Рішення

від 26.11.2013 по справі 901/3582/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.11.2013 Справа № 901/3582/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансхліб»

до Публічного акціонерного товариства «Кримхліб»

про розірвання договору оренди та повернення майна

Суддя Пукас А.Ю.

Представники:

Від позивача - Арська А.П., представник, довіреність б/н від 04.11.2013.

Від відповідача не з'явився.

Суть спору : Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансхліб» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Кримхліб» про розірвання договору оренди № ТН-1/08 від 17.06.2008, укладеного між сторонами та повернення майна - автомобілів, що передані відповідачу в оренду за зазначеним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, у порушення умов договору оренди автомобілів № ТН-1/08 від 17.06.2008 не сплачує орендну плату, що є підставою для його розірвання.

Ухвалою від 30.10.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.11.2013.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, відзив на позов не надав, про причини відсутності суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, за адресою зазначеною на веб-сайті Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр», на якому відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 2009/5 від 19.08.2011 відображається інформація з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, а також інформація щодо фізичних осіб-підприємців.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в ЄДРПО. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала суду вручена їм належним чином.

Крім того, до суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу Публічного акціонерного товариства «Кримхліб», яким підтверджується отримання 20.11.2013 відповідачем ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим про призначення судового засідання на 26.11.2013.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Кримхліб» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансхліб» (орендодавець) укладено договір оренди автомобілів № ТН-1/08 (а.с. 10-11), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в оренду автомобілі перелік яких зазначений в додатках до цього договору.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що за користування автомобілями орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка зазначена в додатках до договору.

Орендна плата нараховується з моменту передачі автомобілів орендарю за актом приймання-передачі. Виплата орендної плати проводиться щоквартально до 15 числа місяця, наступного за закінченням кварталу (пункти 2.2, 2.3 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009 (пункт 5.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, відповідно до Переліків автомобілів, які підлягають передачі в оренду в червні, липні 2008 року та липні, серпні 2009 року позивач передав, а відповідач прийняв автомобілі, про що свідчать відповідні Акти приймання-передачі автомобілів, які підписані представниками орендаря та орендодавця.

Також, за твердженням позивача, Додатковими угодами до Договору сторони змінювали розмір орендної плати за користування автомобілями.

Зокрема, Додатковою угодою від 01.02.2013 сторони дійшли згоди про встановлення орендної плати за користування автомобілями з 01.02.2013 в розмірі 56 086,60 грн. за місяць (а.с. 38).

16.07.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 (вих. № 6 від 16.07.2013), в якій повідомив про наявність заборгованості за користування автомобілями за квітень 2013 року в сумі 56 086,40 грн., за травень 2012 року в сумі 56 086,40 та за червень 2013 року в сумі 56 086,40 грн. та вимагав перерахувати суму заборгованості в строку до 16.08.2013. Крім того, позивач повідомив, що у випадку несплати заборгованості за Договором № ТН-1/08 від 17.08.2008, договір достроково припиняє дію з 16.08.2013, у зв'язку з порушенням орендарем обов'язку своєчасно сплачувати орендну плату (а.с. 41).

Докази направлення зазначеної претензії позивачу наявні в матеріалах справи (а.с. 42, 43).

За твердженням позивача, у зв'язку з систематичною несплатою відповідачем плати за оренду автомобілів, за ним утворилась заборгованість, яка станом на день звернення до суду склала 336 518,40 грн., що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансхліб» із даним позовом.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, який за своєю правовою природою є договором найму (оренди) та регулюються главою 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується вручення 24.07.2013 відповідачу претензії про сплату заборгованості та повідомлення про розірвання договору в разі несплати заборгованості з 16.08.2013 (а.с. 44).

Приписами статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, законом передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 Цивільного кодексу України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Одночасно, Вищий господарський суд України в постанові пленуму № 12 від 12.05.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», при вирішення питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, вказав господарським судам на необхідність враховувати, що відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Суд вважає, що невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати орендних платежів є істотним порушенням умов договору внаслідок чого позивач не отримав прибутку від здачі в оренду свого майна на що розраховував при укладанні договору найму.

Таким чином, вимога про розірвання договору оренди автомобілів № ТН-1/08 від 17.06.2008 підлягає задоволенню.

Одночасно, суд залишає без розгляду вимогу позивача про зобов'язання відповідача повернути автомобілі власнику, з огляду на наступне.

Статтями 3 і 4 Закону України «Про судовий збір» визначено об'єкти справляння судового збору та його розміри.

Відповідно до пункту 2) частини 1 статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається: у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується.

Так, позивачем заявлено вимогу про зобов'язання повернути майно - автомобілі, що передавались в оренду.

Ухвалами господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.10.2013 та від 12.11.2013 суд зобов'язав позивача надати суду відомості про вартість майна, про витребування якого заявляються позовні вимоги та докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі за позовну вимогу про повернення автомобілів.

Однак, вимоги суду позивачем не виконані, витребувані докази не надані.

В пункті 2.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зокрема, зазначено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 Господарського процесуального кодексу України такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

У зв'язку з тим, що позивачем не надано витребуваних судом відомостей про вартість витребуваного майна та доказів на підтвердження сплати у встановленому розмірі судового збору, позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути орендовані автомобілі позивачу, суд залишає без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, суд вважає за необхідне повернути позивачу 1 147,00 грн. судового збору, сплаченого при зверненні із даним позовом до суду, з огляду на наступне.

При зверненні до суду із даним позовом, позивачем заявлено вимогу про накладення арешту на автомобілі.

При цьому, накласти арешт позивач просив в якості застосування запобіжного заходу в порядку статті 43-2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до зазначеної правової норми, особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття передбачених статтею 43-2 цього Кодексу запобіжних заходів до подання позову.

Тобто, застосування запобіжних заходів можливо лише до подання позову.

З огляду на недотримання позивачем вимог процесуального законодавства, суд не розглядав зазначену вимогу про накладення арешту, у зв'язку з чим оплачений за цю вимогу судовий збір підлягає поверненню позивачу в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір».

В судовому засіданні 26.11.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 02.12.2013.

Керуючись статтею 49, пунктом 5 статті 81, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди автомобілів № ТН-1/08 від 17.06.2008, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кримхліб» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансхліб».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримхліб» (вул. Севастопольська, 51-а, м. Сімферополь, АР Крим, 95013, р\р 26006013000713 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, ЄДРПОУ 36871615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансхліб» (пр. 40-річчя Жовтня, 100/2, м. Київ, 03127; вул. Новокостянтинівська, 18, м. Київ, 04655, р\р 26004013002713 в АТ «Сбербанк Росії», м. Київ, МФО 320627, ЄДРПОУ 25724887) 1 147,00 грн. судового збору.

4. Позовні вимоги про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Кримхліб» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансхліб» орендовані автомобілі - залишити без розгляду.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансхліб» (пр. 40-річчя Жовтня, 100/2, м. Київ, 03127; вул. Новокостянтинівська, 18, м. Київ, 04655, р\р 26004013002713 в АТ «Сбербанк Росії», м. Київ, МФО 320627, ЄДРПОУ 25724887) з Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим код ЄДРПОУ 38040558, код класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) 1 147,00 грн. судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Пукас