягали консультації позивача з питань організації торгівлі на ярмарках, аукціонах, ролі і місця брокерських послуг в біржовій діяльності, оптової закупівлі товарів на біржах через брокерські контори, які вже були відомі позивачу за результатами роботи на ринку в попередні 2008 -2012 роки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, відсутні будь-які докази відносно отримання ТОВ «Агро Інтеграл-Сервіс» маркетингових та консультаційних послуг від Української універсальної біржі, ПП «Оптима-Ресурс» та ПП «Навчально-консультаційний центр», а також відносно використання ТОВ «Агро Інтеграл-Сервіс» у своїй господарській діяльності отриманих послуг та відносно відсутності підстав включення витрат на оплату таких послуг до складу валових витрат за весь перевіряємий період.

Таким чином колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позивача відсутні правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за договорами, укладеними з Українською універсальною біржею, ПП "Навчально-консультаційний центр" та ПП "Оптима - Ресурс", а тому податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013 року №0000752310 та №0000762310 прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені Податковим кодексом та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2013р. по справі № 816/4806/13-а суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтеграл-Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2013р. по справі № 816/4806/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мінаєва О.М.

Повний текст ухвали виготовлений 25.11.2013 р.