Постанова

від 27.11.2013 по справі 820/10836/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

27.11.2013 р. справа №820/10836/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників сторін:

позивача - Храновський А.В.,

відповідача - Голяк С.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Пластметсервіс" до ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії , -

встановив:

Позивач, ПП «Пластметсервіс», в порядку адміністративного судочинства висунув до суду вимоги про 1) визнання протиправними дій відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, з приводу проведення зустрічної звірки, результати якої оформлені актом №76/20-34-22-01-05/36792502 від 22.08.2013р., 2) визнання протиправними дій відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області з приводу зміни внесених до інформаційних баз даних показників декларацій з податку на додану вартість за період травень - червень 2012р., січень 2013р. на показники згідно з відомостями акту №76/20-34-22-01-05/36792502 від 22.08.2013р., 3) зобов'язати відповідача, Державну податкову інспекцію у Московському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області відновити в інформаційних базах даних показники декларацій ПП «Пластметсервіс» за відповідні періоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірна звірка була проведена за відсутності визначених законом підстав, в ході перевірки податковий орган не вивчав відомостей первинних документів платника податків, судження про недійсність даних документів обов'язкової податкової звітності, про відсутність об'єктів оподаткування, про відсутність можливості здійснювати господарську діяльність, про нікчемність угод згідно з ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням повноважень, якими законодавець наділив органи державної податкової служби України. Позивач також пояснював, що зміна контролюючим органом показників грошових зобов'язань з податків і зборів, котрі були самостійно визначені платником податків в документах обов'язкової податкової звітності, згідно з законом можлива лише у разі прийняття територіальним органом доходів і зборів податкового повідомлення - рішення і набрання згаданим рішенням суб'єкта владних повноважень юридичної дії в процедурі адміністративного чи судового оскарження. Оскільки податковою інспекцією податкового повідомлення - рішення відносно позивача не виносилось, то на думку платника податків, у спірних правовідносинах відсутні законні підстави для внесення будь-яких змін до означених показників. Посилаючись на викладені вище міркування, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення заявлених вимог.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі міста ГУ Міндоходів у Харківській області з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що дії по проведенню спірної звірки відповідають вимогам закону, спірна звірка може бути проведена і за відсутності в розпорядженні податкового органу первинних документів платника податків, викладені в акті/довідці висновки податкового органу є правомірними та обґрунтованими, так як цілком узгоджуються з положеннями ст.228 Цивільного кодексу України. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що платник податків самостійно склав і за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку подав до податкової інспекції декларацію з ПДВ за травень 2012р., де у рядку 9 (усього податкових зобов'язань) зазначив показник - 3.853,00грн., у рядку 17 (усього податкового кредиту) зазначив показник - 3.661,00грн., у рядку 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) зазначив показник - 192,00грн., в рядку 25 (сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду) зазначив показник - 192,00грн.; декларацію з ПДВ за червень 2012р., де у рядку 9 (усього податкових зобов'язань) зазначив показник - 4.757,00грн., у рядку 17 (усього податкового кредиту) зазначив показник - 4.519,00грн., у рядку 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) зазначив показник - 238,00грн., в рядку 25 (сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду) зазначив показник - 238,00грн.; декларацію з ПДВ за січень 2013р., де у рядку 9 (усього податкових зобов'язань) зазначив показник - 1.307.576,00грн., у рядку 17 (усього податкового кредиту) зазначив показник - 1.274.887,00грн., у рядку 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) зазначив показник - 32.689,00грн., в рядку 25 (сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду) зазначив показник - 32.689,00грн.

Перелічені документи обов'язкової податкової звітності платника були прийняті податковою інспекцією до обліку, що підтверджується приєднаними до справи копіями квитанцій №2.

22.08.2013р. відповідачем була фактично проведена зустрічна звірка ПП «Пластметсервіс» з питань документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, реальності господарських відносин та повноти відображення в обліку за період 01.05.2012р.-30.06.2012р., 01.01.2013р.-31.01.2013р.

Результати звірки оформлені актом №76/20-34-22-01-05/36792502 від 22.08.2013р. та внесені податковою інспекцією до даних ІС «Податковий блок», що була введена в експлуатацію згідно з наказами ДПС України №1197 від 24.12.2012р. і №1198 від 24.12.2012р., на зміну самостійно обчисленим і відображеним платником в деклараціях з ПДВ числових значеннях податку.

При цьому, податкове повідомлення - рішення ДПІ не приймалось.

Оскільки платник податків не погоджується з правомірністю зазначених дій органу управління, то слід дійти висновку, що спір склався з приводу відповідності закону дій суб'єкта владних повноважень - Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, вчинених з приводу реалізації управлінської функції контролю у спосіб проведення зустрічної звірки.

Розглядаючи справу, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єктів владних повноважень, до яких в розумінні ст. 3 КАС України та Податкового кодексу України належить і відповідач, викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд зазначає, що правовідносини з приводу проведення органами доходів і зборів зустрічних звірок платників податків унормовані п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232).

При цьому, в силу п.п.62.1.3 ст.62 Податкового кодексу України зустрічна звірка нарівні з перевіркою є способом здійснення податкового контролю.

Наведене в кореспонденції з приписами п.21.1.1 ст.21, п.п.21.1.4 ст.21 Податкового кодексу України свідчить про наявність у контролюючого органу безумовного обов'язку дотримуватись процедури проведення зустрічної звірки, починаючи від етапу прийняття рішення про проведення зустрічної звірки і завершуючи етапом оформлення результатів проведеної зустрічної звірки, а також про наявність у платника податків матеріального інтересу, котрий полягає у обґрунтованих очікуваннях на реалізацію управлінської функції контролю відносно себе 1) виключно за наявності визначених законом приводів і підстав, 2) за встановленим законом порядком, 3) з кінцевою документальною фіксацією правильних та достовірних результатів управлінського контролю.

Аналізуючи положення чинного законодавства, суд доходить висновку, що нормами Податкового кодексу України не визначені ані підстави, ані приводи для прийняття контролюючим органом рішення про проведення зустрічної звірки, але в силу п.73.5 ст.75 згаданого кодексу зустрічні звірки проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п.2 Порядку №1232 підставами для прийняття рішення (як форми здійснення управлінського волевиявлення) про проведення зустрічної звірки є факт виникнення у контролюючого органу в ході проведення перевірки платника податків сумнівів відносно дійсності господарських операцій або факт виявлення контролюючим органом в ході проведення перевірки платника податків розбіжностей між задекларованим у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, а відповідно до п.3 Порядку №1232 приводом для прийняття рішення про призначення зустрічної звірки є факт отримання письмового запиту від іншого контролюючого органу або факт знаходження платника податків та контрагента платника податків (по зносинам між якими проводиться зустрічна звірка) на обліку в одному територіальному органі доходів і зборів, а також факт наявності в розпорядженні контролюючого органу первинних і розрахункових документів платника податків.

Судом при розгляді справи достеменно встановлено, що у спірних правовідносинах відповідачем від інших податкових інспекцій не отримувалось письмових запитів на проведення зустрічних перевірок.

Таким чином, відповідач не мав визначених законом підстав для вчинення дій по проведенню спірної зустрічної звірки.

Системно аналізуючи положення п.73.5 ст.73 Податкового кодексу, п.п.6, 7 Порядку №1232, суд доходить до висновку, що зустрічна звірка може бути проведена податковим органом лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, позаяк за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, відсутність в розпорядженні податкового органу первинних документів однозначно унеможливлює проведення зустрічної звірки.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень письмового запиту на адресу платника податків не надсилав, первинних і розрахункових документів від платника податків не отримував.

За таких обставин, податковий орган не мав визначених законом підстав для вчинення дій по проведенню зустрічної звірки.

При цьому, суд бере до уваги, що всупереч вимогам п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, норм Порядку №1232 спірна зустрічна звірка була проведена не щодо кожного конкретного контрагента позивача окремо, а суцільно відносно певного періоду господарської діяльності платника податків, що згідно з ст.ст.75-79 Податкового кодексу України є ознакою, притаманною виключно документальній перевірці.

Зміст спірної зустрічної звірки містить судження податкової інспекції про відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності з усіма контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, що за своєю суттю є інформацію про наявність в діяннях платника податків ознак складу податкового правопорушення, а відтак, характеризує особу як правопорушника, спростовуючи презумпцію добропорядності і сумлінності суб'єкта господарювання як платника податків.

Проте, суд вважає, що сам зміст довідки зустрічної звірки не може бути самостійним предметом судової перевірки на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Стосовно доводу відповідача про відсутність у платника податків у спірних правовідносинах порушеного права суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.19 Господарського кодексу України визначено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах, зокрема, фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни.

В силу приписів ч.6 ст.19 Господарського кодексу України органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

З положень наведених норм матеріального права у кореспонденції з запровадженим ст.8 Конституції України принципом верховенства права, змістом прав і обов'язків платників податків та контролюючих органів згідно з ст.ст.16, 17, 19 1 , 19, 20, 21 Податкового кодексу України слідує, що у публічних правовідносинах, котрі складаються з приводу виконання податкового обов'язку, платник податків має не лише права, а й матеріально-правовий інтерес, який полягає по-перше, у тому, щоби суб'єкт владних повноважень здійснював реалізацію владної управлінської функції відносно платника податків виключно за наявності передбачених законом підстав (тобто обставин, котрі прямо викладені в законі), по-друге, у тому, щоби при реалізації владної управлінської функції суб'єкт владних повноважень діяв у визначений законом спосіб (тобто чітко дотримувався встановленої законом процедури), по-третє, у тому, щоби суб'єкт владних повноважень досліджував виключно ті питання, котрі віднесені законодавцем до його компетенції, по-четверте, у тому, щоби зафіксовані у правозастосовчому акті (яким є по своїй правовій суті як акт перевірки, так і довідка зустрічної звірки) судження суб'єкта владних повноважень були вірними, правильними та об'єктивними.

При цьому, суд зазначає, що оскільки документальним результатом реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції з контролю за повнотою та достовірністю справляння платником податків (зборів) є складання або довідки зустрічної звірки згідно з ст.73 Податкового кодексу України, або акту перевірки відповідно до ст.86 Податкового кодексу України, то платник податків має матеріально-правовий інтерес у тому, щоби зміст складених податковим органом довідки зустрічної звірки або акту перевірки відображав об'єктивний та реальний стан додержання платником податків вимог законів про оподаткування, адже за визначенням ст.358 Кримінального кодексу України як довідка зустрічної звірки, так і акт перевірки віднесені законодавцем до кола офіційних документів.

Отже, зміст складених податковим органом довідки зустрічної звірки та акту перевірки може братись до уваги як тим органом податкової служби, котрий склав згадані офіційні документи, так і іншими податковими органами та суб'єктами права у будь-яких процедурах, що суперечить матеріально-правовому інтересу суб'єкта господарювання як добросовісного та сумлінного платника податків, суперечить запровадженій ст.4 Податкового кодексу України презумпції правомірності рішень платника податків, в разі негативного характеру викладеної у довідці чи акті інформації.

Таким чином, складення податковим органом довідки зустрічної звірки чи акту перевірки, де викладені помилкові чи недостовірні висновки з питання дотримання платником податків вимог законів про оподаткування суперечить матеріальному інтересу платника податків.

Підпунктом 21.1.4 ст.21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист не лише прав, але й інтересів осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд погоджується з доводом відповідача про те, що довідка зустрічної звірки або акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не покладають на платника податків ніяких обов'язків, проте, суд відзначає, що згадані офіційні документи об'єктивно створюють для платника податків несприятливі правові наслідки у вигляді виникнення сумніву у добросовісності, сумлінності суб'єкта господарювання як платника податків, сумніву у додержанні платником податків податкової дисципліни та у вигляді іншого, відмінного від випадку невчинення податкових правопорушень, визначення за правилами ст.77 Податкового кодексу України періодичності перевірок з огляду на ступень ризику в діяльності такого платника податків.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши добуті докази в їх сукупності, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження правомірності вчинених спірних дій з приводу проведення зустрічної звірки податковий орган до суду не надав, а відтак позові в даній частині підлягає до задоволення.

Вирішуючи спір в частині вимог, котрі стосуються відомостей АІС, суд бере до уваги, що в силу приписів ст..74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (п.74.1 ст.74); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п.74.2 ст.74).

З положень наведеної норми кодексу випливає, що законодавець наділив центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, дискреційними повноваженнями стосовно визначення порядку обліку за станом виконання суб'єктами права податкового обов'язку.

Однак, суд вважає, що такий порядок не повинен суперечити положенням Податкового кодексу України.

Так, системно аналізуючи положення Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що згаданий законодавцем у ст..ст.37 і 38 названого кодексу податковий обов'язок в грошовому еквіваленті підлягає відображенню платником податків у складеній за правилами ст..46 Податкового кодексу України і поданій до контролюючого органу в порядку ст.49 Податкового кодексу України податковій декларації або у прийнятому контролюючим органом за правилами ст.ст.54, 58 Податкового кодексу України податковому повідомленні-рішенні.

При цьому, в силу приписів ст..54 Податкового кодексу України підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є факт як заниження, так і завищення платником податків грошових зобов'язань з податку (збору).

Будь-яких інших документальних підстав для виникнення чи зміни податкового обов'язку, в тому числі і у спосіб зменшення числового значення грошового зобов'язання з податку і збору, закон не містить.

Складені контролюючим органом згідно з п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України довідка зустрічної звірки чи відповідно до ст..86 Податкового кодексу України акт документальної перевірки не віднесені законодавцем до кола обставин, котрі зумовлюють зміну розміру грошових зобов'язань з податку і збору.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України у будь-яких інформаційних базах контролюючих органів підлягають відображенню, насамперед, числові показники розміру грошових зобов'язань з податку (збору), що містяться у складених платниками податків документах обов'язкової податкової звітності, поданих платниками податків до територіальних органів доходів і зборів та прийнятих останніми. Згадані показники підлягають незмінному збереженню до моменту набрання за правилами ст..56 Податкового кодексу України юридичної дії податковими повідомленнями - рішеннями, котрі прийняті контролюючими органами відповідно до ст..ст.54 і 58 Податкового кодексу України.

Між тим, як встановлено судом в ході розгляду справи, у спірних правовідносинах відповідач податкових повідомлень-рішень не виносив.

Натомість суб'єкт владних повноважень вдався до зміни числового значення обчисленого платником податків розміру грошових зобов'язань з податку на додану вартість у самотужки та на власний розсуд розробленому порядку, котрий не узгоджується з законодавчо визначеним способом реалізації владної управлінської функції контролю, а саме: змінив показники податку на додану вартість, відображені в податкових деклараціях позивача з ПДВ за травень-червень 2012р., січень 2013р. та внесені до введеної в експлуатацію згідно з наказами ДПС України №1198 від 24.12.2012р. та №1197 від 24.12.2012р. Інформаційної системи «Податковий блок» виключно на підставі даних акту №75/20-34-22-01-05/36574144 від 22.08.2013р.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В ході розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав до суду належних та допустимих в розумінні ст..70 КАС України доказів правомірності та обґрунтованості мотивів, котрі покладені в основу спірних діянь, не навів перед судом належних та достатніх доводів на підтримку відповідності закону тих суджень, котрими орган управління керувався при зміні офіційних даних про розмір та стан виконання суб'єктом права податкового обов'язку.

Оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, то поданий позов в частині вимог стосовно АІС належить задовольнити, адже управлінська функція податкового контролю була реалізована суб'єктом владних повноважень за відсутності визначених законом підстав (прийняття та узгодження податкового повідомлення - рішення) та без дотримання визначеної законом процедури.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ПП "Пластметсервіс" до ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області з приводу проведення зустрічної звірки, результати якої оформлені актом №76/20-34-22-01-05/36792502 від 22.08.2013р.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області з приводу зміни внесених до Інформаційної системи "Податковий блок" показників декларацій Приватного підприємства "Пласметсервіс" (ідентифікаційний код - 36792502) з податку на додану вартість за період травень 2012р., червень 2012р., січень 2013р. на показники податку на додану вартість за період травень 2012р., червень 2012р., січень 2013р. згідно з відомостями акту №76/20-34-22-01-05/36792502 від 22.08.2013р. без прийняття податкового повідомлення - рішення.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області відновити в інформаційних базах даних показники декларацій Приватного підприємства "Пласметсервіс" (ідентифікаційний код - 36792502) з податку на додану вартість за період травень 2012р., червень 2012р., січень 2013р.

Роз'яснити, що постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Роз'яснити, що постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 02.12.2013р.

Суддя А.В. Сліденко