Постанова

від 19.11.2013 по справі 922/3269/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа № 922/3269/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Шиян В.О.

відповідача - Волченко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПП "Консультаційний центр "Фортуна", м. Харків (вх. №3162Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 26.09.13 року у справі №922/3269/13

за позовом Приватного підприємства "Єрмак", м. Полтава

до Приватного підприємства "Консультаційний центр "Фортуна",

про стягнення 733 537,50 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013 року Приватне підприємство "Єрмак" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Консультаційний центр "Фортуна" суми заборгованості у розмірі 733537,50 гривень, у тому числі 674496,00 грн. суми основної заборгованості, 47233,20 грн. суми нарахованої пені та 11808,30 грн. суми 3% річних та просив покласти судові витрати на Відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.09.2013 року у справі №922/3269/13 (суддя Аріт К.В.) в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено, позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Консультаційний центр "Фортуна" на користь Приватного підприємства "Єрмак" 674496,00 грн. основної заборгованості, 25203,55 грн. пені, 11807,39 грн. 3% річних та 14230,14 грн. судового збору. В частині позову щодо стягнення 22029,65 грн. пені та 0,91 грн. суми 3% річних відмовлено.

Відповідач, Приватне підприємство "Консультаційний центр "Фортуна", із зазначеним рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 26.09.2013 року по справі №922/3269/13 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та стягнути з позивача розмір сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що розгляд справи відбувся без належного повідомлення відповідача, чим порушено його право на захист та на інформацію про час і місце розгляду справи.

Крім того, апелянт вказує на те, що між сторонами існує ще один договір №1507/2013-1 від 15.07.2013 року, відповідно до умов якого ПП "Єрмак" придбав у ПП "Консультаційний центр "Фортуна" запчастини відповідно до специфікації на загальну суму 766413,00 грн., що значно перевищує суму зазначену у позові до їх сторони. ПП "Єрмак" отримало передбачений договором товар, а розрахунок з підприємством відповідача не провело не зважаючи на те, що договором №1507/2013-1 від 15.07.2013 року передбачена можливість проведення взаємозаліку.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.

101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Посилання відповідача на те, що розгляд справи відбувся без належного повідомлення відповідача, чим порушено його право на захист та на інформацію про час і місце розгляду справи, є безпідставним, оскільки як вбачається з матеріалів справи представником відповідача ще 12.08.2013 року була отримана ухвала суду від 07.08.2013 року про порушення провадження у справі, що підтверджується поштовою квитанцією (а.с. 27). Тобто, відповідач мав змогу і повинен був як ознайомитись з матеріалами справи і рухом її розгляду, так і прийняти участь у розгляді справи. За тих же обставин безпідставні і посилання відповідача на те, що він не отримав копії позову та доданих до нього документів, котрі позивачем були надіслані відповідачу цінним листом з описом вкладення (а.с. 8).

Також безпідставні і посилання відповідача на можливість проведення взаємозаліку за договором №1507/2013-1 від 15.07.2013 року, оскільки жодних доказів проведення такого взаємозаліку відповідач не надав, а представник позивача цей факт заперечує, посилаючись на те, що договір від 20.08. 2012 року не має ніякого відношення до договору №1507/2013-1 від 15.07.2013 року

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 20 серпня 2012 року між Приватним підприємством "Єрмак" (позивачем) та Приватним підприємством "Консультаційний центр "Фортуна" (відповідачем) було укладено договір поставки №10. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, постачальник (позивач) зобов'язався поставити покупцеві (відповідачу) товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти відповідний товар та оплатити його.

Сума цього договору на момент його підписання становить 674496,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 112416,00 грн. (п. 3.2 договору).

Крім того, між сторонами була підписана технічна специфікація на суму 674496,00 грн. (а.с.23).

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (п. 5.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов даного договору, позивач поставив на адресу відповідача товар вартістю 674496,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №21 від 20 серпня 2012 року (а.с. 24).

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару протягом 90 банківських днів після дати поставки товару.

Відповідач, в свою чергу, у передбачений договором строк, отриманий товар не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач на адресу відповідача направив претензію №15 від 21 червня 2013 року (а.с. 19) про сплату виниклої заборгованості, але відповіді не отримав. Факт направлення претензії підтверджується поштовим описом вкладення про її отримання відповідачем (а.с.20).

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 674496,00 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

До того ж, відповідна заборгованість підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 19 серпня 2013 року (арк. справи 38), що підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, згідно із ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем основної заборгованості в добровільному порядку, суд першої інстанції правомірно визнав заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 674496,00 грн. нормативно і документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ЦКУ).

Відповідно до п. 7.5 спірного договору, у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача та період нарахування останнім вказаної суми, дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний розрахунок є невірний, а тому, перерахувавши заявлену до стягнення суму пені відповідно до норм чинного законодавства України, правомірно стягнув з відповідача 25203,55 грн., а в решті стягуваної суми у розмірі 22029,65 грн. відмовив.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 11808,30 грн. суми 3% річних, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача 11807,39 грн., а в решті стягуваної суми у розмірі 0,91 грн. відмовив.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керувався ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 26.09.2013 року у справі №922/3269/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 530, 546, 548, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 26.09.2013 року у справі №922/3269/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 20.11.2013 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.