Ухвала

від 16.01.2014 по справі 820/10836/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 р.Справа № 820/10836/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Бондара В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2013р. по справі № 820/10836/13-а

за позовом Приватного підприємства "Пластметсервіс"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

07.11.2013 року позивач, Приватне підприємство "Пластметсервіс", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії посадових осіб Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо проведення зустрічної звірки та складання акту № 76/20-34-22-01-05/36792502 від 22.08.2013 року, на підставі якого було внесено зміни до АС "Податковий блок" по платнику податків ПП "ПЛАСТМЕТСЕРВІС", а саме анульовано податковий кредит та зобов'язання підприємства за період травень-червень 2012 року та січень 2013 року;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ПП "ПЛАСТМЕТСЕРВІС" в АС "Податковий блок" згідно раніш поданих ПП "ПЛАСТМЕТСЕРВІС" декларацій по податку на додану вартість за відповідні періоди.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.13 року зазначений позов задоволено.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області з приводу проведення зустрічної звірки, результати якої оформлені актом №76/20-34-22-01-05/36792502 від 22.08.2013 року.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області з приводу зміни внесених до Інформаційної системи "Податковий блок" показників декларацій Приватного підприємства "Пласметсервіс" (ідентифікаційний код - 36792502) з податку на додану вартість за період травень 2012 року, червень 2012 року, січень 2013 року на показники податку на додану вартість за період травень 2012 року, червень 2012 року, січень 2013 року згідно з відомостями акту №76/20-34-22-01-05/36792502 від 22.08.2013 року без прийняття податкового повідомлення - рішення.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області відновити в інформаційних базах даних показники декларацій Приватного підприємства "Пласметсервіс" (ідентифікаційний код - 36792502) з податку на додану вартість за період травень 2012 року, червень 2012 року, січень 2013 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України дана справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, платник податків самостійно склав і за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку подав до податкової інспекції декларацію з ПДВ за травень 2012 року, де у рядку 9 (усього податкових зобов'язань) зазначив показник - 3853,00 грн., у рядку 17 (усього податкового кредиту) зазначив показник - 3661,00 грн., у рядку 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) зазначив показник - 192,00 грн., в рядку 25 (сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду) зазначив показник - 192,00 грн.; декларацію з ПДВ за червень 2012 року, де у рядку 9 (усього податкових зобов'язань) зазначив показник - 4757,00 грн., у рядку 17 (усього податкового кредиту) зазначив показник - 4519,00 грн., у рядку 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) зазначив показник - 238,00 грн., в рядку 25 (сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду) зазначив показник - 238,00 грн.; декларацію з ПДВ за січень 2013 року, де у рядку 9 (усього податкових зобов'язань) зазначив показник - 1307576,00 грн., у рядку 17 (усього податкового кредиту) зазначив показник - 1274887,00 грн., у рядку 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) зазначив показник - 32689,00грн., в рядку 25 (сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду) зазначив показник - 32689,00 грн.

Перелічені документи обов'язкової податкової звітності платника були прийняті податковою інспекцією до обліку, що підтверджується приєднаними до справи копіями квитанцій №2.

22.08.2013 року відповідачем була фактично проведена зустрічна звірка ПП «Пластметсервіс» з питань документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, реальності господарських відносин та повноти відображення в обліку за період 01.05.2012 року - 30.06.2012 року, 01.01.2013 року - 31.01.2013 року.

Результати звірки оформлені актом №76/20-34-22-01-05/36792502 від 22.08.2013 року та внесені податковою інспекцією до даних ІС «Податковий блок», що була введена в експлуатацію згідно з наказами ДПС України № 1197 від 24.12.2012 року і № 1198 від 24.12.2012 року, на зміну самостійно обчисленим і відображеним платником в деклараціях з ПДВ числових значеннях податку.

Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав до суду належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів правомірності та обґрунтованості мотивів, котрі покладені в основу спірних діянь, не навів перед судом належних та достатніх доводів на підтримку відповідності закону тих суджень, котрими орган управління керувався при зміні офіційних даних про розмір та стан виконання суб'єктом права податкового обов'язку.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2013 року відповідачем була фактично проведена зустрічна звірка ПП «Пластметсервіс» з питань документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, реальності господарських відносин та повноти відображення в обліку за період 01.05.2012 року - 30.06.2012 року, 01.01.2013 року - 31.01.2013 року.

Результати звірки оформлені актом №76/20-34-22-01-05/36792502 від 22.08.2013 року та внесені податковою інспекцією до даних ІС «Податковий блок», що була введена в експлуатацію згідно з наказами ДПС України №1197 від 24.12.2012 року і № 1198 від 24.12.2012 року, на зміну самостійно обчисленим і відображеним платником в деклараціях з ПДВ числових значеннях податку.

В силу п.п.62.1.3 ст.62 Податкового кодексу України зустрічна звірка нарівні з перевіркою є способом здійснення податкового контролю.

Наведене в кореспонденції з приписами п.21.1.1 ст.21, п.п.21.1.4 ст.21 Податкового кодексу України свідчить про наявність у контролюючого органу безумовного обов'язку дотримуватись процедури проведення зустрічної звірки, починаючи від етапу прийняття рішення про проведення зустрічної звірки і завершуючи етапом оформлення результатів проведеної зустрічної звірки, а також про наявність у платника податків матеріального інтересу, котрий полягає у обґрунтованих очікуваннях на реалізацію управлінської функції контролю відносно себе 1) виключно за наявності визначених законом приводів і підстав, 2) за встановленим законом порядком, 3) з кінцевою документальною фіксацією правильних та достовірних результатів управлінського контролю.

Колегія суддів зазначає, що нормами Податкового кодексу України не визначені ані підстави, ані приводи для прийняття контролюючим органом рішення про проведення зустрічної звірки, але в силу п.73.5 ст.75 згаданого кодексу зустрічні звірки проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п.2 Порядку №1232 підставами для прийняття рішення (як форми здійснення управлінського волевиявлення) про проведення зустрічної звірки є факт виникнення у контролюючого органу в ході проведення перевірки платника податків сумнівів відносно дійсності господарських операцій або факт виявлення контролюючим органом в ході проведення перевірки платника податків розбіжностей між задекларованим у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, а відповідно до п.3 Порядку №1232 приводом для прийняття рішення про призначення зустрічної звірки є факт отримання письмового запиту від іншого контролюючого органу або факт знаходження платника податків та контрагента платника податків (по зносинам між якими проводиться зустрічна звірка) на обліку в одному територіальному органі доходів і зборів, а також факт наявності в розпорядженні контролюючого органу первинних і розрахункових документів платника податків.

Також колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах відповідачем від інших податкових інспекцій не отримувались письмові запити на проведення зустрічних перевірок.

Таким чином відповідач не мав визначених законом підстав для вчинення дій по проведенню спірної зустрічної звірки.

Системно аналізуючи положення п.73.5 ст.73 Податкового кодексу, п.п.6, 7 Порядку №1232, колегія суддів доходить до висновку, що зустрічна звірка може бути проведена податковим органом лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, позаяк за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, відсутність в розпорядженні податкового органу первинних документів однозначно унеможливлює проведення зустрічної звірки.

Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень письмового запиту на адресу платника податків не надсилав, первинних і розрахункових документів від платника податків не отримував.

За таких обставин податковий орган не мав визначених законом підстав для вчинення дій по проведенню зустрічної звірки.

Також колегія суддів зазначає, що всупереч вимогам п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, норм Порядку №1232 спірна зустрічна звірка була проведена не щодо кожного конкретного контрагента позивача окремо, а суцільно відносно певного періоду господарської діяльності платника податків, що згідно з ст.ст.75-79 Податкового кодексу України є ознакою, притаманною виключно документальній перевірці.

Зміст спірної зустрічної звірки містить судження податкової інспекції про відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності з усіма контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, що за своєю суттю є інформацією про наявність в діяннях платника податків ознак складу податкового правопорушення, а відтак, характеризує особу як правопорушника, спростовуючи презумпцію добропорядності і сумлінності суб'єкта господарювання як платника податків.

Проте колегія суддів зазначає, що сам зміст довідки зустрічної звірки не може бути самостійним предметом судової перевірки на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Стосовно доводу відповідача про відсутність у платника податків у спірних правовідносинах порушеного права колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.19 Господарського кодексу України визначено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах, зокрема, фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни.

В силу приписів ч.6 ст.19 Господарського кодексу України органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

З положень наведених норм матеріального права у кореспонденції з запровадженим ст.8 Конституції України принципом верховенства права, змістом прав і обов'язків платників податків та контролюючих органів згідно з ст.ст.16, 17, 191, 19, 20, 21 Податкового кодексу України слідує, що у публічних правовідносинах, котрі складаються з приводу виконання податкового обов'язку, платник податків має не лише права, а й матеріально-правовий інтерес, який полягає по перше - у тому, щоби суб'єкт владних повноважень здійснював реалізацію владної управлінської функції відносно платника податків виключно за наявності передбачених законом підстав (тобто обставин, котрі прямо викладені в законі), по друге - у тому, щоби при реалізації владної управлінської функції суб'єкт владних повноважень діяв у визначений законом спосіб (тобто чітко дотримувався встановленої законом процедури), по третє - у тому, щоби суб'єкт владних повноважень досліджував виключно ті питання, котрі віднесені законодавцем до його компетенції, по четверте - у тому, щоби зафіксовані у правозастосовчому акті (яким є по своїй правовій суті як акт перевірки, так і довідка зустрічної звірки) судження суб'єкта владних повноважень були вірними, правильними та об'єктивними.

При цьому колегія суддів зазначає, що оскільки документальним результатом реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції з контролю за повнотою та достовірністю справляння платником податків (зборів) є складання або довідки зустрічної звірки згідно з ст.73 Податкового кодексу України, або акту перевірки відповідно до ст.86 Податкового кодексу України, то платник податків має матеріально-правовий інтерес у тому, щоби зміст складених податковим органом довідки зустрічної звірки або акту перевірки відображав об'єктивний та реальний стан додержання платником податків вимог законів про оподаткування, адже за визначенням ст.358 Кримінального кодексу України як довідка зустрічної звірки, так і акт перевірки віднесені законодавцем до кола офіційних документів.

Отже зміст складених податковим органом довідки зустрічної звірки та акту перевірки може братись до уваги як тим органом податкової служби, котрий склав згадані офіційні документи, так і іншими податковими органами та суб'єктами права у будь-яких процедурах, що суперечить матеріально-правовому інтересу суб'єкта господарювання як добросовісного та сумлінного платника податків, суперечить запровадженій ст.4 Податкового кодексу України презумпції правомірності рішень платника податків, в разі негативного характеру викладеної у довідці чи акті інформації.

Таким чином складення податковим органом довідки зустрічної звірки чи акту перевірки, де викладені помилкові чи недостовірні висновки з питання дотримання платником податків вимог законів про оподаткування суперечить матеріальному інтересу платника податків.

Підпунктом 21.1.4 ст.21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками першої інстанції, що належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження правомірності вчинених спірних дій з приводу проведення зустрічної звірки податковий орган не надав.

Стосовно частині вимог, котрі стосуються відомостей АІС, колегія суддів зазначає, що в силу приписів ст.74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього ст.74 Кодексу може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну, податкову і митну політику (п.74.1 ст.74); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п.74.2 ст.74).

З положень наведеної норми кодексу випливає, що законодавець наділив центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну, податкову і митну політику дискреційними повноваженнями стосовно визначення порядку обліку за станом виконання суб'єктами права податкового обов'язку.

Колегія суддів вважає, що такий порядок не повинен суперечити положенням Податкового кодексу України.

Системно аналізуючи положення Податкового кодексу України, колегія суддів доходить висновку, що згаданий законодавцем у ст..ст.37 і 38 названого кодексу податковий обов'язок в грошовому еквіваленті підлягає відображенню платником податків у складеній за правилами ст.46 Податкового кодексу України і поданий до контролюючого органу в порядку ст.49 Податкового кодексу України податковій декларації або у прийнятому контролюючим органом за правилами ст.ст.54, 58 Податкового кодексу України податковому повідомленні-рішенні.

В силу приписів ст.54 Податкового кодексу України підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є факт як заниження, так і завищення платником податків грошових зобов'язань з податку (збору).

Будь-яких інших документальних підстав для виникнення чи зміни податкового обов'язку, в тому числі і у спосіб зменшення числового значення грошового зобов'язання з податку і збору закон не містить.

Складені контролюючим органом згідно з п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України довідка зустрічної звірки чи відповідно до ст.86 Податкового кодексу України акт документальної перевірки не віднесені законодавцем до кола обставин, котрі зумовлюють зміну розміру грошових зобов'язань з податку і збору.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України у будь-яких інформаційних базах контролюючих органів підлягають відображенню, насамперед, числові показники розміру грошових зобов'язань з податку (збору), що містяться у складених платниками податків документах обов'язкової податкової звітності, поданих платниками податків до територіальних органів доходів і зборів та прийнятих останніми. Згадані показники підлягають незмінному збереженню до моменту набрання за правилами ст.56 Податкового кодексу України юридичної дії податковими повідомленнями - рішеннями, котрі прийняті контролюючими органами відповідно до ст.ст.54 і 58 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач податкових повідомлень-рішень не виносив. Натомість суб'єкт владних повноважень вдався до зміни числового значення обчисленого платником податків розміру грошових зобов'язань з податку на додану вартість самотужки та на власний розсуд розробленому порядку, котрий не узгоджується з законодавчо визначеним способом реалізації владної управлінської функції контролю, а саме: змінив показники податку на додану вартість, відображені в податкових деклараціях позивача з ПДВ за травень-червень 2012 року, січень 2013 року та внесені до введеної в експлуатацію згідно з наказами ДПС України № 1198 від 24.12.2012 року та №1197 від 24.12.2012 року Інформаційної системи «Податковий блок» виключно на підставі даних акту №75/20-34-22-01-05/36574144 від 22.08.2013 року.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.13 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2013р. по справі № 820/10836/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В. Судді П'янова Я.В. Бондар В.О.