Постанова

від 26.11.2013 по справі 813/7741/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року справа № 813/7741/13-а

зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Гулика А.Г.

секретар судового засідання Чернявська О.Д.

за участю:

представника позивача Кунтий Н.О.,

представника відповідача Рождественської Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд" (далі - ТзОВ «Ресурстехнобуд») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області 9далі - ДПІ у Пустомитівському райогі ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000752200, №0000762200 від 07.10.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт перевірки відповідача №180/2210/36621754 від 23.09.2013 р., на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оформлено з порушенням вимог чинного законодавства, а висновки, викладені в цьому акті, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність правовідносин з ТзОВ «БК АРТ Груп», ТзОВ «Промелектромонтаж», ТзОВ «ПКФ Лотос» підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також вказує, що в акті перевірки податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує неможливістю підтвердити факт проведення господарських операцій позивача з контрагентами, оскільки: позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні (ТТН), що засвідчують факт перевезення товару від ТзОВ «БК АРТ Груп», та сертифікати якості і відповідності. Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження №32012110060000109 від 17.12.2012р., директори ТзОВ «БК АРТ Груп» ОСОБА_3 (з 09.08.2010р. по 20.02.2011р), ОСОБА_4 (з 21.02.2011р. по 29.11.2011р.) від імені підприємства фінансово-господарської діяльності не здійснювали, первинних бухгалтерських документів не підписували. Позивачем також не надано належним чином оформлених підтверджуючих документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності з ТзОВ «Промелектромонтаж», а саме договору, який відповідно до пояснень позивача укладався в усній формі, ТТН, які засвідчують факт перевезення товару від постачальник до покупця, сертифікати якості та відповідності. Крім цього, позивачем не надано належним чином оформлених підтверджуючих документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності з ТзОВ «ПКФ Лотос», а саме ТТН, які засвідчують факт перевезення товару від постачальник до покупця, сертифікатів якості та відповідності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що позивач здійснював господарську діяльність з контрагентами і в цей період вони подавало податкову звітність, перебували на обліку у відповідних податкових органах та на час здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники ПДВ з видачею відповідного свідоцтва. У зв'язку з цим вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Додатково пояснив, що під час проведення перевірки позивачем не подано достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами. У зв'язку з викладеним, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «Ресурстехнобуд» зареєстрований 28.07.2009р. Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області, код ЄДРПОУ - 36621754, місцезнаходження: 81100, Львівська область, м.Пустомити, вул.Грушевського,8.

Позивач узятий на податковий облік в органах податкової служби за № 25665, станом на 3009.2013р. перебуває на обліку в ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області.

ТзОВ «Ресурстехнобуд» зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ № 100255231 від 18.11.2009 року.

На підставі направлень виданих ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області від 27.08.2013 р. №35/2210, №36/1720, №37/2230, №38/2230 та наказу від 09.09.2013р. №71, згідно з п.п.20.1.4, п.20.1 ст.20, п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Ресурстехнобуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт перевірки від 23.09.2013 р. №180/2210/36621754.

Перевіркою ТзОВ «Ресурстехнобуд» встановлено порушення:

- п.п.14.1.36, п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 54006 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 р. на сум 54006 грн.

- п.п.192.1.1 п.192.1, п.192.3 ст.192, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, п.п7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 213953грн., в т.ч. за вересень 2010 р. на суму 22320 грн., за червень 2011 р. на суму 46962 грн., за квітень 2012 р. на суму 83228 грн., за червень 2012 р. на суму 61444грн.

Як вбачається з акта перевірки відповідачем встановлено неможливість підтвердження факту проведення господарських операцій позивача з ТзОВ «БК АРТ Груп», ТзОВ «Промелектромонтаж», ТзОВ «ПКФ Лотос».

На підставі Акта перевірки ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області винесено:

1) податкове повідомлення-рішення №0000752200 від 07.10.2013року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податку на прибуток на загальну суму 540007 грн., в т.ч. 54006 грн. за основним зобов'язанням та 1 грн. штрафних санкцій;

2) податкове повідомлення-рішення №0000762200 від 07.10.2013року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податку на додану вартість на загальну суму 291870 грн., в т.ч. 213953 грн. за основним зобов'язанням та 77917 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «БК АРТ Груп» (код ЄДРПОУ - 37241554) суд зазначає таке.

Між позивачем та ТзОВ «БК АРТ Груп» укладено Договір №3006-5 від 30 травня 2011р., предметом якого була поставка товарів постачальником (ТзОВ «БК АРТ Груп») згідно із замовленням покупця (позивача).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано копію видаткової накладної №30/06-12 від 30.06.2011 р., згідно з якою позивачу поставлявся цемент гірський (576 кг), райнігер (13,6 л), поліуретан ін'єкційний (600 кг), пакера (1132 шт) та аквафін 2К (33,33 кг).

Оплата за отримані товари проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №575 від 10.08.2011р.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «Ресурстехбуд» надало суду податкову накладну від 30.06.2011р. №472, складену ТзОВ «БК АРТ Груп», що не має жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за податковою накладною включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна від 30.06.2011р. №472, отримана від ТзОВ «БК АРТ Груп», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «БК АРТ Груп», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «БК АРТ Груп» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «БК АРТ Груп» з боку Відповідача представлено не було.

Відповідач обґрунтовує факт неможливості підтвердити проведення господарських операцій позивача з ТзОВ «БК АРТ Груп» з посиланням на акт від 15.05.2013р. №1707/22.8/37241554 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК АРТ Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2010р. по 31.03.2013р.», яким встановлено, що правочини ТзОВ «БК АРТ Груп» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Крім того, відповідач зазначає, що з матеріалів кримінального провадження №32012110060000109 від 17.12.2012р., вбачається, що директори ТзОВ «БК АРТ Груп» ОСОБА_3 (з09.08.2010р. по 20.02.2011р), ОСОБА_4 (з 21.02.2011р. по 29.11.2011р.) від імені підприємства фінансово-господарської діяльності не здійснювали, первинних бухгалтерських документів не підписували.

Щодо цих доводів суд зазначає, що самі лише пояснення посадових осіб контрагента не можуть бути достатньою підставою для визнання господарських операцій нереальними, оскільки такі факти повинні бути встановлені вироком у кримінальній справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «БК АРТ Груп».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Промелектромонтаж» (код ЄДРПОУ - 32703995) суд зазначає таке.

Відносини між позивачем та ТзОВ «Промелектромонтаж» здійснювались на без договірній основі відповідно до положень ст.639 ЦК України, згідно з якими договір може бути укладено у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано копію накладної на відвантаження №МЦВВ-00150 від 10.09.2010р., згідно з якою позивачу відвантажувався пісок металевий у кількості 16,800 тон та поліуретан ін'єкційний у кількості 300.00 кг.

Оплата за отримані товари проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №439 від 21.04.2011р.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «Ресурстехбуд» надало суду податкову накладну, складену ТзОВ «Промелектромонтаж», що не має жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковою накладною включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна від 10.09.2010р. №000000211, отримана від ТзОВ «Промелектромонтаж», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Промелектромонтаж», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Промелектромонтаж» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «Промелектромонтаж» з боку Відповідача представлено не було.

Відповідач обґрунтовує факт неможливості підтвердити проведення господарських операцій позивача з ТзОВ «Промелектромонтаж» з посиланням на акт невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Промелектромонтаж» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2010р., яким встановлено, що ТзОВ «Промелектромонтаж» вчиняло правочини, які не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними. Проте, вказані факти не спростовують доводів позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «Промелектромонтаж».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «ПКФ Лотос» (код ЄДРПОУ - 36168746) суд зазначає таке.

Між позивачем та ТзОВ «ПКФ Локос» укладено Договір №8 від 02 квітня 2012р., предметом якого була поставка товарів постачальником (ТзОВ «ПКФ Локос») згідно з замовленням покупця (позивача).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано копії: специфікацій до договору, видаткових накладних №12037 від 25.06.2012р., №2868 від 20.04.2012р.

Оплата за отримані товари проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №882 від 17.05.2012р., №992 від 06.06.2012р., №925 від 11.06.2012р., №952 від 03.07.2012р., №956 від 05.07.2012р., №967 від 17.07.2012р., №977 від 18.07.2012р., №1032 від 17.09.2012р., №1056 від 26.09.2012р.

Факт транспортування товару, отриманого за договором №8 від 02 квітня 2012р., підтверджується товарно-транспортними накладними від 25.06.2012р., від 20.04.2012р.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «Ресурстехбуд» надало суду податкові накладні, складені ТзОВ «ПКФ Локос», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні: від 25.06.2012р. №12037, від 20.04.2012р. №2868, які отримані від ТзОВ «ПКФ Локос», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «ПКФ Локос», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «ПКФ Локос»чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «ПКФ Локос»з боку Відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «ПКФ Локос».

Суд встановив, що для здійснення господарської діяльності у ТзОВ «Ресурстехнобуд» працює кваліфікований персонал, що підтверджується штатним розписом підприємства (у 2010 р. - 20 ос., у 2011 р. - 22 ос., у 2012 р. - 21 ос., у 2013 р. - 21 ос.), позивач орендує транспортних засоби для здійснення перевезень, що підтверджується договорами оренди транспортних засобів, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, позивачем надано докази, які підтверджують використання отриманих від контрагентів ТМЦ у своїй господарській діяльності, зокрема: договір підряду від 20.10.2010р. №20/10-09-2010, договір підряду №08/10-01 на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті стадіон до «ЄВРО 2012» на території у районі вул.Стрийської-Кільцевої дороги - проектованої вул.Вернадського у м.Львові, договір №03-14-03-2012/72-14-8-12-2134 від 14.03.2012 р. по ін'єкції переходу ІЛК-їдальня, договір субпідряду №1/002 від 19.01.2012 р. на виконання будівельно-монтажних робіт із завершення будівництва гідроагрегатів №2 та №3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції.

Як вбачається з акта приймання виконаних робіт №39 за квітень 2012р. відповідно до договору від 20.10.2010р. №20/10-09-2010 субпідрядчик (позивач) у своїй роботі використовував, зокрема: пакери (а.с.135, 140), цемент (а.с. 134, 140), райнігер (а.с.134, 140), аквафін (а.с.135, 140), поліуретан ін'єкційний (а.с.135, 140), тобто матеріали, які він отримав від ТзОВ «БК АРТ Груп», ТзОВ «Промелектромонтаж», ТзОВ «ПКФ Лотос» згідно з видатковими накладними.

Відповідно до акта приймання виконаних робіт №38 за квітень 2012р. відповідно до договору від 20.10.2010р. №20/10-09-2010 субпідрядчик (позивач) у своїй роботі використовував, зокрема: швидкотвердіючу стяжку SE93 (а.с.149), ремонтну суміш ceresit (а.с.149), пісок (а.с.149), тобто матеріали, які він отримав від ТзОВ «ПКФ Лотос» згідно з видатковими накладними.

Згідно з актом №19/РТБ приймання-виконання будівельних робіт за квітень 2012 за договором субпідряду №1/002 від 19.01.2012 р. на виконання будівельно-монтажних робіт із завершення будівництва гідроагрегатів №2 та №3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції субпідрядчик (позивач) у своїй роботі використовував, зокрема: ін'єкційну поліуретанову смолу MC-injekt 2300 plus (а.с.155), паркери (а.с.155), тобто матеріали, які він отримав від ТзОВ «ПКФ Лотос» згідно з видатковими накладними.

Як вбачається з акта №19 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011р. за договором від 20.10.2010р. №20/10-09-2010 субпідрядчик (позивач) у своїй роботі використовував, зокрема: аквафін (а.с.162), цемент (а.с.162), ін'єкційний поліуретан (а.с.162), паркери (а.с.162), райнигер (а.с.163), тобто матеріали, які він отримав від ТзОВ «БК АРТ Груп», ТзОВ «Промелектромонтаж», ТзОВ «ПКФ Лотос» згідно з видатковими накладними.

Відповідно до акта №20 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011р. за договором від 20.10.2010р. №20/10-09-2010 субпідрядчик (позивач) у своїй роботі використовував, зокрема: аквафін (а.с.170), цемент (а.с.170), ін'єкційний поліуретан (а.с.170), паркери (а.с.170), райнигер (а.с.171), тобто матеріали, які він отримав від ТзОВ «БК АРТ Груп», ТзОВ «Промелектромонтаж», ТзОВ «ПКФ Лотос» згідно з видатковими накладними.

Згідно з актом №1 приймання виконаних робіт за червень 2012р. за договором №03-14-03-2012/72-14-8-12-2134 від 14.03.2012 р. по ін'єкції переходу ІЛК-їдальня генпідрядчик (позивач) у своїй роботі використовував, зокрема: паркер (а.с.178), ін'єкційну поліуретанову смолу MC-injekt 2700 plus (а.с.179), каталізатор МС КАТ 27 (а.с.179), тобто матеріали, які він отримав від ТзОВ «ПКФ Лотос» згідно з видатковими накладними.

Як вбачається з акта №19/РТБ приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012р. за договором субпідряду №1/002 від 19.01.2012 р. на виконання будівельно-монтажних робіт із завершення будівництва гідроагрегатів №2 та №3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції субпідрядчик (позивач) у своїй роботі використовував, зокрема: паркер (а.с.184), ін'єкційну поліуретанову смолу MC-injekt 2300 plus (а.с.184).

Крім цього, позивач надав суду копії подорожніх листів вантажного автомобілів з 25.10.2010р. по 23.11.2010р., з 19.04.2012 р. по 22.04.2012 р, з 19.07.2012 р. по 31.07.2012р., 17.06.2011р. по 03.07.2011р., які підтверджують факт транспортування ТМЦ позивачем для виконання робіт за договорами підряду.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позивач підтвердитв факт використання отриманих від ТзОВ «БК АРТ Груп», ТзОВ «Промелектромонтаж», ТзОВ «ПКФ Лотос» товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності.

Судом встановлено, що отримання робіт/товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «БК АРТ Груп», ТзОВ «Промелектромонтаж», ТзОВ «ПКФ Лотос» здійснювалось матеріально-відповідальними особами позивача.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Отже, в числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг), а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про неможливість реального виконання укладених між позивачем та ТзОВ «БК АРТ Груп», ТзОВ «Промелектромонтаж», ТзОВ «ПКФ Лотос» договорів через відсутність за юридичною адресою, відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, як доказ неможливості самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність, оскільки суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби. В свою чергу, відповідачем під час проведення перевірки, вказана обставина не досліджувалась та не відображена в акті перевірки.

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес"АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000752200 від 07.10.2013року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податку на прибуток на загальну суму 540007 грн., в т.ч. 54006 грн. за основним зобов'язанням та 1 грн. штрафних санкцій, та податкове повідомлення-рішення №0000762200 від 07.10.2013року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податку на додану вартість на загальну суму 291870 грн., в т.ч. 213953 грн. за основним зобов'язанням та 77917 грн. штрафних санкцій, є протиправними та підлягають скасуванню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2294 грн. 00 коп. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекцієї у Пустомитівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській №0000752200 від 07.10.2013року, №0000762200 від 07.10.2013року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд» судовий збір в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 02.12.2013 р.

Суддя А.Г.Гулик