Постанова

від 25.11.2013 по справі 922/3858/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа № 922/3858/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників:

позивача: Гончаренко О.Л.

відповідача: Маслов Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ Фасад-сервіс", м. Харків (вх. №3163Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 30.09.13 року у справі № 922/3858/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ Фасад-сервіс", м. Харків

про стягнення 20 231,47 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БРУГ" звернулося з позовом до ТОВ "СТБ Фасад-Сервіс" про стягнення заборгованості за видатковою накладною №РН-240706 від 24.07.2012 р. за поставлений товар в розмірі 20231,47грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.09.2013 року по справі №922/3858/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "СТБ Фасад-Сервіс" на користь ТОВ "БРУГ" заборгованість за видатковою накладною №РН-240706 від 24.07.2012 р. за поставлений товар в розмірі 20231,47 грн. та 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Відповідач, ТОВ "СТБ Фасад-Сервіс", не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2013 року по справі №922/3858/13 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апелянт посилається на те, що в тексті позовної заяви позивач не вказує на якій саме підставі він пред'явив позов: договір поставки №220501 від 22.05.12 чи договір поставки №220501 від 25.05.12. З тексту претензії про стягнення заборгованості від 05.08.13 вбачається, що заборгованість за накладною №РН-240706 від 24.07.12 за поставлений товар в розмірі 20231,47 грн. виникла на підставі договору поставки №220501 від 22.05.12. Суд же першої інстанції самовільно визначив підставу позову, встановивши, що поставка була здійснена лише за накладною і вказавши, що цей документ відповідає вимогам України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, відповідач зазначає, що з боку позивача накладну підписав директор Рудник С.І., а з боку відповідача не вказано ані посади, ані прізвища особи. Тобто особу не можливо ідентифікувати. Також відсутні дата та номер довіреності за якою особа отримувала товар.

Позивач, ТОВ "Бруг", надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У додаткових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу, позивач вказує на те, що протягом господарських правовідносин із постачання будівельних матеріалів (товарів) між сторонами окремі поставки здійснювались за Договором поставки №220501 від 22.05.2012 р. В таких випадках у первинній документації робилися посилання (у видаткових накладних, рахунках). В усіх інших випадках поставка здійснювалась із укладанням договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень (ст. 181 ГК України). Отже, на думку позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між сторонами фактично було укладено окремий договір купівлі-продажу відповідно до відвантаження товару позивачем та прийняття його відповідачем згідно видаткової накладної РН-240706 від 24.07.2012 року.

Факт здійснення позивачем поставки за видатковою накладною №РН-160703 від 16.07.2012 року підтверджується не тільки наявністю видаткової накладної, підписаної представником відповідача та скріпленою його печаткою, актом звірки від 27.03.2013 року підписаним сторонами, але й відображенням відповідачем факту отримання товару від позивача у своїй податковій звітності щодо податку на додану вартість та шляхом визначення права на формування податкового кредиту на обсяг поставки по видатковій накладній РН-240706 від 24.07.2012 року.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Бруг" (продавець) та ТОВ "СТБ Фасад-Сервіс" (покупець) укладено договір поставки №220501 від 25.05.2012 року, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві товар в асортименті, в кількості та по ціні, визначених умовами цього договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його в порядку згідно з договором.

За змістом п. 10.1. договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014 року.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що розрахунки за кожну відвантажену (передану) партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту відвантаження (передачі) такої партії товару або попередньої оплати.

Позивачем відповідачу поставлено, а відповідачем прийнято за видатковою накладною №РН-240706 від 24.07.2012 року (а.с. 16), рахунок-фактура №СФ-240709 від 24.07.2012 року (а.с. 15), товар на суму 20231,47 грн., проте у вказаних документах не містяться посилання на будь-який договір. Товар поставлений за вказаною накладною відповідачем не оплачений, доказів оплати сторонами до суду не надано та в матеріалах справи не містяться.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо того, що відповідач прийняв вказаний в накладній товар без заперечень, чим погодився із найменуванням, кількістю, ціною за одиницю товару, що свідчить про дотримання сторонами вимог законодавство щодо письмової форми узгодження ціни товару.

За вказаних обставин, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що між сторонами фактично було укладено окремий договір купівлі-продажу відповідно до відвантаження товару позивачем та прийняття його відповідачем згідно вищевказаної накладної. А письмовим підтвердженням укладання такого договору, відповідно до п. 1 ст. 208 ЦК України, слугує відповідна письмова накладна із зазначенням найменування товару, його кількості та ціни.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на момент розгляду справи доказів оплати відповідачем товару, поставленого за видатковою накладною №РН-240706 від 24.07.2012 року в матеріалах справи не міститься, вимога про оплату товару від 31.07.2013 року та претензія від 05.08.2013 року (а.с. 17-20), що направлялися позивачем відповідачеві, залишені без задоволення.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано прийшов до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за товар, отриманий за видатковою накладною №РН-240706 від 24.07.2012 року становить 20231,47 грн.

Що стосується посилання апелянта на те, що в тексті позовної заяви позивач не вказує на якій саме підставі він пред'явив позов: договір поставки №220501 від 22.05.12 чи договір поставки №220501 від 25.05.12., то воно безпідставне та не обґрунтоване .

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 5), в резолютивній частині позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за видатковою накладною №РН-240706 від 24.07.2012 року за поставлений товар в розмірі 20231,47 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що за видатковою накладною №РН-240706 від 24.07.2012 року був поставлений товар, проте, відповідач зобов'язання із оплати видаткової накладної №240706 від 24.07.2012 року не виконав.

За вказаних обставин, безпідставне також посилання апелянта щодо того, що судом першої інстанції самовільно визначено підставу позову.

Крім того, позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі щодо неналежного оформлення первинної документації, не є підставою для не оплати поставленого товару. Тим більше, що відповідач прийняв вказаний в накладній товар без заперечень, чим погодився із найменуванням, кількістю та ціною за одиницю товару.

Щодо відсутності довіреності слід зазначити, що довіреність не є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її виконання.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2013 року по справі №922/3858/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись п. 1 ст. 208, ст. 526, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2013 року по справі №922/3858/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 25.11.2013 року

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.