Ухвала

від 11.02.2014 по справі 2а-5474/11/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-5474/11/0170/4

11.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Шереніна Ю.Л. ,

Дугаренко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 25.11.13 у справі № 2а-5474/11/0170/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Надежда" (вул. Юних Ленінцев, буд.16, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Борзенко, буд.40, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 25.11.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Надежда" до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим № 0001652304/0 від 19.11.2010 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Надежда" суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 37275 грн. (у тому числі 26625 грн. за основним платежем та 10650 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0001652304/1 від 16.12.2010 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Надежда" суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 37275 грн. (у тому числі 26625 грн. за основним платежем та 10650 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Надежда" судовий збір у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 11.02.2014 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.11.10р. по 12.11.10р. відповідачем було проведено позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у попередніх періодах, за результатами якої складений акт №1616/23-4/23197465 від 15.11.10р. (т. 1 а.с. 9-25).

За висновками акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 (зі змінами і доповненнями), в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту за липень 2010 року на суму 78763 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2010 року на суму 26625 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001652304/0 від 19.11.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 37275 грн., у тому числі 26625 грн. за основним платежем та 10650 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 7).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, 29.11.10р. позивач оскаржив його в ДПІ в м. Керчі.

Рішенням ДПІ в м. Керчі від 16.12.2010 року №25407/10/25-0 скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0001652304/0 від 19.11.2010 року залишено в силі та винесено податкове повідомлення-рішення №0001652304/1 від 16.12.2010 року.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням №0001652304/1 від 16.12.2010 року позивач подав скаргу від 23.12.2010 року до ДПА в АР Крим.

Рішенням ДПА в АР Крим від 22.02.2011 року №644/10/25-023 скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0001652304/1 від 16.12.2010 року без змін.

Зазначене рішення було оскаржено позивачем 22.02.2011 року у ДПА України.

Рішенням ДПА України від 29.04.2010 року №8146/6/25-115 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0001652304/1 від 16.12.2010 року без змін.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком додану вартість у 2010 році при включені платником до складу податкового кредиту за липень 2010 року ПДВ в сумі 78763,00 грн., що нарахований (сплачений) по операціях придбання судноремонтних робіт у «сумнівного» постачальника ТОВ «Автопарітет-Д», який не виконав свої зобов'язання перед бюджетом по сплаті ПДВ за липень 2010 року.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.5.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити окремі рядки, визначені даною статтею.

Як вбачається з підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З аналізу вищевказаних норм, судова колегія робить висновок, що для включення суми податку на додану вартість до суми податкового кредиту необхідно дотримання двох умов:

- наявність податкової накладної чи митної декларації,

- придбання або виготовлення товару і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності платника податку; придбання (будівництво, спорудження) (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи) в тому числі з метою використання у виробництві або постачанні товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, умовами для включення нарахованої (сплаченої) суми ПДВ у склад податкового кредиту є наявність документального підтвердження використання витрат підприємства в його господарської діяльності та наявність належно заповнених податкових накладних.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був укладений договір №7 від 24.05.2010 року з іноземною компанією «Delta Streamline Limited» (Valletta, Malta) за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання здійснити ремонті роботи по теплоходу «Фобус» на судноремонтному заводі «Залив» у м. Керч (т. 2 а.с. 142-150).

З метою своєчасного виконання умов договору №7 позивач уклав договір №7/2 від 02.06.2010 року на виконання ремонтних робіт з ТОВ «Автопарітет-Д». Вартість ремонтних робіт встановлена у розмірі 122580,00 грн. з ПДВ, строк виконання ремонтних робіт - до 30.06.2010 року (т. 2 а.с. 165-166).

Зазначені ремонті роботи були отримані позивачем, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт по т/х «Фобус» б/н від 01.07.2010 року та виконавчою ремонтною відомістю до нього (т.2 а.с. 167-168).

Вказані роботи вартістю 122580,00 грн. з ПДВ були у повному обсязі оплачені позивачем в серпні 2010 року шляхом перерахування безготівкових грошових коштів в сумі 122580,00 грн. на користь ТОВ «Автопарітет-Д», що підтверджується платіжним дорученням №30 від 05.08.2010 року із відміткою банку про проведення (т. 2 а.с. 73).

Результати субпідрядних робіт по ремонту теплоходу «Фобус», отримані позивачем від ТОВ «Автопарітет-Д» за договором №7/2 від 02.06.2010 року, були передані позивачем (виконавець) на користь іноземної компанії «Delta Streamline Limited» (замовник), що підтверджується актом б/н від 13.07.2010 року (т. 2 а.с. 161).

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Автопарітет-Д» склало податкову накладну №42.5 від 02.07.2010 року на суму 122580,00 грн., у тому числі ПДВ 20430,00 грн. (т. 2 а.с. 169).

Отримання податкової накладної підтверджується реєстром виданих та отриманих накладних (т. 2 а.с. 56).

Сума податку на додану вартість була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за липень 2010 року (т. 1 а.с. 80).

08.07.2010 року позивачем був укладений договір №14 з іноземною компанією «Delta Streamline Limited» (Valletta, Malta) за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання здійснити ремонті роботи по теплоходу «Еміральд» на судноремонтному заводі «Залив» у м. Керч (т. 2 а.с. 205-213).

З метою своєчасного виконання умов договору №14 позивач уклав договір №14/1 від 12.07.2010 року на виконання ремонтних робіт з ТОВ «Автопарітет-Д». Вартість ремонтних робіт встановлена у розмірі 204996,00 грн. з ПДВ, строк виконання ремонтних робіт - до 18.08.2010 року (т. 2 а.с. 199-200).

Зазначені ремонті роботи були отримані позивачем, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт по т/х «Фобус» б/н від 31.07.2010 року та виконавчою ремонтною відомістю до нього (т.2 а.с. 202-203).

Вказані роботи вартістю 204996,00 грн. з ПДВ були у повному обсязі оплачені позивачем авансом у липні 2010 року шляхом перерахування безготівкових грошових коштів в сумі 204996,00 грн. на користь ТОВ «Автопарітет-Д», що підтверджується платіжним дорученням №1 від 21.07.2010 року із відміткою банку про проведення (т. 2 а.с. 69).

Результати субпідрядних робіт по ремонту теплоходу «Еміральд», отримані позивачем від ТОВ «Автопарітет-Д» за договором №14/1 від 12.07.2010 року, були передані позивачем (виконавець) на користь іноземної компанії «Delta Streamline Limited» (замовник), що підтверджується актом б/н від 25.08.2010 року (т. 2 а.с. 224).

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Автопарітет-Д» склало податкову накладну №316 від 21.07.2010 року на суму 205000,00 грн., у тому числі ПДВ 34166,67 грн. (т. 2 а.с. 204).

Отримання податкової накладної підтверджується реєстром виданих та отриманих накладних (т. 2 а.с. 57).

Сума податку на додану вартість була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за липень 2010 року (т. 1 а.с. 80).

Також, 19.07.2010 року позивачем був укладений договір №15 з іноземною компанією «Delta Streamline Limited» (Valletta, Malta) за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання здійснити ремонті роботи по теплоходу «Рубі» на судноремонтному заводі «Залив» у м. Керч (т. 2 а.с. 176-184).

З метою своєчасного виконання умов договору №15 позивач уклав договір №15/1 від 27.07.2010 року на виконання ремонтних робіт з ТОВ «Автопарітет-Д». Вартість ремонтних робіт встановлена у розмірі 145000,00 грн. з ПДВ, строк виконання ремонтних робіт - до 30.08.2010 року (т. 2 а.с. 170-171).

Зазначені ремонті роботи були отримані позивачем, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт по т/х «Фобус» б/н від 10.08.2010 року та виконавчою ремонтною відомістю до нього (т.2 а.с. 173-174).

Вказані роботи вартістю 145000,00 грн. з ПДВ були у повному обсязі оплачені позивачем авансом у липні 2010 року шляхом перерахування безготівкових грошових коштів в сумі 145000,00 грн. на користь ТОВ «Автопарітет-Д», що підтверджується платіжним дорученням №8 від 27.07.2010 року із відміткою банку про проведення (т. 2 а.с. 70).

Результати субпідрядних робіт по ремонту теплоходу «Рубі», отримані позивачем від ТОВ «Автопарітет-Д» за договором №15/1 від 27.07.2010 року, були передані позивачем (виконавець) на користь іноземної компанії «Delta Streamline Limited» (замовник), що підтверджується актом б/н від 15.09.2010 року (т. 2 а.с. 194).

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Автопарітет-Д» склало податкову накладну №400.1 від 27.07.2010 року на суму 145000,00 грн., у тому числі ПДВ 24166,67 грн. (т. 2 а.с. 175).

Отримання податкової накладної підтверджується реєстром виданих та отриманих накладних (т. 2 а.с. 58).

Сума податку на додану вартість була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за липень 2010 року (т. 1 а.с. 80).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується судова колегія, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача мають всі необхідні реквізити, повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні".

Отже, документами бухгалтерського обліку підтверджується факт здійснення позивачем господарської операції з придбання у ТОВ «Автопарітет-Д» результатів субпідрядних робіт загальною вартістю 472580,00 грн., у тому числі ПДВ 78763,34 грн. по ремонту теплоходів «Фобус», «Еміральд» та «Рубі», їх оплати та подальшої передачі на користь іноземної компанії «Delta Streamline Limited» у межах власної господарської діяльності ТОВ «МП «Надежда».

Щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та контрагентом сформована на підставі твердження відповідача про відсутність ТОВ «Автопарітет-Д» за місцезнаходженням, а також про відсутність у контрагента основних фондів та персоналу.

Судовою колегією та судом першої інстанції зазначено, що такі факти як відсутність контрагента за місцезнаходженням та несплата ним відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника (покупця) та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди. Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючи органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб". Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у контрагентів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені відповідачем обставини не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з вказаним контрагентом, а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 25.11.13 у справі № 2а-5474/11/0170/4- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 25.11.13 у справі № 2а-5474/11/0170/4 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис Ю.Л.Шеренін

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян