Постанова

від 29.11.2013 по справі 821/4223/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2013 р. Справа № 821/4223/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Войтович І.І.,

при секретарі - Сердюк О.О.,

за участю:

представника позивача - Кашуба А.В.,

представника відповідача - Кротко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 25"

до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона №25» (далі - позивач) до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000542200 від 09.07.2013 року та №0000552200 від 09.07.2013 року.

Представник позивача просив позов задовольнити зазначаючи, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання послуг, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з наступних підстав. Відповідачем під час проведення перевірки не підтверджено фактичного здійснення поставки товарів від ПП «Інсайт Плюс» до ТОВ «Спеціалізована механізована колона №25», що свідчить про те, що правочини між ПП «Інсайт Плюс» та позивачем в період за жовтень 2011 року, здійсненні без мети настання реальних наслідків. Вважає, що податкові повідомлення - рішення винесені правомірно. Просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

У період з 19.06.2013 року по 21.06.2013 року відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона №25» (код ЄДРПОУ 35613026) з ПП «Інсайт Плюс» (код ЄДРПОУ 33015134) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р.

За результатами даної перевірки складено акт від 21.06.2013 року №301/22 - 0/35613026 (далі - акт).

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.п. 138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 9008,00 грн., у тому числі за ІV квартал 2011 року на суму 9008,00 грн.

Також, встановлено порушення п. 198.1 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.200.2 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, у зв'язку з встановленням в ході перевірки нереальності операцій, встановлено завищення податкового кредиту, в результаті чого донараховано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі ПДВ на загальну суму 7833,00 грн., в т.ч. за жовтень 2011 р. у сумі 7833,00 грн. (с. акта 18).

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити фактичне здійснення поставки товарів ТОВ «Спеціалізована механізована колона №25» від ПП «Інсайт Плюс», що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Спеціалізована механізована колона №25» та ПП «Інсайт Плюс» здійснені без мети настання реальних наслідків та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. (с. акта 8).

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 року № 0000552200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 9008,00 грн.(а.с. 13).

Також, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000542200 від 09.07.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість на загальну суму 9791,25 грн. у тому числі за основним платежем в сумі 7833,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1958,25 грн. (а.с. 12).

Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З огляду на те, що відповідач стверджував про те, що правичини між ТОВ "Спеціалізована механізована колона №25" та ПП "Інсайт Плюс" здійснені без мети настання реальних наслідків та не створюють юридичних наслідків, судом досліджено факт реальності здійснення господарської операції між позивачем та ПП «Інсайт Плюс» та встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

19.07.2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергобудпроект - 1» (далі - Замовник) укладено договір підряду №21.

Предметом даного договору є те, що Підрядник зобов'язується своїми силами та засобами у встановлений строк та відповідно до проектно - кошторисної документації виконати електромонтажні роботи з реконструкції КТП 400 КВА ДИСП №1305, а саме заміни КТП 10/0.4 кВ №1305 з трансформатором потужністю 400кВА на КТП з трансформатором потужністю 630кВА, реконструкція ВЛ - 10 Ф-846 Ж ПОРТ, а саме заміна проводу від опори №5 до опори №11 ПЛ -10кВ ф-846 ПС 35/10кВ «Ж.Порт» на провід перетином 70мм2 для приєднання електроустановок житлових будинків ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_4 за адресою : АДРЕСА_2, ОСОБА_5, за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4. Склад та обсяги робіт за цим Договором визначені кошторисною документацією, яка затверджується Замовником і є невід'ємною частиною Договору.

На виконання вищезазначеного договору суду надані наступні докази: Акти приймання виконаних робіт за жовтень 2011 р.; податкова накладна №1 від 27.10.2011 року на загальну суму 50000,00 грн. ( у тому числі ПДВ - 8333,33 грн.); виписка по особовому рахунку позивача від 28.10.2011 року.

Пунктом 5.2 даного договору передбачено, що Підрядник має право за попередньою згодою Замовника залучати до виконання робіт субпідрядників, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення Договору (у т.ч. субпідрядниками).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було залучено на умовах зазначеного договору ПП «Інсайт Плюс», а саме: 03.10.2011 року між позивачем та ПП «Інсайт Плюс» укладено договір № 03110 про надання послуг по проведенню електромонтажних робіт.

Згідно умов договору ПП «Інсайт Плюс» (Виконавець) зобов'язується за завданням ТОВ «Спеціалізована механізована колона №25» (Замовник) надавати за плату послуги по проведенню комплексу електромонтажних робіт з реконструкції КТП 400 кВа № 1305 на об'єкті, що знаходиться за адресою: Херсонська область, с. З. Порт вул.. Морська, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

У відповідності до умов договору, Виконавцем виконано комплекс електромонтажних робіт з реконструкції об'єкту, обумовленого Договором, а позивачем прийнято такі роботи, що підтверджено складеними належним чином первинними документами.

На виконання даного договору суду надані наступні докази: Акт ОУ № 03110/1 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2011 року; податкова накладна №137 від 28.10.2011 року на суму 47000,00 грн. ( у тому числі ПДВ - 7833,33 грн.); Ліцензія Серія АВ № 555670 від 19.10.2010 року видана ПП «Інсайт Плюс» для ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком).

Факт оплати підтверджується випискою від 28.10.2011 року по розрахунковому рахунку позивача.

Суд зазначає, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання послуг.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його котрагентом безпідставним.

Крім цього, суд зазначає, що основною підставою для встановлення нереальності господарських операцій позивача з контрагентом слугував Акт перевірки від 19.12.2012 року № 698/22-4/33015134 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Інсайт Плюс» ( код 33015134) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та з контрагентами покупцями з січня 2011 року по грудень 2011 року».

Судом встановлено, що в провадженні Херсонського окружного адміністративного суду знаходилася справа №821/184/13-а за адміністративним позовом ПП «Інсайт Плюс» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинитипевні дії.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року адміністративний позов приватного підприємства "Інсайт Плюс" задоволено, а саме: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки ПП "Інсайт Плюс", за результатами якої складений акт від 19.12.2012 № 698/22-4/33015134 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Інсайт Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та з контрагентами покупцями з січня 2011 року по грудень 2011 року"; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, які полягають в складанні акту від 19.12.2012 № 698/22-4/33015134; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби щодо визнання недійсними всіх первинних документів ПП "Інсайт Плюс" в акті від 19.12.2012 № 698/22-4/33015134; визнано неправомірними дії ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС, які полягають в зміні в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані ПП "Інсайт Плюс" у періоді січень-грудень 2011 року; зобов'язано ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС відобразити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих ПП "Інсайт Плюс" у періоді січень-грудень 2011 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року - без змін.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень податкового законодавства п. 198.1 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.200.2 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, у зв'язку з встановленням в ході перевірки нереальності операцій, встановлено завищення податкового кредиту, в результаті чого донараховано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі ПДВ на загальну суму 7833,00 грн., в т.ч. за жовтень 2011 р. у сумі 7833,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок відповідача щодо порушень податкового законодавства п. 198.1 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.200.2 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, безпідставним.

Щодо встановлення відповідачем порушення п.п. 138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 9008,00 грн., у тому числі за ІV квартал 2011 року на суму 9008,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 ПК України, передбачено, що об'єктом оподаткування є:прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлюється, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах з ПП «Інсайт Плюс».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на підставі наявних належно оформлених первинних документів податкового обліку позивач правомірно включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з ПП «Інсайт Плюс», у зв'язку з чим висновки акту перевірки про порушення позивачем п.п. 138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 09.07.2013 року №0000542200 та №0000552200 прийняті відповідачем безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Цюрупинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0000542200 від 09.07.2013 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Цюрупинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0000552200 від 09.07.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 25" (код ЄДРПОУ 35613026) судовий збір в сумі 172, 06 грн. (Сто сімдесят дві гривні 06 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 грудня 2013 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.2.1