Постанова

від 22.10.2013 по справі 804/10789/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 р. Справа № 804/10789/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріПетранцові О.Ю. за участю: представників позивача представника відповідача Богуславського С.С., Лубенець С.В. Кирпи Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Спецтеплотехніка» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002961501 від 16.07.2013 р. та визнання права на формування залишку від'ємного значення в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправлення самостійно виявлених помилок до декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Спецтеплотехніка» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002961501 від 16.07.2013 р., винесене Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та визнати право позивача на формування залишку від'ємного значення в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправлення самостійно виявлених помилок до декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення, яке виніс відповідач є незаконними та такими, що порушило права та законні інтереси позивача, тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню, крім того відповідач безпідставно відмовив йому у праві на формування залишку від'ємного значення в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправлення самостійно виявлених помилок до декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, та зазначив, що відповідач діяв згідно чинного законодавства України, також надав до суду письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС було проведено камеральну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Спецтеплотехніка» (код ЄДРПОУ 20303441) з питань правомірності формування залишку від'ємного значення податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по декларації з податку на додану вартість.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт від 19 червня 2013 року №1135/153/20303441 «Про результати камеральної перевірки ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» (код ЄДРПОУ 20303441) з питань правомірності формування залишку від'ємного значення податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по декларації з податку на додану вартість».

Згідно із актом перевірки встановлено порушення п.198.1 статті 198, п.102.5 статті 102, та п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ в результаті чого ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» завищено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у квітні 2013 року на загальну суму 574769 грн. (23994 грн. + 550775 грн.).

ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» з висновками викладеними в акті перевірки не погодилось та подало свої заперечення від 05.07.2013 року за вих. № 58 на акт перевірки. Відповідно до листа від 11.07.2013 року за вих. № 372/10/15.3-13 про розгляд заперечень ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська висновки акту перевірки залишило без змін.

На підставі акту перевірки від 19 червня 2013 року відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 16.07.2013 року №0002961501, яким зменшив позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 574 769,00 гривень.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Перевіркою було встановлено наступне: ТОВ «ВП «Спецтеплотехніка» подано уточнюючий розрахунок до декларацій з податку на додану вартість за квітень 2013 року від 28.05.2013 року №9031033092 з додатками до нього, яким уточнені показники:

рядок 21.2 - «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» - 574 769 грн. (значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду);

рядок 22 - «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду» - 574769 грн.;

рядок 24 - «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» - 574769 грн., сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди (Додаток 2 до податкової декларації), а саме: червень, вересень, жовтень 2008 рр., березень, квітень, травень, червень, жовтень, грудень 2009 рр., січень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 рр.

В довідці щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2 до податкової декларації за квітень 2013 року), зазначено, що залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 податкової декларації звітного (податкового) періоду) складається із сум ПДВ, які виникли, зокрема, в звітних періодах: червень 2008 року - 236 078 грн.; вересень 2008 року - 7537 грн.; жовтень 2008 року - 198 705 грн.; березень 2009 року - 6365 грн.; квітень 2009 року - 35 674 грн.; травень 2009 року - 9537 грн.; червень 2009 року - 5591 грн.; жовтень 2009 року - 12 750 грн.; грудень 2009 року - 2472 грн.; січень 2010 року - 36 066 грн.; червень 2010 року - 404 грн.; липень 2010 року - 26 грн.; серпень 2010 року - 58 грн.; вересень 2010 року - 1608 грн.; жовтень 2010 року - 24 грн.; листопад 2010 року - 889 грн.; грудень 2010 року - 20985 грн.

13.01.2011 року ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» перейшло з ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на облік в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська податкову звітність з податку на додану вартість за період травень-листопад 2010 року не визнано як податкову звітність. Про факт невизнання вищевказаних декларацій з додатками, як податкових підприємству на юридичну адресу (49000, М.Дніпропетровськ, бул. Слави, буд.3,кв.36) були правлені листи: за червень 2010 року - лист від 29.07.10 р. №41397/10; за липень 2010 року - лист від 30.08.10 р. №47735/10; за серпень 2010 року - лист від 22.09.10 р. №53519/10; за вересень 2010 року - лист від 28.10.10 р. №62539/10; за жовтень 2010 року - лист від 22.11.10 р. №66668/10; за листопад 2010 року - лист від 21.12.10 р. №73664/10.

Однак, суд з такими доводами відповідача щодо не визнання податкових декларацій як податкової звітності не погоджується з огляду на наступне, згідно наказу «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» №166 від 30.05.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за №250/2054 (чинного на час виникнення правовідносин) (надалі - Наказ №166) Декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти Е-mail; поштовими відправленнями(пункт 3.1. Наказ №166).

Декларація може бути надіслана на адресу податкової інспекції (адміністрації) за місцем реєстрації платника поштою з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 днів (дата відправлення на поштовому штемпелі) до закінчення граничного терміну, установленого для подання декларації.

До закінчення граничного строку подання (але без урахування вказаного в попередньому абзаці десятиденного строку) декларація також може бути надіслана на адресу податкової інспекції (адміністрації) за місцем реєстрації платника поштою з описом укладеного та повідомленням про вручення у разі, якщо службова (посадова) особа вказаного органу не виконує свій обов'язок щодо прийняття податкової декларації (відмовляється прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висуває будь-які передумови щодо її прийняття). При цьому платник зобов'язаний долучити до декларації складену в довільній формі заяву на ім'я керівника цієї інспекції (адміністрації) із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти таку декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. У такому разі декларація вважається поданою в момент її вручення пошті (дата відправлення на поштовому штемпелі)(пп. 4.1.5 п.4.1 Наказ №166).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем на адресу податкового органу були направлені податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, липень року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та отримані ним.

При цьому, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження (п.4.3 Наказ №166), однак до суду не надано належних та допустимих доказів про направлення позивачу письмового звернення відповідача щодо невизнання податкових декларацій, а саме до суду не надано належних доказів відправлення таких звернень та повідомлення про вручення такого відправлення.

Окрім того, відповідно до п.8 Наказу №166 у разі коли платник податку на додану вартість не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, а також коли контролюючий орган за результатами проведеної ним перевірки визначає суму заниження податкового зобов'язання (завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту чи суми бюджетного відшкодування), задекларованого платником у податковій звітності з податку на додану вартість, такий платник податку несе відповідальність згідно з чинним законодавством, однак до суду податковим органом не надано будь-яких доказів притягнення позивача до відповідальності щодо неподання декларацій з податку на додану вартість.

В тому числі, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська податкову звітність з податку на додану вартість за період: грудень 2010 року не визнано також як податкову звітність.

Про факт невизнання вищевказаної декларації з додатками, як податкової згідно статті 49 Податкового кодексу України, підприємству ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» на юридичну адресу (49000, М.Дніпропетровськ, вул. Щорса, д.8, к.5) було направлено лист з рекомендованим повідомленням від 24.01.2011 року 1496/10. Згідно поштового повідомлення про вручення листа, підприємством ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» отримано лист 27.01.2011 року.

Однак, суд також не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Направленого відповідачем листа отримано особою Порубайко С.С, яка була найманою особою ДОО ФСО «Динамо» України та займала посаду головного бухгалтера, що підтверджується матеріалами справи, а саме копія запиту та відповіді на запит позивача.

При цьому, позивач не надавав до суду жодних доказів повноважень Порубайко С.С. отримувати поштові відправлення, які адресовані позивачу, в тому числі довіреності на отримання поштових відправлень.

Також позивач надав до суду договір оренди приміщення №04/11 від 01.01.2011 року за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Щорса,8 між ПОГ «Динамо» та позивачем.

Слід також зазначити, що відповідно до листа відповідача від 24.01.2011 р. № 1496/10/28-221 податкова декларація з податку на додану вартість не визнається податкової звітністю на підставі того, що позивач до декларації за грудень 2010 року не надав оригінал вантажної митної декларації, однак, судом встановлено, що позивач направив поштою декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, про що свідчить копія листа вих. № 4 від 20.01.2011 р., яке отримано відповідачем 21.01.2011 р., оригінал вантажної митної декларації було подано позивачем до канцелярії відповідача із супроводжувальним листом вих. № 3 від 18.01.2011 р. та прийнято 19.01.2011 р. ним, про що свідчить відмітка канцелярії від 19.01.2011 р..

Тобто, відповідач отримав і податкову декларацію за грудень 2010 року і оригінал вантажної митної декларації.

Таким чином, відображення позивачем в уточнюючому розрахунку з ПДВ за квітень 2013 року показники попередніх податкових періодів, є правомірним, оскільки відповідачем не доведено факту невизнання звітності, як податкової.

Щодо порушення позивачем п.198.1 статті 198, п.102.5 статті 102, та п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України, слід зазначити наступне.

Згідно статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

З висновками відповідача щодо втрати права формування залишку від'ємного значення за рахунок періодів, по яких минув строк передбачений п.102.5 статті 102 Податкового кодексу України, суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (надалі - Закон №168) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (абз.1 пп. «б»).

Абзацом 3 пп. «б» пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 вищезазначеного Закону (в редакції Закону №2275-VI від 20.05.2010 року, що діяла до 01.01.2011 року) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

На підставі пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з пп. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Таким чином, у відповідності до пп. 7.7.3 і 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 платнику податків надається право обрати один із способів використання податкового кредиту - отримати бюджетне відшкодування або зарахувати належну йому суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України та з цього часу порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентується згідно із його вимогами.

Пунктами 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведеного вище вбачається, що платник податку у разі виникнення від'ємного значення ПДВ має право включити його до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Заявлення від'ємного значення ПДВ або його частини до бюджетного відшкодування є правом, а не обов'язком платника податку. Не використання платником податку такого права не позбавляє його права на включення суми від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що позивач мав право на саме на отримання суми бюджетного відшкодування в момент виникнення такого права.

Податковий кодексу України не зобов'язує платника податку декларувати бюджетне відшкодування у разі фактичної оплати від'ємного значення і не позбавляє платника податку права на декларування від'ємного значення в наступних періодах у разі нез'явлення його до бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми можливо у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивач не подавав заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, а отже строк давності тривалістю у 1095 днів на даний випадок не розповсюджується. Відповідне декларування ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Положення п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, визначають строки давності на подання заяви про бюджетне відшкодування, до показників рядка «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду)» декларації з податку на додану вартість.

При цьому, згідно з абз. «а» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах

Таким чином, Податковий кодекс України єдиною підставою для позбавлення права на бюджетне відшкодування у разі його заниження платником податку встановлює відповідне рішення податкового органу про заниження суми бюджетного відшкодування.

З урахуванням викладеного вище вбачається, що позивач правомірно задекларував від'ємне значення в декларації, зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість, через порушення строків давності є помилковим, що свідчить про необгрутованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.07.2013 року №0002961501

Аналогічна позиція суду викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26.03.2013 року по справі №К/9991/47835/12, від 27.02.2013 року по справі №2а-1670/3294/12, від 17.09.2013 року по справі №К/9991/69088/12.

Щодо позовних вимог визнати право позивача на формування залишку від'ємного значення в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, суд вважає, що оскільки суд визнає протиправним та скасовує оскаржуване податкове-повідомлення рішення, то захист, свобод та інтересів відбувся належним чином та в повній мірі.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення рішення.

Розподіл судових витрат слід здійснити згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Спецтеплотехніка» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002961501 від 16.07.2013 р. та визнання права на формування залишку від'ємного значення в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправлення самостійно виявлених помилок до декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.07.2013 р. №0002961501.

В іншій частині відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Спецтеплотехніка» (код ЄДРПОУ 20303441) судові витрати у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко