Ухвала

від 26.09.2013 по справі 922/3269/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"26" вересня 2013 р.Справа № 922/3269/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

За участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 29 липня 2013 року)

відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали справи позовом Приватного підприємства "Єрмак", м.Полтава

до Приватного підприємства "Консультаційний центр "Фортуна", м.Харків

про стягнення 733537,50 гривень

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2013 року Позивач, Приватне підприємство "Єрмак", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Консультаційний центр "Фортуна" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 733537,50 гривень, у тому числі, 674496,00 гривень суми основної заборгованості, 47233,20 гривень суми нарахованої пені та 11808,30 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №10, укладеного між сторонами 20 серпня 2012 року. Крім того, Позивач просив суд покласти судові витрати на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 серпня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 вересня 2013 року.

06 вересня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№32505) витребувані судом документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Також 06 серпня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду заяву (вх.№32506) про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках Відповідача та на його майно. Судом було досліджено та прийнято відповідну заяву до розгляду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 вересня 2013 року було відкладено розгляд справи на 26 вересня 2013 року, у зв'язку з неявкою Відповідача.

26 вересня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду письмові пояснення (вх.№№35588, 35497) по суті спору, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 26 вересня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Також, підтримав клопотання про забезпечення позову та просив його задовольнити.

Відповідач у відкрите судове засідання 26 вересня 2013 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв’язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 07 серпня 2013 року Відповідача було повідомлено про розгляд даної справи, суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами, без участі Відповідача.

Суд, розглянувши заяву Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, зазначає наступне.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12 грудня 2006 року „Про деякі питання практики забезпечення позовуВ» та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даному разі Позивачем не подано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази й в матеріалах справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що заява Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою, а тому суд не вбачає правових підстав для її задоволення.

Суд, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

20 серпня 2012 року між Приватним підприємством "Єрмак" (Позивачем) та Приватним підприємством "Консультаційний центр "Фортуна" (Відповідачем) було укладено договір поставки №10. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, постачальник (Позивач) зобов'язався поставити покупцеві (Відповідачу) товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти відповідний товар та оплатити його.

Сума цього договору на момент його підписання становить 674496,00 гривень, у тому числі ПДВ 20% - 112416,00 гривень (п.3.2 договору).

Крім того, між сторонами була підписана технічна специфікація на суму 674496,00 гривень (а.с.23).

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (п.5.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов даного договору, Позивач поставив на адресу Відповідача товар вартістю 674496,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною №21 від 20 серпня 2012 року (а.с.24).

Відповідно до п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару протягом 90 банківських днів після дати поставки товару.

Відповідач, в свою чергу, у передбачений договором строк, отриманий товар не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач направив претензію №15 від 21 червня 2013 року (а.с.19) на адресу Відповідача про сплату виниклої заборгованості, але відповіді не отримав. Факт направлення претензії підтверджується поштовим описом вкладення про її отримання Відповідачем (а.с.20).

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов’язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, в свою чергу, зобов’язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 674496,00 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

До того ж, відповідна заборгованість підтверджується підписаним з обох сторін актом звірки взаєморозрахунків, станом на 19 серпня 2013 року, яка є наявною у матеріалах справи.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем основної заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 674496,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 47233,20 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.7.5 спірного договору, у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що даний розрахунок є невірний, а тому, суд, перерахувавши заявлену до стягнення суму пені, відповідно до норм чинного законодавства України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача 25203,55 гривень, в решті стягуваної суми у розмірі 22029,65 гривень слід відмовити.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 11808,30 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що даний розрахунок є невірний, а тому, суд, перерахувавши заявлену до стягнення суму 3% річних, відповідно до норм чинного законодавства України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача 11807,39 гривень, в решті стягуваної суми у розмірі 0,91 гривень слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 546, 548, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 232 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Консультаційний центр "Фортуна" (61052, м.Харків, вул.Ярославська, буд.17, код ЄДРПОУ 34013578, р/р 26002035641001 у відділенні "Спортивне" ПАТ "КБ "Південкомбанк" у м.Харкові, МФО 335946) на користь Приватного підприємства "Єрмак" (36015, м.Полтава, пров.Грабинівський, буд.6, код ЄДРПОУ 30406522, р/р 26006300203001 у філії ПРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401) 674496,00 гривень основної заборгованості, 25203,55 гривень пені, 11807,39 гривень суми 3% річних та 14230,14 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позову щодо стягнення 22029,65 гривень пені та 0,91 гривень суми 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 01 жовтня 2013 року.

Суддя ОСОБА_2

справа №922/3269/13