Ухвала

від 19.03.2014 по справі 821/4223/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

19 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/4223/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

розглянувши в місті Одесі в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 25» до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 25» (далі ТОВ «Спеціалізована механізована колона № 25») звернулось до суду з позовом до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі Цюрупинська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 липня 2013 року № 0000542200 та № 0000552200.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 19 по 21 червня 2013 року посадовою особою ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 по 31 жовтня 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 21 червня 2013 року за № 301/22-0/35613026, в якому зазначено про порушення позивачем п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 та п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 9008 грн., а також пунктів 198.1, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200 та п. 201.4 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 7833 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 липня 2013 року № 0000542200, яким ТОВ «Спеціалізована механізована колона № 25» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 7833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1958 грн. 25 коп., а також № 0000552200, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 9008 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року позовні вимоги ТОВ «Спеціалізована механізована колона № 25» задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 09 липня 2013 року № 0000542200 та № 0000552200. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Спеціалізована механізована колона № 25» судовий збір в розмірі 172 грн. 06 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що судом при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права, а саме положення ст. ст. 44, 138, 139, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 2, 3 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарської операції з контрагентом під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 19 по 21 червня 2013 року посадовою особою ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 по 31 жовтня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 21 червня 2013 року за № 301/22-0/35613026, в якому зазначено про порушення позивачем п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 та п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 9008 грн., а також пунктів 198.1, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200 та п. 201.4 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 7833 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 липня 2013 року № 0000542200, яким ТОВ «Спеціалізована механізована колона № 25» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 7833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1958 грн. 25 коп., а також № 0000552200, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 9008 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ТОВ «Спеціалізована механізована колона № 25» надано первинні документи, які відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фіксують факт здійснення господарської операції, а відтак висновок ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області ДПС щодо неможливості підтвердження факту реального здійснення господарської операції між позивачем та ПП «Інсайт Плюс» є безпідставним. При цьому відповідачем не доведено фактів порушення товариством норм Податкового кодексу України при формуванні валових витрат та податкового кредиту.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно пунктам 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено матеріалами справи, видами діяльності ТОВ «Спеціалізована механізована колона № 25» є, серед іншого, електромонтажні роботи (а. с. 16).

Позивачем (Підрядник) укладено з ТОВ «Енергобудпроект-1» (Замовник) Договір підряду від 19 липня 2011 року за № 21, відповідно до якого Підрядник зобов'язується у встановлений строк та відповідно до проектно-кошторисної документації виконати електромонтажні роботи з реконструкції КТП 400 кВа. Склад та обсяги робіт за Договором визначені кошторисною документацією, яка затверджується Замовником і є невід'ємною частиною Договору. Підрядник має право за попередньою згодою Замовника залучати до виконання робіт субпідрядників, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед Замовником за порушення Договору (підпункти 1.1 та 5.2 Договору) - а. с. 55-57.

Для забезпечення виконання зобов'язань за названим Договором, позивачем (Замовник) укладено з ПП «Інсайт Плюс» (Виконавець) Договір по проведенню електромонтажних робіт від 03 жовтня 2011 року за № 03110, відповідно до якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату послуги по проведенню електромонтажних робіт, а саме, згідно Додатку 1:

- заміна КТП 10/04 кВа потужністю 400 кВа на КТП 630 кВа;

- заміна проводу від опори № 5 до опори № 11 ПЛ-10 кВ (а. с. 34-36).

Витрати в розмірі 39166 грн. 67 коп., понесені позивачем у зв'язку з оплатою послуг, отриманих від ПП «Інсайт Плюс», віднесено позивачем до складу валових витрат.

В акті перевірки ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області ДПС зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на прибуток внаслідок віднесення до складу валових витрат вартості послуг, придбаних у постачальника ПП «Інсайт Плюс», укладені угоди з яким, на думку посадової особи податкового органу, є нікчемними. В обґрунтування висновку щодо нікчемності угод, укладених з зазначеним підприємством, відповідач посилається на те, що ПП «Інсайт Плюс» не знаходиться за податковою адресою, у зв'язку з чим неможливо підтвердити реальність проведення названим підприємством господарських операцій за період з 01 по 31 жовтня 2011 року, що підтверджується відповідним актом перевірки ПП «Інсайт Плюс» ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 19 грудня 2012 року № 698/22-4/33015134 та висновком ГВПМ ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 18 грудня 2012 року № 6663/07-306.

Проте, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки ПП «Інсайт Плюс», за результатами якої складений акт від 19 грудня 2012 року № 698/22-4/33015134 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Інсайт Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та з контрагентами покупцями з січня 2011 року по грудень 2011 року»; визнано протиправними дії ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС, які полягають в складанні акту від 19 грудня 2012 року № 698/22-4/33015134; визнано протиправними дії ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС щодо визнання недійсними всіх первинних документів ПП «Інсайт Плюс» в акті від 19 грудня 2012 року № 698/22-4/33015134; визнано неправомірними дії ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС, які полягають в зміні в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані ПП «Інсайт Плюс» у періоді січень-грудень 2011 року. Зобов'язано ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих ПП «Інсайт Плюс» у періоді січень-грудень 2011 року (а. с. 74-82).

Крім того, всупереч висновкам податкового органу, витрати по вказаній вище угоді, укладеній ТОВ «Спеціалізована механізована колона № 25» з ПП «Інсайт Плюс», безпосередньо пов'язані із статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати за названою вище угодою з ПП «Інсайт Плюс» включено позивачем до складу валових витрат на підставі первинних документів - договору по проведенню електромонтажних робіт, платіжного доручення, податкової накладної від 28 жовтня 2011 року № 137, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 жовтня 2011 року № 03110/1, ліцензії серії АВ № 555670 від 19 жовтня 2010 року, виданої ПП «Інсайт Плюс» для ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури разом з додатками (а. с. 66-73).

Крім того, реальність названої господарської операції за договором, укладеним позивачем на виконання Договору підряду від 19 липня 2011 року за № 21, підтверджується актами прийняття ТОВ «Енергобудпроект-1» виконаних будівельних робіт (а. с. 58-64).

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операції за спірною угодою та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед податковим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платника податків, яким в даному випадку є ПП «Інсайт Плюс». При цьому можливе невиконання таким контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (ТОВ «Спеціалізована механізована колона № 25») права на віднесення сум витрат до складу валових, якщо останній виконав весь перелік умов щодо підтвердження розміру витрат та їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірної господарської операції виконавець робіт (ПП «Інсайт Плюс») був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин замовник (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцем робіт, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність включення до складу валових витрат позивача витрат за названим вище договором по проведенню електромонтажних робіт з ПП «Інсайт Плюс».

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7833 грн. визначено позивачу податковим органом у зв'язку зі зменшенням відповідачем підприємству суми валових витрат по договору з ПП «Інсайт Плюс».

Оскільки, як зазначено вище, витрати по вказаній вище угоді правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, то і формування позивачем податкового кредиту з включенням до нього суми в 7833 грн. є правомірним.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірною господарською операцією.

Оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем є необґрунтованим, то і застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: