Ухвала

від 08.11.2013 по справі 2а-1054/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2013 року Справа № 147643/12/9104

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.,

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Коцур В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 року у справі № 2а-1054/12/0970 за позовом ТзОВ «Укрнафтогазмонтаж» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазмонтаж» звернулось в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000932301, № 0000902301 від 25.07.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську протиправно, в порушення положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», ЗУ «Про податок на додану вартість», Цивільного кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0000902301 від 25.07.2011 року, яким збільшено податкові зобов'язання ТзОВ «Укрнафтогазмонтаж» зі сплати податку на прибуток в розмірі 112238,64 грн., в тому числі 93197,63 грн. за основним платежем, 19041,01 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення за № 0000932301 від 25.07.2011 року, яким визначено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 76288,16 грн., в тому числі 61030,53 грн. за основним платежем та 15257,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. У 2010 році ТзОВ «Укрнафтогазмонтаж» здійснювало господарські операції із ПП «Зорк», які полягали у придбанні будівельних матеріалів. Позивачем до складу валових витрат було включено вартість придбаних у вказаного Підприємства матеріалів. Твердження податкового органу про безпідставність даних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вказані в акті перевірки порушення контрагента ПП «Зорк» не пов'язані безпосередньо з виконанням договірних зобов'язань із ТзОВ «Укрнафтогазмонтаж», а стосуються виключно його прав та обов'язків як платника податків. Вважають, що податковим органом протиправно зроблено висновок про нікчемність угод із ПП «Зорк», як наслідок безпідставно податковими повідомленнями-рішеннями донараховано податок на прибуток та податок на додану вартість.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківськ подала апеляційну скаргу. З посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 року по справі № 2а-1054/12/0970 та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволені його вимог відмовити. В апеляційній скарзі зазначають, що під час перевірки ТзОВ «Укрнафтогазмонтаж» встановлено, що Товариство, в період який перевірявся, здійснювало господарські операції з ПП «Зорк». На думку податкового органу, дані операції є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок, і направлені на незаконне заволодіння майном держави; договори не направлені на реальне настання правових наслідків обумовлених у них. Такі висновки мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Запоріжжя проведено перевірку ПП «Зорк» за період з 01.09.2010 року по 31.09.2010 року та встановлено, що Підприємством до податкового органу декларації з податку на прибуток за період який перевірявся не подавалися. Крім того, згідно пояснень громадянки Дашкевич С.В. вбачається, що вона зареєструвала вказане підприємство за грошову винагороду, на посаду директора Меркулова В.М. не призначала, будь-яких фінансово-господарських документів відносно ПП «Зорк» нею підписано не було. СВ ВМП ДПА в Запорізькій області порушено кримінальну справу за статтею 205 Кримінального кодексу України - фіктивне підприємництво. Оскільки в останнього відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань, з урахуванням часу, значного обсягу робіт, та в силу відсутності найманих працівників, транспортних засобів у ПП «Зорк» відсутня можливість виконання господарських зобов'язань. Вказані факти, на думку податкового органу свідчать про фіктивність господарської діяльності між позивачем та ПП «Зорк», як наслідок завищення ТзОВ «Укрнафтогазмонтаж» валових витрат та безпідставне формування податкового кредиту. Вважають, що податковою інспекцією правомірно збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Укрнафтогазмонтаж» по податку на прибуток та податок на додану вартість та відповідно застосовано штрафні санкції.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

ТзОВ «Укрнафтогазмонтаж» подало відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судом встановлено, що у вересні 2010 року ТОВ «Укрнафтогазмонтаж» придбало у ПП «Зорк» будівельні матеріали на суму 365568,16 грн.

Вартість придбаних будівельних матеріалів в розмірі 304640,13 грн. включено позивачем до складу валових витрат за ІІІ квартал 2010 року.

В судове засідання першої інстанції представлено копії видаткових накладних та копії прибуткових накладних, відповідно до яких постачальником виступає ПП «Зорк», одержувач відповідно - ТОВ «Укрнафтогазмонтаж» (а.с.119-127).

Позивачем, з дотриманням вимог пункту 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового кредиту з цього податку включено накладні за вищевказаними господарськими операціями, сформованими ПП «Зорк».

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відтак, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку, можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Позивачем придбано продукцію (будівельні матеріали) у контрагента ПП «Зорк».

Реальність здійснення вказаних правочинів підтверджується накладними, які сформовані на суми придбаного товару.

Судом першої інстанції при винесенні рішення взято до уваги, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, його контрагент був включений до ЄДРПОУ, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Вказана інформація міститься в акті перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 26.11.2010 року №3842/152/37056090 (а.с.156 т.2).

У пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Господарські операції ТзОВ «Укрнафтогазмонтаж» та ПП «Зорк» мали реальний характер, так як понесені витрати за придбаний товар в наступному призвели до отримання підприємством прибутку, як наслідок валові витрати та податковий кредит пов'язані із господарською діяльністю позивача, а накладні, які перевірялися працівниками відповідача під час перевірки, є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом першої інстанції встановлено, що отримана позивачем у контрагента ПП «Зорк» продукція в подальшому позивачем використана у господарській діяльності під час виконання робіт по берегоукріпленнях річок.

При здійсненні перевірки податковим органом безпідставно не взято до уваги та не перевірено факт виконання угод між контрагентами. При цьому, висновки податкового органу щодо укладення угод без мети реального настання наслідків ґрунтуються виключно на припущеннях осіб, що здійснювали перевірку та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Посилання апелянта на нереальність господарських операцій позивача з ПП «Зорк» у зв'язку з відсутністю в останнього відповідних виробничих потужностей та необхідної кількості працівників є безпідставними, оскільки законодавством обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних фондів та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення відповідних угод - відсутнє.

Правова позиція щодо укладених договорів викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

В процесі розгляду справи, відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Відповідно до пункту 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Матеріалами справи доведено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина не заперечується відповідачем.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем валових витрат, визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі не надасть суду докази для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Посилання податкового органу на порушення ТзОВ «Укрнафтогазмонтаж», щодо не включення, та відповідно не відображення в деклараціях з податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року заборгованості позивача перед контрагентом ТОВ «Промтехбуд»; порушення пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме включення до податкового кредиту суму ПДВ згідно касового чеку від 06.07.2010 року виданого постачальником «Фокс Март», загальна сума якого становить 615 грн., що в подальшому стало підставою застосування податковою інспекцією до Товариства штрафних (фінансових) санкцій, які входять в розмір штрафних (фінансових) санкцій, що застосовані до позивача в розмірі 19041,01 грн. за податком на прибуток та 15257,63 грн. за податком на додану вартість та відображені в податкових повідомленнях-рішеннях, не доведені належними та допустимими доказами.

Таким чином, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, та на законних підставах задоволені судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 року у справі № 2а-1054/12/0970 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.