Постанова

від 25.11.2013 по справі 2а-5474/11/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2013 р. о 12:40 Справа №2а-5474/11/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Лоза М.С., за участю представників сторін: від позивача - Якубов Р.А.; від відповідача - Провосудова В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариствоа з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Надежда"

до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Надежда" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0001652304/0 від 19.11.2010 року, №0001652304/1 від 16.12.2010 року, відновлення від'ємного значення рядку 26 декларації з ПДВ за вересень 2010 року на зменшену суму у розмірі 35725,00 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків ДПІ в акті перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам з сумнівним контрагентом, у зв'язку з відсутністю у останнього основних фондів та персоналу.

Ухвалами суду від 13.05.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 23.06.2011 року у справі призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження по справі у зв'язку з призначенням експертизи до одержання її результатів.

Ухвалою суду від 22.10.2013 року провадження по справі поновлено з 18.11.2013 року.

Ухвалою суду від 18.11.2013 року позов залишено без розгляду в частині позовних вимог про відновлення від'ємного значення рядку 26 декларації з ПДВ за вересень 2010 року на зменшену суму у розмірі 35725,00 грн.

Ухвалою суду від 18.11.2013 року відповідача - Державну податкову інспекцію в м. Керчі АР Крим замінено на правонаступника - Керченську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів в АР Крим.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у письмових запереченнях (т. 1 а.с. 40).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований як юридична особа, ідентифікаційний код 23197465, зареєстрований у якості платника ПДВ, взятий на облік в органах державної податкової служби (т. 1 а.с. 30-31, т. 2 а.с. 235-236).

Видами діяльності позивача за КВЕД є: будування та ремонт суден; діяльність морського вантажного транспорту; організація перевезення вантажів; надання інших місць для тимчасового проживання, не віднесених до інших групувань; діяльність санаторно-курортних закладів; інші види рекреаційної діяльності (т. 1 а.с. 30).

Посадовою особою податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у попередніх періодах.

За результатами перевірки складено акт від 15.11.2010 року №1616/23-4/23197465 (далі - Акт) (т. 1 а.с. 9-25).

За висновками акту встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 (зі змінами і доповненнями) в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту за липень 2010 року на суму 78763 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2010 року на суму 26625 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001652304/0 від 19.11.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 37275 грн. (у тому числі 26625 грн. за основним платежем та 10650 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. 1 а.с. 7).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, підприємство направило в ДПІ в м. Керчі скаргу від 29.11.2010 року.

Рішенням ДПІ в м. Керчі від 16.12.2010 року №25407/10/25-0 скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0001652304/0 від 19.11.2010 року залишено в силі та винесено податкове повідомлення-рішення №0001652304/1 від 16.12.2010 року.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням №0001652304/1 від 16.12.2010 року позивач подав скаргу від 23.12.2010 року до ДПА в АР Крим.

Рішенням ДПА в АР Крим від 22.02.2011 року №644/10/25-023 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0001652304/1 від 16.12.2010 року без змін.

Зазначене рішення було оскаржено позивачем 22.02.2011 року у ДПА України.

Рішенням ДПА України від 29.04.2010 року №8146/6/25-115 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0001652304/1 від 16.12.2010 року без змін.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком додану вартість у 2010 році при включені платником до складу податкового кредиту за липень 2010 року ПДВ в сумі 78763,00 грн., що нарахований (сплачений) по операціях придбання судноремонтних робіт у «сумнівного» постачальника ТОВ «Автопарітет-Д», який не виконав свої зобов'язання перед бюджетом по сплаті ПДВ за липень 2010 року.

На час спірних правовідносин порядок оподаткування податком на додану вартість було врегульовано нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, (далі - Закон №168).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст.5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту покупця є видана постачальником податкова накладна.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168).

Підпунктом 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Отже, зі змісту норм Закону №168 слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем був укладений договір №7 від 24.05.2010 року з іноземною компанією «Delta Streamline Limited» (Valletta, Malta) за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання здійснити ремонті роботи по теплоходу «Фобус» на судноремонтному заводі «Залив» у м. Керч (т. 2 а.с. 142-150).

З метою своєчасного виконання умов договору №7 позивач уклав договір №7/2 від 02.06.2010 року на виконання ремонтних робіт з ТОВ «Автопарітет-Д». Вартість ремонтних робіт встановлена у розмірі 122580,00 грн. з ПДВ, строк виконання ремонтних робіт - до 30.06.2010 року (т. 2 а.с. 165-166).

Зазначені ремонті роботи були отримані позивачем, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт по т/х «Фобус» б/н від 01.07.2010 року та виконавчою ремонтною відомістю до нього (т.2 а.с. 167-168).

Вказані роботи вартістю 122580,00 грн. з ПДВ були у повному обсязі оплачені позивачем в серпні 2010 року шляхом перерахування безготівкових грошових коштів в сумі 122580,00 грн. на користь ТОВ «Автопарітет-Д», що підтверджується платіжним дорученням №30 від 05.08.2010 року із відміткою банку про проведення (т. 2 а.с. 73).

Результати субпідрядних робіт по ремонту теплоходу «Фобус», отримані позивачем від ТОВ «Автопарітет-Д» за договором №7/2 від 02.06.2010 року, були передані позивачем (виконавець) на користь іноземної компанії «Delta Streamline Limited» (замовник), що підтверджується актом б/н від 13.07.2010 року (т. 2 а.с. 161).

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Автопарітет-Д» склало податкову накладну №42.5 від 02.07.2010 року на суму 122580,00 грн., у тому числі ПДВ 20430,00 грн. (т. 2 а.с. 169).

Отримання податкової накладної підтверджується реєстром виданих та отриманих накладних (т. 2 а.с. 56).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за липень 2010 року (т. 1 а.с. 80).

Судом встановлено,що 08.07.2010 року позивачем був укладений договір №14 з іноземною компанією «Delta Streamline Limited» (Valletta, Malta) за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання здійснити ремонті роботи по теплоходу «Еміральд» на судноремонтному заводі «Залив» у м. Керч (т. 2 а.с. 205-213).

З метою своєчасного виконання умов договору №14 позивач уклав договір №14/1 від 12.07.2010 року на виконання ремонтних робіт з ТОВ «Автопарітет-Д». Вартість ремонтних робіт встановлена у розмірі 204996,00 грн. з ПДВ, строк виконання ремонтних робіт - до 18.08.2010 року (т. 2 а.с. 199-200).

Зазначені ремонті роботи були отримані позивачем, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт по т/х «Фобус» б/н від 31.07.2010 року та виконавчою ремонтною відомістю до нього (т.2 а.с. 202-203).

Вказані роботи вартістю 204996,00 грн. з ПДВ були у повному обсязі оплачені позивачем авансом у липні 2010 року шляхом перерахування безготівкових грошових коштів в сумі 204996,00 грн. на користь ТОВ «Автопарітет-Д», що підтверджується платіжним дорученням №1 від 21.07.2010 року із відміткою банку про проведення (т. 2 а.с. 69).

Результати субпідрядних робіт по ремонту теплоходу «Еміральд», отримані позивачем від ТОВ «Автопарітет-Д» за договором №14/1 від 12.07.2010 року, були передані позивачем (виконавець) на користь іноземної компанії «Delta Streamline Limited» (замовник), що підтверджується актом б/н від 25.08.2010 року (т. 2 а.с. 224).

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Автопарітет-Д» склало податкову накладну №316 від 21.07.2010 року на суму 205000,00 грн., у тому числі ПДВ 34166,67 грн. (т. 2 а.с. 204).

Отримання податкової накладної підтверджується реєстром виданих та отриманих накладних (т. 2 а.с. 57).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за липень 2010 року (т. 1 а.с. 80).

Також судом встановлено, що 19.07.2010 року позивачем був укладений договір №15 з іноземною компанією «Delta Streamline Limited» (Valletta, Malta) за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання здійснити ремонті роботи по теплоходу «Рубі» на судноремонтному заводі «Залив» у м. Керч (т. 2 а.с. 176-184).

З метою своєчасного виконання умов договору №15 позивач уклав договір №15/1 від 27.07.2010 року на виконання ремонтних робіт з ТОВ «Автопарітет-Д». Вартість ремонтних робіт встановлена у розмірі 145000,00 грн. з ПДВ, строк виконання ремонтних робіт - до 30.08.2010 року (т. 2 а.с. 170-171).

Зазначені ремонті роботи були отримані позивачем, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт по т/х «Фобус» б/н від 10.08.2010 року та виконавчою ремонтною відомістю до нього (т.2 а.с. 173-174).

Вказані роботи вартістю 145000,00 грн. з ПДВ були у повному обсязі оплачені позивачем авансом у липні 2010 року шляхом перерахування безготівкових грошових коштів в сумі 145000,00 грн. на користь ТОВ «Автопарітет-Д», що підтверджується платіжним дорученням №8 від 27.07.2010 року із відміткою банку про проведення (т. 2 а.с. 70).

Результати субпідрядних робіт по ремонту теплоходу «Рубі», отримані позивачем від ТОВ «Автопарітет-Д» за договором №15/1 від 27.07.2010 року, були передані позивачем (виконавець) на користь іноземної компанії «Delta Streamline Limited» (замовник), що підтверджується актом б/н від 15.09.2010 року (т. 2 а.с. 194).

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Автопарітет-Д» склало податкову накладну №400.1 від 27.07.2010 року на суму 145000,00 грн., у тому числі ПДВ 24166,67 грн. (т. 2 а.с. 175).

Отримання податкової накладної підтверджується реєстром виданих та отриманих накладних (т. 2 а.с. 58).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за липень 2010 року (т. 1 а.с. 80).

Досліджені під час розгляду справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача мають всі необхідні реквізити, повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні".

Таким чином, документами бухгалтерського обліку підтверджується факт здійснення позивачем господарської операції з придбання у ТОВ «Автопарітет-Д» результатів субпідрядних робіт загальною вартістю 472580,00 грн., у тому числі ПДВ 78763,34 грн. по ремонту теплоходів «Фобус», «Еміральд» та «Рубі», їх оплати та подальшої передачі на користь іноземної компанії «Delta Streamline Limited» у межах власної господарської діяльності ТОВ «МП «Надежда».

Досліджені під час розгляду справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача мають всі необхідні реквізити, повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні".

Відтак, під час розгляду справи спростовано висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за зазначеними правочинами.

Позиція ДПІ щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та контрагентом сформована на підставі твердження про відсутність ТОВ «Автопарітет-Д» за місцезнаходженням, а також про відсутність у контрагента основних фондів а персоналу.

Суд зазначає, що такі факти як відсутність контрагента за місцезнаходженням та несплата ним відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника (покупця) та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди. Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб". Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зазначеної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 16.05.2012 року по справі №К-9991/6724/12, від 17.07.2012 року №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 року №К-15283/09 ВАСУ ; від 24.01.2013 року по справі №К-20928/10.

Вищий адміністративний суд України у Постанові від 03.04.2013 року по справі №К/9991/32753/12 дотримується наступної думки: "Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат і з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою".

Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у контрагентів (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 року по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 року по справі №К-26345/10, від 13.01.2011 року по справі №К-28642/10, від 23.11.2011 року по справі №К/9991/49204/11).

На підставі викладеного суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з вказаним контрагентом, а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Неприпустимість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів підтверджується й рішенням Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 року по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" в пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації - заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач, при проведенні господарських операцій зі своїм постачальником, оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення №0001652304/0 від 19.11.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 37275 грн. (у тому числі 26625 грн. за основним платежем та 10650 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0001652304/1 від 16.12.2010 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 37275 грн. (у тому числі 26625 грн. за основним платежем та 10650 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України та є протиправними.

Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від №0001652304/0 від 19.11.2010 року та №0001652304/1 від 16.12.2010 року визнаються протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 3,40 грн. (Три гривні 40 копійок).

В судовому засіданні 25.11.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 29.11.2013 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0001652304/0 від 19.11.2010 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Надежда" (ідентифікаційний код 23197465) суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 37275 грн. (у тому числі 26625 грн. за основним платежем та 10650 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0001652304/1 від 16.12.2010 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Надежда" (ідентифікаційний код 23197465) суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 37275 грн. (у тому числі 26625 грн. за основним платежем та 10650 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Надежда" (ідентифікаційний код 23197465) судовий збір у розмірі 3,40 грн. (Три гривні 40 копійок) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.