Ухвала

від 08.08.2017 по справі 804/10789/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2017 року К/800/12899/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Веденяпіна О.А. Нечитайла О.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 та постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 у справі№804/10789/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства Спецтеплотехніка доДержавної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання права на формування залишку від'ємного значення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство Спецтеплотехніка звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002961501 від 16.07.2013 та визнати право позивача на формування залишку від'ємного значення в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002961501 від 16.07.2013, в іншій частині відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002961501 від 16.07.2013 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 550 775 грн., у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підставі розпорядження керівника апарату від 14.04.2017 №378 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2017 справа № 804/10789/13-а була перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача з питань правомірності формування залишку від'ємного значення податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №1135/153/20303441 від 19.06.2013;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.1 ст.198, п.102.5 ст.102, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у квітні 2013 року на суму 574 769 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002961501 від 16.07.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 574 769 грн.

Позиція відповідача полягає в тому, що позивач безпідставно відніс до залишку від'ємного значення податку на додану вартість суми податкового кредиту, які сформовані поза межами строків, встановлених п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, та суми податкового кредиту за податковими деклараціями з податку на додану вартість за період червень-грудень 2010 року, що не визнані як податкова звітність.

Задовольняючи позов частково та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення повністю, суд першої інстанції не погодився з доводами податкового органу щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині позовних вимог, суд першої інстанцій виходив з того, що належним способом захисту порушеного права позивача є скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що на час проведення перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення позивачем не були оскаржені дії податкових органів щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за червень-грудень 2010 року як податкової звітності, а тому зменшення відповідачем від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 23 994 грн. є правомірним. В решті спірних правовідносин - суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. При цьому, колегія суддів виходить з такого.

За змістом п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в уточнюючому розрахунку до декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року №9031033092 від 28.05.2013, позивачем уточнено залишки сум від'ємного значення, які сформовано за рахунок сум податку на додану вартість, які виникли у червні, вересні, жовтні 2008 року, березні - червні, жовтні, грудні 2009 року, січні 2010 року на суму 550 775 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що положення податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, не містять будь-яких обмежень щодо строків перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин даної справи щодо того, що позивач не подавав заяву про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що ці суди обґрунтовано визнали безпідставними доводи відповідача про порушення позивачем строків, встановлених п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставне зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 550 775 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, перебуваючи на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, позивач подавав до податкового органу податкові декларації за червень-листопад 2010 року, які було не визнано як податкову звітність. З 13.01.2011 позивач перейшов на облік до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська. Подана позивачем податкова декларація за грудень 2010 року була не визнана ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська як податкова звітність.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що дії ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про невизнання податкової звітності позивача з податку на додану вартість за червень-грудень 2010 року ним не оскаржувались.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованою позицію суду апеляційної інстанції про те, що правомірність дій податкових органів щодо невизнання податкової звітності позивача з податку на додану вартість за червень-грудень 2010 року не є предметом розгляду даної справи, а тому посилання позивача на неправомірність таких дій є безпідставним.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції помилково вийшов за межі спірних правовідносин, які є предметом розгляду в межах даного адміністративного позову, встановивши факт порушення вимог податкового законодавства з боку ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, яка не є стороною у справі та вимоги до якої позивачем не заявлялись.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірного зменшення позивачу розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 23 994 грн., оскільки податкові декларації позивача з податку на додану вартість за червень-грудень 2010 року податковими органами не були визнані як податкова звітність.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання права позивача на формування залишку від'ємного значення в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, оскільки, в даному випадку, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002961501 від 16.07.2013.

Доводи касаційної скарги усього вищенаведеного не спростовують.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі та надав їм належну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню до спірних відносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За встановлених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіО.А. Веденяпін О.М. Нечитайло