Постанова

від 03.12.2013 по справі 915/1389/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р.Справа № 915/1389/13 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого: Шевченко В. В.,

суддів: Мирошниченко М. А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників :

від позивача: Штокало О.В. - за дорученням

від відповідача: Корсун Р.А. - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт-С"

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 17 жовтня 2013 року

у справі № 915/1389/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт-С"

про стягнення 19204 грн. 22 коп.

ВСТАНОВИЛА:

07.08.2013 р. Публічне акціонерне товариство „Миколаївобленерго", яке є правонаступником Відкритого акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго" (далі позивач, ПАТ) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт-С" (далі відповідач, ТОВ) про стягнення грошових коштів в сумі 19204 грн. 22 коп.

Позов мотивований тим, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 р. у справі № 5016/79/2011(13/13), яка набрала законної сили, рішення господарського суду Одеської області від 06.04.2011 р. частково скасовано та з відповідача на користь позивача стягнуто: 88.955 грн. 26 коп. - заборгованості за спожиту активну електроенергію протягом липня 2010 р., 76.258 грн. 20 коп. - за перевищення договірної величини споживання електроенергії у липні 2010 р., 1652 грн. 13 коп. - понесених витрат на сплату держмита та 236 грн. - понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуту вищезазначеним судовим рішенням заборгованість в сумі 88.955 грн. 26 коп. відповідач сплатив позивачеві лише 23.11.2011 р., а тому ТОВ на підставі ст. 625 ЦК України повинно сплатити ПАТ - 3% річних в сумі 2910 грн. 40 коп. за період з 10.08.2010 р. по 21.11.2011 р., пеню у сумі 7042 грн. 48 коп. за період з 10.08.2010 р. по 10.02.2011 р., інфляційні витрати у сумі 9251 грн. 34 коп. за період з вересня 2010 р. по вересень 2011 р. включно, виходячи з суми боргу 88.955 грн. 26 коп., а також відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання цього позову.

Відповідач позовні вимоги ПАТ вважав необґрунтованими посилаючись на те, що виставлена для сплати в рахунку № 44/5701/7 від 26.07.2010р. сума заборгованості не є вартістю спожитої електричної енергії у розумінні п. п. 2.3.3, 2.3.4 договору, а отже обов'язок її сплатити виник не з умов договору, а за рішенням суду, а тому нарахування штрафних санкцій за порушення строків оплати платежів, передбачених договором є не можливим. Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені, внаслідок чого підстави для задоволення позові - відсутні.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 17.10.2013 р. (суддя Бритавська Ю.С.) позов задоволено у повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 р. у справі № 5016/79/2011(13/13), яка набрала законної сили, рішення господарського суду Одеської області від 06.04.2011 р. частково скасовано та з відповідача на користь позивача стягнуто: 88.955 грн. 26 коп. - заборгованості за спожиту активну електроенергію протягом липня 2010 р., 76.258 грн. 20 коп. - за перевищення договірної величини споживання електроенергії у липні 2010 р., 1652 грн. 13 коп. - понесених витрат на сплату держмита та 236 грн. - понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуту вищезазначеним судовим рішенням заборгованість в сумі 88.955 грн. 26 коп. відповідач сплатив позивачеві лише 23.11.2011 р., внаслідок чого ТОВ на підставі ст. 625 ЦК України повинно сплатити ПАТ - 3% річних в сумі 2910 грн. 40 коп. за період з 10.08.2010 р. по 21.11.2011 р., пеню у сумі 7042 грн. 48 коп. за період з 10.08.2010 р. по 10.02.2011 р., інфляційні витрати у сумі 9251 грн. 34 коп. за період з вересня 2010 р. по вересень 2011 р. включно, виходячи з суми боргу 88.955 грн. 26 коп.

Понесені позивачем судові витрати по справі відповідач зобов'язаний відшкодувати ПАТ у повному обсязі на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що відповідач позовні вимоги ПАТ вважав необґрунтованими посилаючись на те, що виставлена для сплати в рахунку №44/5701/7 від 26.07.2010р. сума заборгованості не є вартістю спожитої електричної енергії у розумінні п. п. 2.3.3, 2.3.4 договору, а отже обов'язок її сплатити виник не з умов договору, а за рішенням суду, а тому нарахування штрафних санкцій за порушення строків оплати платежів, передбачених договором є не можливим. Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені, внаслідок чого підстави для задоволення позові - відсутні.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні представник позивача просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 31.03.2008 р. між сторонами у справі укладено договір про постачання електричної енергії № 44/5701 (далі -Договір) за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачеві електроенергію, а останній оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 9.4 договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2008 р.

Оскільки, матеріали справи не містять в собі будь-яких доказів щодо припинення чи розірвання договору, то він є пролонгованим та діючим до сьогоднішнього часу.

У п. 2.1 сторонами передбачено, що під час виконання умов Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (далі -ПКЕЕ).

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивач протягом липня 2010 р. поставив відповідачеві активну електроенергію в обсязі 250564 кВт/год, загальною вартістю 207.383 грн. 40 коп. що підтверджується складеними представниками сторін актами про використану електричну енергію за цей період часу та рахунком позивача на її оплату № 44/5701/7 від 26.07.2010 р., який отриманий відповідачем в цей же день, що не заперечується жодною із сторін у справі.

Відповідно до умов укладеного договору відповідач повинний був оплатити отриману електроенергію за рахунком позивача № 44/5701/7 від 26.07.2010 р. у строк не пізніше ніж 09.08.2010 р.

Відповідач розрахувався за спожиту активну електроенергію частково у сумі 118.428 грн. 14 коп., а від решти частини боргу за спожиту активну електричну енергію у сумі 88.955 грн. 26 коп. - ухилився.

Як слідує з матеріалів справи постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 р. у справі № 5016/79/2011(13/13), яка набрала законної сили, рішення господарського суду Одеської області від 06.04.2011 р. частково скасовано та з відповідача на користь позивача стягнуто: 88.955 грн. 26 коп. - заборгованості за спожиту активну електроенергію протягом липня 2010 р., 76.258 грн. 20 коп. - за перевищення договірної величини споживання електроенергії у липні 2010 р., 1652 грн. 13 коп. - понесених витрат на оплату держмита та 236 грн. - понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Матеріали справи свідчать, що відповідач стягнуту вищезазначеним судовим рішенням заборгованість у сумі 88.955 грн. 26 коп. оплатив позивачеві лише 23.11.2011 р., хоча, як зазначалося вище, відповідно до умов укладеного договору, повинний був оплатити рахунок позивача № 44/5701/7 від 26.07.2010 р. у строк не пізніше ніж 09.08.2010 р., у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку про те, що ТОВ повинно сплатити ПАТ - 3% річних в сумі 2910 грн. 40 коп. за період з 10.08.2010 р. по 21.11.2011 р. та інфляційні витрати у сумі 9251 грн. 34 коп. за період з вересня 2010 р. по вересень 2011 р. включно, виходячи з суми боргу 88955 грн. 26 коп., так як відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом, тобто приписи ст. 625 ЦК України не заперечують можливості звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищено в порядку індексації та процентів річних від простроченої суми в період до винесення судового рішення, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, чинне законодавство не пов'язує наявність судового акту про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов'язань боржника до прийняття судового рішення та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних витрат перевірені як місцевим, так і апеляційним судом та є правильними і вірними, а також не спростовані скаржником ані в цілому, ані за їх складовими.

Посилання скаржника на виникнення у нього обов'язку сплатити заборгованість у розмірі 88955,26 грн. не на підставі умов договору, а за рішенням суду, є безпідставними та правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки вказаний борг є вартістю активної електроенергії, обсяг споживання якої був розрахований у відповідності до п.6.21 ПКЕЕ, проте обов'язок зі сплати якої передбачений саме умовами укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії № 44/5701 від 31.03.2008 р., а саме: п. 2.3.3 договору, додатком №10 до договору „Порядок розрахунків", додатком № 4 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", внаслідок чого протилежні доводи скаржника не можуть бути прийнятими до уваги.

У п. п. 4.2 та 4.2.1 договору сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 „Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставне стягнув з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 7042 грн. 48 коп. за період з 10.08.2010 р. по 10.02.2011 р.

При цьому, розрахунок розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача перевірений як місцевим, так і апеляційним судом та є правильними і вірними та здійснений останнім у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період часу, за кожен день прострочення платежу, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Посилання скаржника на порушення позивачем строку позовної давності щодо вимог відносно стягнення пені є необґрунтованими та правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

З укладеного між сторонами у справі договору про постачання електричної енергії № 44/5701 від 31.03.2008 р. видно, що у п. 9.8 цього договору сторони узгодили та збільшили строк позовної давності за цим договором до 5 років, без будь-яких виключень і щодо можливості стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно положень ст. ст. 9, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, названими нормами права визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання, у зв'язку з чим п. 9.8 договору є обов'язковим для сторін, оскільки цей пункт договору не визнаний недійсним в установленому законом порядку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що п'ятирічний строк позовної давності за позовними вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 10.08.2010 р. по 10.02.2011 р. у сумі 7042 грн. 48 коп., 3% річних за період з 10.08.2010 р. по 21.11.2011 р. у сумі 2910 грн. 40 коп. та інфляційних витрат за період з вересня 2010 р. по вересень 2011 р. включно у сумі 9251 грн. 34 коп. на момент пред'явлення позову - не сплинув, внаслідок чого протилежні доводи скаржника не можуть бути прийнятими до уваги.

Правомірно, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, понесені позивачем судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову до місцевого суду останній повністю поклав на відповідача, задовольнивши позовні вимоги ПАТ у повному обсязі.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 17.10.2013 року у справі № 915/1389/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт-С" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.12.2013 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.