Постанова

від 20.11.2013 по справі 808/7613/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року о 17 год. 01 хв.Справа № 808/7613/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Плєшкова Д.В.

за участю представників

позивача - Гретченка О.Л., Раєвського А.О.,

відповідача - Бойка Є.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Електротехнологія»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов публічного акціонерного товариства «Електротехнологія» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.08.2013 р. №0001942215, №0001922215, №0001932215 та №0001952215.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової невиїзної перевірки, по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Укропом-Трейд», ТОВ «СПВ Плюс», ТОВ «В.Д.В. - Електро», ТОВ «Ліга», ТОВ «Комфорт Строй», ПП «РТО» та ТОВ «Інта», оскільки товари та послуги, отримані від ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Укропом-Трейд», ТОВ «СПВ Плюс», ТОВ «В.Д.В. - Електро», ТОВ «Ліга», ТОВ «Комфорт Строй», ПП «РТО» та ТОВ «Інта» використовувалися в господарській діяльності позивача, а під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичне здійснення вказаних операцій. В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що перевіркою контрагентів позивача ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Укропом-Трейд», ТОВ «СПВ Плюс», ТОВ «В.Д.В. - Електро», ТОВ «Ліга», ТОВ «Комфорт Строй», ПП «РТО» та ТОВ «Інта», співробітники податкових органів дійшли висновків про відсутність фактів підтвердження поставок товару від ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Укропом-Трейд», ТОВ «СПВ Плюс», ТОВ «В.Д.В. - Електро», ТОВ «Ліга», ТОВ «Комфорт Строй», ПП «РТО» та ТОВ «Інта», а також те, що операції з вказаними контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків та використовувались контрагентами з метою формування податкового кредиту. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Електротехнологія» з питання дотримання вимог діючого податкового законодавства по взаємовідносинам ТОВ «Ферріт-Д» (код ЄДРПОУ 36441206) за березень, червень, серпень, вересень 2012 року, ТОВ «Укропом-Трейд» (код ЄДРПОУ 37301068) за січень 2011 року, ТОВ «СПВ Плюс» (код ЄДРПОУ 36911956) за серпень 2010 року - жовтень 2011 року, ТОВ «В.Д.В. - Електро» (код ЄДРПОУ 32949148) за вересень 2011 року, ТОВ «Ліга» (код ЄДРПОУ 24609852) за грудень 2011 року, ТОВ «Комфорт Строй» (код ЄДРПОУ 35037165) за вересень 2011 року, ПП «РТО» (код ЄДРПОУ 37004613) за квітень 2011 року та ТОВ «Інта» (код ЄДРПОУ 30958260) за травень 2012 року та з питань включення до складу валових витрат за 3-4 квартали 2010 року та 1 квартал 2011 року, а також до складу витрат за 2 квартал 2011 року, 3 квартали 2012 року, за результатами якої складено акт №641/22-12/05402335 від 30.04.2013 р.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Електротехнологія»:

- пп.1.32 ст.1, пп.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, у періоді, що перевірявся з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. занижено податок на прибуток в розмірі 99549,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на суму 94002,00 грн.

- пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 87004,00 грн.;

- п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у загальній сумі 15230,00 грн., в т.ч. за грудень 2010 року у сумі 1382,00 грн., за січень 2011 року на суму 1686,00 грн., за лютий 2011 року на суму 1268,00 грн., за вересень 2012 року на суму 10894,00 грн.

27 травня 2013 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя на підставі акту перевірки №641/22-12/05402335 від 30.04.2013 р. прийнято податкові повідомлення - рішення №0001071501, №0001061503, №0001081503.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями №0001071501, №0001061503, №0001081503 оскаржив їх в адміністративного порядку до Державної податкової служби у Запорізькій області. За результатами розгляду даної скарги, рішенням ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 01.08.2013 р. №2300/7/0801-10-07-20 скасовані податкові повідомлення - рішення №0001071501, №0001061503, №0001081503 та зменшено на 68980,00 грн. розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-4 квартал 2011 р.

13.08.2013 р. ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя на підставі акту №641/22-12/05402335 від 30.04.2013 р. та з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 01.08.2013 р. №2300/7/0801-10-07-20 прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0001922215, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 104481,50 грн., в т.ч. за основним платежем 86425,00 грн. та за штрафними санкціями 18056,50 грн.;

- №0001942215, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 110149,25 грн., в т.ч. за основним платежем 89241,00 грн. та за штрафними санкціями 20908,25 грн.;

- №0001952215, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на прибуток на загальну суму 68980,00 грн.;

- №0001932215, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 14651,00 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень стали висновки податкового органу про відсутність фактів підтвердження поставок товару від ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Укропом-Трейд», ТОВ «СПВ Плюс», ТОВ «В.Д.В. - Електро», ТОВ «Ліга», ТОВ «Комфорт Строй», ПП «РТО» та ТОВ «Інта», а також те, що операції з вказаними контрагентами не було спрямовано на настання реальних наслідків та використовувались контрагентами з метою формування податкового кредиту.

Суд, вважає за необхідне відмітити наступне. Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що відповідно до п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Укропом-Трейд», ТОВ «СПВ Плюс», ТОВ «В.Д.В. - Електро», ТОВ «Ліга», ТОВ «Комфорт Строй», ПП «РТО» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість. За таких обставин, немає підстав для невключення сум ПДВ по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача та до складу валових витрат.

Згідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Ферріт-Д» суд зазначає наступне.

В період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Ферріт-Д» по придбанню листів металевих. На підтвердження здійснення господарської операції позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні, рахунки фактури, податкові накладні, прибуткові ордери (а.с. 158-160, 166-168, 175-177, 180-189, 196-198, 205-211, 215-218, 225-226, т.1). На підтвердження здійснення оплати за вказаною господарською операцією надано виписки з банку (а.с. 161,169, 178-179, 190-191, 199, 212, 219,227, т.1). На підтвердження транспортування товару отриманого від ТОВ «Ферріт-Д» до матеріалів справи надано наказ на відрядження, посвідчення на відрядження, подорожній лист вантажного автомобіля (а.с. 163-165, 172-174, 193-195, 201-204, 214, т.1).

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «В.Д.В. - Електро» суд зазначає наступне.

В період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «В.Д.В. - Електро» по придбанню муфт ЭТМ 152 АЗМ УХЛ4. На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надано прибуткові ордери, накладі, рахунки-фактури, податкові накладні (а.с. 1-5, т.2). На підтвердження здійснення оплати за вказаною господарською операцією надано виписки з банку (а.с. 6-7, т.2).

З матеріалів справи встановлено, що транспортування товару отриманого від ТОВ «В.Д.В. - Електро» здійснювалося з залученням кур'єрської служби ПП «Нічний Експрес», що підтверджується матеріалами справи (а.с. 9-11, т.2).

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ТД Комфорт Строй» суд зазначає наступне.

В період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ТД Комфорт Строй» по придбанню плит OSB та супутніх матеріалів для її кріплення. На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надано прибутковий ордер, видаткову накладну, податкову накладну (а.с. 12-14, 16, т.2). На підтвердження здійснення оплати за вказаною господарською операцією надано виписки з банку (а.с. 15, т.2). На підтвердження транспортування товару отриманого від ТОВ «ТД Комфорт Строй» до матеріалів справи надано подорожній лист вантажного автомобіля (а.с. 17, т.2).

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «РТО» суд зазначає наступне.

В період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «РТО» по придбанню кругів ков. Ф300мм ст.5ХВ2С. На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надано прибутковий ордер, видаткову накладну, податкову накладну (а.с. 18-22, 25-26, т.2). На підтвердження здійснення оплати за вказаною господарською операцією надано виписку з банку (а.с. 23-24, т.2). На підтвердження транспортування товару отриманого від ПП «РТО» до матеріалів справи надано подорожній лист вантажного автомобіля (а.с. 27, т.2).

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Ліга» суд зазначає наступне.

В період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Ліга» по придбанню листів 40мм ст.3 (2х6). На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надано прибутковий ордер, видаткову накладну, податкову накладну (а.с. 28-31, 33, т.2). На підтвердження здійснення оплати за вказаною господарською операцією надано виписку з банку (а.с. 32, т.2). На підтвердження транспортування товару отриманого від ТОВ «Ліга» до матеріалів справи надано подорожній лист вантажного автомобіля (а.с. 34, т.2).

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «СПВ Плюс» суд зазначає наступне.

В період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «СПВ Плюс». На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надано прибуткові ордери, видаткові накладні, податкові накладні (а.с. 35-39, 41-57, 59-62, 64-66, 68-73, 75-84, 86-220, т.2, 1-53, т.3). На підтвердження здійснення оплати за вказаною господарською операцією надано виписки з банку (а.с. 40, 58, 63, 67, 74, 85, т.2).

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Інта» суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інта» укладено договір виконання робіт №0405/1 від 04.05.2012 р. (а.с. 82, т.3). Відповідно до умов договору замовник - ПАТ «Електротехнологія» доручає, а виконавець - ТОВ «Інта» бере на себе виконання робіт за темами: розробка протоколу визначення класу небезпеки відходів шламу, що утворюється при машинній обробці в процесі формування металу. За виготовлену науково-технічну продукцію згідно з цим договором замовник перераховує виконавцю договірну ціну 2400,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість 20% - 400,00 грн.

На підтвердження виконання договору до матеріалів справи надано акт приймання-передавання виконаних робіт від 31.05.2012 р., протокол визначення класу небезпеки, відхід - Шлам, що утворюється під час машинного оброблення у процесі формування металу (а.с.81, 83, т.3).

Суд не приймає посилання представника відповідача на те, що позивачем фактично не здійснювалися господарські взаємовідносини з ТОВ «Інта», оскільки з наданого до матеріалів справи акту перевірки позивача податковим органом не встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інта», також про відсутність порушення по вказаним господарським взаємовідносинам свідчить відсутність застосування до позивача штрафних санкцій по взаємовідносинам з ТОВ «Інта», що підтверджується розрахунком застосованих до позивача спірними податковими - повідомленнями рішеннями штрафних санкцій (а.с. 113, т.3).

Судом встановлено, що висновки податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Укропом-Трейд», ТОВ «СПВ Плюс», ТОВ «В.Д.В. - Електро», ТОВ «Ліга», ТОВ «Комфорт Строй», ПП «РТО» та ТОВ «Інта» базуються на даних актів перевірки ТОВ «Інта» проведеної ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, ТОВ «ТД Комфорт Строй» - ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, ТОВ «В.Д.В.-Електро» - ДПІ у Московському районі м. Харкова, ПП «РТО» - ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, ТОВ «СПВ Плюс» - ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, ТОВ «Укрпром-трейд» - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, ТОВ «Феріт Д» - ДПІ у Бабушинському районі м. Дніпропетровська, в яких податкові органи дійшли висновку про відсутність фактів підтвердження поставок товару та висновків щодо того, що операції з контрагентами не спрямовані на настання реальних наслідків та використовувались контрагентами з метою формування податкового кредиту.

Суд вважає за необхідне відмітити, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб контрагентів позивача.

В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Укропом-Трейд», ТОВ «СПВ Плюс», ТОВ «В.Д.В. - Електро», ТОВ «Ліга», ТОВ «Комфорт Строй», ПП «РТО» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та податок на прибуток, накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності норм Податкового кодексу України, правомірно включив до складу валових витрат та податкового кредиту суму коштів по взаємовідносинам з ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Укропом-Трейд», ТОВ «СПВ Плюс», ТОВ «В.Д.В. - Електро», ТОВ «Ліга», ТОВ «Комфорт Строй», ПП «РТО» та ТОВ «Інта». Податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, відповідач дійшов такого висновку з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача, що є помилковим, так як позивач не несе відповідальності за їх дії.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Електротехнологія».

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Електротехнологія» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0001942215, №0001922215, №0001932215 та №0001952215 від 13.08.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Електротехнологія» судовий збір в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В.Мінаєва