Постанова

від 25.11.2013 по справі 826/12280/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2013 року № 826/12280/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Спілка України" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004892204 від 17.07.2013 р. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Спілка України", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004892204 від 17.07.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Текоілресурс" за період, що перевірявся, порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно (без рішення суду) визнав недійсними договори між позивачем та зазначеним контрагентом, в силу чого, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

В судове засідання 04.09.2013 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємостосунків із ТОВ "Текоілресурс" (код за ЄДРПОУ 37053262) за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Спілка України" (код за ЄДРПОУ 35295739) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємостосунків із Товариством з обмеженою відповідальністю "Текоілресурс" (код за ЄДРПОУ 37053262) за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. від 03.07.2013 р. №53/16-20/35295739 (надалі - Акт перевірки №53/16-20/35295739).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №53/16-20/35295739, позивачем порушено вимоги п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 203945,46 грн., в т.ч. за травень 2012 р. - на суму 10000,00 грн., за червень 2012 р. - на суму 193945,46 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №53/16-20/35295739 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0004892204 від 17.07.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 254931,00 грн., з яких 203945,00 грн. - за основним платежем, а 50986,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Спілка України" зареєстровано Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 12.07.2007 р., взято на податковий облік у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 13.07.2007 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 21.09.2007 р.

Судом встановлено, що між ТОВ "Українські Індустріальні Системи", як замовником, ТОВ "Текоілресурс", як виконавцем, та ТОВ "Інвестиційна Спілка України", як регіональним представником по реалізації, був укладений Договір на створення та реалізацію продукції б/н від 01.01.2012 року (надалі - Договір від 01.01.2012 р.), відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язки по виготовленню, а регіональний представник по реалізації (поставки): Уайт-спірит (нефрас-С4-150/200) згідно з ГОСТ 3134-78; розчинник марки 646 для лакофарбних матеріалів згідно з ГОСТ 18188-72; оліфа натуральна згідно з ГОСТ 7931-76.

Відповідно до Переліку продукції, що передається, Регіональному представнику за результатами роботи по Договору від 01.01.2012 р. та Протоколу погодження договірної ціни на продукцію до Договору від 01.01.2012 р., що є невід'ємними додатками Договору від 01.01.2012, виконавець зобов'язувався передати Уайт-спірит (нефрас-С4-150/200) згідно з ГОСТ 3134-78 масою 35708 кг на сму 521336,80 грн.; розчинник марки 646 для лакофарбних матеріалів згідно з ГОСТ 18188-72 масою 29920 кг на суму 425462,40 грн.; оліфа натуральна згідно з ГОСТ 7931-76 масою 15280 кг на суму 276873,60 грн.

На виконання умов Договору від 01.01.2012 р. ТОВ "Текоілресурс" поставило позивачу товар на загальну суму 1223672,88 грн., в т.ч. ПДВ 203945,47 грн., що підтверджується, належним чином оформленими, видатковими накладними: №ТК-000069 від 27.06.2012 р. - на суму 15287,95 грн., в т.ч. ПДВ 2547,99 грн.; №ТК-000068 від 27.06.2012 р. - на суму 14966,41 грн., в т.ч. ПДВ 2494,40 грн.; №ТК-000067 від 27.06.2012 р. - на суму 100052,08 грн., в т.ч. ПДВ 16675,35 грн.; №ТК-000065 від 27.06.2012 р. - на суму 184086,38 грн., в т.ч. ПДВ 30681,06 грн.; №ТК-000061 від 21.06.2012 р. - на суму 52328,00 грн., в т.ч. ПДВ 8721,33 грн.; №ТК-000060 від 20.06.2012 р. - на суму 58027,20 грн., в т.ч. ПДВ 9671,20 грн.; №ТК-000059 від 19.06.2012 р. - на суму 58027,20 грн., в т.ч. ПДВ 9671,20 грн.; №ТК-000058 від 19.06.2012 р. - на суму 202998,40 грн., в т.ч. ПДВ 33833,02 грн.; №ТК-000057 від 18.06.2012 р. - на суму 58027,20 грн., в т.ч. ПДВ 9671,20 грн.; №ТК-000056 від 18.06.2012 р. - на суму 58527,60 грн., в т.ч. ПДВ 9754,60 грн.; №ТК-000055 від 16.06.2012 р. - на суму 58527,60 грн., в т.ч. ПДВ 9754,60 грн.; №ТК-000054 від 15.06.2012 р. - на суму 58527,60 грн., в т.ч. ПДВ 9754,60 грн.; №ТК-000053 від 14.06.2012 р. - на суму 58527,60 грн., в т.ч. ПДВ 9754,60 грн.; №ТК-000052 від 13.06.2012 р. - на суму 42763,20 грн., в т.ч. ПДВ 7127,20 грн.; №ТК-000051 від 12.06.2012 р. - на суму 202998,40 грн., в т.ч. ПДВ 33833,07 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Текоілресурс" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 1223672,88 грн., в т.ч. ПДВ 203945,47 грн. (№1 від 04.05.2012 р. - на суму 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.; №6 від 17.05.2012 р. - на суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; №1 від 01.06.2012 р. - на суму 85992,00 грн., в т.ч. ПДВ 14332,00 грн.; №4 від 06.06.2012 р. - на суму 26752,00 грн., в т.ч. ПДВ 4458,67 грн.; №5 від 06.06.2012 р. - на суму 173792,00 грн., в т.ч. ПДВ 28965,33 грн.; №26 від 27.06.2012 р. - на суму 100052,08 грн., в т.ч. ПДВ 16675,35 грн.; №27 від 27.06.2012 р. - на суму 184086,38 грн., в т.ч. ПДВ 30681,06 грн.; №11 від 13.06.2012 р. - на суму 67584,00 грн., в т.ч. ПДВ 11264,00 грн.; №13 від 13.06.2012 р. - на суму 34640,00 грн., в т.ч. ПДВ 5773,33 грн.; №17 від 14.06.2012 р. - на суму 58527,60 грн., в т.ч. ПДВ 9754,60 грн.; №19 від 15.06.2012 р. - на суму 58527,60 грн., в т.ч. ПДВ 9754,60 грн.; №22 від 16.06.2012 р. - на суму 58527,60 грн., в т.ч. ПДВ 9754,60 грн.; №28 від 18.06.2012 р. - на суму 58527,60 грн., в т.ч. ПДВ 9754,60 грн.; №29 від 18.06.2012 р. - на суму 58027,20 грн., в т.ч. ПДВ 9671,20 грн.; №30 від 19.06.2012 р. - на суму 58027,20 грн., в т.ч. ПДВ 9671,20 грн.; №31 від 20.06.2012 р. - на суму 58027,20 грн., в т.ч. ПДВ 9671,20 грн.; №32 від 21.06.2012 р. - на суму 52328,00 грн., в т.ч. ПДВ 8721,33 грн.).

Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Факт оплати позивачем товару, поставленого ТОВ "Текоілресурс" згідно вище вказаного Договору від 01.01.2012 р. підтверджується, дослідженими судом, належним чином засвідченими банківськими виписками.

Судом також встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "Текоілресурс" було належним чином зареєстроване як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мало належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Згідно з дослідженими судом, наданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ з додатками, зокрема, в розрізі контрагентів за 2012 р., всі господарсько-фінансові операції позивача з ТОВ "Текоілресурс" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданій декларації, порядку її оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилався на те, що відносно невстановлених осіб, які з метою прикриття незаконної діяльності в червні 2012 року придбали ТОВ "Текоілресурс", 17.01.13 внесено до ЄРДР кримінальне правопорушення за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності. Досудове розслідування по кримінальному провадженню №32013200000000006 здійснюється слідчим відділом Сумського MB УМВС України в Сумській області. У матеріалах кримінального провадження є пояснення гр. ОСОБА_1, який пояснив, що фактичним веденням фінансово-господарської діяльності ТОВ "Текоілресурс" не займався, первинні бухгалтерські документи не складав та не підписував, податкову та інша звітності не складав та не підписував, зареєстрував ТОВ "Текоілресурс" без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Суд критично відноситься до зазначених вище тверджень відповідача, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Також, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання вище вказаного Договору від 01.01.2012 р. недійсним і станом на час розгляду справи суду не надані будь-які докази про притягнення до відповідальності посадових осіб ТОВ "Текоілресурс" чи позивача.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність Договору від 01.01.2012 р., укладеного між позивачем та ТОВ "Текоілресурс", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаного правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Текоілресурс", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що придбаний за Договором від 01.01.2012 р. товар придбавався позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, а саме, для реалізації іншим контрагентам, зокрема, ДП "Укрзалізничпостач", що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами та банківськими виписками.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ "Текоілресурс" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З логічного аналізу, зазначених вище норм, та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що спричинило заниження податку на додану вартість на суму 203945,46 грн., в т.ч. за травень 2012 р. - на суму 10000,00 грн., за червень 2012 р. - на суму 193945,46 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення №0004892204 від 17.07.2013 р.

Позивачем надано суду достатні докази в обґрунтування позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Спілка України" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0004892204 від 17.07.2013 р.

3. Судові витрати в сумі 2294,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Спілка України" (ідентифікаційний номер 35295739) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко